Отчет по практике в ТОВ «Мяркіс»

Графік документообороту на підприємстві має забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожен первинний документ, визначити мінімальний термін його знаходження в підрозділі, а також сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації.

Технологічний процес бухгалтерського обліку розпочинається з виявлення, вимірювання і реєстрації фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції. Суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями на підприємстві здійснюється за допомогою документування. Документація виступає як спосіб первинного спостереження за діяльністю підприємства і є важливою ланкою технології обліку. Без належно оформленого документа не може бути бухгалтерського запису, також від цього залежить повнота і достовірність облікової інформації.

Первинний облік – це початкова стадія облікового процесу. Вимоги, що висуваються до змісту та порядку реєстрації інформації в первинних документах, визначають вимоги до тих прийомів, якими реалізується функціональне призначення первинного обліку.

Етапи руху первинних документів:

1. Розробка документу;

2. Розподіл за користувачами;

3. Оперативне зберігання;

4. Архівне зберігання.

Документообіг – це рух документів в процесі їх оперативного використання і бухгалтерського опрацювання з моменту складання або одержання від інших підприємств і організацій до передачі на зберігання в архів після запису в облікові регістри.

Розробку механізму управління документообігу забезпечують: а) стабільність роботи бухгалтерської служби; б) чіткість руху та оперативність перевірки, обробки документів; в) своєчасність і обґрунтованість прийомів управління.

Документообіг і графік документообігу в господарстві розробляється головним бухгалтером і затверджується керівником. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку складання і подання до бухгалтерії документів є обов’язковим для всіх підрозділів і служб підприємства. Чітка система документообігу прискорює оформлення і проходження документів, підвищує відповідальність працівників всіх рівні, що мають справу з документами, за своєчасність їх складання, використання й опрацювання.

Завдання правильної організації документообігу полягає у тому, щоб прискорити рух документів. На кожному робочому місці документ повинен знаходитися мінімальний строк і проходити якомога менше інстанцій. Прискорення документообігу покращує якість облікової інформації і забезпечує достовірність показників господарсько-фінансової діяльності.

Графік документообігу – це затверджений порядок створення і використання інформації, що зазначена в документах, який регламентує перелік затверджених форм, строки створення, подання та обробки первинних документів за відповідними виконавцями (посадовими особами), проходження та використання документів по інструкціях, передача їх до бухгалтерії для проведення обліково-звітних робіт за їх переліком та виконавцями і передача документів, сформованих за номенклатурою архівних справ на зберігання до архіву.

Графік документообігу оформляють у вигляді схеми або переліку робіт із створення, перевірки та обробки документів, виконуються кожним підрозділом господарства, а також усіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв’язку і строків виконання.

Відсутність належного порядку в оформленні й опрацюванні документів є однією з причин відставання обліку, складання звітності, неефективності використання облікової інформації для управління господарською діяльністю і контролю.

4. Облік необоротних активів та запасів

Необоротні активи - це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

Таким чином, термін корисної експлуатації є основним визначальним критерієм віднесення матеріальних і нематеріальних ресурсів до складу необоротних активів. Коли критерій оцінки один, то важко переоцінити його значення. От чому визначення передбачуваного терміну експлуатації необоротних активів віддано під контроль міністерств. Однак, з огляду на їх (міністерств) патологічну "загальмованість" бюджетним установам, при відсутності нормативних документів міністерств щодо термінів експлуатації необоротних активів, надане право самостійне визначати такі терміни. Як показує практика - саме так і відбувається. Більшість установ самостійно визначає термін корисної експлуатації необоротних активів. Відбувається це, як правило, у момент їхнього придбання (зарахування на баланс) і надалі не переглядається. Визначення терміну корисної експлуатації здійснюється комісією, створеною за наказом керівника, з урахуванням технічних характеристик об’єкта, зазначених у його паспорті, практики використання аналогічних об’єктів, передбачуваної інтенсивності експлуатації об’єкта в даній установі й інших факторів.

