Аналіз фінансового стану як передумова ефективного управління підприємством

Де Б₁ і Б₀ - середня величина майна за звітний і попередній періоди.

Коефіцієнт  приросту виручки від реалізації продукції (Кв) розраховується за формулою:

             (В₁-В₀)

                 В₀                                                                           

де В₁ і В₀ – виручка від реалізації продукції за звітний і попередній періоди.

 Крім  зміни валюти балансу в цілому  необхідно проаналізувати характер зміни окремих статей балансу, тобто провести горизонтальний та вертикальний його аналіз. Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу з попереднім звітним періодом, розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень. Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Мета його - розрахунок питомої частки окремих статей у загальній сумі валюти балансу і оцінка змін її [9].

Стабільність  фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності  вкладення фінансових ресурсів у  активи, тому для його оцінки необхідно  вивчити передусім склад, структуру  майна та джерел його утворення, а  також причини зміни складу майна  і джерел утворення. Особливу

увагу при  цьому приділяють вивченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

За даними балансу (форма 1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу) і суму джерел утворення цього майна (підсумок пасиву балансу) на певну звітну дату.

Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення  через порівняння даних на кінець і початок звітного періоду. Для  вивчення структурних змін необхідно  додатково визначити питому частку кожного виду майна в загальній  валюті балансу і вивчити причини  змін структури майна і джерел його утворення.

Після загальної оцінки стану майна  на підприємстві необхідно також розрахувати показники ефективного його використання.

Основними показниками є такі:

Рентабельність          Чистий прибуток  *   100

 активів  (майна)        Середня  величина активів

 

Рентабельність            Прибуток до сплати податку * 100                     _                    

 інвестицій                   Валюта балансу - Короткострокові  зобов'язання

 

Рентабельність              Чистий прибуток  * 100

власного  капіталу                                  Джерела власних засобів

                 

Рентабельність                    Чистий прибуток  * 100

реалізованої продукції       Сума виручки від реалізації продукції

 

Фінансовий  стан підприємства можна оцінити  з огляду на його короткострокові  та довгострокові перспективи. У  короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто спроможність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов’язаннями.

Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань  підприємства його активами, строк  перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань. Основне  завдання аналізу ліквідності балансу  – перевірити синхронність надходження  і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розрахуватися  за зобов’язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов’язань. Що швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Аналіз  ліквідності балансу полягає  у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені  в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою  термінів погашення і розміщені  в порядку збільшення строковості  зобов’язань.

Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на такі групи:

1. Високоліквідні  активи (найліквідніші) - це грошові  кошти та їх еквіваленти,а також  короткострокові фінансові вкладення  (цінні папери, які можна прирівняти  до грошей) тобто гроші, які  можна використати для поточних  розрахунків). Це рядки 220, 230, 240 другого  розділу активу балансу.

2. Швидколіквідні  активи (середньоліквідні), вони швидко  реалізуються - це активи, для перетворення  яких на гроші потрібний певний  час. У цю групу включають  дебіторську заборгованість (рядки  160 до 220).

3.Повільноліквідні (низько ліквідні) активи, - це статті 2-го розділу активу балансу,  які включають запаси та інші  оборотні активи (рядки 100 до 140, а  також ряд. 250, 270). Запаси не можуть  бути продані, поки немає покупця.  Інколи певні запаси потребують  додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати,  а на все це потрібен час.

4. Важколіквідні  активи - це активи, які передбачено  використовувати в господарській  діяльності протягом тривалого  періоду. У цю групу включають  усі статті 1-го розділу активу  балансу ("Необоротні активи").

Пасиви  балансу відповідно до зростання  строків погашення зобов'язань  групуються так:

1. Найтерміновіші (негайні) пасиви – це поточні  зобов’язання за розрахунками (сума  рядків 520-610).

2. Короткострокові  пасиви - це короткострокові кредити  банків (рядок 500), поточна заборгованість  за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок  520). Для розрахунку основних показників  ліквідності можна користуватися  інформацією 4-го розділу балансу  ("Поточні зобов'язання").

3. Довгострокові  пасиви - це довгострокові зобов'язання - 3-й розділ пасиву балансу  (рядок 480).

4. Постійні  пасиви – це власні кошти  – це статті 1-го розділу пасиву  балансу ("Власний капітал") - (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

Якщо  при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним.

