Основи організації кредитного процесу у комерційному банку

 

     Виходячи  з даних таблиці ми бачимо, що норматив Н7 в 2011 році збільшився на 1,72%, норматив Н8 тако ж збільшився на 23, 57%, а ось норматив Н9, який відповідає за норматив максимального розміру кредитiв, гарантій та поручительств, наданих одному iнсайдеру, зменшився незначно на – 0,21%, норматив Н10 який відповідає за максимальний сукупний розмiру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, тако ж зменшився на 0,23%

Аналізуючи кредитні операцій є визначення темпів зростання та приросту. Темп зростання визначається як співвідношення суми кредитних вкладень на кінець звітного періоду та суми на початок періоду:

.  (2.1)

= 1,24   ( 2.2)

= 1,45   ( 2.3)

Виходячи з розрахунку ми бачимо, що цей показник у 2010 році більше на 0,21, ніж у 2011 році.

Темп приросту кредитних вкладень розраховується за формулою:

.  ( 2.4)

 ( 2.5)

 ( 2.6)

Наведені коефіцієнти свідчать про темпи зростання  і приросту чи зниження позикової діяльності банку. При цьому необхідно визначити та проаналізувати будь-які джерела (тобто сегменти портфеля) змін, а також їх впливу на ризик діяльності. Крім цього, важливо виявити, чи є ці зміни типовими для всієї банківської системи, чи тільки для даного банку.

Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.Формами забезпечення зобов'язань щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо.Аналізуючи структуру кредитного портфеля в цьому напрямі, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках.

Таблиця 2.1

Характеристика забеспеченості	На 31 грудня 2011 року	На 31 грудня 2010 року
Незабезпечені кредити	3201242	832 329
Забезпечені кредити	34050232	36641508

 

З таблиці видно, що в аналізованому періоді незабезпечені кредитистали — 2 368 913 Незважаючи на певний ризик неповернення кредиту, як показуютьдані аналізу, до безнадійних та збиткових кредитів були віднесені саме найбільш забезпечені кредити.

Позикові операції є одним із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції є найбільш ризикованим видом операцій комерційного банку. Кредитні операції банку формують його кредитний портфель. Аналіз кредитної діяльності банку доцільно починати з визначення місця, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку, тобто необхідно дати узагальнюючу оцінку масштабів кредитної діяльності. Для цього розраховується коефіцієнт питомої ваги кредитів у загальних активах банку за формулою:

           (2.1)

 

Цей показник може бути розрахований як у цілому за аналізований період, так і на якусь певну дату, тобто на початок, чи кінець періоду. Він показує частку кредитних операцій у загальних активах банку і характеризує кредитну активність банку.Банк, який занадто перевантажений позиками, має високий коефіцієнт питомої ваги позик у загальних активах. Показник понад 65 % вважається високим. Ліквідні банки мають нижчий рівень цього коефіцієнта, але більшу частку коштів у короткострокових коштах грошового ринку та в інвестиційних цінних паперах, які, у свою чергу, можуть легко конвертуватися в грошові кошти, які потім можуть бути видані у формі позик.

Аналіз руху кредитів банку передбачає вивчення фінансової звітності, з якої можна визначити питому вагу нових кредитів відносно залишку позикової заборгованості на кінець звітного періоду (коефіцієнт надання), коефіцієнт погашення кредитів за звітний період, співвідношення дебетових та кредитових оборотів, достатність резерву на можливі втрати за позиками, розмір прострочених відсотків.Коефіцієнт надання розраховується за формулою:

(2.2)

 

За допомогою цього показника визначають, скільки кредитів залишилося непогашеними з виданих у минулому звітному періоді. Той самий показник можна розрахувати і в розрізі короткострокових та довгострокових позик. Зазначений показник, навіть у разі несвоєчасного відображення банком фактів простроченої заборгованості, наявності високої питомої ваги пролонгованих позик у кредитному портфелі банку, відбиває, яка сума залишків позикової заборгованості банку не має руху та переходить з кварталу в квартал. У такий самий спосіб можна розрахувати коефіцієнт погашення кредитів (Кпог). Цей показник визначається як співвідношення суми погашених у звітному періоді позик до загальної суми залишку позикової заборгованості на початок періоду та суми щойно виданих кредитів:

(2.3)

 

Другий показник доповнює перший і дає змогу по-новому трактувати отримані результати. Якщо перший показник свідчить про обмеження комерційним банком розміру щойно виданих кредитів, то другий — про низьку питому вагу погашення раніше виданих кредитів до звітного періоду.

Аналіз оборотності позик доцільно починати з загальної оцінки дебетових та кредитових оборотів за позиковими рахунками.

(2.)

