Аудит фінансової звітності підприємства

      ВСТУП 

     В умовах розвитку ринкової інфраструктури відбувається процес формування розгалуженої мережі акціонерних, спільних, орендних підприємств, концернів, страхових  компаній та інших підприємницьких структур, які не мають вищих органів управління. Тому все більше зростає необхідність аудиту.

     Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського, фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

     Однією  з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання фінансової звітності  підприємства. Якість фінансової інформації зменшує інформаційний ризик споживачів фінансових звітів. Недоброякісна, тобто викривлена інформація з фінансових результатів, яка узагальнюється, спотворює макроекономічні показники та приводить до прийняття неадекватних управлінських рішень на загальнодержавному рівні.

     Тема  курсової роботи обрана через те, що саме у фінансовій звітності підприємства групують усі показники своєї господарської діяльності – розміри доходів, видатків за їх видами, отриманий прибуток та інші. Отже, за допомогою аудиту  можна з’ясувати достовірність складання фінансової звітності та встановити фінансовий стан підприємства.

     Підприємством, на прикладі якого буде розглядатися аудит фінансової звітності, є Відкрите Акційне Товариство «Луганськмлин», оскільки воно є одним з провідних у мiстi.

     Основна мета курсової роботи — поглибити теоретичними знаннями та практичними навичками з аудиту, навчитися методично правильно застосовувати прийоми аудиту та аудиторські процедури на практиці.

     При проведенні збору даних, їх опрацюванні  та формування висновків і пропозицій використовувались такі методи і прийоми: документальна перевірка, підтвердження, спостереження, обстеження, опитування, сканування, обстеження, зустрічну перевірку.

     Документальна перевірка - це перевірка документів і записів, яка може бути формальною, арифметичною та по суті.

     Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів, у виявленні безпідставних виправлень, підчисток, дописувань у тексті і цифрах, у перевірці достовірності підписів посадових і матеріально відповідальних осіб.

     Арифметична перевірка документів полягає в перевірці правильні х ті розрахунків у документах, облікових регістрах і звітних формах.

     Перевірка документів по суті дозволяє встановити законність і доцільність господарських операцій, правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку та включення до статей затрат та доходів.

     Підтвердження полягає в одержанні письмової відповіді від клієнта або третіх осіб з метою підтвердження точності інформації (наприклад, підтвердження дебіторської заборгованості).

     Спостереження дає можливість одержати загальну характеристику можливостей клієнта на підставі візуального огляду.

     Обстеження  — це особисте ознайомлення з предметом дослідження.

     Опитування  — це одержання письмової або усної інформації від клієнта або про клієнта.

     Сканування  — безперервний, поелементний перегляд інформації.

     При зустрічній перевірці  відображення господарських операцій, що здійснюються між клієнтом і третіми особами, перевіряється в останніх та порівнюється зданими клієнта. Аудитору слід пам'ятати, що проведення зустрічної перевірки у третьої особи повинно бути санкціоновано клієнтом. Зустрічна перевірка застосовується також при вивченні одних і тих же показників у різних первинних документах клієнта, наприклад, обсяг виконаної роботи може бути зафіксований у первинних документах по нарахуванню заробітної плати і в документах по прийому продукції, робіт та послуг.

     Аудиторська перевірка - це складний і тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірок, не знижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторський підприємницький ризик. Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою розуміють послідовність та порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об'єктивної істини щодо будованої інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності та аудиту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 1

Теоретичні  основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності 

     1.1.Теорітичні  основи аудита фінансової звітності 

     В умовах ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

     Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

     Для вирішення непорозумінь між податковими  органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. аudio - той, що вислуховує), тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні — суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

     Розвиткові  аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

     Розпочинаючи  перевірку на підприємстві, незалежний аудитор отримує від його керівництва фінансові та інші звіти, які містять прогноз керівництва про економічні події. Аудитор розпочинає свою роботу з аналізу цих прогнозів. Завдання аналізу — підтвердити або спростувати дані.

     Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.

     Мета  аудиту — сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку. Основними завданнями аудиту є:

• перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;
• виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;
• реальність визначення фінансових результатів;
• оцінка ефективності внутрішнього контролю;
• надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо [21, с. 328 – 330].   

       Аудиторська перевірка фінансової  звітності – це, певним чином,  процес зворотній процесу накопичення  облікових даних, їх систематизації, відображення у регістрах аналітичного та синтетичного обліку та зрештою у звітних формах. Успішне проведення аудиту потребує чіткого уявлення про систему обробки та накопичення інформації у сфері фінансового обліку. Загалом, інформаційні потоки, в межах бухгалтерського обліку на абстрактному рівні, можна представити наступною схемою.

     Національний  норматив аудиту №3 зазначає, що метою  аудиту фінансової звітності є висловлення  аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів.  

     Інформаційною базою та джерелом отримання аудиторських доказів крім власне форм звітності  є первинна документація, регістри бухгалтерського обліку (журнали-ордери),  Головна книга, відомості аналітичного обліку, статистична звітність, податкова звітність, бізнес-плани, кошториси, калькуляції, матеріали перевірок проведених державними податковими інспекціями та іншими органами управління, матеріали внутрішньогосподарського контролю, письмові та усні заяви робітників  підприємства і третіх осіб стосовно досліджуваних об’єктів та ін. [14, с. 363]. 
 
 

1.2.Нормативно-правова база регулювання аудиту фінансової звітності 

     Аудиторська діяльність регулюється Законом  України "Про аудиторську діяльність" від 14 вересня 2006 р. № 140-V. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні й спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Положення цього Закону діють на території України і поширюються на всі господарські суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг.

     Питання, пов'язані з роботою і професійним  захистом аудиторів, регулюють Аудиторська  палата України і Спілка аудиторів  України. Організацію аудиту очолює Аудиторська палата України, яка відповідно до законодавства є неурядовим органом.

     Аудиторські послуги надаються у формі  аудиту, експертиз, консультацій із питань обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

     Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством. Законом України "Про  аудиторську діяльність" створено Аудиторську палату України, повноваження якої визначаються цим Законом та Статутом Аудиторської палати України (далі — АПУ).

     АПУ створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах  самоврядування. Вона є юридичною  особою, веде відповідний облік та звітність.

     АПУ формується шляхом делегування до її складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Державного Комітету статистики України та Міністерства юстиції України. При цьому порядок делегування визначається, відповідно, з'їздом, правлінням, колегією або іншим керівним органом. Загальна кількість членів АПУ становить двадцять осіб.

     Основними завданнями АПУ є:

• організація через аудиторські фірми незалежного контролю суб'єктів підприємницької діяльності;
• надання методичної допомоги аудиторським фірмам (розробка і затвердження нормативів, положень щодо сертифікації тощо);
• надання суб'єктам підприємницької діяльності методичної допомоги з питань обліку, аналізу, контролю;
• підготовка та підвищення кваліфікаційного рівня аудиторів тощо.

     Аудитори  або їх колективи мають право  об'єднатися у громадську організацію — Спілку аудиторів України, що може відкривати місцеві осередки за наявності не менше п'яти аудиторів, котрі є членами Спілки. Спілка аудиторів України має право делегувати своїх представників до АПУ і достроково їх відкликати, а також може вносити на розгляд АПУ проекти норм і стандартів аудиту.

     Робота  аудитора ведеться відповідно до документів, об’єднаних у дві групи:

     а) державні законодавчі акти;

     б) аудиторські стандарти (нормативи) та інші регулятиви [1].

     Також аудитор керується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ та такими нормативними документами:

• П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";
• П(С)БО 2 "Баланс";
• П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";
• П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";
• П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал";