Бeзробiття в Уkраїнi

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

(КИЇВСЬКОЇ  МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)

 

КИЇВСЬКЕ  ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

(КИЇВСЬКА  МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ)

 

Відділення:                         економіка

Секція:                             макроекономіка та мікроекономіка

Базова дисципліна:            математика

 

БEЗРОБIТТЯ  В УKРАЇНI

 

 

АВТОР РОБОТИ:

Юрчук Ірина  Юріївна

 дата народження:

28 травня 1997р.

 статус у  МАН: слухач

 Дніпровський  район

 гімназія  № 30 «ЕкоНад»

 учениця  10(VI)-А класу

 домашня адреса:

 м. Київ, вул.  Березняківська 20 кв.123

 контактний телефон:

550-91-95 , 063-431-73-47

 педагогічний керівник:

Шаманіна Тетяна Володимирівна ,

вчитель економіки

гімназії № 30 «ЕкоНад»,

т. 0969596565

 

 

 

 

Київ – 2013

 

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Становлення ринкових відносин в Україні та інших країнах  з перехідною економікою супроводжувалось низкою негативних явищ на ринку праці, одним з яких було виникнення та поширення довготривалого безробіття. Вимушена перерва в роботі протягом тривалого часу породжує професійну декваліфікацію та знецінення людського капіталу, послаблення мотивації до праці, часткове відсторонення від ринку праці, ерозію трудової етики, зниження продуктивності праці незайнятих осіб, що негативно позначається на якості робочої сили. Недостатня якість робочої сили даного контингенту посилює наявний професійно-кваліфікаційний дисбаланс на ринку праці, стримуючи подальшу макроекономічну стабілізацію й економічне зростання та консервуючи тривале безробіття. Незаперечним є і той факт, що довготривале безробіття тісно пов’язане з проблемами поширення бідності, наростання деструктивних настроїв та соціальної нестабільності, маргіналізації та криміналізації суспільства, що становить загрозу національній безпеці та соціальному прогресу.

Проблема безробіття є надзвичайно актуальною сьогодні, оскільки за неповного використання наявних ресурсів робочої сили економічна система працює, не досягаючи межі своїх виробничих можливостей. Крім цього, безробіття спричинює негативні зміни в складі людських ресурсів,  а саме: погіршення якісних характеристик робочої сили, втрату працівниками їхніх професійних навичок, кваліфікації, послаблення мотивації до праці, зниження продуктивності праці, відтік найбільш кваліфікованої робочої сили за межі країни. З іншого боку, внаслідок безробіття країна має значні фінансові збитки, утримуючи безробітних, відшкодовуючи їм втрати в доходах на період пошуку нових сфер прикладання праці. Тому проблема безробіття потребує постійного вирішення, враховуючи особливості загострення його динаміки.

Мета дослідження  полягає у виявленні умов, причин і наслідків виникнення та поширення безробіття, характеристиці його особливостей і тенденцій,  обґрунтуванні наукових пропозицій щодо державного регулювання ринку праці і скорочення безробіття. Досягнення цієї мети передбачає вирішення завдань, пов'язаних із систематизацією умов і причин виникнення і поширення безробіття в Україні, виявлення особливостей, форм, тенденцій безробіття та його соціальних наслідків.

 

1. Поняття  «безробіття»

Безробіття - соціально-економічне явище, коли частина працездатного  населення не може знайти роботи, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

Згідно з визначенням  Міжнародної організації праці (МОП), безробітною є особа, яка хоче і може працювати, але не має робочого місця. У світі за даними ООН налічується майже 800 млн. безробітних, тобто приблизно кожний третій працездатний не має роботи.

У Законі України "Про  зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни у працездатному віці, які через не залежні від них причини не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не мають належної роботи, яка відповідає їх професійній підготовці, стажу, досвіду та ін.

Безробітною є особа, яка хоче і може працювати, але не має робочого місця, яке б відповідало рівню її професійної підготовки, стажу, досвіду та ін.

Відповідно  до Закону України “Про зайнятість населення” безробітними вважаються працездатні громадяни у працездатному віці, які через не залежні від них причини не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу.

Згідно визначення Міжнародної організації праці (МОП), до безробітних відносять осіб, які:

- входять до складу неінституціонального населення, тобто належать до населення віком старше 16 років й не знаходяться при цьому у таких інститутах як тюрми, лікарні тощо;

- не мають оплачуваної роботи протягом тижня за наймом чи на приватному підприємстві;

- здійснюють конкретні спроби знайти роботу протягом визначеного періоду, що передує спостереженню.

У процесі розвитку теоретичних  підходів щодо вивчення, аналізу безробіття західні економічні школи дотримувалися різних поглядів щодо причин безробіття.

2. Економічно активне населення

Економічно  активне населення - частина населення, зайнята суспільно корисною діяльністю, яка приносить прибуток. До цієї категорії включають також і безробітних. Зайнятими вважаються особи віком від 17 до 70 років, які протягом тижня відпрацювали хоча б одну годину (в сільському господарстві не менше 30 годин), незалежно від того є ця робота постійною чи тимчасовою.

Економічна активність — це прагнення працездатної людини застосувати на практиці наявні у неї здібності до праці, знання та досвід за винагороду в грошовій або іншій формі. Реалізація цього прагнення виявляється у зайнятості людини економічною діяльністю. Нереалізація його виявляється у безробітті.

Для оцінки реальних обсягів  та зміни економічної активності, зайнятості та безробіття населення органами державної статистики в Україні з 1995 р. проводяться щорічні, а з 1999 р. — щоквартальні обстеження домашніх господарств з питань економічної активності за методикою, рекомендованою Міжнародною організацією праці. Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, відповідно до якої населення віком від 15 до 70 років поділяється на економічно активне і економічно неактивне

Економічно активне населення, або робоча сила, відповідно до методики МОП, — це населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці.

 Кількісно  економічно активне населення  складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою належать чітко визначені групи людей.

Зайняті економічною  діяльністю — це особи у віці 15–70 років, які:

· працювали  вподовж обстежуваного тижня  хоча б 1 годину за наймом за винагороду в грошовому або натуральному виразі; працювали індивідуально (самостійно) на власному (сімейному) підприємстві або в окремих громадян;

· працювали  впродовж 30 годин на тиждень безоплатно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогоспо-дарства або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, що вироблена внаслідок цієї діяльності;

· були тимчасово  відсутні на роботі, тобто формально  мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин (хвороба, відпустка, в тому числі і без збереження заробітної плати з ініціативи адміністрації або за власним бажанням, сезонний характер роботи тощо).

Зайнятими за цією методикою вважаються зазначені  вище особи незалежно від того, була це у них постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота. До складу зайнятого населення не включаються особи, які виконують неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов'язки.

Безробітні, за визначенням МОП — це особи  у віці 15–70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють три умови:

а) не мають роботи (прибуткового заняття);

б) активно шукають  роботу або намагаються організувати власну справу, тобто протягом останніх 4 тижнів, що передували обстеженню, робили конкретні кроки з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві;

в) готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До категорії безробітних належать також особи, які не шукають роботу через те, що вже її знайшли і готуються до неї приступити через деякий час, але на даний момент ще не працюють, а також ті, що навчаються за направленнями державної служби зайнятості населення.

Економічно  неактивне населення за методикою  МОП – це особи у віці 15—70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї категорії належать:

· учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;

· особи, що одержують  пенсії за віком або на пільгових  умовах;

· особи, що одержують  пенсії за інвалідністю;

· особи, які  зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;

· особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання;

· інші особи, які  не мають необхідності або бажання  працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

3. Теорії і причини безробіття

У процесі розвитку теоретичних підходів щодо вивчення, аналізу безробіття західні економічні школи дотримувалися різних поглядів щодо причин безробіття.

Теорія народонаселення Мальтуса привертала увагу не стільки постановкою суто демографічних проблем, скільки тим, що вона спростовувала уявлення про можливість удосконалення суспільства з допомогою соціального законодавства та державного регулюючого впливу. Вона створила передумови для розробки цілої низки економічних та соціальних доктрин.

У повторних  виданнях «Нарису про закон народонаселення» та інших працях питання впливу демографічних  зрушень на стабільність суспільного розвитку Мальтус зв'язав із проблемами взаємозалежності економічних та природних факторів. Якщо А. Сміт у своєму дослідженні абстрагувався від зовнішніх, позаекономічних чинників, то Мальтус визнав, що останні значною мірою обумовлюють суспільне відтворення, впливають на економічну рівновагу. До таких чинників Мальтус відносив і народонаселення, розглядаючи його, як один із природних ресурсів-факторів розвитку.

Виходячи  з кількісних характеристик, Мальтус  намагається показати, як процес відтворення населення впливає на економічні процеси в суспільстві. На його думку, суспільство перебуває в стані рівноваги, коли кількість споживацьких благ відповідає кількості населення. За відхилення від рівноваги починають діяти сили, котрі цю рівновагу відновлюють.

Петті, а за ним і Сміт у численному працездатному населенні бачили передумову багатства країни. Мальтус показав і зворотний бік цього процесу. Він не заперечує, що численне населення – одна з умов багатства: «Я готовий визнати, слідом за мудрецями древності, що могутність держави має вимірюватися не розміром її територій, а кількістю населення. Я розходжусь з цими авторами тільки стосовно питання про те, як отримати численне, і при тім сильне і здорове населення» .

Причину, що перешкоджає нормальному відтворенню  здорового, працездатного населення, він убачає в природному законі народонаселення, згідно з яким існує «постійне прагнення, притаманне всім живим істотам, плодитися швидше, ніж це допускає кількість харчів, що є в їхньому розпорядженні»². Жорстка залежність суспільства від продовольчих ресурсів, вичерпність засобів існування є факторами, які, на його думку, стримують можливість вільного зростання населення.

Мальтус доводить, що приріст населення саморегулюється  передовсім обмеженістю засобів існування. Щойно кількість цих засобів зросте — зросте й населення, якщо цьому не заважатимуть якісь надзвичайні перешкоди. Надзвичайними він називає моральні перепони, пороки та нещастя, які не мають об'єктивно-економічної природи, але котрі, у свою чергу, можуть бути наслідком надмірного зростання населення.

Мальтус уважає, що суспільство, знаючи наслідки процесу зростання народонаселення, може й мусить втручатись і регулювати цей процес, оскільки воно не здатне забезпечити безмежного приросту засобів існування, у збільшенні яких бере участь і природа.

Марксистська  теорія трактує безробіття як закономірність розвитку капіталістичного способу виробництва, насамперед законів конкурентної боротьби, що змушують капіталістів збільшувати інвестиції, вдосконалювати технологічну базу виробництва. А це призводить до збільшення витрат на засоби виробництва порівняно з витратами на робочу силу. Таким чином збільшується органічна будова капіталу і зростає безробіття. Це явище також пов'язане з циклічним розвитком економіки, з процесом нагромадження капіталу. Воно отримало назву всезагального закону капіталістичного нагромадження.

Технологічна  теорія безробіття виникла у середині 50-х рр. ХХ ст. Згідно з нею причиною безробіття є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Прихильники цієї теорії переконані, що боротися з безробіттям слід шляхом обмеження, сповільнення технологічного прогресу.