Субкультурі

Крім того, існує безліч класифікацій неформальних самодіяльних груп. На думку сучасного вченого  Левікової Л.І. молодіжні субкультури можна виділити за соціально-правового ознакою як:

-       просоціальні, або соціально-активні, з позитивною спрямованістю діяльності, наприклад, групи екологічного захисту, охорони пам'ятників, навколишнього середовища;

-       асоціальні, або соціально-пасивні, діяльність  яких нейтральна по відношенню  до соціальних процесів, наприклад,  музичні і спортивні фанати [8, с. 150-155].

За спрямованістю інтересів, на думку вченого М. Топалова молодіжні об'єднання і групи можна так класифікувати як:

 

-       захоплення  сучасною молодіжною музикою;

 

-       устремління  до правопорядкової діяльності;

 

-       що активно  займаються певними видами спорту;

 

-       різні  фанати;

 

-       філософсько-містичні;

 

-       захисники  навколишнього середовища.

 

Учений З.В. Сікевич дає дещо іншу характеристику неформального самодіяльного руху молоді з урахуванням того, що причетність до тієї або іншої групи може бути зв'язаний:

 

-       способом  проведення часу - музичні і спортивні  фанати, металісти, любери і навіть нацисти;

 

-       з соціальною  позицією - екокультурні;

 

-       із способом  життя - "системники" і їх численні відгалуження;

 

-       з альтернативною  творчістю - офіційно не визнані  живописці, скульптори, музиканти,  актори, письменники й інші [14, с.6].

 

І хоча у кожного автора була своя класифікація, в основному  неформали ділилися на три групи:

 

-       "позитивні" (суспільно-політичні клуби і  об'єднання, якщо, звичайно, їх політичні  ідеї співпадали з тими, які  признавалися КПРС).

 

-       "нейтральні", іноді уживався термін "епатажні", тобто хвилясті, скейтбордісти, рокери, металісти, кришнаїти й іноді панки.

 

-        "негативні"  Це були групи, що проявляли  антигромадські тенденції, як, наприклад:  фашисти, шовіністи, націоналістичні  і прокапіталістичні групи (і іноді панки, металісти, рокери).

 

В.Т.Лісовській, характеризуючи субкультуру сучасної молоді, виділив її відмінні риси, поширені в різних соціальних і вікових когортах з різним ступенем інтенсивності:

 

1. Переважно розважально – рекреативна спрямованість.

 

2. “Вестернізація” (американізація) культурних потреб і інтересів.

 

3. Пріоритет споживацьких  орієнтацій над креативними.

 

4. Слаба індивідуалізованність і вибірковість культури. Вибір тих або інших культурних цінностей частіше за все пов'язаний з груповими стереотипами достатньо жорсткого характеру (не згідні з ними легко потрапляють в розряд “знедолених” ), а також з престижною ієрархією цінностей в неформальній групі спілкування.

 

5. Позаінстітуциональна культурна самореалізація.

 

6. Відсутність этнокультурной самоідентифікації.

 

Виникнення такій, а не іншої молодіжної субкультури обумовлено цілим поряд причин, серед яких В.Т.Лісовській виділяє як найзначущі криза суспільства і його основних інститутів, у тому числі і криза інституту сім'ї і сімейного виховання придушення індивідуальності і ініціативності молодої людини як з боку батьків, так і педагогів, що приводить, з одного боку, до соціального і культурного інфантилізму, а з іншою – до прагматизму і соціального неадаптированності і до проявів протиправного або екстремістського характеру; а також комерціалізацію засобів масової інформації, оскільки в багатьох рисах молодіжна субкультура просто повторює телевізійну субкультуру, яка ліпить під себе зручного глядача [5].

Американський соціолог М. Брейк виділяє чотири основні типи молодіжних субкультур: 1) нормальна молодіжна група, не потребуюча в спеціальній субструктурі для вирішення своїх соціальних проблем; 2) делінквентна група, об'єднуюча тих, хто потенційно здатний вчинити протиправні дії (дрібні крадіжки, бійки, акти вандалізму); 3) культурні бунтарі - співчуваючі богемі, але професіонально що не належать до літературно-художнього і артистичного світу прихильники мистецтва; 4) політично активна молодь - група, що включає достатньо широкий спектр політичних переваг від екологічних рухів до прямих політичних акцій (страйків, акцій непокори і т.д.). [6].