До складу необоротних активів входять:

земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний і господарський інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг і взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські і суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності, інші матеріальні і нематеріальні активи довготривалого використання.

Усі вони розділені на три групи:

1. Основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи.

3. Нематеріальні активи.

Склад необоротних активів (назва і кількість групи) цілком збігаються з переліком рахунків 1 класу Плану рахунків (рахунка 10, 11 і 12). Відсутня тільки група, яка б відповідала 13 рахунку "Знос необоротних активів", але це і зрозуміло. Адже рахунок 13 не призначений для відображення матеріальних чи нематеріальних ресурсів, тих що відносяться до необоротних активів, він відображає їхню суму зносу, причому по кожній групі окремо (на окремих субрахунках 131, 132 і 133).

Як визначається належність матеріального чи нематеріального ресурсу до необоротних активів ми з’ясували - по терміну експлуатації. А як визначити, до якої групи повинен бути віднесений конкретний необоротний актив? По-перше, необхідно оцінити - чи є актив матеріальним. Задачка з програми середньої школи - усе, що має масу й об’єм є матеріальним. Якщо ні маси, ні об’єму актив не має (нова технологія, літературний твір і т.п. 1   ), то це нематеріальний актив, і він відноситься до третьої групи і відповідно до 12 рахунка. Якщо актив має і масу, і обсяг, то він матеріальний. Залишається тільки визначити, чи відноситься він до основних засобів чи до інших необоротних матеріальних активів. Для цього скористаємося критерієм, зазначеним у п.4 Інструкції №64:

Маса паперу (дискети), що містить опис, текст не враховується, оскільки це не сам актив, а носій, на якому нематеріальний актив розміщений. Запам’ятайте цей приклад і надалі не допускайте дуже розповсюдженої помилки, коли нематеріальний актив і матеріальний носій, на якиому він розміщений вважають за одне неподільне ціле і, виходячи з цього, відносять його до складу матеріальних активів.

Оскільки кожному об’єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, то їх прийнято називати інвентарним об’єктом.

До основних засобів відносяться необоротні активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить більше 500 гривень за одиницю (комплект).

Необоротні активи, вартість яких менше 500 гривень за одиницю (комплект) не відносяться до першої групи (основних засобів) і не відображаються на рахунку 10.

Незалежно від вартості:

а) не відносяться до основних засобів:

знаряддя лову (трали, неводи, сіті і т.д.); бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву; сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі у лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки і т.д.); спеціальні інструменти і спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень); спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі; формений одяг, призначений для видачі працівникам установи; тимчасові нетитульні споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт; тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів; предмети, призначені для видачі напрокат; молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї бджіл.

б) відносяться до основних засобів:

сільськогосподарські машини і знаряддя; будівельний механізований інструмент; робочі і продуктивні тварини; усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів; документація з типового проектування, а так само сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 гривень за одиницю (декорації, меблі і реквізит, бутафорія, театральні і національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки).

Всі інші необоротні активи, що не увійшли ні до складу нематеріальних активів, ні до складу основних засобів можна сміливо відносити до складу другої групи (інші необоротні матеріальні активи) і відповідно відображати на рахунку 11.

Необоротні активи, що входять до кожної з трьох груп, дуже різноманітні по своєму призначенню, способу використання, термінам служби і т.д. Це вимагає здійснення наступної, ще більш детальної їхньої класифікації (угруповання). Поділ основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів на підгрупи здійснено в повній відповідності з Планом рахунків, тобто для кожній окремій підгрупі відповідає свій субрахунок 10, 11 і 12 рахунків. Зважаючи на те, що з Планом рахунків ви вже знайомі ми опускаємо даний матеріал і на цьому закінчуємо з класифікацією необоротних активів.

Інвентарний об’єкт - це конструктивно відособлений предмет (чи визначений комплекс конструктивно відособлених предметів, об’єднаних у єдине ціле) із усіма пристосуваннями і пристроями до нього і призначений для виконання визначених самостійних функцій (робіт).

Придбання об’єктів необоротних матеріальних активів може здійснюватися шляхом:

1) покупки;

2) будівництва чи виготовлення власними силами;

3) отримання на безоплатній основі.

У процесі придбання найголовнішим питанням є визначення вартості об’єкта. У бухгалтерському обліку вартість необоротних матеріальних активів може бути:

1) балансовою;

2) первісною;

3) відновленою.

Це первісна чи відновлена вартість необоротних активів за мінусом нарахованого зносу.

Це вартість, що історично склалася в результаті покупки, будівництва чи виготовлення об’єкта.

Це первісна вартість після здійснення переоцінки об’єкта.

У процесі придбання об’єктів необоротних активів визначається їхня первісна вартість. У даному питанні важливо знати, які витрати включаються до первісної вартості об’єкта, а які не включаються. Відповідно до вимог Інструкції № 64 у первісну вартість об’єктів включаються усі витрати, пов’язані з придбанням об’єкта крім:

1) витрат на транспортування об’єкта;

2) ПДВ, оплачене у зв’язку з придбанням об’єкта.

Ці витрати відносяться на поточні витрати установи 6   за винятком випадків, коли установа здійснює

При цьому, витрати на транспортування відносяться на витрати по коду бюджетної класифікації 1135 "Оплата транспортних послуг і утримання транспортних засобів", а ПДВ - 2110 "Придбання устаткування і предметів довгострокового використання".

діяльність, що підлягає обкладанню ПДВ, воно зареєстровано як платник ПДВ і здобуває об’єкт необоротних активів у зв’язку зі здійсненням такої діяльності. У цьому випадку сума ПДВ відноситься до податкового кредиту.

Об’єкти необоротних активів, що надходять на підприємства на безоплатній основі оприбутковуються на баланс по ринковим вільним цінам.

Наступною особливістю, пов’язаною з визначенням первісної вартості об’єктів необоротних активів є те, що необоротні активи (у тому числі і нематеріальні) враховуються в цілих гривнях без копійок 7 . Сума копійок, оплачених при придбанні об’єктів відноситься на витрати установи 8 .

Виняток складають бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, білизна, постільна білизна, одяг і взуття, матеріалів довгострокового використання для наукових цілей і ті, котрі мають обмежене використання. Усі вони враховуються по вартості, вираженій в гривнях і копійках.

По коду бюджетної класифікації 2110 "Придбання устаткування і предметів довгострокового використання".

Крім того, виняток зроблений для книг, посібників і інших видань, що входять до бібліотечних фондів, по яких здійснюється груповий облік і в номінальних цінах.

Прийом основних засобів здійснюється комісією, що призначається керівником підприємства й оформляється актом типової форми ОЗ-1, затвердженої Наказом № 125/70. Порядок оформлення акта ОЗ-1 ми розглядали зовсім недавно в "ШБ" № 44. Після прийняття об’єкта комісією, йому привласнюється інвентарний номер і на нього відкривається інвентарна картка типової форми ОЗ-6 (порядок оформлення дивися там же на стр.31)

Інвентарний номер привласнюється кожному окремому об’єкту необоротних активів, крім білизни, постільних речей, одягу, взуття і малоцінних необоротних матеріальних активів, яким замість інвентарного привласнюється номенклатурний номер. Ні інвентарних, ні номенклатурних номерів не мають бібліотечні фонди і матеріали довгострокового використання, що мають специфічне призначення.

Інвентарний номер складається з восьми знаків. Перші три знаки відповідають субрахунку, на якому здійснюється облік дано?о об’єкта необоротних активів, четвертий знак - це номер підгрупи, до якої відноситься об’єкт і останні чотири знаки відповідають індивідуальному номеру об’єкта, що йому присвоюється в процесі приймання.