Методичне забезпечення економічної категорії «інвестиційний потенціал»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут економіки і менеджменту

 

 

 

 

ДОМАШНЯ РОБОТА

з дисципліни “ Потенціал і розвиток підприємства ”

на тему:

“ Методичне забезпечення економічної категорії «інвестиційний потенціал» ”

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 318 групи ФЕП

 Нохріна  Олександра

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ  2011

                                                   

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1.1 Сучасна концепція інвестиційного потенціалу підприємства: поняття, класифікація та ключові елементи

1.2. Методичні  принципи оцінювання інвестиційного  потенціалу підприємства

1.3. Інвестиційний  потенціал України: проблеми та  та реалізація заходів щодо його  поліпшення

ВИСНОВКИ

Додаток 1

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах переходу до ринку перед  підприємствами виникла необхідність та з'явилася можливість самостійно визначати напрямки своєї інвестиційної  діяльності, джерела і заходи (засоби) досягнення поставлених цілей. Будь-яка  економічна система характеризується її високим динамізмом, що вимагає  від кожного суб'єкта господарювання швидкої реакції на зміну ситуацій в економіці держави, здатності  корегувати свої практичні кроки. Наявність у підприємства таких умінь забезпечує йому можливість розвиватися, поступово переходячи від одного стабільного стану до якісно нового.

Інвестиційний потенціал — це можливість вкладення капіталу з метою наступного його збільшення або інвестиційні можливості щодо ведення, підтримки чи збереження чого-небудь. В економічній літературі представлені дослідження інвестиційного потенціалу підприємства як елемента його виробничого й економічного потенціалу. У процесі господарської  діяльності, нормального процесу  відтворення всіх елементів виробничої структури підприємства і нагромадження  ресурсів формується його інвестиційний  потенціал. З одного боку, він є результатом ефективного використання можливостей підприємства, а з іншого — фактором його подальшого розвитку.

В умовах формування та вдосконалювання  ринкових відносин зміст категорії "інвестиційний потенціал підприємства" розкривається повніше, якщо брати  до уваги спільну дію різноманітних, навіть протилежних, факторів, характерних  для різних типів економіки. Конкуренція  та планомірність, вартісна та натурально-речовинна  форми, пріоритет приватного та загальнодержавного інтересів, відокремлення й інтеграція, інші фактори впливають на зміст  категорії "інвестиційний потенціал", визначають її сучасний розвиток.

Інвестиційний потенціал кожного  окремо узятого підприємства тісно  пов'язаний з потенціалом інших  підприємств, галузі, регіону, з утворенням загального інвестиційного потенціалу економіки.

По суті, інвестиційний потенціал  визначає можливість підприємства вкладати кошти (капітал) в матеріально-речовинні  й особисті фактори виробництва  для забезпечення умов нормального  відтворення і (чи) одержання очікуваного  прибутку. Він є вирішальним фактором економічного зростання, розширення потенційних можливостей підприємства. Інвестиційний потенціал має бути достатнім для повнокровного розширеного відтворення виробництва і подальшого збільшення інвестиційного капіталу підприємства.

Отже, інвестиційний потенціал  підприємства, що розглядається як можливість вкладення коштів у матеріально-речовинні  й власні фактори виробництва  для забезпечення умов нормального  процесу відтворення на підприємстві, одержання очікуваного прибутку, містить, з одного боку, протиріччя сучасного економічного становлення  і розвитку підприємства, а з іншого — змістовні характеристики сучасного  інвестиційного процесу: сполучення ринкових, конкурентних і державних механізмів, вартісної і натурально-речовинної форм руху інвестицій, різноманітність  джерел інвестування та інших факторів.

Метою даної роботи є узагальнення теоретичних положень, розуміння суті й сучасного змісту інвестиційного потенціалу,що дозволяє визначити проблеми формування власного інвестиційного потенціалу.

Для досягнення зазначеної мети необхідно  вирішити наступні завдання:

• узагальнити теоретичні підходи до визначення і розвитку економічної категорії "інвестиційний потенціал",
• проаналізувати основні фактори, які впливають на формування і розвиток інвестиційного потенціалу та економічно обгрунтувати їх,
• узагальнити методичні принципи оцінювання інвестиційного потенціалу підприємства.

 

1. . Сучасна концепція інвестиційного потенціалу підприємства: поняття, класифікація та ключові елементи

 

Економічний розвиток підприємства знаходиться  у функціональній залежності від  рівня використання його економічного потенціалу. Дослідженню економічної  категорії „потенціал” науковцями приділяється багато уваги, оскільки саме він одночасно передбачає процес формування економічних ресурсів та визначення альтернативних напрямків  їх використання. В етимологічному значенні поняття „потенціал” походить від латинського “potentia” (сила) та означає приховані можливості. Поняття потенціалу на сучасному етапі передбачає такі значення: накопичені на підприємстві ресурси в минулому, систему матеріальних та трудових факторів, що забезпечують досягнення мети виробництва.

