Основи організації кредитного процесу у комерційному банку

ВСТУП

 

Однією з найважливішою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства є кредит.           Кредитування — основна функція комерційного банку. Тому чітке розуміння сутності кредитного процесу та принципів його організації, вміле їх використання на практиці має важливе значення для ефективної діяльності банку. Всі питання, що пов'язані з банківським кредитуванням, вирішуються позичальником і банком шляхом укладання кредитного договору. У кредитному договорі визначається також величина відсоткової ставки, від якої залежить розмір прибутку банку. Банк повинен вміти ефективно управляти кожною ланкою кредитного процесу.

Відомо, що кредитні операції належать до базових операцій, якими банки, власне і відрізняються від небанківських кредитних установ і які створюють первинну сферу банківської діяльності. Як свідчить національний і світовий досвід, саме кредитування приносить фінансово-кредитним установам значну частину прибутків та водночас воно пов'язане з кредитним ризиком та ризиком втрати ліквідності та платоспроможності банку, а в підсумку - з ризиком банкрутства. Тому чітке розуміння сутності кредитного процесу, принципів та умов його організації, вміле їх використання на практиці має важливе значення для ефективної діяльності банку.  Вивченню питань організації кредитної діяльностікомерційних банків присвячено значну кількість праць вітчизняних і зарубіжних економістів,

що характеризує важливе місце даної проблеми у числі пріоритетів банківської діяльності та обґрунтуванні шляхів її оптимізації. Суттєві надбання у дослідженні цих питань належать таким вітчизняним ученим як О.В.Васюренко, В.В.Вітлінський, А.С.Гальчинський, І.С.Гуцал, О.В.Дзюблюк, Ю.А.Заруба, Б.С.Івасів, О.А.Кириченко, В.В.Корнєєв, В.Д.Лагутін, Б.Л.Луців, А.М.Мороз, Л.О.Примостка, К.Є.Раєвський, М.І.Савлук, Р.І.Тиркало, Я.І.Чайковський та інші. Проте, відзначаючи безсумнівну цінність та значимість проведених наукових досліджень,

потрібно вказати, що невирішеними частинами загальної проблеми, є недостатня увага, приділена основним засадам управління кредитним процесом комерційного банку та напрямам оптимізації цієї роботи банківського менеджменту, особливо у нестабільних умовах перехідної економіки.

Актуальність теми пов'язана з тим, що ефективне управлыння кредитним процесом на сьогоднішній день являэться одним з найважливіших і найактуальніших завдань банківської системи України. Актуальність, науково-теоретична і практична цінність даної проблеми, необхідність розробки напрямків подальшого розвитку методів і умов банківського кредитування господарських суб'єктів і обумовили вибір теми курсової роботи.

Предметом є економічні відносини, які виникають в ході організації кредитного процесу в комерційних банках

Метою курсової роботи є вивчення проблем пов'язаних з дотриманням умов кредитування, вибором способів кредитування, виробленням практичних та методологічних рекомендацій щодо вдосконалення роботи банків в цьому напрямку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1: Основи організації кредитного процесу у комерційному банку

 

 

1. Поняття і сутність кредитного процесу у комерційному банку

 

Вивчення і розгляд самого поняття, як кредитний процес, дозволяє комплексно проаналізувати всі складові і етапи механізму банківського кредитування.           Кредитний процес - це процес організації кредитної діяльності банку.

Банк, будучи комерційним підприємством, розміщає залучені ресурси від імені і свій острах і зростає ризик для одержання доходу.    Активні операції банку різнорідні як у економічному змісту, і з погляду їхньої доходності і забезпечення якості. Частина активних операцій банку є безальтернативне розміщення його коштів (до пайового фонду обов'язкового резервування, на коррахунок в РКЦ тощо.), що дозволяє банку стабільно працювати, але з приносить доходів.       Інші види розміщення може стати високодохідними, але дуже ризикованими. Відтак, кожен комерційний банк зацікавлений у підвищення рівня організації кредитного процесу. Старанно опрацьоване кредитний процес дозволяє мінімізувати кредитний ризик, завдяки значного зниження ймовірності надання кредиту ненадійному позичальнику.

