Аудит фінансової звітності підприємства

     Аудитор повинен датувати аудиторський висновок числом, коли була завершена аудиторська  перевірка.

     Аудитор не повинен датувати аудиторський висновок числом, що передує даті підписання або затвердження фінансової звітності керівництвом господарюючого суб'єкта.

     Аудиторський  висновок має бути підписана аудитором (аудиторами), керівником аудиторської організації та завірено печаткою аудиторської організації.

     Відповідно  до цього стандарту існують такі види аудиторських висновків:

       • а) позитивний аудиторський  висновок;

       • б) умовно позитивний аудиторський  висновок;

       • в) негативне аудиторський  висновок;

       • г) відмова аудиторської фірми від вираження своєї думки

     Позитивний  аудиторський висновок має бути складений  тільки тоді, коли аудиторська організація  приходить до думки, що фінансова звітність господарюючого суб'єкта достовірно відображає його фінансовий стан і досконалі господарюючим суб'єктом фінансові та господарські операції відповідають вимогам законодавства.

     В умовно позитивному аудиторському  висновку думку аудиторської фірми  про достовірності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта означає, що за винятком визначених у аудиторському висновку обставин бухгалтерська звітність підготовлена таким чином,щоб забезпечити у всіх істотних аспектах відображення активів і пасивів економічного суб'єкта на звітну дату і фінансових результатів його діяльності за звітний період виходячи з нормативного акта,регулюючого бухгалтерський облік і звітність в Україні.

     Негативне аудиторський висновок має бути складено тоді, коли аудиторська організація  приходить до думки, що фінансова  звітність господарюючого суб'єкта містить спотворення,які у разі їх неусунення господарюючим суб'єктом можуть ввести в оману користувача фінансової звітності.

       Негативне аудиторський висновок  складається також у випадках, коли вчинені господарюючим суб'єктом  фінансові та господарські операції  достовірно відображені у фінансовій звітності, але не відповідаю вимогам законодавства.

     Причиною  складання негативного аудиторського  висновку, як правило, є незгода керівництва  господарюючого суб'єкта з думкою аудиторської організації про внесення поправок у фінансову звітність з метою усунення виявлених спотворень.

     Негативне аудиторський висновок не складається  в разі усунення господарюючим суб'єктом  спотворень, виявлених у ході аудиторської перевірки.

     Відмова аудиторської фірми від вираження  своєї думки про достовірність фінансової звітності економічного суб'єкта в аудиторському висновку означає, що в результаті певних обставин аудиторська фірма не може висловити таку думку в одній з установлених цим Порядком формі.

     Аудиторський  висновок складається не менше ніж  у трьох примірниках, з яких два надаються замовнику аудиторської перевірки.

     Аудиторський  висновок має бути зрозумілим користувачам фінансової звітності, містити вказівки на обмеження, викликані непевністю і (або) незгодою аудитора. Аудиторський висновок є відкритою інформацією, яка повинна бути доступна всім користувачам фінансової звітності.

     Аудиторський  висновок разом з відповідними фінансовими  звітами може бути опубліковано господарюючим  суб'єктом.

     Аудиторська організація може відмовитися від  складання аудиторського висновку тоді, коли аудиторська організація через обмеження обсягу аудиторської перевірки не може отримати достатні аудиторські докази для висловлення думки про фінансову звітність.

     Обмеження обсягу аудиторської перевірки - це явні дії або бездіяльність представників господарюючого суб'єкта або третіх осіб, спрямовані на перешкоджання проведенню вже почалася аудиторської перевірки в тому обсязі,який аудитор вважає необхідним для підготовки аудиторського висновку.

       Аудиторський звіт і аудиторський висновок, складені без проведення аудиторської перевірки, або за результатами аудиторської перевірки, але не відповідають змісту документів господарюючого суб'єкта, отриманих аудитором (аудиторами) в ході аудиторської перевірки, вважаються явно помилковими.

