Перспективи інноваційного розвитку України

 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський торгівельно-економічний інститут

Київського національного торгівельно-економічного університету

Кафедра економіки підприємства та економічної теорії

 

 

 

 

Курсова робота з дисципліни: «Макроекономіка»

на тему: «Перспективи інноваційного розвитку України»

 

 

 

студентки ІІ курсу гр. ЕП-11

напряму підготовки: «Економіка та підприємництво»

спеціальність: «Економіка підприємства»

Скоць М.В.

Керівник:

 

національна оцінка:

кількість балів:

оцінка ECTS:

члени  комісії:

 

 

 

 

 

 

Харків 2013

Реферат

Обсяг даної роботи складає 22 сторінки.

Предмет дослідження - інноваційна діяльність.

Об'єкт дослідження - підприємство, що вкладає інвестиції в інноваційну діяльність.

Метою даної роботи є всебічний розгляд питання інвестиційної та інноваційної діяльності, а саме стан та перспективи розвитку інноваційних технологій в Україні, а також, поняття, цілі, завдання та аналіз інвестиційної та інноваційної діяльності.

Успіх інноваційної діяльності в значній мірі визначається формами її організації і способами фінансової підтримки. У міру того як нові наукові розробки та технології стають засадничими складовими національної сили держави, розвинені країни знаходять різноманітні можливості для підтримки та розвитку інновацій. При цьому розширюєтся різноманітність методів фінансування інноваційної діяльності та спектр заходів щодо непрямої підтримки інновацій. На сьогоднішній день інноваційна діяльність - це основоположний стрижень в управлінні підприємством, який повинен забезпечувати сталий економічний розвиток підприємства, підвищення конкурентоспроможності виробленої ним продукції і послуг, що надаються.

Без застосування інновацій практично неможливо створити конкурентоспроможну продукцію, що має високий ступінь наукомісткості і новизни. Таким чином, у ринковій економіці інновації являють собою ефективний засіб конкурентної боротьби, оскільки ведуть до створення нових потреб, до зниження собівартості продукції, до припливу інвестицій, до підвищення іміджу (рейтингу) виробника нових продуктів, до відкриття і захоплення нових ринків, у тому числі і зовнішніх.

Ключові слова: Вкладення, витрати, джерела фінансування, економічне зростання, інвестиції, інновації.

 

 

ЗМІСТ

стр.

Вступ……………………………………………………………………....4

1. Інноваційна діяльність як об’єкт інвестування………………………6

2. Стан інвестиційно-інноваційної  моделі  розвитку України…………10

Висновки…………………………………………………………….…….20

Список використаних джерел………………………………………..…..22

Додатки…………………………………………………………………....23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  ВСТУП

Сучасна динамічно мінлива світова економіка потерпає від негативних наслідків глобальної фінансово-економічної кризи. Відтак першочерговим завданням для її стабілізації  є адаптація до нових реалій сьогодення. Власне така ситуація забезпечує формування передумов для інтелектуального та інноваційного оновлення економіки і суспільства. Очевидно, що для забезпечення ефективного функціонування у ринковій економіці постає проблема формування механізму управління інноваційним розвитком і підвищенням інноваційної активності підприємств.

У ринкових умовах господарювання основною рушійною силою економічного зростання є інновації, впроваджувані як на виробництві, так і в експлуатації і при споживанні. Вони в кінцевому рахунку визначають зростання доходу підприємців, а також підвищення стандартів рівня життя населення.

Успіх інноваційної діяльності в значній мірі визначається формами її організації і способами фінансової підтримки. У міру того як нові наукові розробки та технології стають засадничими складовими національної сили держави, розвинені країни знаходять різноманітні можливості для підтримки та розвитку інновацій. При цьому розширюється різноманітність методів фінансування інноваційної діяльності та спектр заходів щодо непрямої підтримки інновацій.

Актуальність даної теми полягає в тому, що на сьогоднішній день інноваційна діяльність - це основоположний стрижень в управлінні підприємством, який повинен забезпечувати сталий економічний розвиток підприємства, підвищення конкурентоспроможності виробленої ним продукції і послуг, що надаються.

