Шляхи покращення екологічного стану України

Зміст

Вступ                                                                                                                         3

1. Поняття «Екологічна криза»                                                                              4

2. Стан навколишнього середовища та екологічні проблеми в Україні            5

2.1. Стан атмосферного повітря                                                                             5

2.2. Стан водного середовища.                                                                             13

2.3. Стан ґрунтів.                                                                                                    21

2.4. Утворення та накопичення  відходів.                                                            24

3. Шляхи покращення екологічного стану України.                                          27

Висновки                                                                                                                29

Список літератури                                                                                                 31

Додатки                                                                                                                   32

 

 

Вступ

 

Сталий розвиток України, підвищення якості життя і здоров'я її населення, а також забезпечення національної безпеки можливі лише за умови збереження природних систем, підтримки та поліпшення якості навколишнього середовища. Але у даний час навколишнє середовище в Україні зазнає значного антропогенного навантаження, яке в кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу.

Тривалість життя в Україні становить у середньому близько 66 років (у Швеції — 80, у Польщі — 74 роки). Значною мірою це зумовлено антропогенним навантаженням на навколишнє природне середовище.

Розвиток держави неможливий без планування та здійснення екологічної діяльності, яка спирається на уявлення наявних проблем, та розумінні шляхів їх вирішення.

Метою роботи є дослідження екологічного стану навколишнього природного середовища України.

Для досягнення мети роботи вирішувалися наступні завдання:

- збір та опрацювання статистичної  інформації, що характеризує параметри  навантаження на довкілля та  його стану;

- опрацювання офіційних звітів  та аналітичних довідок, галузевих міністерств та відомств;

- дослідження основних параметрів, що характеризують стан довкілля, динаміки їх зміни у часі та причин, що зумовлюють антропогенне навантаження;

- аналіз природоохоронної діяльності на рівні держави та суб’єктів господарської діяльності України;

- розроблення рекомендацій щодо  зниження антропогенного навантаження  на довкілля в Україні.

Об’єктом дослідження являється екологічний стан довкілля в Україні.

Предметом дослідження – антропогенне навантаження на довкілля.

1. Поняття «Екологічна криза»

 

На сьогоднішній день в Україні відсутнє єдине нормативно закріплене визначення екологічної кризи.

Наведемо декілька визначень

Екологічна криза - порушення взаємозв'язків всередині екосистеми або незворотні явища в біосфері, викликані антропогенною діяльністю і загрожують існуванню людини як виду. За ступенем загрози природного життя людини і розвитку суспільства виділяються несприятлива екологічна ситуація, екологічне лихо і екологічна катастрофа.(Современный толковый словарь изд. «Большая Советская Энциклопедия» )[1]

Екологічна криза - несприятливі, часто незворотні зміни навколишнього середовища в окремому регіоні.(Сучасний економічний словник)[2]

Екологічна криза — термін для позначення важкого перехідного стану екологічних систем і біосфери в цілому. Стан екологічної кризи означає наявність значних структурних змін навколишнього середовища. При цьому екологічна криза істотним чином відрізняється від екологічної катастрофи, адже остання означає повне руйнування екологічної системи. У випадку ж екологічної кризи зберігається можливість відновлення порушеного стану.[3]

Як видно з визначень підхід до визначення екологічної кризи у різних джерелах відрізняється, відмінність полягає у факторах оцінки, а також екологічна криза може розглядатись в межах різного масштабу:

глобальна криза та локальна.

Жодне з визначень не дає розуміння межі переходу погіршеного стану довкілля до кризового, тобто в якому випадку ми впевнено можемо стверджувати щодо наявності чи відсутності екологічної кризи, межа є розмитою,а всі твердження експертів щодо наявності чи відсутності екологічної кризи носять суб’єктивний характер.

 

2. Стан навколишнього  середовища та екологічні проблеми  в Україні

 

2.1. Стан атмосферного повітря

 

Проблема антропогенного забруднення атмосферного повітря залишалася актуальною. Застосування недосконалих технологій та низькі темпи впровадження новітніх, значне зростання кількості транспортних засобів, недотримання режиму експлуатації пилогазоочисного обладнання, невиконання заходів зі зниження обсягу викидів забруднюючих речовин до встановлених нормативів призвели до критичного стану атмосферного повітря в ряді міст України.

 

Рис. 1. Динаміка викидів забруднюючих речовин.

 

З даного графіка видно, що до 1997 р. відбувався спад виробництва, у зв’язку з чим і простежується зменшення викидів, після 2004 р. певний розвиток, 2006-2007 рр. знову спад виробництва, а у 2009 р. у зв’язку з економічною кризою, 2010р.вихід з економічної кризи, тому виробництво і кількість викидів збільшилася.

 

За даними Державної служби статистики України [4], протягом 2010 року в атмосферне повітря надійшло 6,7 млн. т забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел викидів. У розрахунку на 1 км2 території країни припадає 11 т викинутих в атмосферу забруднюючих речовин, а на одну особу – 146 кг.

