Сутність і структура економічної системи

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний  університет імені Вадима Гетьмана»

 

 

Кафедра  політичної економії

факультетів управління

 та управління  персоналом і маркетингу

 

 

Курсова робота

на тему: «Сутність і структура економічної системи»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки І курсу,

спеціальності 6601,

2 академічної групи

Заріпової Ірини Олександрівни

                                                                     

Науковий керівник

Самійленко Андрій Петрович

 

 

                                                      Київ – 2012

ПЛАН

 

Вступ

1. Теоретичні  засади сутності економічних  систем

2. Економічні відносини як суспільна форма і спосіб організації економічної системи

3. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи

Висновки

Список  літератури

 

Вступ

 

Актуальність теми дослідження.

Проблема  економічних систем суспільства, їх генезису, внутрішніх чинників та логіки становлення і розгортання є  однією з найактуальніших у сучасній економічній теорії. Це зумовлено  як теоретичними, так і практичними  аспектами дослідження, а також  особливою важливістю глибокого  розуміння закономірностей трансформації  економічних систем суспільства  для відповідного конструювання  економічної політики держави. Цивілізаційний вектор сучасних економічних систем зумовлює значні трансформаційні зміни  у всіх складових архітектури  суспільного ладу. Набуває нових  вимірів демократична організація  суспільства, з'являються нові ціннісні орієнтири і переосмислюються вже  відомі, а справді докорінні перетворення відбуваються у вирішальній сфері функціонування соціуму – економічній діяльності та економічній системі суспільства в цілому. Це особливо актуалізує проблему людини як головного чинника економічного розвитку.

Стан дослідження теми.

Проблеми  сутності економічних систем та їх типологізації широко висвітлюються  як у зарубіжній, так і у вітчизняній  економічній теорії. 
Оригінальний підхід до типологізації економічних систем суспільства, без чіткого поділу на певні, зокрема, антагоністичні їх типи, спробували обґрунтувати П. Семюелсон, У. Нордгауз та Дж. МакКоллум у канадському виданні підручника "Економіка" (1998 р.). Вони спробували проілюструвати залежність економічної системи від політичних та економічних свобод. 
Серед вітчизняних економістів цю проблему досить широко проаналізував класик теорії економічних систем суспільства Б. Гаврилишин, а згодом І. Грабинський зробив спробу творчо розвинути його ідеї у своїх працях. 
Найбільша увага до методологічної проблеми типологізації економічних систем суспільства приділена у працях сучасного ученого, засновника львівської школи економічних систем Г. Башнянина. Так, зокрема у монографії "Економічні системи: проблеми структуризації та типологізації" викладено розгорнуте трактування окресленої проблеми. На думку Г. Башнянина, економіка в історичному розрізі може бути типологізована (поділена на етапи розвитку, типи свого існування) з різних позицій, кількість яких необмежена; нині існуючі в світі економічні системи необхідно розглядати як перехідні, оскільки вони завжди перебувають у стані переходу від однієї своєї історичної форми до іншої.

Таким чином, тема курсової роботи заслуговує на детальне вивчення і дослідження. Незважаючи на різноманітність та широту її вивчення у науковій літературі, проблема сутності економічних систем суспільства  та їх класифікації залишається актуальною і на сучасному етапі розвитку економічної науки.

Об'єктом дослідження є економічна система.

Предметом дослідження є зміст та особливості економічних систем та відносини власності як їх основа.

Мета роботи: вивчити та проаналізувати основні методологічні погляди на економічну систему, її типи та структуру, зробити певні узагальнюючі висновки.

Виходячи  з мети дослідження, завданнями роботи є:  
вивчити та проаналізувати основні теоретико-методичні аспекти дослідження економічних систем та принципів їх типологізації; зробити детальний аналіз основних структурних елементів економічної системи; зробити власні узагальнення стосовно даної теми дослідження.

При написанні  курсової роботи було використано такі методи дослідження, як аналіз та дослідження літературних джерел, праць видатних вітчизняних та зарубіжних науковців, періодичної та тематичної преси. Важливим є метод аналізу та синтезу опрацьованої інформації, розробка власних висновків та припущень, порівняльний метод, історико-хронологічний, критично-літературний.

Теоретичне і практичне значення роботи полягає у тому, що вивчені та досліджені теоретичні положення підвищують рівень наукових знань у сфері економічної діяльності суспільства, а зроблені узагальнення можуть бути використані при розробці нових досліджень з даної теми.

 

Теоретичні засади сутності економічних  систем

В основі розвитку людського суспільства  лежить виробництво матеріальних і  духовних благ, інших цінностей, цілісна  сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності  людини. Будь-яке суспільство, особливо високо розвинуте сучасне, являє  собою впорядковану систему. Соціальна система – це складноорганізована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти, які об’єднані різноманітними зв’язками і взаємовідносинами, специфічними за своєю природою [9, c. 155].

Під економічною системою розуміється  реальна, національна економіка, тобто  економіка окремої країни з її внутрішньогалузевою структурою, фірмами, підприємствами, сімейними господарствами. Усі виробничі господарські осередки, усі галузі народного господарства міцно, стійко зв'язані між собою  поділом праці й обміном [9, c. 201].