Отже, високий рівень організації кредитного процесу, майже найкращий показник всієї хірургічної роботи банку і забезпечення якості його менеджменту.         Розкриваючи зміст кредитного процесу на фундаментальному рівні, слід звернути увагу до визначення - кредитна операція. Оскільки, саме він відповідає з того що заведено іменувати наданими кредитами.    Що варто відносити до кредитних операцій банків. З цього приводу цілковитої єдності думок ще не досягнуто.      Зміст банківського кредитування (кредитних операцій) - це сукупність відносин між банком як кредитором та її позичальником щодо:

-надання позичальнику  певної суми для цільового (зазвичай) використання, їх своєчасного повернення,

-отримання від позичальника і щодо оплати користування наданими у розпорядження засобами.        Банківський кредит може бути наданий позичальнику (юридичному чи фізичній особі) під різноманітні мети, найпоширенішими серед яких є.

-збільшення (поповнення) обігового капіталу господарюючою організації, що небезпека може означати, приміром:

-фінансування сезонних  потреб організації;

-фінансування тимчасово  зрослого кількості товарно-матеріальних  цінностей"

-фінансування сплати  податків;

-допомогу у покритті  неординарних (великих) витрат тощо.

-фінансування виробничих  витрат, включаючи реалізацію інвестиційних  проектів (наприклад, проекту розширення, реконструкції або модернізації  підприємства), тобто. загалом - збільшення  капіталу. У разі говорять про  середньо- чи довгостроковому виробничому (інвестиційному) кредитуванні;

-споживчі мети окремого  фізичної особи (придбання або  ремонт житла, здобуття освіти  тощо.),удовлетворяемие з допомогою  споживчого (особистого) кредиту.         Кредитні операції комерційних банків є з найважливіших видів банківську діяльність. На фінансовому ринку кредитування зберігає позицію найбільш дохідної статті активів кредитних організацій, хоч і найбільш ризикованою. [16, 30 з.]         Кредитна операція - самі практичні дії (упорядкована, внутрішньо узгоджена сукупність дій, вкладених у задоволення потреб клієнти на кредиті) кредитних працівників банку процесі кредитного обслуговування позичальників, форма втілення у дійсність кредитного продукту.  Результат кредитного процесу не можна зводити лише у задоволенню відповідної потреби клієнта, оскільки у відносинах банки з клієнтом завжди передбачається реалізація інтересів обох сторін операції (угоди). [21, 476 з.]  Досліджуючи сутність кредитного процесу, треба сказати що, цілісність і достовірність кредитного процесу залежить від об'єктивних кредитних рішень, що забезпечують прийнятний рівень ризику стосовно гаданому прибутку.          Огляд кредитного процесу має включати аналіз кредитних посібників та інші письмових методик, застосовуваних різними відділеннями банку, і навіть аналіз можливостей та реальної продуктивності всіх відділів банку, задіяних у кредитному процесі. Він також має охоплювати процедури зі створення, оцінці, утвердженню, видачі, відстеженню, інкасації та їх обробки різних кредитних інструментів, наданих банком. [7, 129 з.] Зокрема, в огляд повинно входити таке:           -докладна методика кредитного аналізу та процес затвердження кредиту прикладах форм кредитних заявок, внутрішніх форм з коротким викладом інформації з кредиту, внутрішніх кредитних посібників і кредитних справ;             -критерії утвердження кредитів, визначення політики відсоткові ставки і кредитних лімітів всіх рівнях управління банком, і навіть критерії до ухвалення розпоряджень з видачі кредитів через мережу філій;    -заставна політика всім видів кредитів, діючі методи лікування й практика щодо переоцінки застави, і навіть документація по заставам;   -адміністрування і відстеження процедур, включаючи відповідальних осіб, критерії відповідники засіб контролю;       -методика обробки винятків.        Аналіз має включати інтерв'ю з менеджерами середньої ланки всіх відділів, які виконують кредитну функцію. Він також має включати огляди окремих кредитних справ. Ставлення оцінених кредитних заявок загального обсягу схвалених впродовж останніх шести чи 12 місяців (загальна кількість і загальна сума) одна із показників якості процесу оцінки.    Цей аналіз кадрів, стосується службовців, задіяних в процедурах зі створення, оцінці, утвердженню і відстеженню кредитних ризиків. Мабуть визначено їх кількість, займані посади, вік, досвід минулого і конкретні обов'язки. Кадрова структура, навички та професіоналізм має аналізувати з урахуванням директив керівництва та процедур, у яких беруть участь співробітники. Мають бути розглянуті все тренінги, що проводяться для кредитних службовців банку, і оцінена їх ефективність. Якість і частота навчання персоналу звичайно є хорошим показником рівня половини їхньої професіоналізму у наданні кредитів.      Оскільки кредитна функція зазвичай розосереджено у всій організації, банк повинен мати ефективні системи моніторингу над виконанням встановлених директив. Дане умова може бути оптимальним чином виконано шляхом внутрішнього аналізу та створення звітності, яка б інформувати правління і менеджерів вищої ланки у тому, як виконуються директиви, забезпечуватиме їх достатньою інформацією з метою оцінки діяльності службовців нижчої ланки і стан кредитного портфеля. Оскільки інформація є основний елемент процесу кредитного управління, повинні прагнути бути проаналізовані її доступність, якість і роботи з погляду витрат.    З іншого боку, слід перейматися інформаційних потоків між різними частинами банку, і зокрема цього є чи фактично яка надходить інформація повної, на часі і ефективної. Цей аналіз тісно пов'язані з аналізом персоналу, структури контролю, організаційної структури та інформаційних технологій.

