Звіт з виробничої практики на підприємстві ТОВ “Балівський завод ЗБВ“

      Міністерство  науки і освіти України

      Національний  Гірничий Університет 
 
 
 
 
 
 

      Звіт  з виробничої практики на підприємстві ТОВ “Балівський завод ЗБВ“ 
 
 
 
 
 
 
 
 

        Виконала: ст. гр. ЕГп-08-1

      Готвянська  Ю. А.

      Перевірив: професор

      Пономаренко П. І. 
 
 
 
 

      Дніпропетровськ

      2010

      ЗМІСТ

      ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА………………………………........4
2. ПРОДУКЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………..5
3. СТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………15
4. ТЕП ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………

ВИСНОВОК………………………………………………………………………

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ВСТУП 

      Виробнича практика студента забезпечує освоєння кваліфікації в відповідності з  вимогами учбового плану, сприяє закріпленню  й поглибленню знань, привчає  до праці в сфері виробництва в умовах трудового колективу.

      Виробнича практика дозволяє сформувати уяву про  зміст й особливості своєї  майбутньої професії не тільки через  сукупність отриманих теоретичних  знань, а й, з точки зору практичної діяльності реально діючих підприємств  придбати елементи професійного уміння і практичних навичок.

      В період практики студент в межах  своєї програми вивчає досвід практичної діяльності управління підприємством.

      Основним  завданням практики є вивчення кожної дисципліни на конкретних прикладах  та розгляд документів по кожному розділу робочої програми.

      У перший день практики я ознайомилася зі структурою підприємства, склала та затвердила календарний план проходження  практики і пройшла інструктаж з  охорони праці та техніку безпеки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА 

      Підприємство  засноване в 1975 році як складова частина Балівського промислового вузла, розташованого в приміській зоні м. Дніпропетровська.

        ТОВ "Балівський завод ЗБВ" входить в систему підприємств корпорації "Украгропромстрой".

        Знаходиться в промисловій зоні станції Балівка Придніпровської залізниці. Має під'їзні з/д шляхи з виходом на станцію Балівка.

      Має в своєму розпорядженні виробничі  потужності для виготовлення збірного залізобетону в об'ємі 45 тис. м³ на рік, бетону, цементного розчину, виробів з арматурної сталі.

        Завод освоїв випуск нового вигляду виробів з полімербетону, пінобетону (утеплювач), трамвайних плит. Вироби, що випускаються заводом, застосовуються для комплектації житлових будинків, промислових і с/х будівель, торгівельних центрів.

        Підприємство працює з такими  замовниками як: корпорація "Містобудівник", "Дафі Буд", "Облагропромбуд", "Татра Південь", "Днепрометаллургремонт", "Трест 17", МЖК "Зоряний", ТОВ "Житло-Буд".

      Складається з чотирьох спеціалізованих виробництв:

        - цех великопанельного житлового будівництва. Випускає конструкції для повної комплектації котеджів, багатоповерхових житлових будинків і гаражів. 

      - арматурний цех. Виготовляє арматуру (сітки, грати і тому подібне), металоконструкції по індивідуальних замовленнях.

      - бетонозмішувальний цех. Виробляє бетони і будівельні розчини різних марок для реалізації. 

      - формувальний цех. Наявність сучасного устаткування і використання передових технологій робить підприємство конкурентоспроможним у сфері виробництва залізобетонних конструкцій. 
 

      3. СТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА 

      Структура підприємства - це склад і співвідношення його внутрішніх ланок (цехів, дільниць, відділів, лабораторій та інших підрозділів), що складають єдиний господарський  об'єкт. Розрізняють загальну, виробничу і організаційну структуру підприємства.

      Загальна  структура підприємства - сукупність всіх виробничих, невиробничих (з обслуговування працівників та членів їх сімей) та управлінських підрозділів підприємства (рис. 3.1.).

      До  виробничих підрозділів відносяться цехи, дільниці, лабораторії, в яких виготовляється, проходить контрольну перевірку і випробування основна продукція (випускається підприємством), комплектуючі вироби (придбані на стороні), матеріали та напівфабрикати,запасні частини для обслуговування виробів та ремонту в процесі експлуатації,виробляються різні види енергії для технологічних цілей і т.п. (рис. 3.2.). До підрозділам, які обслуговують працівників, відносяться житлово-комунальні служби, фабрики-кухні, їдальні, буфети, дитячі сади і ясла, санаторії, медсанчастини, добровільні спортивні товариства, відділи технічного навчання, що займаються підвищенням виробничої кваліфікації і т.д.

      Сукупність  виробничих підрозділів (цехів, дільниць, обслуговуючих господарств і  служб) прямо чи опосередковано беруть участь у виробничому процесі, їх кількість і склад визначають виробничу структуру підприємства.

      До  факторів, які впливають на виробничу  структуру підприємства, відносять  характер продукції та технології її виготовлення, масштаб виробництва, ступінь спеціалізації і кооперування з іншими підприємствами, а також ступінь спеціалізації виробництва всередині підприємства.

      Залежно від того, який підрозділ є основною структурною виробничою одиницею підприємства, розрізняють цехову, безцехову, корпусні та комбінатську виробничу структуру.

      Цех - це відокремлений в технологічному і адміністративному відношенні ланка підприємства, в якому виготовляється повністю той чи інший продукт  або виконується певна закінчена  стадія з вироблення продукту. За характером діяльності цехи поділяються на:

      основні, що виробляють продукцію, що визначає основне призначення підприємства;

        допоміжні (енергетичні, ремонтні, інструментальні, тощо), що забезпечують  безперебійну та ефективну роботу  основних цехів; 

      обслуговуючі цехи та господарства, які виконують операції з транспортування і зберігання матеріально-технічних ресурсів і готової продукції;

        побічні цехи, що виготовляють  продукцію з відходів основного  виробництва або їх утилізують;

      експериментальні (дослідні) цехи, які займаються підготовкою та випробуванням нових виробів, розробкою нових технологій.

        Основні цехи поділяються на  заготівельні (спеціалізуються на  виробництві заготовок), обробні (деревообробні, термічні та ін.) і складальні (агрегатної і остаточного складання виробів з деталей і вузлів, виготовлених на інших підприємствах).

        Організаційна побудова основних  цехів і виробництв ведеться  за трьома основними напрямками (принципам):

      технологічному - цехи і ділянки формуються за ознакою  однорідності технологічного процесу виготовлення різних виробів (бетонні, сталеплавильні цехи і т. д.);

        предметного - об'єднує робочі  місця, ділянки, цехи з випуску  певного виду продукції (шарикопідшипникових  цехи);

      змішаному - заготівельні цехи і ділянки створюються за технологічним принципом, а що випускають цехи і ділянки - за предметним.

      На  підприємствах з простим виробничим процесом застосовується безцехова виробнича структура, основою побудови якої є виробнича ділянка - сукупність територіально відокремлених робочих місць,на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція.

        При корпусних виробничої структури  основним виробничим підрозділом  великого підприємства є корпус, до якого об'єднані кілька однотипних  цехів. 

      На  підприємствах з багатостадійним процесом виробництва і комплексною переробкою сировини (металургійна, хімічна, текстильна промисловість) використовується комбінатська виробнича структура. Її основу становлять підрозділи, що виготовляють технологічно завершену частину готового виробу (чавун, сталь, прокат).

        Організаційна структура управління - це система управління, яка визначає  склад, взаємодію та підпорядкованість  її елементів. Між елементами системи управління існують зв'язки, які можна підрозділити на:

        лінійні зв'язки виникають між підрозділами різних рівнів управління, коли один керівник адміністративно підпорядкований іншому (директор - початкових цеху - майстер);

      функціональні зв'язки характеризують взаємодію керівників, що виконують певні функції на різних рівнях управління, між якими не існує адміністративного підпорядкування (начальник планового відділу - начальник цеху);

      міжфункціональні  зв'язки мають місце між підрозділами одного рівня управління (начальник  основного цеху - начальник транспортного цеху).

        Відомі кілька типів організаційних  структур управління:

      лінійне управління - найбільш спрощена система, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії. Кожен підлеглий  має тільки одного керівника, який одноосібно віддає розпорядження, контролює і  керує роботою виконавців. Перевагами лінійного управління є: оперативність, чіткість взаємовідносин, несуперечність команд, підвищення ступеня відповідальності керівників, зниження витрат на утримання управлінського персоналу. Але керівник не може бути універсальним фахівцем і враховувати всі сторони діяльності складного об'єкта. Тому лінійне управління використовується на малих підприємствах з простою технологією виробництва і в нижній ланці великих підприємств - на рівні бригади виробничої дільниці;

      лінійно-штабні управління використовується в управлінні цехами та відділами. Єдиноначальність зберігається, однак керівник готує рішення, накази та завдання для виконавців за допомогою штабних фахівців, що здійснюють збір інформації та її аналіз та розробляють проекти необхідних розпорядчих документів;

      функціональне управління передбачає розподіл функцій управління між окремими підрозділами апарату управління, що дозволяє розосередити адміністративно-управлінську роботу і доручити її найбільш кваліфікованим кадрам. Однак це призводить до необхідності складних узгоджень між функціональними службами при підготовці важливого документа, знижує оперативність роботи, подовжує терміни прийняття рішень;

      дивізіональної  керування дозволяє централізувати стратегічні загальнокорпоративні функції управління (фінансову діяльність, розробку стратегії фірми та ін.), Які зосереджуються у вищих ланках адміністрації корпорації і децентралізувати оперативні функції управління, що передаються виробничим підрозділи. Це призводить до гнучкого реагування на зміни у зовнішньому середовищі, швидкого прийняття управлінських рішень та підвищення їх якості, але в той же час - до збільшення чисельності апарату управління та витрат на його утримання;

      матричне  управління виділяє тимчасові предметно-спеціалізовані ланки - проектні групи, які формуються з спеціалістів постійних функціональних відділів. При цьому вони лише тимчасово підпорядковані керівнику проекту. А після завершення робіт над проектом повертаються в свої функціональні підрозділи. Переваги: виключно висока гнучкість системи управління та орієнтація на нововведення.