Роль венчурних (ризикових) фірм у розвитку продуктивних сил

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

«Роль венчурних (ризикових) фірм

у розвитку продуктивних сил» 
Зміст

 

Вступ

 

Розвиток продуктивних сил — основа всього суспільного розвитку. Від рівня розвитку і характеру продуктивних сил, насамперед від рівня складності і досконалості знарядь виробництва, а також від виробничого досвіду, навичок і культури людей залежить продуктивність суспільної праці, ступінь панування людей над природою.

Наразі одним із дієвих виправданих  механізмів впровадження високотехнологічних інноваційних проектів є венчурне підприємництво. За умов інтенсивного науково-технічного розвитку і приватні підприємці, які безпосередньо є ініціаторами нових проектів, і великі промислові компанії, і держава чітко усвідомлюють, що відмова від інвестування в інноваційну сферу призведе до значного уповільнення соціально-економічного розвитку. Тому слід створювати такі економічні механізми, які б, з одного боку, сприяли впровадженню у виробництво новітніх досягнень НТП, а з іншого боку, дозволили б звести до мінімуму фінансовий ризик окремих інвесторів. На сьогодні таким ефективним механізмом, як це підтверджує світова практика, є венчурне підприємництво.

Досліджуючи венчурний бізнес слід закцентувати увагу на його пристосуванні  до українських умов, тобто зосередитись на тих питаннях, які є повністю або більшою мірою недослідженими.

Даною проблематикою займаються такі відомі вітчизняні та зарубіжні дослідники як: Азеєв А.А., Антонюк Л.Л., Аренс  У.Ф., Аррендондо Лені, Артамонов Г.Т., Бланк І.А., Бове К., Бузова Н.Н., Бурлак Г. Н., Войт С.М., Дагаєв А.А., Дворак І., Кузнєцова І.С., Кутрань К.В., Матієнко В.М., Микитюк О.П., Москвін С., Наумець І., Омельченко А.В., Павлишин П., Поручник А.М., Чернадчук В.Д., Чорнїєнко А., Шклярук С., Щукін О.І. та інші.

 

1. Основи розвитку продуктивних сил

 

Продукти́вні си́ли (англ. produce — виробляти) — засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Основою продуктивних сил людського суспільства на всіх етапах його розвитку є трудящі маси.

Розвиток продуктивних сил — основа всього суспільного розвитку. Від рівня розвитку і характеру продуктивних сил, насамперед від рівня складності і досконалості знарядь виробництва, а також від виробничого досвіду, навичок і культури людей залежить продуктивність суспільної праці, ступінь панування людей над природою. Розвиток продуктивних сил лежить в основі зміни і розвитку другого елемента виробництва — виробничих відносин.

В умовах науково-технічної революції вирішальним чинником дальшого зростання продуктивних сил є впровадження у виробництво досягнень науки, яка перетворюється на безпосередню продуктивну силу.

Cтруктура продуктивних  сил включає фактори виробництва і елементи взаємодії факторів виробництва (технологія, форми і методи організації виробництва, наука та інформація, виробнича і соціальна інфраструктура, яка обслуговує фактори виробництва)

Сучасні продуктивні сили є складною системою, яка включає матеріальні та духовні, суспільні та природні елементи. У процесі історичного розвитку їх склад у цілому, як і окремих елементів, постійно збагачується.

Упродовж тривалого  часу (до виникнення машинного виробництва) потреби виробництва задовольняли робітники з низьким рівнем освіти і кваліфікації та нескладні за своєю будовою засоби виробництва. За сучасних умов робітники, як правило, мають високий рівень освіти (переважно середню та середню спеціальну) та кваліфікації і використовують високоефективні засоби виробництва. Нинішній стан автоматизації виробництва вимагає все більшого залучення висококваліфікованої робочої сили, яка характеризується творчими здібностями.

За нинішніх умов у  системі продуктивних сил, виробничі  функції все більше виконують не особисті, а матеріальні фактори виробництва. Стрімкими темпами зростає уречевлена праця в структурі сукупної праці, підвищується продуктивність праці. Продуктивні сили є чинниками, які забезпечують перетворення речовини природи в продукти, необхідні для задоволення потреб людей.

Рівень розвитку продуктивних сил характеризується якістю робочої  сили, технічною озброєністю праці, ступенем оволодіння силами природи, рівнем розвитку науки, суспільного поділу праці та інших елементів системи.

