Організація праці

10. Працівникам служби охорони праці  премія призначається залежно  від вжитих ними заходів щодо  підвищення рівня безпеки виробництва.  її розмір не залежить від  кількості нещасних випадків  у звітному періоді і складає  100% премії, що нараховується керівникам  та відповідним спеціалістам  основних виробничо-технічних служб  і може бути знижений лише  за розпорядженням керівника  підприємства в разі:

• незабезпечення контролю за виконанням заходів з охорони праці, передбачених щорічним планом, наказами тощо;

• недостовірності та несвоєчасності підготовки статистичної звітності  з охорони праці;

• низької якості проведеного розслідування  нещасного випадку на виробництві;

• невідповідності прийнятих ними рішень вимогам діючого законодавства.

 

13. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій  
та органів місцевого самоврядування

 

Управління  охороною праці в країні поділяється  на рівні:

¨ загальнодержавний;

¨ регіональний (обласний, районний, міський, районний у місті, селищі, селі);

¨ галузевий;

¨ виробничий (рівень підприємств).

Державне  управління охороною праці здійснюють:

· Кабінет Міністрів України;

· Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України);

· міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

· місцева державна адміністрація, органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України:

¨ забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

¨ подає на затвердження Верховної Ради України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

¨ спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади Щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

¨ запроваджує єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів  державного управління охороною праці  створюється Національна рада з  питань безпечної життєдіяльності  населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр  України.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів  про охорону праці здійснюють:

· Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України);

· спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

· спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

· спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці, і

Органи  державного нагляду за охороною праці  не залежать від будь-яких господарських  органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій  та органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні й не підконтрольні.

Діяльність  органів державного нагляду за охороною праці регулюється Законами України  «Про охорону праці», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», іншими нормативно-правовими  актами та положеннями про ці органи.

Спеціально  уповноважений центральний орган  виконавчої влади з нагляду за охороною праці (зараз цим органом  є Державна служба гірничого нагляду  та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України):

¨ здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

¨ розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

¨ здійснює нормотворчу діяльність, розробляє і затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;

¨ координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

¨ одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

¨ бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці  в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання усіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого  самоврядування, юридичними та фізичними  особами, які відповідно до законодавства  використовують найману працю.

Законами  «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування»  передбачено, що захист прав, свобод і  законних інтересів громадян є одним  з головних принципів, на яких ґрунтується  місцеве та регіональне самоврядування. Отже, порушення цих прав, пов'язане  з невиконанням вимог законодавства  про охорону праці, є об'єктом  та предметом діяльності місцевих державних  адміністрацій та місцевого самоврядування.

Закон «Про охорону праці» передбачає, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації  у межах відповідних територій:

— забезпечують виконання законів  та реалізацію державної політики в  галузі охорони праці;

— формують за участю представників профспілок та Фонду соціального страхування  від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм  поліпшення стану безпеки, гігієни  праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони  праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

— забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах  зі шкідливими та небезпечними умовами  праці, вживають заходів щодо проведення атестації робочих місць на відповідність  нормативно-правовим актам з охорони  праці; —- вносять пропозиції щодо створення  регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних  служб для обслуговування відповідних  територій та об'єктів комунальної  власності;

— здійснюють контроль за додержанням  суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

Для виконання зазначених функцій у  складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій  створюються структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а  також на громадських засадах  — ради з питань безпечної життєдіяльності  населення.

Органи  місцевого самоврядування у межах  своєї компетенції:

· затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

· приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських  рад забезпечують належне утримання, ефективну й надійну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах. Для виконання цих функцій сільські, селищні, міські ради створюють у складі свого виконавчого органу відповідний підрозділ або призначають спеціаліста з охорони праці.

Асоціації, корпорації, концерни та інші об'єднання  визначають свої повноваження в галузі охорони праці статутами або  договорами між підприємствами, які  утворили об'єднання. Для виконання  делегованих об'єднанням функцій у їхніх апаратах створюються служби охорони праці.

