Дослідження асортименту і якості керамічних товарів

 

                                                  Зміст курсової роботи

Вступ…………………………………………………………………………………4

1. Стан ринку керамічних виробів в Україні……………………………………....5

2.Фактори, що формують  асортимент та якімть керамічних  виробів…………....7

3.Вимоги до якості керамічних  виробів…………………………………………..13

4.Дослідження споживних  властивостей, асортименту та якості  керамічних 

виробів:

          4.1. Характеристика об’єктів і методів дослідження………………………15

          4.2.Товарознавча характеристика  асортименту керамічних виробів……..16

          4.3.Оцінка якості керамічних виробів………………………………………18

          4.4.Результати досліджень…………………………………………………...19

5.Висновки та пропозиції…………………………………………………………...21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Керамічне виробництво відноситься  до числа найбільш стародавніх ремесл на землі. Наявність легкодоступного  матеріалу – глини – зумовило широке розповсюдження керамічного  ремесла. Воно зародилося на початку  людської історії.

Виробництво керамічних виробів - посуду та господарської начиння є, мабуть найбільш стародавнім заняттям людини, саме за характером черепків, знайдених в місцях стародавніх поселень археологи визначають їх приналежність до тієї чи іншої культури.

Незважаючи на свою старовину, кераміка знаходить своє застосування і в 21 столітті, при цьому найбільша частина обсягу виробництва припадає на керамічний посуд.

Керамічні вироби відносяться  до виробів багатократного використання, тривалімть використання яких визначається здатністю зберігати головні  показники фізико-технічних властивостей в процесі єксплуатації.

Інтерес до ринку керамічних виробів обумовлений у першу  чергу тим, що в останні роки ринок  активно розвивається, причому багато в чому за рахунок зростання вітчизняного виробництва. Керамічні вироби, як ринковий товар, займають специфічне місце. З  одного боку, це продукція виробничого  призначення, з іншого боку, керамічні  вироби є, безумовно, товаром народного  споживання, що використовується у  повсякденному житті. В даний  час виробництвом керамічних товарів  в Україні займаються більш 10 спеціалізованих  підприємств. За останні роки введені  великі потужності з використанням  сучасного, як правило, імпортного устаткування. Реконструкція старих виробництв і  введення нових виробничих потужностей  – відображення зростаючого попиту на керамічні товари.

Темпи підвищення ефективності керамічної промисловості залежать від досягнутого рівня якості продукції.

Актуальність досліджень в даній області полягає в  тому, що останнім часом керамічні вироби користуються  зростаючим попитом, як в Україні, так і за її межами.

Тема курсової роботи являється  актуальною, тому що дає змогу детально дослідити сучасний асортимент керамічних виробів, визначити пріоритетні  напрямки у виробництві та забезпеченні якості товарів, провести дослідження  конкретних зразків керамічних  виробів, порівнявши їх якість та споживні властивості.

Метою написання даної  курсової роботи є визначення товарознавчої  характеристики керамічних виробів, аналіз їхньої якості, асортименту та споживчих  властивостей.

У відповідності з метою, в курсовій роботі були поставлені наступні завдання:

- вивчити асортимент і споживчі властивості керамічних товарів;

- оцінити якість керамічних товарів.

 

 

1 Стан ринку  керамічних виробів в Україні.

Сьогодні кількість вітчизняних  підприємств, які виробляють керамічні  вироби, складає 36, серед яких 15-17 є  крупними спеціалізованими фірмами.

Минулий рік поклав край лідерства імпортної кераміки на вітчизняному ринку – обсяги імпорту та експорту зрівнялися, і зросло виробництво вітчизняного ринку. В 2009 році на ринку стало з’являтися багато абсолютно нових дрібних фірм і декілька великих. Деякі лідери, такі як ТД «Керамін», закінчили своє існування банкрутством. Інші ж, наприклад польська Cersanit, розширили присутність у нашій країні за рахунок відкриття нового виробництва.

Сам же імпорт керамічних виробів  в 2007-2010 роках зростав «на очах». Так, в 2008році в країну було завезено кераміки на 36 млн доларів (110%) більше, ніж у 2007-му (100%). У 2009році (74%) це зростання  було нижчим – до України було імпортовано  товарів на суму 39млн. доларів меншим, ніж у 2008 році. Така позитивна динаміка для імпорту закінчилася з  початком кризи. Обсяги імпорту в  доларах і євро впали більш  ніж у два рази. У 2010 році падіння  загального імпорту склало 47%.

