Основні засади формування стратегії розвитку підприємства

Основні засади формування стратегії розвитку підприємства

У статті розглянуто поняття стратегічного управління, основні аспекти формування стратегічного бачення підприємства, сформовано основні засади формування стратегії розвитку підприємства та розроблено складові процесу її формування.

Постановка проблеми. В процесі формування повноцінного ринку українські підприємства отримали багато нових можливостей, серед яких основними є самостійність, право визначення та реалізації виробничої програми, право вибору шляхів розвитку виробництва, самостійне формування систем мотивації праці, повна відповідальність за кінцеві результати господарювання. В цих умовах найважливішою функцією управління стає стратегічний розвиток підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій за проблемою. Питаннями стратегічного управління займаються як вітчизняні, так і іноземні науковці та практики. Серед відомих науковців, які займались питаннями             стратегії розвитку підприємства, слід відзначити таких як: І. Ансофф,                 В.Г. Герасимчук, Б. Карлоф, М.Є. Портер, В. Радіонова та ін. Проте специфічні умови господарювання вітчизняних підприємств вимагають подальших досліджень теоретичних і практичних аспектів концепції стратегічного розвитку.

Метою даної статті є дослідження основних засад формування стратегії розвитку підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Мінливість і непередбаченість зовнішнього середовища підприємства зумовлює необхідність зміни ціннісних орієнтацій на перспективу стратегічного розвитку, обґрунтованість якої стає першочерговим завданням вищого керівництва. Підсилення конкурентної боротьби на ринку ставить нові вимоги перед стратегічним плануванням діяльності підприємств та управління ними.

Існує ціла низка визначень, які підкреслюють різні аспекти й особливості стратегічного управління.

І. Ансофф зазначає, що діяльність зі  стратегічного управління пов'язана з постановкою цілей і завдань підприємства та з підтриманням низки взаємовідносин між підприємством та його оточенням, які дозволяють йому добиватися своїх цілей, відповідають його внутрішнім можливостям і дозволяють залишатися сприйнятливою до зовнішніх вимог [1].

Ф.Карлоф стверджує, що стратегічне управління - це процес розробки стратегій і управління підприємством для успішної її реалізації. Стратегічне управління здійснюється в контексті місії підприємства, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв’язок місії з основними цілями підприємства в умовах мінливого зовнішнього середовища [3].

Ще багато авторів подають свої визначення стратегічного управління, однак усі вони погоджуються з тим, що в основі стратегічного управління лежить процес розробки та реалізації стратегії підприємства, яка б забезпечувала процес його розвитку.

Розробка стратегії розвитку розпочинається з визначення того, що підприємство повинно, а чого не повинно робити, і бачення того, куди підприємство повинно просуватися. Компанії без стратегічного бачення не впевненні в тому, які позиції вони намагаються завоювати. Стратегічне бачення і місія завжди вкрай індивідуальні. Вони відокремлюють одне підприємство від іншого і наділяють його власними відмінними рисами, напрямом діяльності і шляхом розвитку.

Місія фірми - це те, що компанія збирається робити і чим вона хоче бути, основна загальна мета підприємства, чітко сформульована причина існування.

Під час розробки місії перш за все доцільно ознайомитися з історією та традиціями фірми, якщо вона вже існує.Для новостворюваної фірми таку ж роботу слід виконати щодо перспективних фірм даної галузі. Необхідно уявити, хоча б у загальних рисах, характер середовища існування підприємства. Далі слід остаточно з'ясувати основний напрямок діяльності, визначити загальний характер його поведінки. Потім розробляється місія-призначення. І, нарешті, можна приступити до розробки місії-орієнтації, попередньо уточнивши, яку форму вона прийме: ціннісних орієнтацій, набору девізів, переліку правил або принципів, філософії, програмної заяви, кредо тощо.

Отже, при розробці місії в першу чергу необхідно орієнтуватися на її індивідуальність, а також враховувати критерії розробки. Визначившись з місією підприємства необхідно приступити до формування стратегічного бачення.