Основними показниками розвитку продуктивних сил є:

1) освітньо-кваліфікаційний  рівень підготовки робочої сили;

2) технічна, енергетична  озброєність та фондоозброєність  праці;

3) рівень розвитку  поділу та кооперації праці.

Розглядаючи місце людини в системі виробництва, перш за все треба мати на увазі, що вона є фактором виробництва і його основною продуктивною силою. Без людини, людського фактора виробництво неможливе. Саме людина оживляє речові фактори виробництва, приводить їх у рух. По-друге, людина є творцем більшості відтворюваних засобів виробництва, таких як машини, сировина, інструменти, споруди, будівлі тощо. По-третє, людина організує виробництво матеріальних благ і послуг відповідно до своїх потреб, тобто забезпечує цілеспрямоване функціонування всієї системи продуктивних сил суспільства.

Піднесення економічного розвитку регіонів України, продуктивне  функціонування усіх структурних складових  їхніх господарських комплексів і зростання на цьому підгрунті  життєвого рівня населення –  основні орієнтири, на які спрямовуються усі зусилля щодо вдосконалення розміщення продуктивних сил при здійсненні державної регіональної економічної політики.

 

2. Поняття та роль венчурного бізнесу

 

Венчурний бізнес (від  англ. venture - ризикований) - ризикований  науково-технічний чи технологічний бізнес. Венчурний бізнес є похідним від науки, фундаментальної і прикладної, і з'явився на світ як вимога економічного розвитку як відсутнього ланки між наукою і виробництвом.

Сформувався він вперше в сучасному  вигляді в Силіконовій долині в США, і звідти поступово поширився з національними відмінностями по всім розвиненим і великим країнам, що розвиваються (Китай, Індія, Бразилія та інші).

Венчурний бізнес (коротко - венчур) має  особливе значення в процесах створення  ефективної і конкурентоспроможної сучасної економіки.

Високі технології, що створюються  на базі венчура, дозволяють країні з "наздоганяючою  економікою" наблизитися в доступному для огляду майбутньому з душовим  доходом до розвинених країн світу. Так, наприклад, Нова Зеландія, країна з найрозвиненішим в світі сільським господарством, залишається в нижній частині списку розвинених країн світу за ВВП на душу населення. У той же час Сінгапур, який зумів поставити у себе на високому рівні інноваційний венчурний бізнес, порівнявся по цьому показнику з передовими країнами світу.

Місію створення кластерів високих  технологій і виконує венчурний  інноваційний бізнес. Венчурний бізнес є провідною креативною частиною хвильового інноваційного процесу, так би мовити його системним ядром.

Розвинений венчурний технологічний бізнес є тим базовим сектором постіндустріальної і нової економік, який визначає здатність країни утримувати конкурентоспроможні світові позиції в передових технологіях.

Венчурним бізнесом займаються самостійні фірми, які спеціалізуються на дослідженнях, конструкторських розробках та створенні нових продуктів. Ці фірми діють у сфері досліджень на етапі зростання ринку з максимальною активністю. Фірми не прибуткові. Вони не займаються безпосередньо виробництвом, а передають результати своїх досліджень для впровадження у виробництво іншим фірмам. Створення венчурної компанії передбачає наявність таких умов:

• наявність інноваційних ідей;

• потреба суспільства і підприємців  у створенні нового виробництва;

• наявність ризикового капіталу для фінансування НДР.

Венчурне підприємництво виступає в різних формах і охоплює  процеси пов'язані з підготовкою  до виробництва, випробуваннями і промисловим  освоєнням відкриттів і винаходів  інноваційними компаніями.

Венчурний капітал становить ту частку фінансового капіталу, що формується за рахунок коштів позичкового і акціонерного капіталів, представлених переважно акціями приватних інноваційних фірм. Венчурний капітал спрямовується на фінансування інноваційного процесу переважно в тій його частині, яка забезпечує виробництво знань і відображає злиття акціонерного, позичкового та частини промислового капіталів. Він пов’язаний зі здісненням ризикових проектів і забезпечує реалізацію вартості продукту інноваційних венчурних фірм.

Венчурна фірма — дрібна або середня інвестиційна фірма, зайнята науковими дослідженнями, інженерними розробками та їх кредитуванням. Вловлюючи і фінансуючи нові ідеї, венчурна фірма допомагає великим компаніям розробляти новітні напрями науково-технічного прогресу. Операції, що проводяться такими фірмами, (венчурні операції), характеризуються підвищеною мірою ризику.

