Економіна Німеччини

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний авіаційний університет

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

“Економіка Німеччини “

 

 

 

 

 

 

 

Робота

Студентки ФМЛ 311

Бреус Марини

Перевірив: Герасименко І.М.

 

 

Київ 2013

 

План:

ВСТУП

1. Особливості економічної системи Німеччини
2. Найважливіші галузі економіки
3. Зайнятість населення

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА 
Вступ

Німе́ччина — демократична федеративна республіка у центрі Європи. Німеччина в адміністративному відношенні поділяється на 16 федеральних земель, а столиця і найбільше місто країни — Берлін. Німеччина займає площу 357 021 км² і має головним чином помірний сезонний клімат. Маючи 81.8 мільйонів жителів, це країна з найбільшим населенням інайбільша економіка в Європейському союзі.

Федеративна Республіка Німеччина займає провідне місце у світовій економіці. У 2004 році за загальним обсягом ВВП ФРН займала третє місце, поступаючись лише США і Японії. Однак у зв'язку з різким економічним зростанням таких країн як Китай та Індія, в 2007 році Німеччина стала п'ятим державою світу за даним показником. В даний час Валовий внутрішній продукт за паритетом купівельної спроможності становить 2,833 трильйона доларів, або 34,400 доларів на душу населення. Примітно, що в 2007 році зростання ВВП Німеччини склав 2,6%.

В основу економічного розвитку Німеччини покладені принципи, що поєднують вільну ринкову економіку і соціальну її спрямованість. Така економічна модель дозволила Німеччині високими темпами перейти від повністю зруйнованого війною господарства до процвітаючої економіки, яка виробляє 30% від загального валового продукту Європи. В останнє десятиліття відзначається неухильне зростання економічних показників, що свідчить про динамічний розвиток господарського комплексу країни.

Німеччина - високорозвинена індустріальна держава. При обмежених сировинних ресурсах економіка Німеччини у великій мірі орієнтована на експорт. Визначальним фактором у досягненні високої конкурентоспроможності виробленої продукції стало забезпечення її високої якості. Це дозволило Німеччині стати лідером у зовнішній торгівлі Європи і збільшити експорт до 33% ВВП. Німеччина вивозить з країни машини, транспортні засоби, хімікалії, метали, харчові продукти і текстиль.

 

1. Особливості економічної системи Німеччини

Економіка Німеччини характеризується добре розвиненою інфраструктурою і кваліфікованою робочою силою. В економічній системі Німеччини виділяється декілька специфічних рис.

Економіка Німеччини організована за принципом соціально-ринкової економіки, яка характеризується поєднанням соціального балансу та ринкової свободи. Дана економічна модель передбачає в значній мірі вільні дії ринкових сил, проте, основний акцент робиться на соціальному забезпеченні. Концепція соціальної ринкової економіки була вперше розроблена і реалізована Людвігом Ерхардом і Альфредом Мюллер-Армак у 1947-1949 роках з метою післявоєнного відновлення ФРН.

Дана модель являє собою компроміс між економічним зростанням і рівномірним розподілом багатства. У центр системи поставлена ​​підприємницька діяльність держави, що забезпечує рівномірний розподіл соціальних благ у суспільстві. Соціальне партнерство між профспілками і роботодавцями забезпечує достатньо міцний соціальний світ. Реформи в системах соціального страхування та структурні реформи на ринку праці націлені на зниження побічних витрат на робочу силу і стимулювання економічного зростання.

Останнім часом Німеччина відчуває певні труднощі в реалізації моделі соціально-ринкового господарювання. Високий рівень соціальних гарантій призвів до того, що 40% чистого прибутку німецьких компаній йде на оплату праці та на відрахування до соціальних фондів. З 100 євро чистого заробітної плати в середньому на відрахування роботодавців у соціальні фонди припадає 81 євро. Для підтримки соціальних допомог на належному рівні використовується потужний фіскальний прес на населення і компанії. Рівень оподаткування в країні до кінця 1990-х років досяг значних розмірів. Так, якщо в США на податки тоді відраховувалося близько 32% нерозподіленого прибутку, у Великобританії - 45%, то в Німеччині цей показник сягав 65%. На сьогоднішній день ставка податку на нерозподілений прибуток у ФРН становить 50%.

Високий рівень старіння населення також обумовлює значні витрати на соціальне забезпечення пенсіонерів. Високий рівень посібників для безробітних нерідко породжує утриманські настрої у суспільстві, а також стимулює неухильно високий відсоток безробіття (за різними оцінками, 7,8-8,5%). Під час економічного зростання в 2010 і 2011 роках відсоток безробіття впав до 6,9%.