Стратегічне бачення відображає погляди менеджерів компанії на те, якими видами діяльності підприємство збирається займатися і який довгостроковий курс розвитку обире. Стратегічне бачення необхідно керівництву підприємства, щоб зняти всі сумніви щодо довгострокових перспектив розвитку. Добре обгрунтоване стратегічне бачення - це обов'язкова умова для забезпечення ефективного стратегічного лідерства. Менеджер не може працювати ефективно в якості лідера або розробника стратегії без ясного розуміння концепції свого бізнесу. Існують три аспекти у формуванні стратегічного бачення і обгрунтування місії підприємства ( рис.1.): 

Рисунок 1. Аспекти формування стратегічного бачення 

 

Кожен з цих аспектів відіграє значну роль в процесі формування стратегічного бачення і обґрунтування місії підприємства.

Отже, стратегічне бачення і місія завжди вкрай індивідуальні, і вони виділяють одну компанію з інших, наділяючи її власними відмінними рисами.

Стратегічне управління розвитком підприємства можна розглядати як динамічну сукупність взаємозалежних управлінських процесів, що логічно випливають один з іншого. Складові процесу формування стратегії розвитку підприємства представлено на рис. 2.

Рисунок 2 - Складові процесу формування стратегії розвитку підприємства (авторська розробка)

Отже, запропонована нами схема вказує на системний характер процесу формування стратегії який обумовлює його структуру, до якої входять певні елементи, зв’язки між ними й умови, що обмежують відносини в системі. Кожен елемент (етап) цього процесу відіграє суттєву роль у забезпеченні загального результату і має свою специфіку.

Формування стратегії розвитку підприємства має базуватись на результатах системного аналізу впливу факторів його внутрішнього і зовнішнього середовища, що має розглядатись як двоїстий. З одного боку, ефективність формування стратегії залежить від забезпеченості підприємства кваліфікованим персоналом, інформаційними ресурсами, певною технікою та методиками, що необхідні для своєчасного і адекватного прийняття управлінських рішень, а з іншого - рівень розвитку його стратегічного потенціалу обумовлює не тільки спроможність до адаптації, а й здатність впливати на фактори зовнішнього середовища.

Підсумовуючи все вищесказане, робимо висновок, що стратегічне управління є комплексно-ситуаційним підходом до управління підприємством вцілому в умовах швидкозмінюваного зовнішнього середовища. В основі управління підприємством лежить стратегічне управління його розвитком, суть якого полягає в розробці та реалізації стратегій, для досягнення його цілей та місії.

Список використаних джерел:

1.                 Ансофф І. Стратегічне управління. - М.: Економіка, 1989 – 358 с.

2.                 Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність - К.: Вища школа, 2006 – 158 с.

3.                 Карлоф Б. Деловая стратегия / Пер с англ.-М.: Экономика, 1991 – 254 с.

4.                 Портер М.Е. Стратегія конкуренції - К.: Основи, 2007 – 298 с. 

 

 

Розробка стратегічного бачення і місії фірми

Стратегічні установки увійшли до моди останнім часом (вплив японського менеджменту) і деякими менеджерами розглядаються як альтернатива корпоративному плануванню.

Розробка ефективної стратегії починається з визначення того, що фірма повинна, а що не повинна робити, і видіння того, куди організація повинна спрямовуватися.

У стратегічних установках закріплюються основні правила, відповідно до яких компанія веде бізнес.

Правильні стратегічні установки зазвичай включають наступні моменти:

? Загальні цінності і принципи.

? Визначення бізнесу, тобто сфери діяльності, яка служить задоволенню певних потреб, обслуговуванню обраних сегментів ринку, і тому, як ці сегменти завойовуватимуться, і які методи використовуватимуться для просування товарів (послуг) на ринок

? Облік думок, вимог і претензій зацікавлених сторін (працівників, акціонерів, споживачів, громадських організацій і тому подібне)

? Відношення до ризику, зростання і фінансування, децентралізації, інновації і так далі

? Ясність, дохідливість і натхненність формулювання стратегічного бачення і місії, що створює упевненість в майбутньому, забезпечує високу мотивацію персоналу

ПОРЯДОК РОЗРОБКИ І ОЦІНКИ МІСІЇ ФІРМИ

Перш за все доцільно ознайомитися з історією та традиціями фірми, якщо вона вже існує. Для новостворюваної фірми таку ж роботу слід виконати щодо перспективних фірм даної галузі.

Необхідно уявити, хоча б у загальних рисах, характер середовища проживання фірми. Далі слід остаточно з'ясувати основний напрямок діяльності, визначити загальний характер поведінки фірми. Потім розробляється місія-призначення фірми.

