Модель життєдіяльності людини

Теплова енергія, що виникла у тканинах людини, збільшує загальне тепловиділення тіла. Якщо механізм терморегуляції тіла не здатний розсіювати надлишкове тепло, може статися підвищення температури тіла. Це відбувається, починаючи з інтенсивності поля, що дорівнює 100 Вт/м2, яка називається тепловим порогом. Органи та тканини людини, які мають слабко виражену терморегуляцію, більш чутливі до опромінення (мозок, очі, нирки, кишечник, сім’яники). Перегрівання тканин та органів призводить до їх захворювання. Підвищення температури тіла на 1 0С та вище недопустиме через можливі необоротні зміни.

Негативний вплив ЕМП викликає оборотні, а також необоротні зміни в організмі: гальмування рефлексів, зниження кров’яного тиску (гіпотонія), уповільнення скорочень серця (брадикардія), зміну складу крові у бік збільшення числа лейкоцитів та зменшення еритроцитів, помутніння кришталика ока (катаракта).

Суб’єктивні критерії негативного впливу ЕМП – головні болі, підвищена втомлюваність, дратівливість, порушення сну, задишка, погіршення зору, підвищення температури тіла.

Разом із біологічною дією, електростатичне поле та електричне поле промислової частоти обумовлюють виникнення розрядів між людиною та іншим об’єктом, відмінний від людини потенціал. Зареєстровані при цьому струми не являють собою небезпеки, але можуть викликати неприємні відчуття. У будь-якому випадку такому впливу можна запобігти шляхом простого заземлення об’єктів, що мають великі габарити (автобус, дах дерев’яного будинку тощо), і видовжених об’єктів (трубопровід, дротяна загорожа тощо), тому що на них через велику ємність накопичується достатній заряд і суттєвий потенціал, які можуть обумовити помітний розрядний струм.

Великий практичний інтерес становлять дані досліджень впливу магнітного поля промислової частоти. Вчені Швеції виявили у дітей до 15 років, які мешкають навколо ЛЕП, що вони хворіють на лейкемію у 2,7 рази частіше, ніж у контрольній групі, віддаленій від ЛЕП.

Існує велика кількість гіпотез, які пояснюють біологічну дію магнітних полів. Загалом, вони зводяться до індукції струмів в живих тканинах та до безносереднього впливу полів на клітинному рівні.

Відносно нешкідливим для людини на протязі тривалого часу пропонується визнати МП, що мають порядок геомагнітного поля та його аномалій, тобто напруженості МП не більше 0,15–0,2 кА/м. За більш високих напруженостей МП починає проявлятися реакція на рівні організму. Характерною рисою цих реакцій є тривала затримка відносно початку дії МП, а також яскраво виражений кумулятивний ефект за тривалої дії МП. Зокрема, експерименти, проведені на людях, показали, що людина починає відчувати МП, якщо воно діє не менше 3–7 с. Це відчуття зберігається деякий час (близько 10 с.) і після закінчення дії МП.

 

41.Ознаки радіаційного ураження. Гостре опромінення. Хронічне опромінення.

Під дією іонізуючого випромінювання на організм людини у тканинах можуть відбуватися складні фізичні та біологічні процеси. В результаті іонізації живої тканини відбувається розрив молекулярних зв’язків і зміна хімічної структури різних сполук, що в свою чергу призводить до загибелі клітин.

Ще більш суттєву роль у формуванні біологічних наслідків відіграють продукти радіолізу води, яка складає 60-70 % маси біологічної тканини. Під дією іонізуючого випромінювання на воду утворюються вільні радикали Н та ОН, а у присутності кисню також вільний радикал гідропероксиду (НО2) та пероксиду водню (Н2О2), що є сильними окисниками. Продукти радіолізу вступають у хімічні реакції з молекулами тканин, утворюючи сполуки, не властиві здоровому організму. Це призводить до порушення окремих функцій або систем, а також життєдіяльності організму взагалі.

Порушення біологічних процесів можуть бути або оборотними, коли нормальна робота клітин опроміненої тканини повністю відновлюється, або необоротними, що ведуть до ураження окремих органів або всього організму та виникнення променевої хвороби.

 Розрізняють дві форми променевої  хвороби  – гостру та хронічну.

Г о с т р а форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий інтервал часу. При дозах близько порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим («смерть під променем»). Гостра променева хвороба може виникнути і під час надходження усередину організму великих кількостей радіонуклідів.

Х р о н і ч н і    у р а ж е н н я  розвиваються в результаті систематичного опромінення дозами, що перевищують гранично допустимі (ГДД). Зміни у стані здоров’я називаються соматичними ефектами, якщо вони проявляються безпосередньо в опроміненої людини, та спадковими, якщо вони проявляються у його потомства.

Для вирішення питань радіаційної безпеки у першу чергу становлять інтерес ефекти, що спостерігаються при «малих дозах» – порядку кількох сантизивертів на годину та нижче, які реально зустрічаються під час практичного використання атомної енергії. У нормах радіаційної безпеки, за одиницю часу, як правило, використовується рік, і як наслідок цього, поняття річної дози випромінювання.

Дуже важливим тут є те, що згідно сучасним уявленням вихід несприятливих ефектів у діапазоні «малих доз», що зустрічаються у звичайних умовах, мало залежить від потужності дози. Це означає, що ефект визначається передусім сумарною накопиченою дозою незалежно від того, отримана вона за 1 день, за 1 с або за 50 років. Таким чином, оцінюючи ефекти хронічного опромінювання, потрібно мати на увазі, що ці ефекти накопичуються в організмі протягом тривалого часу.

 

 

42.Нормування радіаційної безпеки. Рівні втручання у разі радіаційної аварії.

Нормування радіаційної безпеки Питання радіаційної безпеки регламентуються законом «Про радіаційну безпеку населення», нормами радіаційної безпеки (НРБ-96) та іншими правилами та постановами.

Усі громадяни і особи без громадянства, що проживають на території України мають право на радіаційну безпеку. Це право забезпечується за рахунок проведення комплексу заходів щодо запобігання радіаційної дії на організм людини іонізуючого випромінювання вище встановлених норм та правил, нормативів, виконання громадянами й організаціями, що здійснюють діяльність із використанням джерел іонізуючого випромінювання, вимог до забезпечення радіаційної безпеки.

Вимоги НРБ-96 є обов’язковими для всіх юридичних осіб. Ці норми є основним документом, що регламентує вимоги радіаційної безпеки і застосовується за всіх умов дії на людину радіації штучного та природного походження.

У НРБ-96 приведені терміни та визначення. Так, в нормах сказано, що радіаційний ризик – це імовірність того, що у людини в результаті опромінювання виникає який-небудь конкретний шкідливий ефект.

Норми встановлюють наступні категорії осіб, що зазнають опромінення: персонал та все населення. Персонал - особи, що працюють з технічними джерелами ( група А або ті особи, що перебувають за умовами роботи у сфері дії технічних джерел (груба Б). Границя індивідуального ризику для техногенного опромінювання осіб із персоналу приймається такою, що дорівнює 1 × 10-3 на рік, для населення 5,0×10-5 на рік. Рівень ризику, яким можна знехтувати, приймається таким, що дорівнює 10-6 на рік.

Для категорій осіб, що зазнають опромінювання, встановлюються три класи нормативів.

*допустимі рівні монофакторної (для одного радіонукліда або одного виду зовнішнього випромінювання, шляхи надходження) дії, що є похідними від основних границь дози: границі річного надходження, допустимі середньорічні об’ємні активності (ДОА) та питомі активності (ДПА) тощо;

*контрольні рівні (дози та рівні). Контрольні рівні встановлюються  адміністрацією установи за узгодженням  із органами Державного санітарного епідеміологічного нагляду. Їх чисельні значення повинні враховувати досягнутий в установі рівень радіаційної безпеки та забезпечувати умови, за яких радіаційна дія буде нижча допустимої.

Основні границі дози опромінення осіб із персоналу та населення не включають дози від природних, медичних джерел іонізуючого випромінювання та дозу, отриману внаслідок радіаційних аварій. На ці види опромінювання встановлюються спеціальні обмеження.

При підрахунку внеску у загальне (зовнішнє та внутрішнє) опромінювання від надходження в організм радіонуклідів береться сума добутків надходжень кожного радіонукліда за рік на його коефіцієнт дози. Річна ефективна доза опромінення дорівнює сумі ефективної дози зовнішнього опромінювання, накопиченої за календарний рік, та очікуваної ефективної дози внутрішнього опромінювання, що обумовлена надходженням в організм радіонуклідів за цей самий період. Інтервал часу для визначення величини очікуваної ефективної дози встановлюється таким, що дорівнює 50 років для осіб з персоналу та 70 років - для осіб з населення.

Для кожної категорії осіб, які зазнають опромінювання, допустиме річне надходження радіонукліда розраховується шляхом поділу річної границі дози на відповідний коефіцієнт дози.

 

43. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів атомної енергетики.