Малі венчурні підприємства спеціалізуються  у сферах наукових досліджень, розробок, упровадження інновацій, організація  яких пов'язана з підвищеним ризиком.

Малі фірми часто створюються під одну ідею, але успіх базисних інновацій ніколи не гарантований і має ймовірнісний характер. У випадку невдачі фірму чекає неминучий крах. Конкуренція примушує венчурні фірми максимально скорочувати терміни науково-дослідних розробок, інтенсивно впроваджувати новації у виробництво.

Венчурні фірми, як правило, утворюються або групою однодумців — учених, інженерів, спеціалістів, винахідників, які мають певний досвід роботи в лабораторіях великих фірм, або науковими закладами, університетами чи приватними особами, які бажають організувати свою справу. Вони мають певні наукові, інженерні ідеї і хочуть реалізовувати їх практично у рамках малої фірми. Малі фірми створюються і на великих підприємствах під винахідників новації й орієнтованих на її реалізацію, що забезпечує успіх поширення інновацій у виробництві, побуті, а корпорації — великі прибутки.

За оцінкою міжнародної Організації економічного співробітництва і розвитку, на частку малих фірм у промислово розвинених країнах припадає 20—30 % усіх новацій, хоча частка малих підприємств у витратах на нововведення становить 4—5 %. У США, наприклад, на малі фірми за останні роки припадає 25—30 % великих винаходів. Витрати на один винахід у малих фірмах становлять близько 87 тис. дол. проти 2 млн дол. у великих корпораціях.

Ризиковий капітал надається  найчастіше двом категоріям малих фірм — тим, які викуплені у власників (їх називають «бай-аут»), і новим фірмам, заснованим співробітниками відомих наукоміст-ких корпорацій, націлених на реалізацію нових ідей і розробок («спін-оф»). Найважливішою ознакою, за якою класифікуються венчурні фірми, є вид спеціалізації (товарна, ресурсна, технологічна); ступінь охоплення стадій інноваційного циклу «дослідження — упровадження» тощо.

Малі венчурні фірми  не випадково є головним об'єктом  ризико-вого капіталу. Саме ці фірми  дали путівку в життя таким  винаходам, як електрографія, вакуумні лампи, кольоровий фотопапір, мікропроцесор, персональний комп'ютер. Статистика показує, що «батьками» більш як 60 % великих нововведень XX ст. є венчурні фірми.

Сучасні венчурні фірми  — це гнучкі і мобільні структури, що характеризуються надзвичайно високою  активністю, зумовленою залученням висококваліфікованих, талановитих спеціалістів і створенням відповідних стимулів для винахідницької діяльност

Створення і подальша комерціалізація знань є ризиковою  справою, що обумовлено рядом чинників:

- значним терміном створення наукового знання;

- неможливістю вирішення проблеми привласнення знання економічним та юридичним шляхом;

- непідготовленістю суспільства до практичного застосування нового знання;

- несформованістю ринку нового знання.

Тому за своєю суттю  венчурний капітал є капіталом ризиковим. Вважається припустимим, якщо 20% фінансуємих венчурним фондом венчурних проектів приносять чисті збитки і лише 20% є джерелом прибутку. Премія за ризик, на яку має право розраховувати венчурний інвестор, фактично являє собою ренту. Умовою створення ренти є велика маса додаткової вартості внаслідок низької органічної будови інтелектуального виробництва в тій його частині, куди переважно спрямовується венчурний капітал. Причиною створення цієї ренти є монополія венчурного інвестора на продукт венчурних інноваційних фірм – знання.

Венчурне фінансування здійснюють по-різному. Найтиповіше  це відбувається у два етапи. На першому  відбувається акумуляція коштів з різних джерел – корпорацій, пенсійних  фондів, страхових компаній, приватних іноземних інвесторів, банків і формування фондів венчурного капіталу.

На другому етапі  здійснюється розподіл коштів фонду  серед відібраних після експертизи проектів, що істотно знижує ризик  втрати коштів венчурного капіталу.

Основною проблемою  венчурного бізнесу є високий ступінь ризику при здійсненні венчурного проекту. Перед здійсненням проекту необхідно оцінити можливі інноваційні втрати.