В економічній  науці існує багато підходів до визначення „економічного потенціалу”. Проскуряков  В.М. та Самоукин А.І. вважають, що він  «характеризує виробничі та економічні відносини, які виникають між  окремими працівниками, трудовими колективами, а також управлінським апаратом підприємства, організацій, галузей  народного господарства в цілому з приводу повного використання їх здібностей до створення матеріальних благ та послуг». Б.М. Мочалов під  „економічним потенціалом” розуміє  сукупну спроможність галузей народного  господарства виготовляти промислову чи сільськогосподарську продукцію, забезпечувати  капітальне будівництво та інше”. А. Тодосийчук, Б. Плишевский визначають економічний потенціал через  сукупність наявних ресурсів, а саме інвестицій. Рівень накопиченого економічного потенціалу виражає його конкурентоспроможність. Е.В. Попов визначив цей взаємозв’язок  введенням поняття ринкового  потенціал – це  максимальна  можливість використання підприємством  провідних напрацювань в галузі маркетингу.

На наш  погляд, економічний потенціал підприємства складається з сукупності матеріально-речових  та фінансових ресурсів, які створюють  можливість його індивідуального відтворення на визначеному рівні як суб’єкта господарської діяльності. Під економічним потенціалом слід розуміти його сукупні можливості по формуванню та максимальному задоволенню потреб суспільства в товарах та послугах в умовах конкретних соціально-економічних відносин, які виникають з приводу оптимального використання наявних ресурсів. Основою забезпечення економічного розвитку є інвестиційний процес. Таким чином,  економічна сутність інвестування визначається в довгострокових капіталовкладеннях спрямованих на підтримання та розвиток виробничих можливостей підприємства, а отже і економічного потенціалу підприємства.

В умовах ринкової економіки суттєве значення для розвитку підприємства як відкритої  системи мають відтворювальні процеси, які забезпечують безперервне зростання  виробництва. Саме за такі функції відповідає інвестиційний потенціал підприємства. Процес відтворення економічного потенціалу на підприємстві безперервний, але  в залежності від накопиченого на підприємстві інвестиційного потенціалу він може бути простим або розширеним. Просте відтворення забезпечує процес виробництва у незмінних масштабах. Розширене відтворення потенціалу підприємства передбачає залучення  у виробництво зростаючих виробничих факторів та інших складових потенціалу з метою підвищення результативності діяльності. Високий рівень інвестиційного потенціалу опосередковує розширене  відтворення, що забезпечує нарощення  ринкової вартості підприємства.

Одним з основних завдань, які стоять перед  інвестором, є вибір в якості об'єктів  інвестування таких інвестиційних проектів та фінансових інструментів, які мають найкращі перспективи розвитку і можуть забезпечити найвищу ефективність інвестицій. Основою такого вибору є оцінювання і прогнозування інвестиційної привабливості окремих потенційних об'єктів інвестування.

Інвестиційний потенціал та інвестиційна привабливість — різні поняття, що по-різному характеризують певну економічну систему (підприємство, країну, регіон, галузь тощо). Інвестиційний потенціал свідчить про можливості здійснення капіталовкладень системою, а інвестиційна привабливість характеризує доцільність здійснення капіталовкладень у систему. Визначення інвестиційного потенціалу потрібне переважно для прийняття рішення щодо подальшого стратегічного розвитку системи, формування його інвестиційної політики. Інвестиційна привабливість оцінюється переважно зовнішніми стосовно системи суб'єктами, що прийматимуть рішення щодо інвестування. Хоча на макро- та мезорівнях власну інвестиційну привабливість визначають і в межах системи з метою залучення зовнішніх інвесторів та активізації інвестиційної діяльності у регіоні, галузі, країні. Співвідношення між цими поняттями на рівні підприємства характеризує рис. 1.

Рис. 1. Співвідношення між інвестиційним потенціалом  і інвестиційною привабливістю  на рівні підприємства

 

 Інвестиційний потенціал реалізується за рахунок економічного потенціалу при відповідних умовах. Тобто наявність економічного потенціалу у країні, приваблює інвесторів, але рівень інвестиційного потенціалу характеризується показниками швидкості та легкості реалізації портеб інвестора, тобто, якщо економічний потенціал – це економічні можливості держави, що можуть бути використані для забезпечення всіх її матеріальних та інших потреб, то інвестиційний потенціал – це можливість використання економічного потенціалу країни (регіону, підприємства) для реалізації намірів та забезпечення потреб та очікувань інвестора.