Якщо дебетовий оборот значно перевищує кредитовий, то це свідчить про небезпечну політику банку з нарощування видачі позик за поганого їх повернення. У разі, що така тенденція спостерігається протягом кількох років, — це неминуче приведе банк до значних фінансових труднощів, і політику в галузі кредитної діяльності потрібно докорінно змінювати. Якщо є дані на дві дати, для розрахунку середніх залишків застосовується формула простої арифметичної:

де — середній залишок заборгованості за позиками;Ппоч, Пкін — залишок заборгованості за позиками відповідно на початок та кінець періоду.За наявності даних більше, ніж на дві дати, для розрахунку середньої величини застосовується середня хронологічна моментного ряду за формулою:

де n — кількість дат, на які є заборгованість за позиками.Аналогічно до загальної методики оборотність позик аналізується за допомогою таких показників:1. Швидкість обертання позик, або кількість оборотів кредитних коштів:

 

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів К3 (коефіцієнт автономності) характеризує розмір залучених коштів на 1 грн власних коштів:

к3 = з/вк,де

3 — усі зобов'язання;

ВК — власні кошти.Теоретичне значення К3 не перевищує одиниці, тобто зобов'язання потенційного позичальника не повинні перевищувати його власних коштів.

 Коефіцієнт маневреності  власних коштів К4 показує ступінь  мобільності використання власних  коштів

 

ОА — основні активи.

Теоретичне значення К4 не може бути меншим від 0,5, тобто величина оборотних активів (ВК - ОА) позичальника не може бути меншою від половини всіх власних коштів.

 

 

2.3. Організація кредитного процесу в банку ПАТ «Укрсоцбанка»

 

Кредитний процес банку ПАТ «Укрсоцбанка» відбувається так.

Спочатку банк розглядає можливість надання кредиту. Договір міжзаемщиком і кредитором лише за відсутності в банку сумнівів щодо достовірності відомостей, вказаних у кредитний договір.   

Кредитний інспектор банку ПАТ «Укрсоцбанка» старанно вивчає кредитну заявку і супровідні документи. Після цього його знову розмовляє із майбутнім позичальником.        Прийняття заяви в руки банком значить виникнення в нього зобов'язання з надання кредиту. Банк вправі відмовити заявнику у наданні кредиту, не повідомляючи причини відмови.    Якщо за підсумками переговорів кредитний інспектор вважає за доцільне продовжити з заявкою, він передає відповідну частку комплекту отриманих документів мають у відділ комерційних кредитів. Відділ комерційних кредитів і гарантій управління кредитування і гарантій проводить роботу з досягненню угоди із потенційним позичальником з усіх істотних умовам кредитного договору.  Надалі кредитоотримувач зобов'язаний повідомляти банку про всі зміни своїх паспортні дані, поштового адреси, місця роботи, номерів телефонів, і навіть інших даних, вказаних у кредитний договір, особах і обставинах, які вплинути виконання їм умов кредитного договору.   Далі кредитний інспектор відділу оформляє кредитні й інші правовідносини, щоб забезпечити кредит (договори поручництва та інших).  

Сторони визначають порядок надання кредиту позичальнику, що є практичного значення для з'ясування дати, з якою починають нараховуватися відсотки, й відраховуються терміни користування кредитом.            Відділ контролю над виконанням кредитних угод та формування звітності відкриває позичковий рахунок.      Банк зобов'язується надати кредитоотримувачу кредит у сумі, яка вказана у кредитний договір, акредитополучатель зобов'язується повернути банку заборгованість порядку і продовжити терміни, встановлені договором. Банк приймає від позичальника вступники йому кошти, зараховує їх у рахунок і зобов'язується проводити за рахунком операції, передбачені кредитним договором і законодавством.   Платіжні реквізити банку зазначені у кредитний договір. Інформація про організації, приймаючих платежі для перерахування до банку, є загальнодоступною       Вимоги, пред'явлені банком, підлягають виконаннязаемщиком протягом 21 календарного дня з напрями банком вимоги у вигляді чи повідомлення телефоном.         Банк може виходячи з заяви позичальника, надати розстрочку виконання вимоги.Кредитоотримувачу надсилають пропозицію банку про надання розстрочки, у якій вказується графік платежів з розстрочку. Умовою надання розстрочки є попередня оплатазаемщиком суми, певної в оферті. Графік платежів з розстрочку набирає чинності з дати надходження платежу до банку.       Розірвання кредитного договору з ініціативикредитоотримувача без згоди банку заборонена. Для отримання згоди банкукредитоотримувач передає через уповноважених банком осіб заяву про розірвання договору. Про прийнятий рішенні банк повідомляєКредитополучателю письмово.       З отриманням згоди банку на розірвання кредитного договору, вся заборгованість по кредитному договору підлягає повного достроковому погашенню позичальником. Договір вважається розірваним з дати погашення всієї заборгованості.Що стосується непогашення кредиту позичальником, кредитний інспектор проводить стягнення заборгованості відповідність до інструкцією роботи з проблемними кредитами, затверджуваною банком.    

