Модель життєдіяльності людини

 Залежно від характеру дії на організм людини ХНРділяються на: токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі, ті, що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори.Токсичні речовини - це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму можуть викликати патологічні зміни певних органів: нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак).Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Це — свинець, радіоактивні речовини тощо. Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні новоутворення — пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводи).Задушливі речовини приводять до токсичного набряку легень (оксид вуглецю, оксиди азоту), Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну функцію, можуть-бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо. Сенсибілізатори — це речовини, що діють як алергени. Це, наприклад, розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук тощо.По здатності до горіння всі ХНР діляться на групи:- негорючі (фосген, діоксини і ін.). Речовини даної групи не горять в умовах нагрівання до 900°С и концентрації кисню до 21 %; -негорючі пожежнонебезпечні речовини (хлор, азотна кислота, фтористий водень, окис вуглецю, і ін. термічно нестійкі речовини, ряд зріджених і стиснених газів), які не горять в умовах нагрівання до 900°С и концентрації кисню до 21%, але розкладаються з виділенням горючих пар;

- важкогорючі речовини (зріджений  аміак, ціаністий водень і ін.), здатні займатися тільки при  дії джерела вогню;- горючі речовини (газоподібний аміак, гептил, гідразин, діхлоретан, сірковуглець, тертраетилсвинець, окисли азоту і т.д.), здатні до самозаймання і горіння навіть після видалення джерела вогню.

За токсичністю отруйні речовини можна поділити на:

 – нервово-паралітичної дії (наприклад, зарин-СВ, зоман-СД) – виклик  бронхоспазмів, задухи, паралічу;

 – загальнотоксичної дії (наприклад, синильна кислота, хлорціан) – набрякання, кома, параліч, судома, прискорене серцебиття;

 – подразнюючої дії (Сі-Ар, Сі-Ес) – подразнення слизових оболонок  носа, ротової порожнини;

 – шкірнонаривної дії (наприклад, іприти)

 

 

47. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини.

Існують такі класи небезпеки небезпечних речовин за ступенем дії на організм людини:

1 Речовини надзвичайно небезпечні 

2 Речовини високо небезпечні 

3 Речовини помірно небезпечні 

4 Речовини мало небезпечні 

До найнебезпечніших (надзвичайно і високо токсичних) хімічних речовин належать: деякі сполуки металів ;карбоніли металів;речовини, що мають ціанисту групу;сполуки фосфору;фторорганічні сполуки;хлоргідрони галогени (хлор, бром);інші сполуки (етиленоксид, аліловий спирт, метил бромід, фосген, інші).

До сильно токсичних хімічних речовин належать:мінеральні та органічні кислоти;луги;сполуки сірки;хлор-;деякі спирти і альдегіди кислот;

органічні і неорганічні нітро і аміносполуки.

До помірно токсичних, мало токсичних і практично не токсичних хімічних речовин, які не становлять собою хімічної небезпеки, належить вся

основна маса хімічних сполук.

Необхідно відмітити, що особливу групу хімічно небезпечних речовин складають пестициди - препарати, які призначені для боротьби зі

шкідниками сільськогосподарського виробництва, бур'янами і т.д.Більшість з них дуже токсична для людини.

Більшість з вище перерахованих хімічних речовин, у тому числі й слаботоксичні (помірно, слабо токсичні і практично не токсичні), можуть стати

причиною тяжкого ураження людини. Водночас призвести до масових санітарних втрат внаслідок аварій (катастроф), що супроводжуються викидами (виливами) хімічних речовин, можуть не всі хімічні сполуки,включаючи навіть надзвичайно, високо і сильно токсичні.

 

 

48. Особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин.

Характер зараження місцевості залежить від багатьох факторів: способу викиду хімічних речовин в атмосферу (розливі, вибуху, пожежі); від агрегатного стану агентів, що заражають, (твердому, рідкому, газоподібному); від швидкості випаровування хімічних речовин з поверхні землі і інших.  
У кінцевому результаті, зона хімічного зараження включає дві території. До першої відноситься район, що опинився у безпосередньому впливі хімічної речовини, до другої належить місцевість, над якою поширюється заражена хмара.  
Зазначені і багато інших факторів, що характеризують зону хімічного зараження, необхідно враховувати при плануванні аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків аварій на хімічно небезпечних об'єктах.  
Населення, яке проживає поблизу хімічно небезпечних об'єктів, при аваріях з викидом небез.хім.речовин, почувши інформацію, передану по радіо, телебаченню, через рухливі гучномовні засоби або іншими способами, має надіти засоби захисту органів дихання, закрити вікна і кватирки, вимкнути електронагрівні та побутові прилади, газ , погасити вогонь у печах, одягти дітей, взяти при необхідності теплий одяг і харчування (триденний запас непортящихся продуктів), попередити сусідів, швидко, але без паніки, вийти з житлового масиву у вказаному напрямку або в бік, перпендикулярну напрямку вітру, бажано на піднесений добре провітрюваний ділянка місцевості, на відстань не менше 1,5 км від місця проживання, де перебуватиме до отримання подальших розпоряджень.

