Характеристика діяльності міжнародних неурядових організацій (МНУО) та їх співробітництво з ООН

Контрольна робота

1. Характеристика діяльності міжнародних неурядових організацій (МНУО) та їх співробітництво з ООН

2. Правові норми і принципи функціонування міжнародних організацій

3. Поняття міжнародної організації в контексті правового простору міжнародного середовища

4. Типологія (класифікація) міжнародних організацій

5. Діяльність України у глобальних міжнародних організаціях

 

 

 

 

1. Характеристика діяльності  міжнародних неурядових організацій (МНУО) та їх співробітництво з  ООН.

Згідно з Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1296 (XIV) від 23 травня 1968 міжнародна неурядова організація (МНВО) - це будь-яка міжнародна організація, не заснована на підставі міжурядової угоди. Згідно з резолюцією Економічної та Соціальної ради (ЕКОСОР) 1996 / 3) від 25 липня1996 МНВО є будь-яка неурядова організація, заснована не на основі міжурядової угоди і не переслідує мети витягу комерційного прибутку. На думку К. Кольяра (Франція), «організації, іноді скорочено іменовані НУО, є за своєю природою приватними організаціями, вони об'єднують приватних осіб, іноді навіть гос1ударственних діячів і громадські організації, але не держав».

 Основними ознаками МНВО  є: а) відсутність отримання прибутку; б) визнання, принаймні, однією державою  або наявність консультативного  статусу при міжнародних міжурядових організаціях; в) отримання грошових коштів більш ніж з однієї країни; г) здійснення діяльності, принаймні , у двох державах; д) створення на основі установчого акта. У МНВО не можуть входити як членів суб'єкти міжнародного права.

МНВО виникли на початку XIX ст. В даний час їх налічується більше 8 тис. Першими МНВО в соціально-політичній галузі були в основному професійні, просвітницькі, релігійні, пацифістські.

МНПО грають активну роль у всіх аспектах сучасних міжнародних відносин. Більш того, у ряді областей вони є лідерами. Зокрема, Міжнародний інститут з гуманітарного права (створений в 1970 р.) проводить велику роботу щодо застосування норм і принципів міжнародного гуманітарного права. Інститут регулярно скликає семінари з вивчення офіцерами законів і звичаїв війни і норм, спрямованих на захист біженців.

Асоціація міжнародного права (створена в 1873 р.) координує дослідження з актуальних проблем міжнародного публічного та міжнародного приватного права. Організація приділяє увагу дослідженням в області колізійного права і права договорів.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ), принципами діяльності якого є гуманність, неупередженість, нейтральність, незалежність, добровільність, єдність і універсальність, вніс величезний внесок у розробку принципів і норм міжнародного гуманітарного права. За його активної участі розроблені Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях 1906 р., Гаазька конвенція щодо застосування до війни на морі принципів Женевської конвенції про захист жертв війни 1949 р., два Додаткових протоколу до Женевських конвенцій 1949 Серед численних і важких завдань, віднесених гуманітарними конвенціями до компетенції МКЧХ, слід особливо відзначити право відвідувати всі місця, де утримуються військовополонені або інтерновані цивільні особи, а також організацію Центрального довідкового агентства у справах військовополонених для збору інформації про них. Стаття 3, загальна для чотирьох Женевських конвенцій від 12Серпень 1949, сказано: «Неупереджена гуманітарна організація, така, як Міжнародний Комітет Червоного Хреста, може запропонувати свої послуги сторонам, що перебувають у конфлікті». Будучи нейтральним посередником у випадку збройних конфліктів або заворушень, МКЧХ спрямовує свої зусилля на забезпечення захисту жертв міжнародних і громадянських воєн (див. розділ XXII).

Багато МНВО активно співпрацюють з міжурядовими організаціями. Основною формою такої співпраці є консультативний статус. Кожна міжурядова організація має свої правила надання консультативного статусу МНПО. Отримання такого статусу не тільки означає визнання корисної діяльності МНВО, але і в той же час відображає зростання міжнародного авторитету і впливу міжнародних неурядових організацій на розвиток сучасних міжнародних відносин.

Згідно зі ст. 71 Статуту ООН ЕКОСОР уповноважується проводити належні заходи для консультації з неурядовими організаціями, зацікавленими в питаннях, що входять до його компетенції. Такі заходи можуть бути узгоджені з міжнародними організаціями, а в разі потреби - з національними організаціями після консультації із зацікавленими членами ООН.

Відносини ООН з МНВО регламентуються резолюцією ЕКОСОР «Заходи щодо консультації з неурядовими організаціями», прийнятої в 1946 р. (надалі неодноразово переглядалися).