В наступний час основу порцелянової промисловості України  становлять такі великі підприємства, як Коростенський, Баранівський, Сумський, Березнівський, Тернопільський, Довбишський, Полтавський, Полонський, Дружківський заводи і інші підприємства з невеликими обсягами виробництва.

Найбільш видомими українськими виробниками фаянсових виробів  є Будянський і Кам’яно-Бродський  фаяснсові заводи, майолікових –  Василівський, Опошнянський, Львівський, Косовський.

Тривалий час ряд підприємств  керамічної промисловості працювали  на зовнішній ринок і придбали досвід з випуску продукції високої якості. У цей час в планах українських виробників – поширення внутрішнього ринку, розвиток дилерської мережі в Україні.

Для забезпечення конкурентноспроможною  вітчизняною продукцією внутрішнього ринку й для збільшення експорту є передумови: в Україні є потужна  сировинна база, висококваліфіковані  фахівці, багатовіковий досвід роботи, глибокі національні традиції. Однак  необхідне технічне переоснащення  багатьох підприємств, зниження енергоємності виробництва. Робота в цьому напрямку проводиться: ряд підприємств закуповує закордрнне устаткування (АТ «Дружківський фарфоровий завод»). Український науково-дослідний інститут порцелянової промисловості розробив нові конструкції конвеєрних печей для утельного обпалювання. Це дозволило знизити енерговитрати майже на 40%.

Ряд великих заводів україни (Баранівський, Довбишський, Городницький, Полонський) використовують у виробництві  порцелянових виробів комплексну керамічну  сировину вітчизняних родовищ, що дозволяє знизити собівартість продукції.

На вітчизняний ринок  здійснюється також постачання керамічних виробів з Росії, Англії, Японії, Чехії, Німеччини, Франції, Китаю, Польші й інших країн, вони становлять конкуренцію  продукції украйнських виробників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Фактори, що  формують асортимент і якість  керамічних виробів.

Асортимент і якість керамічних виробів формуються на стадіях розробки та виготовлення.

Залежно від будови розрізняють  тонку кераміку (черепок склоподібний або дрібнозернистий) і грубу (черепок  грубозернистий). Основні види тонкої кераміки - фарфор, напівпорцеляна, фаянс, майоліка. Основний вид грубої кераміки - гончарна кераміка.

Фарфор має щільний спечений черепок білого кольору (іноді з блакитним відтінком) з низьким водопоглинанням (до 0,2%), при постукуванні видає високий мелодійний звук, у тонких шарах може просвічувати. Глазур не покриває край борту або підстава вироби з фарфору. Сировина для фарфору - каолін, пісок,польовий шпат та інші добавки.

Фаянс має пористий білий черепок з жовтуватим відтінком, пористість черепка 9 - 12%. Через високу пористості вироби з фаянсу повністю покриваються безбарвною глазур'ю невисокою термостійкості. Фаянс застосовується для виробництва столового посуду повсякденного використання. Сировина для виробництва фаянсу - беложгущиеся глини з додаванням крейди і кварцового піску.

Напівпорцеляна за властивостями  займає проміжне положення між порцеляною і фаянсом, черепок білий, водопоглинання 3 - 5%, використовується у виробництві  посуду.

Майоліка має пористий черепок, водопоглинання близько 15%, вироби мають гладку поверхню, блиск, малу товщину стінок, покриваються кольоровими глазурями і можуть мати декоративні рельєфні прикраси. Для виготовлення майоліки застосовується лиття. Сировина - беложгущиеся глини (фаянсова майоліка) або красножгущіеся глини (гончарна майоліка), плавні, крейда, кварцовий пісок.

Гончарна кераміка має  черепок червоно-коричневого кольору (використовуються красножгущіеся глини), великий пористості, водопоглинання до 18%. Вироби можуть покриватися безбарвними  глазурями, розписуються кольоровими  глиняними фарбами – ангобами.

Сировину та матеріали  для виготовлення керамічних виробів поділяють на матеріали для черепка, для глазурі і для декорування.

В свою чергу, в матеріалах для черепка виділяють пластичні  та малопластичні матеріали (глини, каоліни, бентоніт), матеріали, що зменшують  пластичність (кварц, кварцовий пісок, шамот, керамічний бій відпалених виробів) й плавні або флюси (польовий шпат, тальк, доломіт, крейда, кісткова мука та ін.).