Визначення  сутності інвестиційного потенціалу неможливе  без дослідження теорії інвестиційної  поведінки підприємства. Вона заснована  на уявленні, що кожний суб’єкт господарювання намагається максимізувати ефект своєї інвестиційної діяльності. Досягнення такого ефекту стимулює підприємства до подальшого інвестування. Отже, інвестиційна поведінка підприємства формує систему його мотивації до інвестування на всіх етапах життєвого розвитку. Основними економічними мотивами інвестиційної діяльності (раціональними потребами) є очікуваний рівень інвестиційного прибутку, співставлений з нормою відсотку на кредитному ринку, вартість капіталу, ринкова вартість підприємства. 

Теорія  інвестицій підприємства є досить новою, хоча спроби її дослідження були здійснені  ще класичною школою, зокрема                  Н.Сеніором. Його інвестиційна теорія базується на «теорії утримання», тобто поведінці суб’єкта, який утримується від невиробничого  використання коштів заради здійснення реального інвестування, яке має  віддалені результати. Більш поглиблено вивченням теорії інвестицій займалися  неокласики, насамперед І.Фішер. Він  визначив, що економічний суб’єкт  у своїй господарській діяльності керується суб’єктивними мотивами, орієнтованими на максимізацію доходів (ефектом доходів). Вибір між споживанням  і заощадження залежить від ринкової ставки процента, яка дасть можливість отримати більші доходи в майбутньому.

Вагомого  значення проблемі теоретичного обґрунтування  інвестиційної поведінки підприємства надавав Дж. Кейнс. Він виходив  з того, що інвестиційна діяльність визначається двома чинниками: рівнем заощаджень і граничною ефективністю інвестування, що залежить від процентної ставки кредитного ринку. Підприємство буде інвестувати нові активи та позичати для цього нові ресурси, аж поки прибуток від кожного активу буде більшим, ніж вартість позичених коштів. Дж.Кейнсом  та його послідовниками був запропонований широкий спектр економічних методів  у державному механізмі впливу на інвестиційну поведінку окремих  суб’єктів господарювання. В працях Е.Домгара, Р.Харрода підкреслюється, що підприємство знаходиться у стані  довгострокового динамічного зростання, коли забезпечується повне використання ресурсів. Досягнення такого зростання розглядає акселераційна теорія, яка відображає залежність між капіталом та обсягом випуску продукції. На основі цієї теорії зроблені висновки про збільшення капіталоємкості продукції в період індустріалізації підприємства та її зниження в період старіння.

Суттєво розширили мотивацію здійснення інвестиційної діяльності підприємством  інституціоналісти. Вони запропонували  включити в систему мотивації  неекономічні чинники, довівши що вони, у виборі індивідуальних інвестиційних  рішень, інколи, виконують пріоритетну  роль. Так, А. Шпітгоф звернув увагу  на те, що інвестиційна активність є  наслідком відкриття нових можливостей  у самій країні чи за кордоном. З  розвитком глобалізації та інтернаціоналізації  економіки у 90-ті роки ХХ ст. з’явилась  еклектична теорія, в межах якої Дж. Даннінг та Р.Нарула проаналізували концепцію шляхів інвестиційного розвитку підприємства в залежності від рівня  індустріалізації країни.

Дослідженням  інвестиційної поведінки підприємства займаються і сучасні економісти. Вони, здебільшого, в своїх працях розкривають сутність поняття «інвестиції». Так П.Самуельсон визначає інвестиції як економічну діяльність, вигоди від  якої з’являються швидше у майбутньому, ніж негайно. Важливим на нашу думку  є макроекономічне визначення інвестицій К. Маконнела та С.Брю, які відносять  до інвестицій витрати на виробництво, накопичення коштів виробництва  та збільшення матеріальних запасів. Наявність  заощаджень є необхідною умовою інвестиційної  діяльності. Д.Розенберг під інвестиціями розуміє „використання грошей для  отримання більших грошей, доходу чи досягнення приросту капіталу, або  того чи іншого”, а У.Шарп – „розлучення  з грошима сьогодні для одержання  більшої їх суми у майбутньому”. Подібним є визначення Л.Гітмана  та М.Джонка: «інвестиція – це засіб  розміщення капіталу, який має забезпечувати  збереження або зростання капіталу». Мертенс А. визначає інвестиції як «обмін встановленої сьогодні вартості на можливо  невизначену майбутню вартість». Таким  чином, головною метою інвестицій є забезпечення розвитку підприємства, пов’язане зі збільшенням суми вкладеного капіталу.