Другою особливістю економічного шляху розвитку Німеччини є так званий «рейнський капіталізм», характеризується значною роллю банків в економіці країни. Банки є в Німеччині великими акціонерами промислових компаній і компаній сфери послуг, тому вони активно втручаються у процес прийняття бізнес-рішень. Таким чином, позиції банків в економіці Німеччини з урахуванням їх реального впливу на бізнес виявляються сильнішими, ніж в інших країнах світу.

Також для економіки Німеччини характерна висока ступінь індустріалізації. У порівнянні з багатьма розвиненими країнами світу тут дуже велику частку у виробництві ВВП складає промисловість - основний напрямок спеціалізації ФРН у світовій економіці.

У Німеччині, в силу історично обумовлених причин, спостерігається нерівномірний економічний розвиток в рамках території країни. Інтеграція і модернізація економіки сходу Німеччини залишається проблемою, що вимагає часу і великих фінансових витрат. Щорічні внески федерального уряду тут становлять близько 100 млрд доларів.

Ще однією особливістю німецької економіки є її експортна орієнтованість. Держава зацікавлена ​​в відкритому ринку і за останнє десятиліття були досягнуті значні розширення присутності на світовому ринку. За даними Міжнародного валютного фонду, з 1997 року експорт товарів і послуг зростав сильніше, ніж обсяги світової торгівлі. Навіть у 2001 році, коли обсяг світової торгівлі скоротився на 0,2%, експорт ФРН виріс на 6,7%. Найважливішими торговельними партнерами є країни Європейського союзу, особливо Франція (у 2004 р. сюди було експортовано товарів та послуг на суму 75 млрд євро) і Великобританія (61 млрд євро), також США, Індія, Китай і країни Східної Європи у зв'язку з розширенням ЄС на Схід.

2. Найважливіші галузі економіки

Провідною галуззю економіки Німеччини є послуги (Німеччина, як постіндустріальна країна це економіка послуг та економіка знань), частка яких у ВВП країни становить 78% (2011). Також розвинене виробництво товарів, машин і різного обладнання, які складають значну частину німецького експорту. Агросектор становить 0.5-1.5% ВВП, в якому зайнято така ж кількість економічно активного населення країни. Провідні позиції у світі займають німецькі інформаційні та біотехнології, а також технології по використанню поновлюваних джерел енергії та екологічно чисті технології.

Промисловість

Промисловість Німеччини забезпечує країні лідерство на багатьох світових ринках готової продукції. Найбільш конкурентоспроможними галузями є:

• автомобілебудування;
• електротехнічна промисловість;
• загальне машинобудування (виробництво верстатів, різних приладів);
• транспортне машинобудування (вагонобудування, літакобудування);
• хімічна, фармацевтична і парфюмерно-косметична промисловість;
• точна механіка і оптика;
• чорна металургія;
• авіаційно-космічна промисловість;
• виробництво інформаційної та комунікаційної техніки
• суднобудування

У німецькій промисловості, як і в промисловості інших індустріальних західних країн, відбуваються структурні зміни. Деякі традиційні галузі, наприклад сталеливарна і текстильна промисловість, за останні роки в деяких випадках сильно втратили свої позиції в результаті переміщення ринків збуту і конкуренції з боку країн з низькими зарплатами або ж, як у випадку з фармацевтичною промисловістю, в результаті поглинань і злиттів перейшли в власність іноземних компаній. У той же час промисловість як і раніше є найважливішою опорою німецької економіки і - в порівнянні з іншими індустріальними державами, наприклад Великобританією або США, - має широку базу: на промислових підприємствах тут зайняті 8 млн чоловік.

Найбільші німецькі концерни мають свої філії, виробничі та науково-дослідницькі потужності по всьому світу. Серед них - загальновідомі автомобільні концерни Volkswagen, BMW, Daimler, хімічні Bayer, BASF, Henkel Group, конгломерат Siemens, енергетичні - E.ON і RWE або група Bosch.

Останнім часом питома вага промисловості в економіці помітно скоротився. В результаті довгострокових структурних змін її частка у ВВП у період між 1970 р. і 2001 р. знизився з 51,7% до 23,8%. При цьому у ВВП різко зросла сфера послуг, яка надається державним і приватним сектором.