Отже, зміст кредитного процесу банку становить діяльність, притаманна процесу безпосереднього здійснення кредитних операцій, і навіть діяльність, спрямовану забезпечення організації виконання операцій найефективніше.

 

1.2 Основні етапи кредитного процесу

 

Основою виникнення та розвитку кредитних відносин між комерційними банками та його клієнтами у зв'язку з рухом кредиту є кредитний процес, який зумовлює круговорот позичкового капіталу комерційного банку цілому і життєвий цикл кожної окремої банківської позички зокрема.           Кредитний процес є єдність взаємозалежних друг з одним стадій: планування, надання, користування та повернення позички. Процес кредитування можна розділити сталася на кілька етапів. Усі вони вносить свій внесок у якісні характеристики кредиту та виявляє міру його надійності і прибутковості.         Кредитування умовно можна розділити на кілька етапів, кожному у тому числі уточнюються характеристики позички, засоби її видачі погашення

 

Рис.1.1 : Етапи кредитування.

Слід зазначити, що у кожному з етапів під управлінням кредитним процесом бере участь як комерційний банк, від імені Центрального Банку, і навіть податкові в судові органи управління. Так, Центральний Банк формулює обов'язкові всім комерційних банків правил і ключові параметри їх кредитної діяльності, втручаючись особливих випадках в кредитні процеси (встановлюючи, наприклад, "кредитні стелі").

Розглянемо детально один із етапік кредитного процесу.     1. Организационним початком формування відносин між банком і позичальником є звернення позичальника в комерційний банк з клопотанням про надання кредиту. [20, 157 з.] У ньому вказують:

- мету отримання кредиту;

- сума і термін використання;

- коротка характеристикакредитуемого заходи;