Типологізація молодіжних субкультур в Україні ускладнюється кількома факторами. По-перше, існуючі в західній науці підходи до цієї проблеми не можуть бути застосовані до українських молодіжних субкультур, тому що західні учені виходили з досвіду діяльності неформальної молоді в умовах розвинутої демократії та стабільної економіки. Російські учені виділяють на пострадянському просторі такі типи субкультур:

за ціннісними орієнтаціями:

- романтико-ескапістські (гіпі, толкієністи, за деякими винятками байкери);

- гедоністично-розважальні  (мажори, рейвери, репери тощо);

- кримінальні (гопники, урла);

- анархо-нігілістичні чи радикально-деструктивні (панки, металісти, сатаністи тощо).

за історичним критерієм:

- традиційні, що мають  довгу історію в країні (гіпі, панки, бітломани тощо);

- нові, які виникли упродовж  останнього десятиліття (толкієністи, уніформісти, металісти тощо).

На підставі даної типологізації можна коротко охарактеризувати деякі молодіжні субкультури, що відіграли значну роль у становленні цілого покоління людей.

Система

Гіпі стали тим середовищем, у якому виросли найрізноманітніші “нові” молодіжні субкультури, вони дали поштовх молодіжному протестові і привнесли ідеали толерантности та розкутости в сучасне суспільство. Система є складною структурою, яка займається творчим пошуком і перманентним духовним протестом проти несправедливості держави і суспільства, це свого роду всесоюзна молодіжна субкультура гіпі.

Систему не можна назвати  у повному сенсі угрупованням: у її надрах постійно йдуть перегрупування, зникають одні об’єднання і формуються нові. Люди переходять із групи в  групу. Це радше певне середовище спілкування. Проте, Систему можна  розглядати як спільноту, оскільки присутні такі ознаки, як спільна мова (сленґ і символіка), мережа комунікацій – особисті зв’язки, поверхові знайомства (настільки призвичаюєшся до облич на тусовці, що вже підсвідомо впізнаєш “своїх”).

Сленг і символіка складають  основу внутрішнього комунікативного  середовища Системи, відокремлюючи  її від зовнішнього світу. При  цьому символіка Системи надзвичайно  різноманітна, у її фонді можна  зустріти символи, які прийшли з  різних релігійних груп (наприклад, від  крішнаїтів чи баптистів), молодіжних рок-течій (атрибути року, панк-року і важкого металу), а також різних суспільно-політичних рухів: пацифізму, анархізму, комунізму тощо. Особливим символом є фєнєчка – свого роду знаковий код, за кольором, стилем, розміром якої можна визначити не тільки приналежність до певної тусовки, але й індивідуальні характеристики господаря. Фєнєчка, як і пацифік, є символом миру і дружби, це подарунок на щастя.

Романтико-ескапістські субкультури

Цей тип молодіжних субкультур характеризується орієнтацією на створення  паралельного світу, свого роду “міту”. Міт будується на підставі певних творів (переважно “фентезі”) чи запозичених світоглядних концепцій інших культур. Серед них можна виокремити “ігрові” молодіжні субкультури. Рольова гра (role playing game) наближена до імпровізованої театральної постановки. Фактично це втілення в життя слів В.Шекспіра: “Увесь світ – театр, а люди в ньому – актори”. Ця субкультура створює свій паралельний “світ”, у якому “ховається” від реалій суспільства.

Ігрові молодіжні субкультури  – це щось середнє між клубом аматорів певного автора (Дж. Р. Р. Толкієна), історичної події (реконструкціоністи) і послідовників традицій певної етнічної культури (індіаністи) чи релігійно-містичного руху. У середовищі індіаністів і толкієністів (меншою мірою серед реконструкціоністів) популярне апелювання до практики релігійних культів, описаних у творах авторів “фентезі” або притаманних індіанцям США, чи до синтетичних релігій і культів, розроблених на основі певних світоглядних концепцій.

Релігійно-містичні субкультури

Релігійно-містичні молодіжні  субкультури є синтезом містичних  і релігійних культів із традиціями і цінностями окремих молодіжних субкультур. У таких субкультурах обов’язково повинен бути лідер, що є головним “гуру”. Чисельність  таких груп незначна.

Серед представників цього  типу молодіжних субкультур яскравим прикладом є “братерство кандидатів у справжні люди” (БКНЛ), що є симбіозом  утопічно-комуністичних ідей, релігійної практики і психологічної обробки.

