Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації

Від об'єкта трудового правопорушення необхідно відрізняти об'єкт матеріальної відповідальності. Не слід змішувати об'єкт правового регулювання і об'єкт правовідносин. Об'єктом правового регулювання є відносини з матеріальної відповідальності сторін трудового договору, об'єктом же матеріальної відповідальності, уже як правовідносин, є матеріальні блага сторони трудових правовідносин (майно, кошти), яка заподіяла шкоду.

Виходячи з викладеного, об'єктом матеріальної відповідальності як трудових правовідносин є майно та майнові права сторони трудових правовідносин, якою заподіяна шкода іншій стороні. Отже, як бачимо, безпосередній об'єкт трудового правопорушення і об'єкт матеріальної відповідальності як трудових правовідносин не збігаються.

Важливим елементом трудового правопорушення як підстави матеріальної відповідальності є об'єктивна сторона. Об'єктивна сторона складається, в свою чергу, з таких елементів, як протиправна дія чи бездіяльність, наявність шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою особи.

Протиправною визнається така поведінка (діл чи бездіяльність) працівника, при якій він не виконує чи неналежно виконує трудові обов'язки, покладені на нього трудовим законодавством, колективним чи трудовим договором.

Протиправна поведінка (дія чи бездіяльність сторони трудових правовідносин) може виявлятися або у формі активної дії, або у формі бездіяльності. Протиправна діл полягає в тому, що сторона трудових правовідносин вчиняє заборонені трудовим законодавством дії, внаслідок яких заподіюється матеріальна і/або немайнова шкода.

Протиправна бездіяльність полягає в тому, що матеріальна і/або немайнова шкода заподіюються одній стороні трудових правовідносин іншою шляхом невчинення стороною тих дій, які вона була зобов'язана вчинити при виконанні своїх обов'язків, покладених на неї трудовим договором, колективним договором чи чинним трудовим законодавством.

Одним із дискусійних і практично не вирішених питань є поняття шкоди в трудовому праві. Тим більше, що в зв'язку із введенням такої категорії, як «моральна шкода», виникає необхідність відмежувати матеріальну шкоду від першої. У даному випадку йтиметься саме про матеріальну шкоду. Згідно з ч. 2 ст. 130 КЗпП України матеріальна відповідальність на працівника покладається тільки за пряму дійсну шкоду, проте саме визначення прямої дійсної шкоди в КЗпП України не дається. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» дає роз'яснення, що слід розуміти під прямою дійсною шкодою. Під такою шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.7 Згідно з частиною 4 статті 130 КЗпП України неодержані або списані в дохід держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само, я:к і інші не одержані прибутки), не можуть включатися до ш:коди, яка підлягає відшкодуванню.8

Виходячи з визначення, даного Пленумом ВСУ, можна дійти висновку, що воно не охоплює всіх випадків заподіяння прямої дійсної шкоди, а вказує лише окремі, про що наголошується в самому роз'ясненні. В зв'язку з цим дане роз'яснення не можна віднести до дефінітивних понять, оскільки воно охоплює лише окремої випадки прямої дійсної шкоди. Крім того, в роз'ясненні так і не дано розмежування між прямою і дійсною шкодою, хоча це не одне й те саме.

 

start="7"

 Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників

Підставою виникнення матеріальної відповідальності є заподіяння шкоди (збитків) майну підприємства або підприємця, з яким працівник перебуває у трудових правовідносинах, внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов'язків. Для залучення працівника до матеріальної відповідальності необхідно наявність прямої дійсної шкоди майну власника. Під прямим шкодою слід розуміти шкоду, яка є результатом протиправної дії чи бездіяльності працівника, знаходиться в безпосередній причинної залежності від протиправної поведінки. Під дійсною шкодою - фактичний (реальний, а не удаваний) шкоду, заподіяну готівкового майну власника.

Працівників можна притягнути до матеріальної відповідальності за пряму дійсну шкоду, заподіяну ними, тільки за наявності наступних обов'язкових умов:

• протиправності,
• провини,
• причинного зв'язку між протиправною поведінкою працівника і заподіяною майновим збитком.

Під протиправною поведінкою працівника слід розуміти невиконання або неналежне виконання ним трудових обов'язків, покладених на нього в установленому порядку законом, правилами внутрішнього трудового розпорядку, трудовимдоговором (контрактом) посадовими інструкціями та іншими правовими актами, в результаті чого завдано збитків.

Вина працівника, яка завдала шкоди, - це психічне ставлення працівника до здійсненого їм протиправному дії або бездіяльності і заподіяної в результаті цієї шкоди майну власника. Слід розрізняти дві форми вини - умисел і необережність.

Шкода вважається заподіяною умисно, якщо працівник передбачав наслідки протиправної поведінки і бажав або не бажав, але свідомо допускав їх настання. При заподіянні шкоди з необережності працівник не передбачав наслідків свого протиправної поведінки, хоча міг і повинен був передбачити або передбачив, але легковажно розраховував запобігти їх.Однак, на працівника не можна покласти відповідальність за наслідки, яких він не міг і не повинен був передбачити. Згідно зі ст. 130,138 КЗпП обов'язок доводити винність працівника покладається на власника. Працівник не вважається винним до тих пір, поки його провина не буде доведена.

Одним з обов'язкових умов матеріальної відповідальності є наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою працівника і майновим збитком, тобто збиток повинен виникнути саме в результаті протиправної дії чи бездіяльності працівника.

Матеріальна відповідальність може бути покладена на працівника незалежно від притягнення його до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності, за дії, якими заподіяно шкоду. Однак, якщо від встановлення у вчинках працівника ознак дій, які переслідуються в кримінальному порядку, залежить визначення виду матеріальної відповідальності, то вона застосовується після вирішення питання про кримінальну відповідальність цього працівника.