- розрахунок економічного ефекту з його здійснення.     Попередня інформацію про потенційномузаемщике, яка частково відбито у кредитної заявці, а основному поповнюється і аргументується клієнтом під час співбесіди (інтерв'ю), покликана з'ясувати первинні даних про клієнта та її мотиви звернення до банку за кредитної підтримкою. Головним для обох сторін (кредитора і позичальника) на початковому етапі знають є питання доцільності або недоцільність задовольнити заявку потенційного позичальника. [22, 159 з.]      Методом інтерв'ю оцінюються причини, що спонукали клієнта оформити заявку, мети кредитування, плановані джерела погашення кредиту, розмах й питання, дозволяють сформувати попереднє думка про заявника. Тільки за особистій зустрічі з клієнтом співробітник кредитного відділу може ознайомити його з порядком надання кредитів на цьому банку і з списком необхідні продовження кредитного процесу документів. Заява клієнта реєструється у кредитному підрозділі банку. Начальник кредитного підрозділи отримує заяву і розписується у книзі реєстрації, після чого визначається менеджер, відповідальний за обслуговування клієнта.   Після обробки заявки на кредит менеджером за кредитами встановлюється її відповідність або невідповідність первинним критеріям, тобто. загальними правилами кредитування та внутрішньою положенням банку з питанням кредитної політики.Що стосується невідповідності кредитної заявки первинним критеріям банку менеджер за кредитами готує висновок про неможливість надання кредиту, погоджує його з начальником кредитного підрозділи і направляє заявнику письмове повідомлення про відмову у кредиті. Якщо ж надання кредиту визнано доцільним для банку, приступають до другого етапу кредитного процесу.     Процес кредитування пов'язані з дією різних чинників ризику, здатних спричинити у себе непогашення позички позичальником в обумовлений договором термін. Тому до складання умов кредитування і укладення кредитної договору банк здійснює аналіз кредитоспроможності позичальника. [20, 158 з.]Цей етап починається з вивчення установчих документів потенційного позичальника. Визначається його юридичного статусу, разом з службою безпеки оцінюються ділова репутація кредитна історія.            Аналізуючи цей етап кредитування банк має з'ясувати:    - серйозність, надійність і кредитоспроможність позичальника, його як можливого партнера у бізнесі. Особливо що це стосується нових клієнтів.  - обгрунтованість кредитної заявки і рівень забезпеченості повернення кредиту. Банк може у разі потреби виробити свої вимоги кредитному пропозиції і ознайомити із нею позичальника.       - відповідність кредитного пропозиції кредитної політиці банку і структурі формування її позичкового портфеля (тобто. спричинить надання нового кредиту до подальшої диверсифікації кредитного портфеля та зниження кредитного ризику або до зворотним результатам).    За необхідності роботі залучаються співробітники інших службах банку. Якщо за підсумками переговорів кредитний інспектор вважає за доцільне продовжити з заявкою, він передає відповідну частку комплекту отриманих документів разом із супровідній запискою в юридичне управління, відділ забезпечення кредитних операцій, службу економічного захисту, з проведення комплексного аналізу заявки.Для банку-кредитора фінансові можливості позичальника важлива остільки, оскільки вона розраховує вчасно отримати назад видану як кредит суму і її у. Така спроможність позичальника виявляється у в його платоспроможність і кредитоспроможності. [22, 164 з.]        2. Платеспроможність - це здатність (наявність можливості) і готовність (наявність бажання) юридичного чи фізичної особи своєчасно у обсязі погашати своїх зобов'язання.         На відміну від нього кредитоспроможність — це спроможність населення і готовність ладу своєчасно у обсязі погасити свої кредитні борги (основну суму боргу і).Кредитоспроможність - поняття більш вузьке, ніж платоспроможність. Щоб зважитися видати кредит даному позичальнику, банку досить переконатися у його кредитоспроможності, необов'язково розглядаючи питання на ширшому плані.       Разом з клопотанням позичальник надає до банку копії наступних супровідних документів, представлених малюнку. Копії установчих документів компанії - потенційного позичальника би мало бути нотаріально завірено.Фінансовий звіт включає у собі6аланс компанії та рахунок прибутків і збитків протягом останніх 3 роки.Звіт про рух касових надходжень грунтується на зіставленні балансів компанії протягом двох звітних періоду й дозволяє визначити зміни різних статей і рух фонду.Внутрішні фінансові звіти детальніше характеризують фінансове становище компанії, трансформацію її потреб у ресурсах протягом року, поквартально чи помісячно.          Прогноз фінансування мусить мати оцінки майбутніх продажів, витрат, витрат виробництва, дебіторську заборгованість, оборотності запасів, потреби у готівки, капіталовкладень тощо. Потрібні також податкові декларації, які містять відомості, що характеризують позичальника як платника податків, бізнес-плани з туристичною інформацією про цілі проекту й методах його здійснення. Кредитний інспектор вивчає кредитну заявку і супровідні документи. Після цього його знову розмовляє із майбутнім позичальником. Такі зустрічі дозволяють кредитному інспектору з'ясувати як важливі деталі майбутньої угоди, а й скласти психологічний портрет можливого позичальника, реалістичність оцінок стану та розвитку підприємства, які висловлюють її топ-менеджери.      Комерційні банки переважну більшість кредитів надають під забезпечення. Це означає, що у формі носія гарантії повернення позики виступає застава майна або майнових прав.Розмір позики під заставу визначається у відсотках від ринкової вартості застави на момент укладання кредитної угоди. Перевищення ціни застави над сумою кредиту є гарантією компенсації ризику втрати, пов'язаною із зміною ціни застави. Вартість майна та майнових прав позичальника, оформлених під заставу, повинна бути не меншою розміру кредитної заборгованості, бути вільною від застави та зобов'язань позичальника перед іншими кредиторами.   Зауважимо, що забезпечення - це остання лінія захисту для банку, і рішення про надання кредиту завжди повинно спиратися на переваги проекту, що фінансується, а не тільки на привабливість забезпечення. Основна маса кредитів надається банками під забезпечення. Існує кілька способів забезпечення кредитів різними видами майна клієнта або фінансовими зобов'язаннями третьої сторони. Всі форми забезпечення кредиту (майно, зобов'язання) повинні задовольняти таким вимогам:   -висока ліквідність, тобто можливість активів до конвертування у грошову форму;            -здатність до тривалого зберігання (як мінімум протягом періоду кредитування);            -стабільність цін на заставне майно;       -низькі витрати на зберігання і реалізацію застави.    Розмір кредиту під заставу визначається у відсотках від ринкової вартості застави на момент укладання кредитної угоди. Залежно від виду майна заставна оцінка може становити від 60 до 90%. Перевищення ціни застави над сумою кредиту є гарантією компенсації ризику втрати на випадок зниження ціни застави.         Формою забезпечення кредитів може виступати застава майна, що належить позичальнику на правах власності або делегування права власності, на яке згідно чинного законодавства може бути накладено стягнення; застава оформляється у вигляді угоди про заставу у відповідності із законом "Про заставу". До заставної угоди обов'язково додаються:      -опис майна, що передається під заставу;       - акт передачі майна під заставу.       Заставне право - це речова претензія на чуже майно, або претензія на право отримати компенсацію від реалізації заставного майна, якщо боржник не в змозі погасити свої зобов'язання. Така застава має забезпечити не лише повернення самої позики, а й виплату відповідних відсотків та штрафів, передбачених договором. Заставне право передбачає, що заставне майно з дозволу боржника передається кредиторові.Згідно з цим актом майно безпосередньо переходить у володіння кредитора, а боржник залишається формальним власником заставного майна. Коли позичальник неспроможний виконати свої зобов'язання, банк має право продати заставне майно і за рахунок реалізованих коштів задовольнити свої вимоги.Розрізняють наступні види права.

