Отчет по практике в СООО “Роздільнянський”

Вступ

Вівчарство як галузь тваринництва має важливе народногосподарське значення. Вона постачає насамперед дуже цінну сировину для текстильної, хутрової і шубної промисловості, вироби якої постійно користуються наростаючим попитом. Вона визначається такими унікальними біологічними особливостями, як багатоплідність, скоростиглість, рання здатність до парування і відсутність сезонності даного процесу; незамінність у здатності перетравлювати непридатні для інших тварин грубі корми і корми з високим вмістом клітковини. Галузь вівчарства має і такі надзвичайно важливі економічні переваги, як прискорений оборот стада завдяки можливості інтенсивного вирощування, відгодівлі і реалізації на м’ясо молодняку практично всіх порід овець у рік його народження, що в свою чергу збільшення частки вівцематок у стаді; висока пристосованість до місцевих умов; відносно низька трудо- і матеріаломісткість, менші витрати кормі в та енергії на виробництво продукції порівняно з іншими видами тварин і птиці.

Диктіокаульоз широко розповсюджений не тільки в Україні,  але і в інших країнах світу, і завдає значних економічних збитків. Збиток складається з падежу і вимушеного забою захворілих тварин; перехворілий молодняк погано розвивається, відстає у рості та розвитку, у дорослих тварин знижується продуктивність, погіршується якість продукції. Тому у якості теми курсової роботи нами було обране вивчення ефективності лікувально-профілактичних заходів і патологоанатомічних та патологоморфологічних змін у овець хворих на диктіокаульоз в умовах господарства СООО “Роздільнянський” Роздільнянського району Одеської області.

У ході наших досліджень, завданням було вивчити динаміку інвазії та клініко-патоморфологічні зміни при диктіокаульозі овець, а також визначити ефективність різних препаратів для лікування і профілактики цього захворювання в умовах господарства СООО “Роздільнянський”.

2. Характеристика економічного стану

СООО “Роздільнянський” Роздільнянського району

Одеської області

СООО “Роздільнянський” розташоване на околиці м. Роздільна Роздільнянського району Одеської області. Відстань від обласного центру (м. Одеса) – 73 км, від залізниці – 300 км, від траси Одеса-Київ – 20 км.

Кліматичні умови в господарстві сприятливі для сільськогосподарських культур – овочів, злаків, фруктів, а також для ведення тваринництва. Господарство знаходиться в степовій зоні. Ґрунти – переважно чорноземи, яким властива природна родючість. Характерним для клімату району є континентальність з вираженою посушливістю. Середньомісячна кількість опадів протягом всього року складає біля 400 мм.

Спеціалізація господарства - вирощування зернобобових культур, кормових культур для ведення тваринницької галузі, яка має м’ясо-молочний напрямок.

Кількість землі, закріпленої за господарством, становить 600 га.

Територія ферми огороджена бетонним парканом висотою 2 м, з одним в’їздом і виїздом. Є в наявності санпропускник, де проходить зміна спецодягу тваринників. При в’їзді на територію знаходиться дезбар’єр, якій заправляється розчином їдкого натру. Дороги асфальтовані. На території ферми знаходяться: 1 корівник на 200 скотомісць, свинарник, вівчарник. При вході в приміщення знаходяться дезкилими. Вентиляція припливно-витяжна. Освітлення природне і штучне. Утримання ВРХ прив’язне, стійлово-вигульне. Свиней утримують в групових станках. Свиноматки з поросятами – в індивідуальних станках. Овець утримують груповими секціями. Доїння на фермі трьохразове автоматизоване.

Прибирання гною механічно-скребкове. Зберігання гною в гноєсховищі. Годівля тварин три рази на добу, роздача кормів проводиться частково механізовано із застосуванням ручної праці, у свинарниках – вручну. Напування тварин за допомогою автонапувалок. Вода, що використовується відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. На території знаходиться забійний пункт.

Господарство на протязі 5 років благополучне по інфекційним хворобам тварин.