Предмет дослідження - інноваційна діяльність.

Об'єкт дослідження - підприємство, що вкладає інвестиції в інноваційну діяльність.

 

Метою даної роботи є всебічний розгляд питання інвестиційної та інноваційної діяльності, а саме стан та перспективи розвитку інноваційних технологій в Україні, а також, поняття, цілі, завдання та аналіз інвестиційної та інноваційної діяльності.

Для реалізації даної мети були поставлені наступні завдання:

1. Проаналізувати  поняття  і вивчити сутність інновацій.

2. Виявити потребу інвестування  інноваційної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. 1. Інноваційна діяльність  як об’єкт інвестування

У літературних джерелах є чимало визначень інновацій. Наприклад, за змістом чи внутрішньою структурою розрізняють інновації технічні, економічні, організаційні, управлінські та ін.

В економічній літературі термін «інновація» інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, який втілюється в нових продуктах і технологіях. Інноваційний продукт характеризується вищим технологічним рівнем, новими споживчими якостями товару або послуги порівняно з попереднім продуктом.

Вчені по-різному трактують це поняття залежно від предмета та об’єкта свого дослідження. Щодо змісту цього поняття у фахівців існують два підходи: широкий і вузький. Класичним широким підходом вважають викладене австрійським економістом І. Шумпетером ще у 1913 р. у праці "Теорія економічного розвитку" розуміння цього процесу як такого, що складається з п'яти основних варіантів:

• введення нового товару (товару, з яким не знайомий споживач, або товару нового виду);

• впровадження нового методу виробництва продукції (методу, який раніше не використовувався у цій галузі промисловості);

• відкриття нового ринку, на якому цю галузь промисловості цієї країни не було представлено;

• завоювання нового джерела сировини та напівфабрикатів;

• впровадження нової організаційної структури в будь-якій галузі.[7]

Відповідно до міжнародних стандартів, інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, який дістав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, що знайшов використання у практичній діяльності.

 Приблизно так трактується  це поняття і в більшості сучасних словників та довідників, наприклад: "Інновація — це процес, у ході якого винахід чи відкриття доводиться до стадії практичного застосування і починає давати економічний ефект, новий поштовх науково-технічних знань, що забезпечують ринковий успіх" або: "Інновація — це процес, спрямований на створення, виробництво, розвиток та якісне удосконалення нових видів виробів, технологій, організаційних форм".

Термін "інновація" почав застосовуватись у вітчизняній літературі пізніше, ніж за кордоном. Його зміст розкривають, зокрема, словники. У виданнях до 1990 р. терміна "інновація" ще немає. Водночас за кордоном це поняття виникло на початку XX ст. і дістало подальший розвиток та аналіз у 30-ті роки. Найінтенсивніше проблема інновацій та їх оцінки почала розвиватися у 60-ті роки XX ст. у зв'язку з різким зростанням масштабу та складності виконуваних НДР та ДКР, особливо в авіакосмічній, атомній та радіоелектронній промисловості, з розвитком біотехнологій.[3]

Закон України “Про інноваційну діяльність” від 04.07.2002 № 40-IV

 трактує інновації  як “новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні  технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні  рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і ( або) соціальної сфери”.  

Проведені  дослідження дозволили прийти до висновку, що інновації – це нововведення, які суттєво підвищують економічний розвиток країни, але неможливі без інвестування.

Інвестицій відіграють важливу роль у розвитку і функціонуванні підприємства.  Залежно від того, хто інвестує капітал, інвестиції бувають: державні, приватні, іноземні.

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється на базі двох основних принципів: прямої участі в інвестиціях; опосередкованої участі в інвестиціях, тобто створення умов, що стимулюють інвестиційну діяльність в регіоні. Пряма участь в інвестиціях, на думку автора, має здійснюватися за принципом: основна частина федеральних коштів повинна йти на підтримку фундаментальних програм, що визначають вирішення першочергових завдань стабілізації економіки, що зачіпають ті сфери і галузі економіки, які не стане фінансувати приватний інвестор. Інвестиційної підтримки держави вимагають також виробництва і підприємства, що реалізують ефективні програми реконструкції на базі прогресивних технологій.