Консультативний статус при Раді надано понад 1500 МНВО. Вони підрозділяються на три категорії: до категорії I належать організації, пов'язані з більшістю аспектів діяльності Ради; до категорії II належать організації, що володіють особливим досвідом у конкретних областях; до категорії III відноситься великий список організацій, які надають сприяння Раді, його допоміжним органам та іншим органам ООН в міру необхідності.

Резолюція ЕКОСОР 1996/31 від 25 липня 1996 встановлює наступний основний принцип надання МНВО консультативного статусу: консультативні відносини встановлюються відповідно до Статуту ООН з метою досягнення справедливого, збалансованого і справжнього залучення неурядових організацій в її роботу. У цій резолюції викладена процедуру призупинення дії консультативного статусу і позбавлення його. МНВО, яким надано консультативний статус, можуть направляти своїх спостерігачів на відкриті засідання ЕКОСОР та його допоміжних органів, а також подавати свої письмові заяви, що стосуються роботи Ради. Вони можуть також консультуватися з Секретаріатом ООН з питань, що становлять взаємний інтерес.

Спеціалізовані установи ООН мають свої правила надання консультативного статусу. Наприклад, Міжнародна морська організація (ІМО) надає консультативний статус тим МНВО, які можуть внести істотний внесок в роботу ІМВ. Крім того, цілі та функції цих організацій повністю гармоніюють з функціями і принципами ІМО (Правила, що стосуються взаємин з МНВО 1961 р.).

Будь-яка МНУО, що бажає співпрацювати з ВООЗ (у тому числі шляхом надання консультативної статусу), повинна відповідати таким критеріям:

 а) МНВО займається питаннями, що входять до компетенції  ВОЗ;

б) цілі і принципи МНВО не суперечать цілям і принципам Статуту ВОЗ;

в) МНВО визнана як постійної організації;

г) МНВО має керівний орган уповноважений виступати від імені своїх членів;

д) МНВО формально є міжнародною за своєю структурою та сфері діяльності: е) вона повинна мати своїх членів, які вправі голосувати з питань, що стосуються політики та діяльності такої організації (Правила, що стосуються взаємин з МНВО 1948 р.)

Міжнародною неурядовою організацією, з якою ЮНЕСКО може підтримувати відносини, вважається будь-яка міжнародна організація з цілями та функціями, неурядовими за своїм характером, заснована не на підставі міжурядової угоди. Така організація повинна відповідати таким умовам: а) займатися питаннями, що входять до компетенції ЮНЕСКО, бути в змозі і бажати надавати дієву допомогу у здійсненні завдань організації відповідно до принципів, що містяться в Статуті ЮНЕСКО; б) об'єднувати значне число груп або окремих осіб, зацікавлених в одному або декількох видах діяльності, що входять у відання ЮНЕСКО, і мати постійних членів у досить великому числі різних країн, з тим щоб така організація могла в міру своїх можливостей виступати в якості дійсного представника різних культурних районів світу; в) у разі коли справа йде про організацію регіонального характеру з географічної або культурної точки зору, вона повинна мати досить велику кількість членів, щоб бути в змозі виступати в якості дійсного представника всього цього району; г) мати постійний керівний орган, створений на міжнародній основі, належним чином уповноважених представників та розташовувати робочим апаратом і процедурою, що дозволяють їй підтримувати регулярний зв'язок зі своїми членами в різних країнах.

Відносини між ЮНЕСКО і МНВО можуть бути віднесені до трьох категорій: категорія А (консультативна та співпрацює): категорія В (інформаційна та консультативна) і категорії С (взаємна інформація). МНВО, віднесені до цих категорій, мають строго певні права та обов'язки (див. Директиви, що стосуються відносин ЮНЕСКО з МНВО 1960 р.).

 

2. Правові норми і  принципи функціонування міжнародних  організацій

Міжнародні організації є суб'єктами міжнародного права. Міжнародне право, зокрема міжнародне економічне право, — це сукупність принципів і норм, що регулюють відносини між його суб'єктами. Нормативна база складається із прав та обов'язків міжнародного права. Норми міжнародного права окреслюють «межі дозволеного» в міжнародних відносинах, установлюють своєрідні правила поведінки для суб'єктів, в тому числі для міжнародних організацій.

Міжнародні правові норми утворюються на основі узгоджень між учасниками міжнародних відносин. Якщо угода офіційно декларується суб'єктами, то така норма зветься договірною; якщо ж норму не декларують, але мають її на увазі і не заперечують, то вона зветься міжнародним звичаєм.