Зниження приростів пов’язане з порушенням відтворення стада овець. А середньодобовий приріст збільшився за рахунок покращення годівлі і утримання тварин. Собівартість м’яса підвищилась на 34%, собівартість вовни – на 0,7%. Ціна реалізації 1 ц м’яса збільшилась на 6%, а вовни – на 47%. Підвищення цін пов’язане зі збільшенням вартості вирощування тварин та інфляцією тощо.

З даних таблиці видно, що виробництво тваринницької продукції в даному господарстві рентабельне. В 2006 році рентабельність від виробництва м’яса – 12%, а від заготівлі вовни – 20%.

Таблиця 1.

Наявність тварин та структура стада в СООО “Роздільнянське”

Таблиця 2.

Склад та структура земельних угідь СООО “Роздільнянське”

Таблиця 3.

Економічна ефективність виробництва продукції тваринництва

3. Характеристика захворювання

Диктіокаульоз – це інвазійна хвороба дрібної та великої рогатої худоби, верблюдів, коней, ослів, що спричиняється нематодою родини Dictyocaulidae.

У овець паразитують Dictycaulus Filaria, у ВРХ Dictycaulus vivparus, у коней Dictycaulus arnfieldi.

Диктіокаульози широко розповсюджені у всіх частинах світу і наносять значний економічний збиток. Збитки складаються зі смертності та вимушеного забою захворілих тварин; перехворілий молодняк погано розвивається, відстає у рості, у дорослих тварин знижується продуктивність погіршується якість м’яса, вовни, шкіри. Зниження продуктивності буває не тільки при клінічно вираженому диктіокаульозі, але й при субклінічній формі. Інвазовані тварини більш сприятливі до інших хвороб і тяжче їх переносять [2, 4, 11, 23].

Морфологія збудника.

Збудник - Dictycaulus filaria. Це досить великий ниткоподібний паразит. Самець довжиною  3-8 мм, а самка 5-10 мм. Гельмінти молочно-білого кольору, кишечник просвічується у вигляді темної смуги. Мають невеликі чотири губи і дуже маленьку ротову порожнину. Спікули короткі, темно-коричневого кольору, чобіткоподібні, 0,4-0,64 мм довжини. Вульва у самиць розташована трохи позаду середини тіла. Яйця розміром 0,110-0,138 х 0,069-0,090мм. При кладці вміщують повністю сформовані личинки [2, 4, 11, 29, 33].

Біологія збудника.

Цикл розвитку - по диктіокаулідному типу. При найбільш благоприємних температурах 25-30 С преінвазіонний розвиток закінчується у 5-7 днів, а при низьких температурах-до 10 і більше днів. Інвазійні личинки значно стійкіше не інвазійних. Так перші легко переносять більш 30 діб висушування та 15 діб заморожування, тоді як другі вже після трьохденного перебування в сухому середовищі і десятиденного перебування при температурах нижче 0 С не оживають. І ті і другі личинки в вологому середовищі при температурі 60С знешкоджуються майже миттєво. Знешкодження личинок при температурі вище 55-60С обумовлюється звертанням білків. В сухому середовищі інвазійні личинки протистоять дії температури 55-60С і не звертаються так швидко.

Інвазійні личинки диктіокаулюсів, також як і личинки багатьох інших стронгілят, здатні до вертикальної міграції на траву при наявності капілярного шару вологи. Особливо багато личинок зустрічається після дощу або роси.

Потрапивши з кормом і водою в кишечник господаря, личинки скидають чохлик і мігрують у лімфатичні судини тонких чи товстих кишок. У мезентеріальних лімфатичних залозах личинки на 5-й день після зараження знову линяють. Після цього по лімфатичним шляхам личинки потрапляють у кровоносне русло. У капілярній сітці легень личинки застрягають, розривають капіляри (викликаючи капілярну кровотечу), мігрують в легеневій тканині і проникають у просвіт бронхів, де і досягають статевої зрілості через 29-87 днів після зараження [2, 3, 4]. Самки паразитів відкладають яйця, які разом з мокротами потрапляють до рота і заковтуються. В товстій кишці з яєць виходять личинки, які з калом виділяються назовні [11]. Живуть нематоди в організмі вгодованої тварини 2-6 місяців, а у виснажених – від 9 до 18 місяців.