До цього ж типу субкультури  можна віднести гіпі-комуни, сатаністські культи, неопоганські та синтетичні толкієністські культи.

Гедоністично-розважальні  субкультури

Гедоністично-розважальні  субкультури ще називають музичними  молодіжними субкультурами, здебільшого  їхні адепти складаються з підлітків. Їх об’єднують спільні музичні смаки, легке, безтурботне ставлення до життя, прагнення жити сьогоднішнім, “прикид” (особливості зовнішнього вигляду, одягу та рухів). Зазвичай ці люди не надто добре розуміються на тому, що вони слухають, для цього існують лідери тусовок, які знаються не лише на нюансах музики даного напрямку, але й на ідеологічних положеннях руху. Переважно це ді-джеї та власники великих авдіотек.

Необхідно відзначити, що такі молодіжні об’єднання нестійкі і  залежать від популярности тих чи інших музичних напрямків.

Епатажно-протестні субкультури

Початок епатажно-протестним субкультурам поклали панки. Саме вони стали пропагандистами ідеї “шок-протесту”. Пізніше цю ідею підхопили металісти, трешери, сатаністи. Окремо в цій когорті стоять байкери, які віддають перевагу романтиці мандрів. Треба відзначити, що епатажно-протестні субкультури часто переходять у радикально-деструктивні. Їхня приналежність до першого чи другого типу визначається лише мірою неприйняття навколишнього середовища і готовністю до силових дій. Класичним представником даної субкультури в Україні (зокрема у Харкові) залишаються панки, які, на відміну від панків 80-х, увібрали в себе традиції й ідеї різних субкультур андеґраунду, насамперед гіпі, і зменшили свою агресивність.

Радикально-деструктивні субкультури

До цього типу можна  зарахувати ті молодіжні субкультури, що мають чітку лінію асоціальної  поведінки й орієнтовані на застосування силових методів. Зазвичай серед  них діють різноманітні політичні  організації, що намагаються перетягнути  їх на свій бік, політизуючи їхню діяльність.

Треба розрізняти два підвиди  цього типу субкультур:

1) існують чітко асоціальні  об’єднання (нац-панки, червоні панки, анархо-панки). Вони вже за своєю суттю мають деструктивний характер і відзначаються радикалізмом;

2) існують молодіжні субкультури,  що постали на базі певного  інтелектуального ядра, яке виробляє  ідеологію об’єднання, у якому  за логікою розвитку подій  неминуче повинна виникнути радикальна  політизована сила, орієнтована  на “пряму дію”.

Свавільно-самосудні молодіжні  формування

Ці формування являють  собою групи, переважно вихідців з робітничих родин, які за допомогою  сили ведуть боротьбу з різними проявами відхилення від ідеалів соціалізму (природно, відхиленнями в їхньому  розумінні). Вони виникали, як правило, на базі територіальних формувань. Об’єктом їхнього “фізичного впливу” були представники заможної “золотої молоді” (діти парт- і госпноменклатури), гіпі, панки, націоналісти, металісти тощо.

Цей тип молодіжних субкультур упродовж останнього часу значно трансформувався. В сучасній Україні в чистому  вигляді цього типу субкультур немає. Вони зникли на початку дев’яностих  років. Тим часом гопники (гопота) продовжили традиції люберів. Однак вони не є сформованою молодіжною субкультурою.

Гакери

Гакери [“зламувачі”, від англійського to hack – ламати, рубати; у російській мові прижилася часто вживана в Україні форма “хакер”. – Прим. ред.] є новим типом молодіжної субкультури. По суті, в Україні вона тільки формується, у зв’язку із порівняною нерозвиненістю інформаційних комунікацій і комп’ютеризації.

У спеціалізованому середовищі поняття “гакер” має доволі вузьке значення, цим терміном зазвичай називають комп’ютерного злочинця, який “зламує” сайти, обманює банківські системи охорони, запускає в мережу віруси. Термін “кракер” точніше передає західне розуміння цієї субкультури. Кракери – це ті, хто робить світ віртуальної реальности доступним для всіх бажаючих. Саме вони ламають захисні коди на ліцензійних іграх, роблять доступними платні сайти й Інтернет. Існують так само ламери і геймери; перші проводять значну частину свого часу біля комп’ютера, але не мають досить знань про нього, другі – фанати віртуальних ігор. Саме другий тип може претендувати на статус молодіжної субкультури. Субкультура гакерів перебуває на етапі становлення.