Страхування і страховий ринок

        Тема:   Страхування і страховий ринок

 

План

 

1. Економічна необхідність і роль страхування в суспільстві. Сутність, функції та характерні  ознаки страхування
2. Організація страхування та характеристика страхових потоків

2.1 Організація страхової справи

2.2 Грошові потоки в страхуванні 

3.   Галузі, форми і види страхування. Страховий  ринок

 

 

Список літератури:

 

Л-4   Захарова С.Є., Костіна О.В. Фінанси: Навчально-методичний 

          посібник, 2003

Л-9    Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія).-Київ, 2002

       Л-11  Шевчик В.М. Фінaнси: Навчальний посібник., 2002

 

 

 

         Основні терміни і поняття

Cтрахування; самострахування; колективні страхові фонди; страховик; страхувальник; застрахований; співстрахування; перестрахування; перестраховик; перестрахувальник; страхові платежі; страховий тариф; страхове відшкодування; страхова сума; страхове забезпечення; страховий збиток; страховий випадок; страхова подія; майнове страхування; особове страхування; соціальне страхування; медичне страхування; страхування відповідальності; страхування ризиків; обов’язкове страхування; добровільне страхування; страховий ринок; страхове поле; страховий портфель

 

 

 

 

 

 

 

 

         Контрольні запитання

1. Які існують форми створення страхових фондів?
2. У чому полягає сутність самострахування?
3. Яким чином здійснюється централізоване страхове забезпечення?
4. Що таке страхування?
5. Хто є суб’єктами страхування?
6. Чим характеризуються відносини співстрахування?
7. У чому полягає сутність перестрахування?
8. Що включають страхові відносини?
9. Що таке страхові платежі, як вони визначаються і сплачуються?
10. З чого складається страховий тариф?
11. Що відображає нетто-ставка страхового тарифу, і як вона

        розраховується?

12. Які існують системи визначення розміру страхового відшкодування?
13. У чому полягає сутність взаємовідносин страхових компаній з

       фінансовим ринком?

14. Чим відрізняються страховий випадок і страхова подія?
15. За якими ознаками здійснюється класифікація страхування?
16. Які існують галузі страхування?
17. Що таке види страхування і чим визначається їх установлення?
18. Які існують форми страхування за правовою основою?
19. Що таке страховий ринок і чим він характеризується?
20. Хто є суб’єктами страхового ринку?
21. Якими показниками характеризується страховий ринок?
22. Як оцінити страховий ринок України?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Економічна необхідність і роль страхування в суспільстві. Сутність, функції та характерні  ознаки страхування

 

     Підприємницька сфера та життєдіяльність людини постійно пов’язані з ризиками — природними, підприємницькими, фінансовими тощо. У результаті стихійного лиха чи певної непередбаченої події фізичним і юридичним особам можуть бути завдані збитки. При цьому постає питання про джерело їх відшкодування. Можливі два варіанти. Перший полягає в тому, що ці збитки покриваються за рахунок фінансових ресурсів, що перебувають в обігу в даного суб’єкта. Однак це означає їх відволікання від основного призначення — забезпечення життєдіяльності й відтворення виробництва. Наслідки такого відволікання залежать від обсягів збитків і можуть виявитися чи в скороченні приросту виробництва та масштабів життєдіяльності, чи в їх зменшенні, чи взагалі припиненні. Тобто цей варіант дуже ризикований. Другий варіант полягає у створенні спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків — резервних страхових фондів.

Створення резервних  страхових фондів, у свою чергу, може здійснюватись у трьох формах:

• фонди самострахування;
• централізоване страхове забезпечення;
• колективні страхові фонди.

Самострахування ґрунтується на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних ресурсів і доходів. Це дорога і нераціональна форма. Дорога тому, що кожний суб’єкт повинен витрачати кошти на їх створення в повному обсязі можливих збитків, що зменшує його фінансові можливості. Нераціональна тому, що вона передбачає в масштабах суспільства вилучення з обігу значних фінансових ресурсів. Відтак сфера самострахування обмежена мінімальними потребами і виражається насамперед у створенні фінансових резервів суб’єктами господарювання та певному резервуванні коштів фізичними особами. Більш поширена ця форма в банківській сфері, де вищий ступінь ризику і встановлено досить високий рівень відповідальності.

Централізоване  страхове забезпечення ґрунтується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. При цьому частина цих коштів виділяється в окремі фонди, наприклад резервний фонд Кабінету Міністрів. Водночас страхова відповідальність держави обмежена надзвичайними подіями, адже державні фінанси призначені для забезпечення функцій держави, до яких страхування не належить. Страхова забезпеченість поточної діяльності юридичних і фізичних осіб є їх прерогативою і не може бути повністю перекладена на державу.

Самострахування і централізоване страхове забезпечення можуть здійснюватися в натуральній і грошовій формах. До фінансової системи належать страхові відносини в грошовій формі.

Створення колективних страхових фондів, тобто страхування, ґрунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Сутність відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.

Страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і  раціональною формою створення страхових  фондів. Порівняно з самострахуванням воно значно дешевше, оскільки базується  на солідарній відповідальності. Витрати юридичних і фізичних осіб на страхування характеризують їх плату за зниження рівня ризику фінансових втрат. Організація страхової справи забезпечує її надійність і раціональність: з одного боку, наявність централізованих коштів дає високі гарантії відшкодування збитків, з іншого — дає змогу ефективно використовувати тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку.