Відповідноза кредитним договором позичальник приймає ризики, пов'язані з можливою затримкою в вступі цих коштів у рахунок з вини банку. У цьому усі спори і суперечки з іншими банками чи відділеннями поштового зв'язку, пов'язані з можливою затримкою в вступі коштів, вирішуються самимкредитополучателем порядку й без участі банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення управління кредитним процесом.

 

 

Метою оптимізації кредитного процесу є забез-печення довгострокової і стійкої конкурентної переваги, при цьому банк має спиратися на сучасні досягнення наукової і технічної думки, застосовувати інноваційні підходи, методи стратегічного аналізу, розвивати внутрішні і зовнішні компетенції [6].

Для банківської діяльності найбільш актуальні є методи, що визначають параметри часові, вартісні і якості бізнес-процесів.   Проблеми розвитку банківської системи в сучасних умовахтривалістюкредитного процесу з моменту подачі клієнтом заяви на видачу кредиту і до моменту зарахування грошових коштів на рахунок клієнта в банку), облікові форми, журнали (кількість виправлень, внесених у документи на видачу кредиту), контрольні листки тощо, а як методи виміру – статистичне оцінювання, бухгалтерський і управлінський облік, облік помилок тощо.  Для дійсної оптимізації кредитного процесу слід дослідити витоки оптимальності стосовно  кредитного процесу зокрема, оскільки висвітлення в економічній літературі цього питання залишається логічно незавершеним. Під ознакою «оптимальний» (лат.  optimus – найкращий) зазвичай розуміють найбільш сприятливий, найбільш відповідний, найкращий, а під оптимізацією – надання чому-небудь оптимальних, найбільш сприятливих властивостей, співвідношень, вибір найкращого (оптимального) варіанта з великої кількості можливих, поліпшення характеристик системи.   В економіці оптимізація – визначення значень економічних показників, за яких досягається оптимум, тобто оптимальний, найкращий стан системи; найчастіше оптимуму відповідає досягнення найвищого результату при даних витратах ресурсів або досягнення заданого результату за мінімальних ресурсних витрат [8].          При цьому оптимізація розглядається в основному як сукупність:

- фундаментальних математичних результатів і числових методів, орієнтованих на знаходження та ідентифікацію найкращих варіантів із множини альтернатив, процес зведення систем до оптимального (найкращого) стану;

- заходів, спрямованих на підвищення ефектив-

ності бізнес-процесів.          На мій погляд, оптимізацію кредитного процесу в банківській сфері необхідно розглядати в широкому і вузькому сенсі. Під оптимізацією кредитного процесу в банківській сфері в широкому розумінні, на наше

переконання, слід розуміти збалансування економічних інтересів держави, банків, виробничих підприємств, інтегрованих господарських структур, галузей господарського комплексу, населення у формуванні і використанні кредитних ресурсів.           Так, держава повина бути зацікавлена у збалансуванні грошово-кредитної, бюджетної, податкової і інвестиційної політик; активізації кредитної діяльності комерційних банків, яка б матеріалізувалася в підвищенні ділової та інвестиційної активності суб’єктів господарювання, зростанні добробуту населення, а відтак – наступному збільшенні бюджетних надходжень, необхідних для розв’язання нагальних соціально-економічних проблем. Натомість інтерес конкретного банку полягає у встановленні такого рівня відсоткових кредитних ставок, який би уможливлював зростання попиту на кредитні ресурси, а отже, і доходів банку.      У вузькому ж розумінні оптимізацію кредитного процесу в банківській сфері, на нашу думку, слід трактувати як органічний синтез недопущення відхилень від стратегічних завдань функціонування банківських установ і визначених пріоритетів їхньої кредитної політики; підвищення рівня економічності здійснення кредитних операцій; мінімізації кредитних ризиків; посилення мотивації працівників кредитних підрозділів банку; підвищення якості кредитного менеджменту.        Одним із напрямів оптимізації кредитного процесу є обґрунтування необхідності впровадження нових кредитних продуктів.  При цьому новим може вважатися будь-який продукт, самостійно розроблений банком для задоволення потреб клієнтів і не мав раніше аналогів на ринку. Новим також може вважатися продукт, що вже був серед послуг банку, після його виведення на новий ринок, а також продукт, упроваджуваний банком на основі аналізу ринку і оцінки комерційної реалізованості створення копії наявного на ринку продукту. Інновації в банках можуть становити створення вдосконалених чи нових банківських продуктів, здатних задовольнити не охоплені раніше потреби, або використання досконалішої технології створення вже існуючих продуктів.        Серед неодмінних властивостей, притаманних інновації, можна виокремити такі характеристики, як новизна, задоволення ринкового попиту, комерційна реалізованість. Результатом упровадження інновацій є певний позитивний економічний чи стратегічний ефект (приріст клієнтської бази банку, збільшення частки ринку, скорочення витрат на проведення яко-