Договори бувають двосторонніми й багатосторонніми, залежно від кількості учасників. Звичайно договори, на підставі яких утворюються міжнародні організації, є багатосторонніми. У міжнародних договорах (угодах) закріплюються норми й принципи, що регулюють міжнародні відносини. Договори поділяються на загальні й конкретні. В загальних договорах втілюються норми, що визнані як універсальні, розраховані на тривалий час. Більшість договорів, що належать до міжнародних організацій, є саме загальними. Щодо конкретних угод,то вони звичайно укладаються між двома державами й мають короткостроковий характер (наприклад, угода про спорудження якогось об'єкта спільними зусиллями).

Міжнародні звичаї — це норми, що складаються внаслідок довгострокової практики міжнародних відносин. Звичаї можуть установлюватися на основі постанов міжнародних судових організацій (наприклад, Міжнародного суду ООН), офіційних заяв голів держав або урядів, національного законодавства держав. Звичай визначається всіма учасниками міжнародних договорів, так би мовити, «мовчки»,як таке, що не потребує додаткових дискусій. Наприклад, за звичай приймається норма: всі держави мають суверенітет над своїми природними ресурсами.

Міжнародні правові норми можуть складатися внаслідок рішень міжнародних організацій або конференцій. До таких рішень, наприклад, належить Декларація ООН про встановлення Нового міжнародного економічного порядку. Рішення можуть бути обов'язковими або рекомендаційними. Залежно від характеру рішень визначають «м'яке право» (soft law) — рішення-рекомендації або «тверде право» (hard law) — обов'язкові рішення. Рекомендаційні рішення приймаються переважно пленарними (вищими) органами організацій і адресуються державам-членам. Обов'язкові рішення спрямовані переважно на виконання внутрішніми органами організацій (затвердження бюджету, контроль за виконаннями постанов, прийняття нових членів,фінансова політика тощо). Більшість рішень Генеральної Асамблеї ООН рекомендаційні, але в практиці міжнародних відносин рідко яка держава може їх ігнорувати. Так само й рішення МВФ: незважаючи на їх переважно рекомендаційний характер, вони сприймаються до виконання беззаперечно.

Інколи рекомендації складають ціле зведення, систему норм, що визначають дії суб'єктів міжнародних відносин у тій чи іншій сфері. Такі норми мають назву міжнародних кодексів поведінки. Вони систематизують правила поведінки членів організації в міжнародному співробітництві в певній галузі відносин. Так, розроблено норми регулювання перевезень торговельним флотом, кодекс поведінки транснаціональних корпорацій, кодекс поведінки держав при передачі високих технологій тощо. Звичайно кодекси поведінки розробляються організаціями системи ООН.

Таким чином, можна узагальнити джерела формування нормативної основи діяльності міжнародних організацій. До них належать:

• міжнародні угоди;
• рішення міжнародних організацій та конференцій;
• міжнародні звичаї;
• міжнародні кодекси поведінки.

Крім договірних і звичайних норм, важливу роль у правовому регулюванні діяльності міжнародних організацій відіграють принципи міжнародного права. Принципи трактуються як норми, що є обов'язковими для всіх учасників міжнародних організацій. Принципи поділяються на загальні та спеціальні.

Загальними є принципи, які втілюють найпоширеніші норми поведінки суб'єктів і охоплюють широкий спектр міжнародних відносин. Загальні принципи ґрунтуються на природних законах поведінки, які складалися в суспільних відносинах протягом століть. До загальних принципів належать зокрема:

• принцип мирного співіснування держав;
• принцип суверенної рівності держав;
• принцип співробітництва держав;
• принцип добровільного виконання міжнародних обов'язків;
• принцип взаємовигоди у міждержавних стосунках.

Спеціальні принципи охоплюють дещо вужчу сферу відносин між суб'єктами міжнародного права і є більш конкретними. Серед спеціальних принципів можна назвати: принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків, принцип суверенітету держав на свої природні ресурси, принцип найбільшого сприяння в зовнішній торгівлі.

Прикладом поєднання загальних і спеціальних принципів є система принципів, задекларована Організацією Об'єднаних Націй:

• суверенна рівність усіх членів;
• сумлінне виконання прийнятих на себе обов'язків згідно зі Статутом;
• вирішення міжнародних суперечок мирними засобами;
• утримання в міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти іншої держави;
• надання ООН усілякої допомоги в усіх її діях, що застосовуються відповідно до цих принципів.

Серед названих принципів перші чотири загальні, а п'ятий — спеціальний, бо він поширюється тільки на членів ООН і не обов'язковий для інших держав.

Найчіткіше загальні принципи міжнародних відносин сформульовані в Заключному акті Наради з безпеки й співробітництва в Європі (підписано 35 європейськими та північноамериканськими державами в Гельсінкі в 1975 р.). Вони відомі як «Десять принципів», що регулюють міжнародні відносини в усьому світі і охоплюють найважливіші сфери зовнішньої діяльності держав. Ось ці принципи: