Виховання у дошкільників позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля

І бачиться їм однаковий сон — ніби лежить на столі смачна хлібина, радіє, що скоро  людей годуватиме: дорослих — після  робочого дня, дітей — щоб росли  швидше. А тут раптом діти, схожі  на них, беруть шматочки до рота, відкусять і на столі їх лишають, нові беруть і знову надкушеними залишають. Граються так.

А як награлися, зібрали всі шматки та й у собачу миску викинули. А хлібина ледь не плаче — так її довго робили. Спочатку в полі зерно сіяли, тоді йому Господь дав ріст і воно проросло і піднялося високим колосом. Під сонечком зерно достигало, а тоді його комбайн викосив і змолотив. Потім його змололи на борошно. А тоді в пекарні розвели водою, вкинули всього потрібного: солі, яєць, дріжджів і місили, щоб сходило. Як зійшло тісто, порозкладали його в форми і в піч пектися поставили. Рум'яні хлібинки з печі виглядають, на світ просяться, вийняли їх з печі і розвезли в магазини.

І ось  одну хлібину чиїсь діти поїли  з молоком, інша потрапила до бабусі, і вона її з борщем поїла. А ця що потрапила до бешкетників, одразу в собачій мисці опинилася, хоч мала вона батька з роботи дочекатися. Дрімають діти, а самим соромно, аж щічки розчервонілися. Побачили, як хлібина зажурилася, і все зрозуміли. Хліб має людям силу давати, а для ігор є інші речі. І як побули день без хліба, то вже й затямили, для чого Бог хліб сотворив і людей научив його випікати.

Аж тут  вигуки залунали поблизу. Стрепенулися діти зі сну, злякалися спочатку, а потім дослухалися: «Агов, Миколко, Олю! Де ви?» Це гукали їм дядько Павло з сусідами. Видно, з поля прийшов, з косовиці, та й замість вечері кинувся шукати племінників. Як закричать Миколка і Оля, як заплачуть: «Ми тут!». Ще якихось декілька хвилин, і із заростів пробрався до них дядько Павло, нагнувся, притис до грудей і аж застиг на хвилинку. А тоді: «Це ж ви, напевно, голодні! А у мене нічого немає, ось лише окраєць хліба в кишені, від обіду. Чи будете?». «Будемо, будемо!» — зраділи діти і порівну розділили шматочок.

Додому  йшли всі гуртом, а діти йшли за руку з дядьком і не хотіли пускати  оцю велику сильну руку, яка вирощує хліб і гладить дитячі голівки. А хліб уже вони шанували, на все життя запам'ятали, що хліб святий.

Розминка. Закрийте всі плакати. Поділіть дітей на 3 групи. Кожна група по черзі виходить у центр і кожен її учасник протягом 30 с називає назви рослин, друга група — називає дерева, третя — тварини.

Етюд «Я— сонечко»

Ви читаєте  текст, а діти відтворюють пантомімою текст і повторюють разом: «Я — маленьке сонечко. Я подібне до жовтої кулі. В мені багато тепла і світла. Я дарую своє тепло всім на землі: лісам, полям, річкам, людям. Я перетворююсь на маленький сонячний промінчик і весело стрибаю, як сонячний зайчик».

Етюд «Я—хмарка»

Ви читаєте  текст, а діти повторюють його вголос і супроводжують пантомімою: «Я — велика, темна, пухнаста, легка. Мені радісно бути хмаркою я вільно пливу у синьому небі. Мої руки легкі, вони допомагають мені летіти. Я піднімаю вгору очі і наповнююся світлом. Я стаю добрішою, красивішою. Я відчуваю в собі дощ. Я можу подарувати свій дощ землі. Я видихаю дощ і прозорими крапельками падаю на землю».

Етюд «Я— листочок»

«Я —  маленький листочок, позолочений  осінню. Мене весело гойдає вітерець і ніби кличе за собою. І ось я відриваюся від гілочки, злітаю. Як хороше кружляти над землею! А коли я втомлююся — спущуся на неї відпочити...»

Перегляд відеофільму про живу природу (10 хв). Обговорення у колі, що найбільше сподобалося у фільмі.

Арт - терапевтична техніка «Земля — вода»

Підготуйте  аркуш паперу (A4). Поділіть простір  паперу на 2 ділянки за допомогою  дуги. Особливістю завдання «Земля — вода» є те, що розміщення екосфер відносно дуги залишається на вибір кожної дитини, тобто «Земля» може бути і у верхній частині паперу, і у нижній.

Підготуйте 8 кольорів фарб або 8 фломастерів: сірий, темно-синій, зелений, жовтогарячий, жовтий, фіолетовий, коричневий, чорний. Виберіть спочатку ті кольори, якими ви замалюєте екосферу «Земля», а потім з решти виберіть кольори для екосфери «Вода». Замалюйте екосфери.

По закінченні малювання спробуйте пояснити, що для вас означає кожен колір і чому ви обрали таке розміщення екосфер.