Нагальним у системі управління охороною праці  є забезпечення органів державного управління охороною праці та служб  охорони праці підприємств, установ, організацій кваліфікованими фахівцями  з охорони праці різних освітньо-кваліфікаційних  рівнів за відповідними профільними спрямуваннями з урахуванням сучасних соціально-економічних умов та реальних потреб.

Інформаційне  забезпечення в галузі охорони праці, яке має здійснюватися органами управління охороною праці на всіх рівнях, потребує удосконалення шляхом вивчення і поширення міжнародного та вітчизняного досвіду щодо пропаганди безпечних методів і засобів  праці, вирішення інших актуальних питань у цій сфері із залученням сучасних інформаційних технологій, ЗМІ, оперативного розповсюдження посібників, пам'яток, методик, листівок відповідного спрямування.

¨ ¨ ¨ ¨ ¨

Лекція № 4. Травматизм та професійні захворювання

в галузі. Розслідування нещасних випадків

 

1. Класифікація нещасних  випадків і взяття їх на  облік

2. Розслідування та облік  нещасних випадків

3. Огляд місця, де стався  нещасний випадок

4. Опитування потерпілого,  свідків та посадових осіб

5. Визначення причин нещасного  випадку

6. Методи дослідження виробничого травматизму

7. Профілактика нещасних  випадків

8. Засоби захисту, що застосовуються для попередження нещасних   випадків на виробництві

 

1. Класифікація нещасних  випадків і взяття їх на  облік

 

Правильна класифікація та облік нещасних випадків дають змогу об’єктивно оцінити  рівень безпеки праці на виробництві. Крім того, правильна класифікація нещасного випадку (як виробничого, так і не виробничого) це – захист матеріальних інтересів і забезпечення певних соціальних гарантій потерпілого  та його сім’ї.

Перш  за все слід пам’ятати, що всі нещасні  випадки, що сталися з працівниками на території підприємства як у робочий  час, так і до чи після нього, поза підприємством під час виконання завдання роботодавця підлягають обов’язковому розслідуванню у порядку, встановленому Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. За результатами розслідування вирішується питання щодо взяття чи ні нещасного випадку на облік.

Одним з головних критеріїв для кваліфікації нещасного випадку як такого, що стався на виробництві, є місце, де він  стався, тобто територія підприємства – ділянка землі за генеральним  планом з усіма розташованими  на ній виробничими, допоміжними  приміщеннями та службами підприємства. Що ж до його зв’язку з виробництвом, то про це піде мова далі.

Інакше  розглядається питання про кваліфікацію нещасних випадків, що сталися у  підсобних господарствах підприємства, на всіх земельних угіддях (на полях, шляхах), у виробничих приміщеннях, житлових будинках, які використовуються як виробничі. Майже до всіх таких  виробничих приміщень і об’єктів існує вільний доступ: туди можуть зайти сторонні особи, члени сімей працівників. За таких обставин, щоб уникнути помилки під час кваліфікації нещасних випадків, необхідно розглядати питання у комплексі (тобто не тільки за ознакою «територія»), а беручи до уваги всі вимоги Положення. Та головне те, що нещасний випадок, який стався за межами території або на не чітко визначеній території виробництва, може розглядатись як такий, що стався на виробництві, якщо він стався під час виконання працівником своїх службових обов’язків, або якщо працівник діяв в інтересах виробництва. Зрозуміло, що нещасний випадок, який стався зі сторонніми особами, до цієї категорії не належить.

Для деяких професій, для яких за характером роботи не застосовне поняття «територія», основне значення під час вирішення  питання про зв’язок нещасного  випадку з виробництвом має час  пригоди.

Це  топографи, листоноші, лінійні майстри  зв’язку, з обслуговування газопроводів, електромереж та інші, чия діяльність пов’язана з пересуванням між об’єктами обслуговування. Для працівників цих професій нещасний випадок вважається пов’язаним з виробництвом, якщо стався не тільки під час роботи, але й у робочий час під час прямування пішки, на громадському чи особистому транспорті, якщо на те є дозвіл роботодавця.