Розміщенню кожного з цих типів енергетичних об"єктів властиві свої принципи. На розміщення АЕС, АТЕІЦ впливають такі чинники:

Ø тип енергетичного реактора, компонування технологічного устаткування;

Ø можливість для підземного розміщення енергетичних об"єктів;

Ø наявність достатньо великих електричних навантажень (для АТЕЦ також теплові навантаження), порівняних з потужністю розміщуваного об"єкта;

Ø наявність в районі можливого розміщення площадки, що відповідає технічним вимогам;

Ø близькість водяних ресурсів і площ для будівництва об"єктів технічного водопостачання;

Ø низька сейсмічність регіону розміщення;

Ø наявність гірсько-геологічних умов, що відповідають вимогам довгострокової експлуатації (довгострокове збереження відпрацьованого ядерного палива, можливість поховання або консервації реакторних установок після зняття об"єкта з експлуатації);

Ø забезпечення безпеки об"єкта в особливих умовах і екологічної безпеки.

На розміщення підприємств по видобутку уранових руд і їхнього збагачення впливають:

Ø наявність відповідних запасів промислових родовищ, а також умови їхньої розробки;

Ø ступінь впливу розробки і збагачення на навколишнє середовище. Вибір місця розміщення підприємства по виробництву гексафториду урану ІІР6 залежить від того, який метод застосовується для конверсії урану: "сухий" метод з використанням плазмового реактора (російський метод); "сухий" метод, що включає фторування і фракційну дистиляцію (американський метод); "мокрий" метод - екстракція, гідрофторування, фторування 1)Р6 (цей метод застосовується у Франції, Канаді та Великобританії)Підприємства по видобутку цирконієвих руд розміщаються при наявності достатньо ефективних запасів, а розміщення підприємств інших цирконієвих виробництв (одержання цирконієвого сплаву і прокату) тяжіють до місць видобутку цирконієвих руд.

Оскільки виробництво тепловиділяючих зборок (ТВЗ) є кінцевим циклом ЯПЦ, то воно повинно бути розміщене з урахуванням усіх підприємств, що кооперуються із ним, і споживача ядерного палива - АЕС.

 

 

44. Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри. Категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Однак найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища є аварія, яка сталася 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не знала такої аварії, яка була б настільки згубною за своїми наслідками для довкілля, здоров'я та життя людей. Радіаційне забруднення величезних територій та водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які довгий час проживають на забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною

Одним з наслідків аварії на Чорнобильській станції є довгострокове опромінення малими дозами іонізуючого випромінювання за рахунок надходження в організм радіоактивних речовин, які містяться в продуктах харчування та воді. А як відомо, при впливі малих доз іонізуючого випромінювання відбувається поступовий розвиток патологічних процесів.

 

45. Режими захисту населення Захист приміщень від проникнення радіоактивних речовин.

Рятувальні роботи в районах стихійного лиха і в осередках ураження деяких виробничих аварій по своєму складу аналогічні роботам в осередках ураження під час ядерного вибуху. РіНР проводиться з метою рятування людей і надання допомоги потерпілим, а також локалізації і ліквідації аварій та створення умов для подальшого проведення відновлювальних робіт, щодо виробничої діяльності.

Рятувальні роботи в осередках ураження, включають:

- визначення дійсного стану маршрутів руху і участків роботи;

- локалізацію і гасіння пожеж  на маршрутах руху і участках  робіт;

- розшук і рятування уражених;

- надання постраждалим першої  допомоги;

- подачу повітря в завалені  захисні споруди, сховища та укриття;

- розкриття завалених захисних споруд, сховищ та укриттів, рятування людей, що знаходяться в них;

- надання першої допомоги ураженим  і евакуацію їх в лікувальні  заклади, евакуацію постраждалих  з небезпечних місць в безпечні  райони;

- санітарну обробку людей і  знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, води, продовольства, техніки, будівель, споруд, території та ін.

До складу інших невідкладних робіт входять аварійні роботи, які проводяться для забезпечення швидкого порятунку людей і попередження катастрофічних наслідків аварії.

Вони включають:

- відновлення проїздів (проходів) в завалах і зонах заражения;

- локалізацію аварій на КЕС (комунально-енергетичних  системах) та технічних мережах:

- укріпленя або руйнування конструкцій, що загрожують обвалом і перешкоджають проведению робіт (рятувальних);

- ремонт і відновлення ліній  зв'язку і КЕС;

- ремонт і відновлення пошкоджених  захисних споруд;

- виявлення, знешкодження і знищення  вогне- та вибухонебезпечних предметів, шо не вибухнули.

Для проведения РІНР використовуються-спеиіальні загони ЦО, 

об'єктові і територіальні формування ЦО, до частин ЦО, тобто РіНР, можуть

залучатися частини ВС, ВВФ І МВС держави.

 

 

 

 

 

46. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.

Токсичність - це ступінь фізіологічної активності з речовини. За ступенем токсичності при інгаляційному (через органи дихання) і пероральному (через шлунково-кишковий тракт) шляхах попадання в організм хімічні речовини можна розбити на шість груп.