Страхування — це система обмінно-перерозподільних відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів на засадах солідарної відповідальності.

З позицій  цільового формування і використання страхових фондів — це перерозподільні відносини між тими суб’єктами, що сплачували страхові внески, і тими, хто отримує відшкодування збитків. З погляду взаємовідносин окремих суб’єктів зі страховими компаніями — це плата за хеджування ризику (плата за спокій), тобто обмінні відносини. Розміщення коштів страхових фондів на фінансовому ринку відображає відносини з приводу торгівлі тимчасово вільними фінансовими ресурсами, тобто перерозподіл ресурсів між учасниками страхування та іншими суб’єктами фінансових відносин.

Зміст страхування, як і  інших категорій, розкривається  в його функціях.

Функції страхування:

 

1. Ризикова функція

 

 

2. Функція створення і використання страхових резервів(фондів)

 

 

3. Функція заощадження коштів

 

 

         4. Превентивна функція

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Організація страхування та характеристика страхових потоків

2.1 Організація страхової справи

 

 

Організація страхової справи ґрунтується на виділенні суб’єктів страхування і форм страхових відносин.

Основними суб’єктами страхування є страховик, страхувальник і застрахований.

Страховик — юридична особа — страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування. За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку. За предметом діяльності (фінансовими ресурсами) страховик є фінансовою інституцією.

Страхувальник — юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.

Застрахований — юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Крім того, може виділятись такий суб’єкт, як отримувач страхового відшкодування в тих випадках, коли його не може отримати застрахований.

Фінансова діяльність страховика, що є основним суб’єктом  здійснення страхування, засновується на загальних для усіх суб’єктів підприємницької діяльності засадах. Водночас переважна частина фінансових ресурсів, що перебувають у їх розпорядженні, це кошти колективних страхових фондів. Тому треба чітко розрізняти фінансову діяльність безпосередньо страхової компанії  і рух коштів страхових фондів. Водночас ці фонди можуть у межах чинного законодавства використовуватися страховими компаніями в їх фінансовій діяльності. Головним напрямом такого використання є їх розміщення на фінансовому ринку та отримання певних доходів, насамперед від інвестиційних та кредитних операцій.

Відносини страхування є досить різноманітними. Як правило, вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складаються між страховиком і страхувальником, який водночас є і застрахованим. Тристоронні відносини виникають між страховиком, страхувальником і застрахованим.

В окремих випадках у  страхових відносинах може брати  участь кілька страховиків. Це засновується на двох формах страхових відносин: співстрахування і перестрахування.

Співстрахування — це участь у страхуванні відразу кількох страховиків.

Перестрахування — це передання договору страхування від одного страховика до іншого. У цих відносинах виділяються два суб’єкти: перестрахувальник і перестраховик.

Перестрахувальник — це страховик, який передає другому договір страхування, перестраховик — це страховик, який приймає договір страхування і зобов’язання з нього.

 

2.2 Грошові потоки в страхуванні

 

 

Страхові відносини  характеризуються рухом грошових потоків, зображених на схемі 17 (пунктирними лініями зображено відносини перестрахування):

Схема

Грошові потоки в страхуванні

Малюнок 1.  Схема грошових потоків у страхуванні

 

Як видно з наведеної  схеми, страхові відносини охоплюють:

• страхові платежі;
• виплату страхового відшкодування;
• перестрахування;
• розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку;
• отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.

Страхові  платежі — це перерахування одноразово чи по- 
етапно коштів страхувальником страховику. Вони є джерелом формування як колективного страхового фонду, так і доходів страхових компаній. Внесення страхових  платежів здійснюється на основі страхових тарифів — розміру плати з одиниці страхової суми.

Страховий тариф (брутто-ставка) складається з двох частин — нетто-ставки та навантаження. Нетто-ставка відображає ту частину тарифу, яка призначена для виплати страхового відшкодування. Вона залежить від загальних розмірів страхового відшкодування (визначається на основі статистичних досліджень про кількість страхових подій і середню вартість відшкодування на одну подію) та кількості страхувальників, охоплених цим видом страхування. Навантаження відображає витрати страховика, пов’язані з проведенням страхування, та його прибуток.

Страховий тариф  — це ціна страхування. Це основний чинник конкуренції на страховому ринку. Чим більше охоплено страхувальників, чим менші витрати страховика, тим нижчий розмір страхового тарифу і тим більші можливості для залучення нових клієнтів.

Страхове відшкодування — це виплата страховиком застрахованому (або отримувачу) повної чи часткової суми збитків. Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників — страхової суми і страхового збитку.

Страхова сума характеризує масштаби даної страхової операції, тобто на яку суму застраховано той чи інший об’єкт. Ця сума визначається, з одного боку, вартісною оцінкою об’єкта страхування, а з іншого — можливостями і побажаннями страхувальника. Відношення страхової суми до вартісної оцінки об’єкта страхування характеризує страхове забезпечення, яке не може перевищувати 100%.

Страховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.