Матеріалами для глазурі  є польовий шпат, кварцовий пісок, крейда тощо.

Глазур – це скловидна  плівка на поверхні керамічних виробів. Вона понижує водопоглинання черепка, збільшує міцність, гігієнічність і  еластичність виробів. Тугоплавку фарфорову  глазур виготовляють з польового  шпату, кварцу з домішкою каоліну, а  легкоплавку фаянсову і майолікову – з кварцового піску, соди, крейди, оксидів бору, стронцію тощо.

Матеріалами для декорування  кераміки є керамічні фарби, препарати  дорогоцінних металів, люстри. Керамічні  фарби поділяють на підглазурні, внутрішньоглазурні і надглазурні.

Підглазурні фарби (оксиди кобальту, хрому, марганцю, розчинні солі, ангоби) наносять на неглазурований черепок  і закріплюють в политому обпалюванні  разом з глазур’ю. Підглазурний кобальт дає глибоко-синє забарвлення, а розчинні солі кобальту, нікелю –  м’які (пастельні) тони. Ангоби – фарби  на основі тонкодисперсних глин з  домішками пегментів – широко використовують при декоруванні  майоліки і рідко при декоруванні  фаянсу.

Виробництво керамічних матеріалів. Процес виробництва керамічних виробів складається з обробки сировини та виготовлення маси, формування виробів, сушіння, випалювання та декорування (додаток А).

Підготування  сировинних матеріалів. Метою підготовки сировини є руйнування природної структури матеріалів до дрібних частинок для отримання однорідної маси і прискорення взаємодії частинок в процесі утворення кераміки. Її проводять пластичним способом, який забезпечує отримання рівномірної за складом маси.

Пластичні матеріали (глину, каолін, бентоніт) розмішують у воді в лопатних змішувачах. Отриману масу у вигляді суспензії пропускають  через сито та електромагніт для  видалення великих включень і  залізних домішок.

Збіднюючі матеріали та плавні сортують, звільнюють від стронніх і шкідливих домішок. Кварц, польовий шпат, пегматит та інші компоненти випалюють  при температурі 900-1000 °С. При цьому  кварц розтріскується. Це, по-перше, полегшує помел, а по-друге, дозволяє видалити шматки, забруднені залізними  домішками, оскільки при випалювані кварц з домішками залізних сполучень  набуває жовто-коричневого кольору.

Каменісті матеріали, у тому числі і керамічне биття, промивають, піддають подрібненню і грубому  помолу, після чого просіюють. Тонкий помел здійснюють на кульових млинах з фарфоровими або уралітовими  кулями.

Пластичні і збіднюючі  матеріали, плавні і биття ретельно змішують. Однорідну масу пропускають  через сито і електромагнит, зневоднюють  в спеціальних фільтрах-пресах або  вакуум-фільтрах. Отриману пластичну  масу вологістю 23-25% відправляють на відлежування в приміщення з високою вологістю. При відлежуванні відбувається окислення  і мікробіологічні процеси, що сприяє розрихленню маси, подальшому руйнуванні природної структури матеріалів і підвищенню пластичних властивостей маси. Після відлежування масу обробляють на масом’ялках і вакуум-пресах для видалення включень повітря. При цьому маса стає пластичніше і набуває інших фізико-хімічних властивостей, необхідних для формування виробів.

Неякісне очищування сировинних матеріалів викликає жовтуваті, сіруваті відтінки черепку, а неоднорідність маси є причиною утворення деформації, тріщин, пузирів.

Формування керамічних виробів переважно здійснюється пластичним методом, методом лиття і напівсухим пресуванням. Для формування застосовують гіпсові форми пористістю не менше 25%, а також форми з пластичних мас, наприклад, на основі полівінілхлориду.

При пластичному формуванні використовують масу вологістю 20-25%, з  якої в залежності від форми отримують  заготовки у вигляді пластів. Для формування застосовують напівавтомати  або автомати. При виготовленні плоских  виробів розміщують глиняний пласт, який розрівнюють роликом при  обертанні форми. Для отримання  порожнистих виробів, наприклад, чашок, заготовку маси розміщують в форми  і розкатують спеціальним профільним роликом. Проміжок між формою і роликом  заповнюється шаром маси необхідної товщини. Зовнішня поверхня виробів  формується поверхнею форми, а внутрішня  – роликом. Якщо на внутрішній поверхні форми є заглибений малюнок, то він  точно відтворюється на зовнішній  поверхні виробу.