Для аналізу  ліквідності балансу статті балансу  розподіляють і порівнюють за групами:

1. Найліквідніші активи (кошти і поточні фінансові інвестиції) мають дорівнювати кредиторській заборгованості (тобто найтерміновішим зобов’язанням) або перевищувати її; терміни – приблизно до 3 місяців.         А(1) >= П(1);
2. Швидкореалізовувані активи (дебіторська заборгованість та інші оборотні активи) мають дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви; терміни – 3-6 місяців. А(2) >= П(2);
3. Повільнореалізовувані активи (запаси) мають дорівнювати або перевищувати довгострокові зобов’язання (кредити та інші зобов’язання).     А(3) >= П(3);
4. Важкореалізовувані активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи) мають дорівнювати джерелам власних коштів або перевищувати їх (вони взагалі вважаються безстроковими, бо не мають терміну погашення). А(4) <= П(4).

У разі виконання  зазначених умов баланс вважається абсолютно  ліквідним. Якщо одна або кілька умов порушуються, ліквідність відрізняється  від абсолютної. При цьому брак коштів за однією групою активів компенсується  їх надлишком в іншій групі  лише за вартістю, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Для складання  фінансового плану одним із джерел інформації є баланс ліквідності, за допомогою якого можна здійснювати  прогнозні розрахунки на випадок  ліквідації підприємства.

Основними показниками ліквідності є:

Коефіцієнт  загальної ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності  підприємства і розраховується за формулою:

Кзл = ОА / ПЗ                                                                                              (1.7)     

Він показує, скільки гривень поточних активів  підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка цього  показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання (поточні зобов’язання) в основному  за рахунок оборотніх активів. Отже, якщо оборотні активи перевищують поточні  зобов'язання, підприємство вважається ліквідним.

Коефіцієнт  швидкої ліквідності - цей коефіцієнт за своєю сутністю аналогічний коефіцієнту  покриття, проте при його визначенні враховуються не всі поточні активи: з розрахунку виключається найменш  ліквідна частина активів – запаси та інші оборотні активи. Цей коефіцієнт обчислюється за формулою:

Кшл = ОА – ЗП – ІОА / ПЗ                                                                 (1.8)

Коефіцієнт  швидкої ліквідності характеризує скільки одиниць найбільш ліквідних  активів припадає на одиницю термінових боргів. Його значення має дорівнювати, або бути більше 1.

Коефіцієнт  абсолютної ліквідності – це коефіцієнт, який показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно, обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. І обчислюється за формулою:

Кал = ПФІ + ГК / ПЗ                                                                                    (1.9)

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах  від 0,2 до 0,35.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської  та дебіторської заборгованості –  показує, який розмір кредиторської  заборгованості припадає на 1 гривню дебіторської. І розраховується за формулою:

           Кк/д = КЗ / ДЗ                                                                                            (1.10)

Значення коефіцієнта повинно  бути менше 1-1,2.

Необхідно також відмітити, що мінімальною  умовою платоспроможності підприємства є наявність власного обігового  капіталу (ВОК), який розраховується за формулою:

ВОК = ВК – НА                                                                                          (1.11)  

де, ВК – власний капітал

НА – необоротні активи

Отже, можна  сказати, що ліквідність - це спроможність будь-якого з активів перетворюватися  в гроші (кошти), а рівень ліквідності  визначається тривалістю періоду, протягом якого цю трансформацію можна  здійснити. Що коротший цей період, то вищою є ліквідність [6].

Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів, яке визначає загальну оцінку фінансової стійкості.

Основні показники, формули фінансової стійкості наведені в таблиці 1.1.

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1

Основні показники фінансової стійкості:

Показник	Розрахунок	Розрахунок
1	2
(1.13) Коефіцієнт фінансової стабільності	Власний капітал / Позикові кошти (коротко- та довгострокові)
(1.14) Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Власний капітал / Валюта балансу
(1.15) Коефіцієнт залежності підприємства  від довгострокових зобов'язань	Довгострокові зобов'язання / Власний  капітал
(1.16) Відношення заборгованості до капіталізації	Довгострокові зобов'язання / (Загальна сума пасивів - Короткострокові зобов'язання)
(1.17) Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	Позикові кошти (коротко- та довгострокові) / Власний капітал
(1.18) Коефіцієнт заборгованості	Загальна сума заборгованості / Активи
(1.19) Коефіцієнт фінансової залежності	Активи  / Власний капітал
(1.20) Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу	(Довгострокові кредити + Довгострокові  позики) / (Власний капітал + Довгострокові  кредити + Довгострокові позики)
(1.21) Коефіцієнт маневреності власних коштів	(Власний капітал + Довгострокові  кредити + Довгострокові позики - Необоротні активи) / (Власний капітал  + Довгострокові кредити + Довгострокові  позики)
(1.22) Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	Довгострокові зобов'язання / (Довгострокові  зобов'язання + Власний капітал)
(1.23) Коефіцієнт структури залученого капіталу	Довгострокові зобов'язання / (Довгострокові  зобов'язання + Короткострокові зобов'язання)