І, нарешті, можна приступити до розробки місії-орієнтації фірми, попередньо уточнивши, яку форму вона прийме: ціннісних орієнтацій, набору девізів, переліку правил або принципів, філософії, програмної заяви, кредо.

Якість сформульованих місій можна встановити за ступенем їх відповідності наступним критеріям:

• наскільки місія сприяє створенню сприятливого клімату на фірмі;
• наскільки вдало виділено основний напрямок діяльності фірми;
• чи вказана категорія клієнтів (споживачів) фірми;
• чи вказана задовольняє потреби;
• чи існують відмінні ознаки, що дозволяють виділяти цю фірму серед інших фірм даної галузі;
• чи допомагає місія об'єднувати співробітників на ефективну роботу в інтересах фірми;
• чи допомагає місія організовувати цільове управління;
• чи добре визначена суспільна корисність фірми.

У табл. 1 наведені фактори, що впливають на формулювання місії:

Традиційні чинники	Нові фактори
Орієнтація на ефективність	Орієнтація на передбачення
Функціональність	Інтегрованість, перехресні функції
Ієрархічність	Спрощеність, уповноваженого
Місцеві, регіональні, національні	Глобальні
Автономність, вертикальна інтеграція	Зв'язок із загальною мережею
Використання машин	Використання інформаційних технологій
Орієнтованість на акціонера	Орієнтованість на акціонера
Негнучкість і фіксованість	Гнучкість, адаптивність і здатність до навчання
Стимули, які диктуються продуктом	Стимули, які диктуються споживачем
Орієнтація на ціну і якість продукту	Орієнтація на додану вартість і на якість
Використання монетарних заходів	Використання часу
Ефективність і стабільність	Інновації та підприємництво

МІСІЯ-ПРИЗНАЧЕННЯ

Місія-призначення дає уявлення про основні властивості фірми: виді діяльності, особливості та корисності.

У зв'язку з цим висувається ряд конкретних вимог до змісту формулювання місії-призначення, в якій повинні бути вказані:

• основний напрямок діяльності фірми;
• основна категорія клієнтів;
• потреби клієнтів, задовольняються продукцією фірми;
• відмітна ознака, що підкреслює особливість фірми, що дозволяє зацікавленим особам виділяти цю фірму серед інших;
• сторона діяльності фірми, якої вона звернена в зовнішнє середовище, завдяки якій видно, в чому громадська корисність фірми.

Ключовими питаннями для оцінки якості формулювання місії-призначення можуть бути наступні: якою діяльністю займається фірма? хто клієнти фірми? які потреби клієнтів задовольняє фірма? чим відрізняється ця фірма від інших фірм даної галузі? що фірма дає суспільству?

У той же час місія-призначення не повинна:

• бути залежною від поточного стану фірми, форм і методів її роботи, оскільки в цілому місія-призначення висловлює спрямованість у майбутнє;
• бути звернена у внутрішнє середовище фірми, на внутрішні проблеми, наприклад, підвищення прибутку: прибуток як місія може істотно обмежити спектр можливих напрямків розвитку;
• бути ні занадто вузькою, ні занадто широкою. У першому разі є ризик втратити частину ринку, у другому - мати малу частку ринку і слабкі конкурентні позиції.

Наведемо приклади формулювань місії-призначення ряду вітчизняних підприємств, в яких зроблена спроба урахування викладених рекомендацій (табл. 2).

Організація	Місія-призначення
Комерційний банк	Сприяння становленню та розвитку середнього та малого бізнесу шляхом надання широкого спектру банківських послуг, високої якості обслуговування клієнтів і ефективного розвитку з урахуванням інтересів акціонерів, клієнтів і співробітників
Ювелірно-художня фірма	Виробництво і реалізація виробів з дорогоцінних металів і каменів, доступних широкому колу споживачів з різним достатком
Дослідно-конструкторське бюро (державне підприємство)	Діяльність спрямована на збереження і розвиток науково-технічного потенціалу галузі, підтримка високого рівня розробок, створення нових робочих місць і культури виробництва, що зберігає і захищає навколишнє середовище
Компанія, яка виробляє устатку-вання для офісів	Допомагає вирішувати адміністративні, наукові та гуманітарні проблеми, створюючи комфорт і піклуючись про умови праці
Інвестиційний фонд	Інвестування капіталу в галузь, що працює прибутково і має потенціал подальшого зростання