Людина – частина природи; суспільна  система виникла і функціонує на основі природної системи і  не існує у відриві від її, тому що двоїста сама глибинна сутність людини. [17, c. 68]. Важливою підсистемою суспільства, основою соціальної системи є економічна система. Людське суспільство як система являє собою взаємодіючу сукупність окремих індивідів, їхніх різних груп і об'єднань як соціальних феноменів. Економічна система – сполучна ланка між природною і суспільною системами. При цьому вона різними своїми сторонами входить до складу і природи, і суспільства. В ході виробництва, розподілу, обміну, споживання благ між учасниками цих процесів складаються і постійно вдосконалюються різноманітні за своїм змістом економічні відносини. Останнє виявляється через економічну поведінку суб’єктів господарювання. У сфері економіки функціонують ресурси, науково-технічні, організаційні досягнення, формовані суспільною системою. Суспільна система формує потреби, якісні і кількісні характеристики вироблених продуктів.

Конкретна історична сукупність економічних  відносин, що відповідає системі продуктивних сил і взаємодіє з нею, розвивається на основі дії як об’єктивних економічних законів, так і суб’єктивних факторів, визначає сутність економічної системи суспільства.

Людське суспільство у своєму розвитку завжди застосовувало різні економічні системи, які відрізняються між  собою в основному за ознаками, а також у підходах до вирішення ключових проблем економіки.

Науковці  різних економічних шкіл та теоретичних  поглядів визначають поняття економічної  системи по-різному. Розглянемо найпоширеніші з них (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Визначення  різними авторами наукової категорії  економічної системи

Автор, праця	Визначення
Бєляєв О. Політична економія	Економічна система – це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних одне щ одним явищ і процесів економічного життя
Бєляєв О. Сучасні економічні системи	Економічна система – це комплекс підсистем, що об’єднані загальними ознаками та утворюють соціально-економічну цілісність
Климко Г.Н., Несторенко В.П. Основи економічної теорії: політ  економічний аспект	Економічна система – це сфера  функціонування продуктивних сил та економічних відносин, взаємодія  яких характеризує сукупність організаційних форм і видів господарської діяльності
Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективніших суспільств. Доповідь Римського клубу	Економічна система – спосіб організації  виробництва й розподілу створеного в суспільстві багатства
Стівен Роузфілд. Порівнюємо економічні системи	Економічні системи – це сукупності саморегульованих і регульованих культурою  видів діяльності, спрямованих на досягнення корисності, які здійснюють шляхом добровільного обміну, взаємних чи односторонніх обов’язків або  доручень за умов обмеженості ресурсів
Шимко П. Оптимальне управління економічними системами	Економічна система – це система  суспільного виробництва, обміну, розподілу  й споживання матеріальних благ, основною функцією якої є максимальне задоволення  потреб населення у товарах і  послугах
Булатов А. Економіка	Економічна система – це сукупність усіх економічних процесів, здійснюваних у суспільстві на основ сформованих  у ньому відносин власності й  господарського механізму
Нурєєв Р. Курс мікроекономіки	Економічна система – це сукупність економічних елементів, що формують певну цілісність, економічну структуру  суспільства, єдність відносин з  приводу виробництва, розподілу,ю  обміну та споживання матеріальних благ
Грегорі П., Стюарт Р. Порівняння економічних систем	Економічна система – це організаційна  структура, за посередництвом якої приймаються управлінські рішення й реалізуються дії, спрямовані на виробництво, розподіл і споживання благ у межах певного географічного регіону
Зайдель Хю, Теммент Р. Основи вчення про економіку	Економічна система – це організація  людських ресурсів і машин,  а  також розподілу матеріальних благ, спрямована на зменшення нестачі  в забезпеченні благами
Бузгалін А., Колганов А. Введення у компаративістику	Економічна система – це історично  визначена, локалізована в соціально-економічному часі та просторі система виробничих відносин
Відяпін В. Економічна теорія	Економічна система – це особливим  чином упорядкована система зв’язків між виробниками та споживачами  матеріальних і нематеріальних благ і послуг
Кульчицький Б. В. Сучасні економічні системи: Навч. посібник	Економічна система суспільства  – це система механізмів та інституцій, що забезпечують організацію виробництва  й розподілу створених у суспільстві  матеріальних і духовних благ, спосіб, яких вирішується проблема нестачі  ресурсів і досягаються відповідні економічні цілі. Економічна система  суспільства – це складне системне утворення, що пронизує всі сфери  життєдіяльності суспільства та, поєднуючи чинники виробництва  з урахуванням панівних цінностей  і, відповідно, інституцій, форм власності, забезпечує створення матеріальних і духовних благ і на цій основі – самовідтворення суспільства

 

Аналізуючи  та підсумовуючи вищезгадане, можна  визначити економічну систему як сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Суб'єктами економічної системи є індивід, колектив, держава, виробник, посередник, споживач, фізичні та юридичні особи, виробничі та інші підприємства, банки, біржі та інші економічні суб'єкти.