Прийняття та здійснення інвестиційних рішень - процес складний і важливий. Інвестиції - чинник успішної роботи галузей народного господарства, регіону, економіки країни в цілому. Інвестиційна політика країни, регіону, галузі або підприємства має визначити найбільш пріоритетні напрями використання інвестиційного капіталу, від якого залежить підвищення ефективності економіки, забезпечення приросту продукції, національного доходу на кожну гривню видатків.

У свою чергу, економічна ефективність інвестицій визначатиметься передусім економічним результатом, який досягатиметься в народному господарстві від реалізації інвестиційних проектів. 

Так основним джерелом фінансування інноваційної діяльності протягом 2005-2010років були власні кошти суб’єктів господарювання. Так у 2009 році на реалізацію інноваційних проектів вітчизняними промисловими підприємствами було спрямовано 5169,4 млн. грн., що на 2094,6 млн. грн. менше ніж у 2008 році у зв’язку з фінансовою кризою.

Частка коштів, що виділяється з державного та місцевого бюджетів на інноваційну діяльність протягом 2005-2010 років була незначною і коливалася у діапазоні 0,5 – 2,8%. У 2010 році вона склала 1,1% загального обсягу грошових коштів, спрямованих на фінансування інноваційної діяльності підприємств.[14]

Глобалізація, як властива риса сучасної світової  економіки, вимагає адаптації національного середовища до вимог світового співтовариства. Ступінь розвитку економіки тієї чи іншої країни та характер економічного зростання все більшою мірою визначаються запровадженням науково-технічних досягнень та інновацій. Отже,   інноваційний тип економічного розвитку стає тим підґрунтям, що визначає економічну могутність країни та її місце у міжнародному поділі праці.

Відтак запровадження в Україні інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання є об’єктивною необхідністю, альтернативою якій може стати занепад національної економіки. Все це і обумовлює актуальність досліджень, пов’язаних з особливостями розвитку інноваційної сфери.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Стан інвестиційно-інноваційної  моделі  розвитку України

На нашу думку, сучасний етап розвитку інноваційної сфери в Україні слід визнати таким, що не відповідає потребам економіки та рівневі розвитку інноваційних процесів у промислово розвинених країнах.

Продовжує зростати зношеність основних засобів та виробничої інфраструктури, залишається низьким технологічний рівень виробництва, зумовлюючи його високу енерго- та матеріаломісткість.

Аналіз структури фінансових ресурсів вітчизняних промислових підприємств інноваційного характеру протягом 2005 – 2010 років дозволяє констатувати, що абсолютна величина інноваційних витрат з 2005 до 2008року мала тенденцію до зростання.  У 2009 році у зв’язку з фінансовою кризою ця величина різко зменшилася – на 44044,3 млн. грн. або більш ніж на третину. загалом за 2005 – 2010 роки загальна сума витрат на реалізацію інновацій зросла більш ніж у 1,5 разу. На перший погляд представлені дані відбивають позитивні тенденції, проте, якщо порівняти розмір інноваційних витрат промислових підприємств із розміром їх операційних витрат, то останні у 2010 році були більшими аж у 128 разів.[8]

Аналіз структури інноваційних витрат у 2010 році показує, що найбільшу частку серед витрат інноваційного характеру склали витрати на придбання машин та обладнання, пов’язаних з упровадженням інновацій (62,7%), друге місце посідають інші витрати (23,1%), третє – втрати на дослідження та розробки (12,4%). Витрати на придбання нових технологій складають лише 1,8% від загальної суми витрат на реалізацію інновацій.[13]

Інновації в будь-якому із секторів економіки вимагають фінансових вкладень. Для того щоб отримати додатковий прибуток, підвищити ефективність діяльності організації, отримати соціально-економічний ефект, необхідно здійснити фінансові вкладення. При цьому встановлена ​​залежність: чим на більший успіх розраховує підприємець у майбутньому, тим до більших витрат він повинен бути готовий в сьогоденні.