Близько 62% речовин, що потрапили у повітря, припало на стаціонарні джерела викидів промислових підприємств. Від них в атмосферне повітря надійшло 4,1 млн. т забруднюючих речовин, що на 0,2 млн. т (на 5,2%) більше, ніж у 2009 році.

Збільшення обсягів викидів забруднюючих речовин свідчить про необхідність посилення уваги до забезпечення економічного зростання в Україні на основі інноваційної моделі розвитку, першочергового розвитку

високотехнологічних природоощадних виробництв.

Від роботи двигунів пересувних джерел забруднення у 2010 році у повітря надійшло 2,6 млн. т забруднюючих речовин, що на 31,6 тис. т (на 1,3%) більше, ніж у 2009 році. Серед транспортних засобів за обсягом викидів випереджають автомобілі, на які у 2010 р. припало 90,9% (2,3 млн. т) усіх забруднень, що надійшли від пересувних джерел. Із загальної кількості викидів автотранспорту 74%. (1,7 млн. т) становлять викиди автомобілів, що перебувають у приватній власності населення. Решта, 52,4 тис т (2,0%) – викиди залізничного транспорту, 11,3 тис. т (0,4%) – водного, 11,6 тис. т (0,5%) – авіаційного та 157,4 тис. т (6,2%) – виробничої техніки.

У 2010 році щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення у розрахунку на 1 км2 території країни становила 6,8 т забруднюючих речовин, на одну особу – 90,1 кг.

Однак, у деяких регіонах ці показники значно перевищили середній рівень по країні. Зокрема, у Донецькій області обсяги викидів у розрахунку на 1 км2 були більшими у 7,6 раза, на одну особу – у 3,4, Дніпропетровській – відповідно у 4,3 та 3,1, Луганській – у 2,8 та 2,5, Івано-Франківській – у 1,8 та 1,4 раза більше. Підприємства м. Києва у розрахунку на 1 км2 території викинули 34,3 т забруднюючих речовин, що перевищило середній показник по країні у п’ять разів.

Порівняно з попереднім роком збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря спостерігалося у 17 регіонах країни, але найістотніше – в Автономній Республіці Крим (на 6,0 тис. т, або на 22,7%), Рівненській області (на 3,0 тис. т, або на 29,7%), Запорізькій (на 36,7 тис. т, або на 20,3%), Дніпропетровській (на 141,0 тис. т, або на 17,8%), Тернопільській (на 2,2 тис. т, або на 13,6%), Одеській (на 3,3 тис. т, або на 12,7%) областях. Серед населених пунктів країни найбільшого антропогенного навантаження від стаціонарних джерел викидів (понад 100 тис. т викидів забруднюючих речовин) зазнала атмосфера міст.

Обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел у 2010 році за компонентним складом наведено в таблиці 2.1. (за даними Державної служби статистики України).

 

Якість атмосферного повітря в населених пунктах

 

Спостереження за станом атмосферного повітря та вмістом забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів, здійснюють три суб’єкти державної системи моніторингу довкілля: МНС (Державна гідрометеорологічна служба), Мін природи (Державна екологічна інспекція), МОЗ (Державна санітарно-епідеміологічна служба).

За даними МОЗ України [5], у міських поселеннях 6,7% проб (23 443 із 350 576) атмосферного повітря містять забруднюючі речовини у концентраціях, що перевищують гранично допустимі, у сільських поселеннях – 1,9%. Поряд з деяким зниженням обсягів промислових викидів в атмосферне повітря, у зв’язку з постійним збільшенням кількості автотранспорту відбувається значне зростання внеску відпрацьованих газів у забруднення атмосферного повітря великих міст України.

Державна гідрометеорологічна служба МНС оцінку стану забруднення атмосферного повітря в містах України здійснює за даними спостережень у 53 містах на 163 стаціонарних та двох маршрутних постах системи моніторингу. В атмосферному повітрі визначали вміст 31 забруднюючої речовини, включаючи бенз(а)пірен і вісім важких металів: кадмій, залізо, марганець, мідь, нікель, свинець, хром, цинк.

У 2010 році середні за рік концентрації перевищували ГДКс.д з формальдегіду в 37 містах, діоксиду азоту – в 29, завислих речовин – у 22.

За індексом забруднення атмосфери (ІЗА) дуже високий рівень забруднення виявлено в Маріуполі, Макіївці, Дніпродзержинську, Лисичанську, Донецьку (9% усіх міст, де проводили спостереження); рівень забруднення повітря оцінювали як високий в Одесі, Рубіжному, Горлівці, Дзержинську, Сіверодонецьку, Армянську, Рівному, Слов’янську, Красноперекопську, Запоріжжі, Луцьку, Єнакієвому, Краматорську, Миколаєві, Дніпропетровську, Кривому Розі, Ужгороді, Ялті, Києві, Херсоні (37,7%), що пов’язано в основному зі значними середньорічними концентраціями формальдегіду, діоксиду азоту, оксиду вуглецю, фенолу, фтористого водню, бенз(а)пірену, завислих речовин, аміаку (рис. 2.1).