 

4. Види матеріальної відповідальності працівника

матеріальний відповідальність працівник відшкодування

Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівників: обмежену і повну.

Обмежена матеріальна відповідальність працівника – це відшкодування працівником заподіяної роботодавцю прямої дійсної шкоди не більше встановленої законом межі – свого місячного середнього заробітку.9

Згідно із ст. 132 КЗпП України матеріальна відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку працівника має широку сферу застосування. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток працівника допускається лише у випадках, передбачених законодавством України. У ст. 133 КЗпП України перераховані випадки матеріальної відповідальності працівників за конкретний склад правопорушень, проте цей перелік не є вичерпним, оскільки ст. 132 КЗпП України встановлює загальну норму щодо обмеженої матеріальної відповідальності працівників. Обмежену матеріальну відповідальність згідно зі ст. 133 КЗпП України несуть працівники:

а) за псування і знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів; виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні;

б) за псування або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові у користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій і їх заступники, а також керівники структурних підрозділів підприємств, установ, організацій і їх заступники, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно:

а) зайвими грошовими виплатами;

б) неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей;

в) невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псуванню матеріальних і грошових цінностей.

Повна матеріальна відповідальність за чинним законодавством – покриття працівником заподіяної шкоди у повному розмірі, але не більше прямої дійсної шкоди. Випадки повної матеріальної відповідальності передбачені ст. 134 КЗпП України.

Згідно з п. 1 ст. 134 КЗпП України працівник несе повну матеріальну відповідальність, коли між працівником і підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей. Такий письмовий договір про повну матеріальну відповідальність згідно зі ст. 135 КЗпП України може бути укладено підприємством з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Такі договори повинні відповідати типовому договору про повну матеріальну відповідальність. Отже, договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено не з будь-яким працівником, а лише з працівником, який, по-перше, досяг вісімнадцятирічного віку, по-друге, який обіймає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Повна матеріальна відповідальність за майно та інші цінності, отримані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами. Для притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності у даному випадку необхідно, щоб майно або інші цінності були отримані під звіт, а це означає, що працівник повинен відзвітувати перед власником або уповноваженим ним органом про отримані цінності, тобто надати документи про відправлення вантажу, здавання отриманих цінностей на склад тощо. Крім цієї умови, необхідно, щоб отримання майна та інших цінностей мало місце за разовими документами (довіреністю, накладною тощо), а не було одним із постійних обов'язків, які виконує працівник згідно з трудовим договором. 10

Повна матеріальна відповідальність працівника за шкоду, заподіяну ним у нетверезому стані (п1 ст. 134 КЗпП України). При подачі позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної працівником, який знаходився в нетверезому стані, обов'язково необхідно пред'явити докази, що підтверджують такий стан працівника. Цими доказами можуть бути як медичний висновок, так і інші види доказів (акти та інші документи, показання свідків тощо). Враховуючи те, що заподіяння шкоди працівником, який був у нетверезому стані, є одним із найгрубіших порушень трудових обов'язків, зменшення розміру відшкодування за цю шкоду не допускається.

Повна матеріальна відповідальність працівника за шкоду, завдану недостачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові у користування (п. 5 ст. 134 КЗпП). При притягненні працівника до повної матеріальної відповідальності за цією підставою слід мати на увазі, що матеріальна відповідальність за недостачу матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів, наданих працівникові у користування, застосовується до нього незалежно від форми вини працівника (тобто незалежно від умислу чи необережності). На відміну від недостачі зазначених цінностей, за їх зіпсуття або знищення працівник несе повну матеріальну відповідальність лише тоді, коли шкода заподіяна умисно. Якщо ж псування чи знищення зазначених цінностей сталося з необережності працівника, то він несе матеріальну відповідальність за п. 1 ст. 132 КЗпП України.

Повна матеріальна відповідальність у випадках, передбачених окремими законодавчими актами (п. 6 ст. 134 КЗпП України). За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну викраденням, загибеллю або недостачею великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз і коней, належних сільськогосподарським підприємствам; перевитратою пального, допущеною працівниками автомобільного транспорту; одержанням службовою особою премій внаслідок подання з її вини неправдивих даних про виконання робіт; за шкоду, заподіяну касиром незабезпеченням цілості матеріальних цінностей, та іншими діями.

4.1. Повна матеріальна відповідальність на підставі спеціальних законів.

Повну матеріальну відповідальність, незалежно від укладення договору про повну матеріальну відповідальність або наявності в їх діях ознак кримінального злочину, несуть:

• Касири - за збереження всіх прийнятих ними цінностей і за якої б то не було збиток, заподіяний як в результаті навмисних дій, так і в результаті недбалого несумлінного ставлення до своїх службових обов'язків
• Працівники органів зв'язку - за втрату, пошкодження або затримку доставки всіх видів поштових та телеграфних відправлень, недоставляння періодичних видань, які мали місце з вини працівника, у повному розмірі відповідальності органів зв'язку перед клієнтурою
• Працівники, винні в недостачі або крадіжці, загибелі великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, в тому числі в скотозаготовітельних і скотооткормочних підприємствах.
• Якщо премії незаконно видані в результаті приписок керівникам підприємств, головним бухгалтерам, начальникам планових і фінансових відділів, то вони підлягають обов'язковому стягненню
• У випадку дрібної недостачі, що виникла у працівників торговельних підприємств вперше в результаті необізнаності, недосвідченості, прорахунку, а також інших дій, які не містять ознак кримінального злочину, винний відшкодовує шкоду, заподіяну підприємству торгівлі в повному розмірі
• Деякі інші працівники у випадках, передбачених спеціальними законодавчими актами.