Знання особливостей хімічно небезпечних аварій при ліквідації їх наслідків зобов'язує у першу чергу вживати заходів щодо зменшення, а потім і повного припинення викиду (витоку) неб.хім.речовини локалізації хімічного зараження, попередження зараження навколишнього середовища (повітря, поверхні землі (грунту), грунтових вод, річок, струмків, озер, водосховищ, морів і т.д.). 
Зменшення, а потім і повне припинення витоку (викиду) неб.хім.речовини досягається закриттям кранів і засувок на магістральних трубопроводах подачі неб.хім.речовини, установкою бандажів, хомутів, заглушок на пошкоджених магістралях і ємностях, перекачуванням з аварійної ємності в запасну. Ці роботи виконуються під керівництвом і за безпосередньої участі фахівців промисловості, які обслуговують обладнання (технологічні ємності, резервуари та інші, на яких сталася аварія) або супроводжуючих неб.хім.речовини при транспортуванні. 
Для локалізації хімічного зараження, запобігання поширення неб.хім.речовини, попередження зараження поверхні землі, грунтових вод можуть бути використані різні способи.Для обмеження розтікання рідких неб.хім.речовини на місцевості та зменшення площі випаровування проводиться обваловка розлився речовини, створення перешкоди на шляху його розтікання, збір рідких неб.хім.речовини в природні поглиблення (ями, канави, кювети), обладнання спеціальних пасток (ям, виїмок і т.п.) . При проведенні робіт в першу чергу необхідно запобігти попаданню неб.хім.речовини в річки, струмки, моря, озера, в колектори підземних комунікацій, підвали будинків і споруди тощо Роботи ці можуть бути виконані з використанням бульдозерів, скреперів, екскаваторів (ковшових і роторних), техніки. 

49. Класифікація суб’єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою.

До хімічно небезпечних об'єктів належать:

• заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують ХНР;

• заводи або їх комплекси з переробки нафтопродуктів;

• виробництва інших галузей промисловості, які використовують ХНР;

• підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції й очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

• транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові й морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

• склади і бази з запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Класифікація за хімічною небезпекою адміністративно -територіальних одиниць, у межах яких проживання населення пов'язане з ризиком його ураження в разі аварії на хімічно небезпечних об'єктах, та об'єктів народного господарства, що виробляють, використовують або зберігають сильнодіючі отруйні речовини, проводиться з метою диференційованого підходу до планування та організації комплексу заходів ЦО захисту робітників, службовців та населення від сильнодіючих отруйних речовин. 
  В основу класифікації покладено небезпека ураження населення при аваріях на хімічно небезпечному об'єкті. 
    Критеріями для віднесення до тієї чи іншою мірою хімічної небезпеки є: 
     для адміністративно - територіальної одиниці – частка (Відсоток) населення, яке може опинитися в зоні можливого 
хімічного зараження в разі аварії на хімічно небезпечному об'єкті; 
для суб'єктів господарювання - кількість населення, яке може опинитися в зоні можливого хімічного зараження в разі 
аварії з сильнодіючими отруйними речовинами на цьому об'єкті. 
       Для віднесення адміністративно - територіальних одиниць і об'єктів народного господарства до різних ступенях хімічної небезпеки 
проводиться прогнозування масштабів можливого зараження. 
 
      Суб'єкти господарювання в залежності від ступеня хімічної небезпеки діляться на 4 групи: 
1 - у зону можливого хімічного ураження потрапляє більше 75 тис.осіб; 
2 - в зону можливого хімічного ураження потрапляє від 40до75 тис.осіб; 
3 - менше 40 тис.осіб; 
4 - зона можливого хімічного зараження не виходить за межі території об'єкта. 
  Адміністративно-територіальної одиниці в залежності від ступеня хімічної небезпеки поділяються на 3 групи: 
1-в зону можливого хімічного ураження потрапляє більше 50% населення; 
2 - в зону можливого хімічного ураження потрапляє от30-до 50% населення; 
3 - в зону можливого хімічного ураження потрапляє від 10-до 30% населення.

 

50. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку.