 

 

Приймаючи товарні запаси під забезпечення позики, банк придбає право власності на заставне майно, але водночас він залишає за позичальником це забезпечення для його подальшого використання. Банку вигідно, щоб позичальник експлуатував заставне майно, отримував доходи і мав змогу з цих доходів виплачувати відсотки і повертати позику.   Однак така передача заставленого майна пов'язана з певним ризиком. Якщо під заставу передаються дорогі речі, які легко транспортуються та довго зберігаються, наприклад, дорогоцінні метали або прикраси, цінні папери, то вони передаються на зберігання у сейфи банку. Якщо за технічних причин це неможливо, то заставлене майно може зберігатись у спеціальних сховищах (це стосується зерна, металів у злитках тощо).    Гарантом по кредитної угоді може виступити уряд, якщо йдеться кредитування проекту державного значення, підприємства міста і організації (наприклад, страхові компанії, з банківських установ та інших.).Менеджер за кредитами перевіряє наявність гаранта у спискуорганизаций-гарантов, затвердженому кредитним комітетом. За відсутності гаранта у списку менеджер за кредитами готує висновок про кредитному рейтингу організації-гаранта й поводиться в кредитний комітет із питанням про прийнятності такий гарантії.           При позитивному рішенні кредитного комітету гарантія ставиться на облік у банку. Що стосується недостатності суми гарантії чи його неприйнятність взагалі кредитний працівник повідомляє звідси потенційному позичальнику і має потребу забезпечення.      3. Гарантія і поручительство. Однією із форм забезпечення кредиту може бути гарантія або поручительство.       Гарантія - це письмове зобов'язання третьої особи (гаранта) погасити борг позичальника якщо настане гарантійний випадок. Гарантія банку розглядається як самостійне зобов'язання гаранта перед банком, яке в правовому відношенні не залежить від інших договірних зобов'язань. Претензії банку, який отримав гарантію, можуть бути реалізовані у разі, якщо станеться гарантійний випадок. Відносини по забезпеченню кредитного договору гарантією можуть бути оформлені у вигляді гарантійного листа, наданого організацією - гарантом. У цьому випадку банк-кредитор зобов'язаний письмово повідомити гаранта про прийняття гарантійного листа як забезпечення кредиту. В цьому повідомленні банк-кредитор зазначає найменування позичальника, дату і номер кредитного договору, розмір забезпеченої вимоги (суму позики, відсотки за її користування).    Виділяють такі види гарантій.