Відомий американський економіст П. Самуельсон визначає будь-яку економічну систему, незалежно від її соціально-економічної  форми, як таку, що має відповідати  на три запитання: Що? Як? Для кого? (рис. 1.1).

Рис 1.1. Найважливіші ознаки економічної системи

Економічна  система має забезпечити не лише теоретичну відповідь на ці запитання,  а й реальні економічні дії, бо кожна з існуючих систем не здатна запобігти альтернативному вибору в умовах обмежених природних  ресурсів і виробничих можливостей.

Як і  будь-яка інша, система економічна характеризується такими рисами, як цілісність, організованість, керованість, цілеспрямованість [12, c. 239].

Цілісність  означає органічну єдність і  сумісність різних сторін та елементів  системи, домінування в ній сукупності економічних відносин, що відбивають її глибинну суть. Єдність обумовлює  взаємодію, взаємопроникнення і  взаємозамінність елементів системи, забезпечує стійкість зв'язків між  господарюючими суб'єктами. Керованість економічної системи — це сукупність об'єктивних і суб'єктивних чинників, що забезпечують її рівновагу. 

Цілеспрямованість економічної системи має на увазі  чітке усвідомлення цілей, що ставить  перед собою суспільство. Кінцева  мета — вільний усебічний розвиток особистості. Проте досягається  вона тільки за певних умов. Але соціальна  спрямованість суспільного виробництва  залишається головним напрямком розвитку економічної системи. Вона здебільшого залежить від того, наскільки рівномірно розподілена в суспільстві економічна влада, який діапазон майнового розподілу членів суспільства і соціальних груп, що є безпосереднім рушійним мотивом економічного зростання. Сукупність ознак забезпечує характер економічної системи, що самовідтворюється, тобто її здатність самостійно підтримувати і розширювати свою життєдіяльність. З історичним розвитком самовідтворювані системи охоплювали дедалі більші спільності людей: племена, громади, нації, інші сукупності населення. Людство вступає у такий етап розвитку, коли відтворення всіх необхідних елементів для виживання і розвитку життєдіяльності людей можливе лише в глобальному масштабі. Цілісність та взаємозалежність виходять за сучасних умов на рівень усього світового співтовариства.

Економічна  система, як і цивілізація, — продукт  еволюційного розвитку. Кожна нова система формується в надрах старої, поступово набуваючи нових якостей, що й відрізняє її від попередньої. Сформована історично вона завжди зберігає деякі залишки минулого, що можуть переборюватися досить довго. Одночасно  вже в новій системі зароджуються паростки майбутнього, що зрештою і  призведуть до нової якості, виникненню досконалішої системи суспільного  прогресу [4, c. 341].

Людству відомі різні економічні системи, які  сформувалися в процесі тривалого  історичного розвитку.

Традиційна система властива раннім етапам розвитку суспільства, доіндустріальній епосі, коли панувала аграрна ручна праця, люди значною мірою залежали від природних чинників. Знання, що не стало наукою, грунтувалося на спостереженнях. Поступово накопичувався досвід господарювання, який закріплювався на звичаях і традиціях. В економічній структурі традиційної системи домінувало натуральне господарство, ринкові відносини мали нерегулярний характер, ще не стали загальними.

Центрально-керована система характеризується монополією державної власності, розпорядником якої виступає державний апарат, відсутністю вільних товарно-грошових відносин, концентрацією в руках єдиного політичного й економічного центру усіх важелів впливу на господарську діяльність підприємств, значної частини додаткового продукту.  

Ринкова система характеризується свободою вибору, різноманітністю форм власності, розвитком ринкових відносин. Ринкові відносини охоплюють практично всі сфери життєдіяльності суспільства, хоча і не з одинаковою інтенсивністю. Економічні процеси піддаються як внутрішньому(через співвідношення попиту і пропозиції) так і зовнішньому впливу(регулююча роль держави).                  

 

Рис. 1.2. Структура різних типів економічних систем

Економічна  система – це надзвичайно складна категорія, яка має дуже розгалужену структуру, цілу систему законів її функціонування і розвитку. Причому йдеться не про простий набір різних елементів,  а про ієрархічну побудову, де є основні системоутворюючі елементи, які визначають природу економічних систем [5, c. 193].

Важливою  характеристикою економічної системи  є визначення її структурних елементів. Економічна система складається  з трьох основних ланок: механізму господарювання, продуктивних сил і економічних відносин.

Механізм  господарювання як система організаційно-економічних  форм включає такі структурно-функціональні  підсистеми: планування, стимулювання, організацію, регулювання. Кожна з  цих форм, у свою чергу, виступає у безлічі інших форм, що виконують  свої функції у власних взаємозв’язках, створюючи відповідні підсистеми механізму  господарювання: планування, стимулювання та організації. І ще один штрих у розумінні структури господарського механізму. Кожна з форм господарювання — чи централізована, чи ринкова — виступає одночасно і як метод господарювання. Це зумовлює необхідність і можливість розгляду господарського механізму як системи форм і методів господарювання.