 

У залежності від ступеня хімічної небезпеки аварії на ХОО поділяються:

- на аварії I ступеня, пов'язані з можливістю масового ураження виробничого персоналу і населення прилеглих районів;

- на аварії II ступеня, пов'язані  з ураженням лише виробничого  персоналу ХОО;

- на аварії хімічно безпечні, при яких утворюються локальні  вогнища ураження АХОВ, що не  представляють небезпеки для  людини.

Хімічні аварії можуть бути локальними (приватними), об'єктовими, місцевими, регіональними, національними і в рідкісних випадках глобальними.

На кожне СДОР повинна бути оформлена аварійна картка із зазначенням його номера в регістрі ООН (аміак № 1005), ступеня токсичності (аміак - 4), основних властивостей, вибухо-і пожежонебезпеки, небезпеки для людини і застосовувані ЗІЗ.

У розділі організаційних заходів плану захисту від СДОР відбиваються: характеристика об'єкта, його підрозділів (цехів), наявних на об'єкті СДОР; оцінка можливої ​​обстановки на об'єкті у випадку виникнення аварії; організація виявлення і контролю хімічної обстановки на об'єкті в повсякденних умовах і при аварії, порядок підтримання сил і засобів хімічної розвідки і хімічного контролю; організація оповіщення персоналу об'єкту; організація укриття персоналу об'єкту в захисних спорудах, наявних на об'єкті, порядок підтримання їх в постійній готовності до укриття людей; організація евакуації персоналу об'єкту при необхідності; порядок оснащення і застосування невоєнізованих формувань Цивільної оборони на об'єкті для ліквідації наслідків аварії;

У розділі інженерно-технічних заходів плану захисту від СДОР відбиваються: розміщення (обладнання) пристроїв, що запобігають витік СДОР у випадку аварії (клапани-відсікачі, клапани надлишкового тиску, терморегулятори, перепускні або скидають пристрою і т.д.); плановане посилення конструкцій ємностей і комунікацій зі СДОР або пристрої над ними огорож для захисту від пошкодження уламками будівельних конструкцій при аварії (особливо на пожежо-і вибухонебезпечних підприємствах); розміщення (будівництво) під сховищами зі СДОР аварійних резервуарів, чаш, пасток (аварійних амбарів) і спрямованих стоків; розосередження запасів СДОР, будівництво для них заглиблених або напівзаглиблених сховищ; обладнання приміщень і промислових майданчиків стаціонарними системами виявлення аварій, засобами метеоспостереження і аварійними сигналізаціями.

 

 

51. Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю.

 

 

Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю.

Об’єкт госп. діял-ті — це підпр-ва (державні і приватні), установи і орг-ії, навчальні заклади та інші. Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності та ступеня зараження ОР, СДОР людей, тварин, техніки, одягу, засобів інд. захисту, продуктів, води, фуражу та інше. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР, ПХР-МВ), а також користуються хімічними лабораторіями (ПХЛ-54, ПХЛ-ЛБ). Якщо немає можливості визначити ОР, СДОР — береться проба і скеровується на аналіз в СЕС. Відповідальність за проведення контролю  на ОГД покладається  на начальників штабів та служб ЦО і командирів об’єктових формувань. На об’єктах розробляється наказ з організації дозиметричного та хімічного контролю, в якому визначається:

Порядок забезпечення технічними засобами контролю.1.Організація видачі засобів контролю.2.Облік доз опромінення та ступеню забруднення РР, ОР, СДОР.3.Подання донесень про поглинені дози, ступені зараження.4.Обов’язки посадових осіб з ведення контролю.5.Режими радіаційного захисту та порядок впровадження їх в дію.

Під режимом радіаційного захисту розуміємо порядок дії людей, використання способів та засобів захисту в зонах радіаційного зараження, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення.Він передбачає послідовність та тривалість використання захисних споруд, захисних властивостей промислових та житлових приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

Дозиметричний і хімічний контроль – це система заходів, то проводяться для контролю радіо акт. опромінення особового складу формувань та насел. і визн-ня ступеню радіоакт. і хім. зараження   вир-го  устат-ня, техніки, продовольства, води і т. п. Він організовується управлінням (відділом) з НС і проводиться командирами формувань безперервно:

- надання населенню можливостей  купувати в установленому порядку  в особисте користування засобів  індивідуального захисту і дозиметрів

- завчасного пристосування об’єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

- розробки загальних критеріїв, методів і методик спостережень  щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

- завчасного створення і використання  засобів колективного захисту  населення від радіаційної і  хімічної небезпеки;

 

 

 

52. Глобальні проблеми людства: глобальна біосферна криза, екологічна криза, ресурсна криза, мирне співіснування, припинення гонки озброєння та відвернення ядерної війни, охорона навколишнього природного середовища, паливно-енергетична, сировинна, продовольча, демографічна, інформаційна, ліквідація небезпечних хвороб.