Максимальні концентрації забруднюючих речовин перевищували 5 ГДКм.р (рівень високого забруднення – ВЗ) у чотирьох містах: у Кременчуці зафіксовано 9 випадків ВЗ оксидом вуглецю; у Красноперекопську – 3 випадки та у Комсомольську (Полтавська обл.) – 1 випадок ВЗ хлористим воднем; у Харкові зафіксовано 1 випадок ВЗ завислими речовинами. Всього було зафіксовано 14 випадків ВЗ атмосферного повітря за максимальними концентраціями порівняно з 21 випадком ВЗ у минулому році. Загальний рівень забруднення атмосферного повітря в Україні (за ІЗА) становив у 2010 році 8,2 і оцінювався як високий. Порівняно з попереднім роком він майже не змінився (рис. 2.2).

Рис.2.1. Значення індексу забруднення атмосфери (ІЗА)

 

Рис. 2.2.Динаміка викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел

Даний графік характеризує викиди стаціонарних джерел, але форма представлення інформації ІЗА надає більш об’єктивну характеристику з точки зору екологічного навантаження оскільки вона враховує токсичні властивості забруднюючих речовин.

 

Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки)

 

Сьогодні однією з найактуальніших екологічних та соціальних проблем є забруднення атмосферного повітря антропогенними джерелами. Щороку в атмосферне повітря викидають велику кількість забруднюючих речовин, кожна з них є небезпечною для живих організмів, а також завдає шкоди матеріальним цінностям (будівлі, споруди, дорожні покриття тощо).

Антропогенне забруднення атмосферного повітря становить лише 0,5% загального забруднення природними явищами, але саме цей тип забруднення має найбільший негативний вплив на навколишнє природне середовище. Застосування недосконалих технологій, відсутність надійних та ефективних очисних споруд, збільшення кількості автомобілів призвели до критичного стану атмосферного повітря. Рівень технологій у більшості виробництв української промисловості та сучасний стан основних виробничих фондів багатьох підприємств не відповідають вимогам екологізації виробництва.

Найбільша кількість підприємств-забруднювачів традиційно сконцентрована у Східному регіоні держави, зокрема Донецькій (11,6%), Луганській (6,2%), Дніпропетровській (5,8%) областях. Основними забруднювачами повітря України у 2010 році були підприємства-виробники електроенергії, газу та води (39%), підприємства переробної та добувної промисловості (відповідно 33% та 21% викидів).

 

Заходи, спрямовані на поліпшення якості атмосферного повітря

 

Для зменшення забруднення атмосферного повітря суб’єкти господарювання у 2010 році здійснили 486 природоохоронних заходів. Найбільшу їх кількість у сфері охорони атмосферного повітря впроваджено у Донецькій, Дніпропетровській, Миколаївській, Полтавській областях та у м. Києві. Це сприяло зменшенню надходжень забруднюючих речовин в атмосферне повітря на 79,4 тис. т. У 2010 році кошти на природоохоронні заходи у сфері охорони атмосферного повітря було розподілено таким чином: зокрема, у Дніпропетровській області здійснено такі природоохоронні заходи: на котельні ВСП «Шахта “Благодатна”» ВАТ «Павлоград вугілля» встановлено пилогазоочисне устаткування (циклон ЦН-15-1400М) з ефектом зниження викидів 20,0 т/рік; на ВАТ «ІНТЕРПАЙП Нижньодніпровський трубопрокатний завод» зупинено вагранку №1 з ефектом зниження викидів 1060,0 т/рік;на ВАТ «ІНТЕРПАЙП Нижньодніровський трубопрокатний завод» на кільцевій гартівній печі № 2 та на роликових термопечах №№ 3,4 проведено режимно-налагоджувальні роботи з ефектом зниження викидів забруднюючих речовин 38,76 т/рік та 36,4 т/рік відповідно; на гірничозбагачувальних підприємствах проводять заходи під час здійснення масових вибухів, а саме: ВАТ «Північний ГЗК» (1802,4 т), ВАТ «Південний ГЗК» (910,9 т), ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (ГЗК) (152,6 т), ВАТ «Центральний ГЗК» (306,5 т); на ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (ГЗК) постійно виконують роботи із закріплення поверхні зв’язувальними речовинами хвостосховищ «Об’єднане» та «Миролюбивське». Фактичне зниження викидів за 9 місяців 2010 року становить 622,4 т.У Рівненській області підприємства області у 2010 році запланували та виконали такі заходи щодо зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря: на ПАТ «Волиньцемент» проведено знепилювання холодильників клінкеру печей №№ 4, 5, 6 та силосів цементу. На підприємстві розроблено проект спільного впровадження «Використання шлаку та перехід від вологого до напівсухого технологічного процесу»; на ВАТ «Рівнеазот» замінено каталізатор у реакторах селективного очищення хвостових газів агрегатів №№ 4, 8 та проведено ремонт компресорів АО-1200 і АТКА-735.