Мозковий штурм

Ви запитуєте  в дітей, що таке природа. Слово природа пишете на дошці. Всі відповіді дітей записуєте на дошці поряд з центральними словами.

Узагальнюєте  всі відповіді, говорячи, що всі вони правильні.

Завдання «Я—рослина»

Заплющте  очі і уявіть себе рослиною. Намалюйте цю рослину. А тепер розкажіть, що спільного у вас і цієї рослини. Опишіть цю рослину. Кожна дитина розповідає про себе.

Завдання «Я— тварина»

Заплющте  очі і уявіть себе твариною. Намалюйте цю тварину. А тепер розкажіть, що спільного у вас і цієї твариною. Опишіть цю рослину. Кожна дитина розповідає про себе.

Завершуємо  заняття «чайною церемонією».

Пропонується  заварити чай з будь - яких трав і  розказати дітям про ці дари природи  — смачні і корисні. Пийте чай  і запропонуйте дітям обмінятися враженнями від смакових відчуттів та загальним емоційним станом.

Під час  прощання ми наголошуємо, що в нас  усе добре або буде все добре  і ми збережемо нашу природу, щоб  і наші діти могли пити такі смачні натуральні чаї.

 

 

 

Додаток Е

Заняття 4.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ  НА ПРИРОДІ

Вступне слово тренера. Вам давали домашнє завдання, як поводитися на природі. А тепер ми подивимось, як ви підготувались.

Гра «Можна, не можна»

Інструкція: дітям дають сигнальні картки. Червоне — «не можна», зелене — «можна». За кожне завдання тренер дає фант. Хто отримує їх більше, той виграє.

— Ви знаходитесь  в оточенні всього живого, пригадайте, як слід поводитись і що можна робити та чого не можна. Я називаю дію, а ви підносите картку з «можна», «не можна».

Можна: саджати квіти, охороняти первоцвіти і рідкісні рослини, обгороджувати мурашники; спостерігати за тваринами; підгодовувати птахів; прибирати місця відпочинку в лісі, на березі річки.

Не можна: ламати гілочки дерев, кущів, обдирати кору з дерев; рвати багато квітів; вбивати тварин, ловити бабок, метеликів, птахів.

Обговорення:

— Які правила  я не назвала? Хто доповнить мене?

Колективна робота «Моя картина  світу»

Інструкція: роботу виконують на природі. Дається аркуш ватману, олівці, природний матеріал, що нас оточує. Пропонуємо колективну роботу всієї групи за темою. (Звернути увагу, щоб не рвались гілочки! Як діти насправді поводяться на природі під час процесу роботи.)

Обговорення:

— Чи сподобалось  вам просто неба? Що ви виявили нового для себе під час роботи?

Робота з казкою «Сонце, соняшник та сонечко»

Засперечались якось між собою Сонечко семикрапкове та Соняшник: хто головніший — рослини  чи тварини. Соняшник відстоював честь  свого царства — рослинного. І його докази були досить вагомими. Адже, що не кажи, а без рослин як їжі тварини не обходяться жодного дня. Пригадав Соняшник, що й житло своє багато тварин знаходять саме в кронах дерев та кущів, у гущавині трав, і що вони повітря для них очищують від пилу та бруду. Говорив він ще багато про що, наостанок висловивши одну дуже важливу думку, що вразила Сонечко в саме серце: «І що б ви тварини без нас, рослин, робили? Нічого. Навіть дихати не змогли б».

Сонечко від тих слів ще більше почервоніло: «А без нас ваші прекрасні великі квіти ніколи б не давали плодів. І не залишивши після себе потомства, вмерли б ви у всій своїй красі  та неповторності. А навіть якби і утворювали ви плоди без нас, тварин, то хто б вам допомагав розселитися по світу? А ще ми покращуємо ґрунт, де ви ростете. А ще... А ще... А ще...».

І тривала  б суперечка безкінечно довго, якби не втрутилося в неї саме Сонце. Могутнє  та величне, воно лише посміхалося у відповідь на це лепетання.

— Діти мої, не варто сперечатися. У кожного  з вас своя роль на цій планеті. У матінки - Землі немає хороших  чи поганих, корисних чи непотрібних дітей— рослин та тварин. Усі ви досить важливі й необхідні. Проте без мене, Сонця, неможливе ваше життя. Адже я просто розганяю морок ночі чи зігріваю вас. Моє тепло та енергія не зникають даремно. Так, рослини творять із моєї енергії дива, непідвладні жодним іншим організмам на Землі. Вони з води, вуглекислого газу та мого промінчика можуть їсти те, що є їжею для всіх тварин. Наприклад, травоїдні тварини, з'ївши травичку чи листочок, у яких за моєї допомоги утворився крохмаль або цукор, стають поживою для хижих тварин. Таким чином, хоча хижаки й не їдять трави, проте через травоїдних вони отримують деяку порцію сонячної енергії. Хижими тваринами живляться інші, аж поки самі не помруть і не підуть у землю.

Так моя  енергія розподіляється між усіма  живими організмами на Землі.