  Машинобудування

Однією з опор німецької економіки є надзвичайно диверсифіковане, багатогалузеве машинобудування. Воно складається з декількох частин, найбільш розвиненими з яких є автомобілебудування, верстатобудування, виробництво устаткування для підприємств, обчислювальної техніки, електротехніки. [8]

Значна частина потужностей з виробництва важких металомістких машин, кранів, мостів, гірничо-шахтного та енергетичного обладнання, важкої електротехніки, а також обладнання для самих металургійних заводів, знаходиться в Рурі. Виробництво легкових і вантажних автомобілів знаходиться в землях Баден-Вюртемберг, Рейнланд-Пфальц, Нижня Саксонія, Гессен, Північний Рейн-Вестфалія, Баварія і Саар. [8]

Автомобілебудування є однією з найважливіших галузей економіки Німеччини. Після КНР, США та Японії, ФРН - четвертий за величиною виробник автомобілів у світі. Наприклад, в 2003 році Німеччина виробила 5500000 автомобілів. З 5687000 автотранспортних засобів, виготовлених в Німеччині в 2001 році, понад 70% пішли на експорт.

Машинобудування вважається галуззю промисловості країни з найбільшим числом підприємств. Тут за традицією переважають малі та середні підприємства, 83% з яких - дрібні і середні підприємства, що нараховують менше 200 чоловік. Близько 68% обороту пов'язано з експортними операціями. У результаті на частку Німеччини доводиться 20,4% сукупного світового експорту машинобудування.

Хімічна промисловість

Ще в кінці XIX століття Німеччина стала світовим лідером у даній сфері. Більшість найбільших підприємств розташовано в долинах Рейну або його приток; найважливішими промисловими центрами є Людвигсхафен (концерн «BASF»), Леверкузен зі штаб-квартирою і найбільшим заводом концерну «Bayer», Кельн, Весселінг, Дормаген, Марль, Гельзенкірхен, Крефельд. Райони високої концентрації хімічної промисловості виникли також в агломерації Рейн-Майн з головним центром Франкфурт-на-Майні (концерн Hoechst AG), на Верхньому Рейні з центрами Людвигсхафен (концерн BASF), на Нижній Ельбі.

 

      Легка промисловість

Незважаючи на досить розвинену легку промисловість, Німеччина є нетто-імпортером продукції легпрому. Традиційними текстильними районами Німеччини вважаються Рурський промисловий район з центрами в Крефельде, Бергешіс Ланде, Мюнстерланд, також південно-східна частина країни - Аугсбург і північний схід Баварії, а також Берлін.

    Харчова промисловість

Виноробство розвинене в долині Рейну і на захід від нього.

Що триває з початку цього століття бум на споживання вина призвів до того, що інвестиції в виноробну галузь, в її якісне зростання, склали велику частку витрат виробників, які прагнуть задовольнити і кількісний, і якісний ріст попиту на вино в країні. Зокрема, безперервно розширюються посадки під виробництво червоного вина: на початку 1980-х це було близько 10% від усіх площ, то в 2005 році частка виноградників для виробництва червоного вина складала вже не менше 35%.

У 2005 році посадки винограду сорту Рислінг, що є основою винного експорту Німеччини, займають близько 20% з 100 000 га німецьких виноградників. Першим за обсягом німецького імпорту є британський ринок, на другому місці - ринок США, який в 2006 році спожив німецького вина на суму 100 млн доларів. Частка Японії почала скорочуватися, у зв'язку з чим німецькі виноградарі приймають зусилля для відновлення своїх позицій в цій країні. Наприклад, одна з фірм прийняла рішення вирощувати в Німеччині традиційну японську лозу Косю, щоб згодом експортувати вироблене вино в країну Висхідного сонця.

Електротехнічна промисловість

Німеччина ще з кінця XIX століття зарекомендувала себе в якості найбільшого експортера електротехнічного і електронного обладнання. Міжнародне визнання в даній сфері отримали такі концерни, як Siemens AG, Hager, Robert Bosch GmbH і т. д. Основними центрами електротехнічної промисловості є Мюнхен, Штутгарт, Нюрнберг, Ерланген, Франкфурт-на-Майні, та інші.

У структурі електротехнічної промисловості ФРН виділяється як виробництвом дорогої продукції промислового призначення (генератори, кабелі, трансформатори), що використовує велику кількість кольорових металів, спеціальних сортів сталі, так і випуском побутових товарів тривалого користування (холодильників, пральних машин, мікрохвильових печей, пилососів і ін ).