     Складання завідомо неправдивого аудиторського  звіту і аудиторського висновку тягне за собою відповідальність у встановленому законодавством порядку [26, с.208]. 
 
 

     3.3. Порядок узагальнення результатів аудиту 

     На  заключному етапі потрібно від аудитора проведення аналітичних процедур в якості останньої стадії перевірки фінансової звітності. Мета прийнятих аналітичних процедур на даному етапі полягає в тому, що б надати сприяння аудитору в оцінці результатів, отриманих під час аудиту, і складанні певної думки щодо фінансових звітів.

     Заключна  перевірка, як правило, стосується ознайомлення зі звітами та з'ясування:

       • а) чи відповідає певним  вимогам інформації та пояснення,  отримані у відповідь на невірні  дані;

       • б) чи є в наявності  невірні дані, які до цього не були ідентифіковані.

     У зв'язку з цим ознайомлення з протоколами  засідань Ради директорів і матеріалами  різних перевірок дає можливість аудитору визначити, чи схвалені і чи відображені відповідним чином  найважливіші рішення, що мають відношення до фінансової звітності.

     У ході роботи на заключному етапі може виникнути факти умовних подій, які можуть призвести до можливих втрат (виграшів). За ним аудитор  просить юристів клієнта надати наступні докази:

     • а) наявність умов, обставин, які  вказують на ймовірність втрат для компанії (підприємства), яка виникає в результаті пред'явлення претензій і вимог (наприклад, висунуті позови з приводу порушень патентних прав);

     • б) період, протягом якого виникла причина для здійснення юридичного (правового) дії;

     • в) ймовірність несприятливого результату;

     • г) обсяг чи межі потенційних втрат.

     Судові  розгляди, претензії та вимоги можуть бути як знаходяться на розгляді і  передбачувані до розгляду, так і  незаявлені.

     Відповіді юристів, які представляють можливість аудитору висловлювати стандартне безумовне думка зазвичай: а) вказує на високу ймовірність успішного результату або на те, що розглянуті питання не є суттєвими; б) не показують того, що юрист не провів відповідного розгляду даного питання, Наприклад: традиційний стиль листів юристів:

       • на нашу думку, якщо, дане  питання не годиться на розгляді, то він буде успішно захищений  від імені компанії;

     • ми вважаємо, що твердження позивача необгрунтовані;

     • у зв'язку з проведеною Вами аудиторською перевіркою фінансової звітності компанії Вам слід звернути увагу на те, що в даний час відносно компанії не розглядається ні одна претензія;

     • ймовірність несприятливого результату малоймовірно.

       На заключному етапі дуже важливо  також і те, коли керівництво,  яке підтверджує, що воно відповідає за фінансові звіти та надало всю стосуються справи інформацію аудитору, вважаючи її точної та повної [28, с.231]. 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ  

     В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності  виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва шляхом розвитку аудиту.

     За умов ринку ніхто в діловому світі не сприймає всерйоз підприємців, звітні дані яких не підтверджені аудиторським висновком. Висновки незалежних аудиторів мають відповідати загальноприйнятим стандартам, що можуть опиратися на економічні нормативи.

     Аудиторська діяльність регулюється Законом  України "Про аудиторську діяльність" від 14 вересня 2006 року № 140-V. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні й спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

       Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання фінансової звітності підприємства. Фінансова звітність підприємства — це система узагальнених показників, що характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік).

     Метою складання фінансової звітності  є надання користувачам для прийняття  правильних оперативних управлінських рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначено чинним законодавством.

     Якість  фінансової інформації зменшує інформаційний  ризик споживачів фінансових звітів. Недоброякісна, тобто викривлена інформація з фінансових результатів, яка узагальнюється, спотворює макроекономічні показники та приводить до прийняття неадекватних управлінських рішень на загальнодержавному рівні. Для того, щоб фінансова звітність була якісною, вона повинна відповідати наступним вимогам: реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників з минулими.

     Аудит фінансової звітності складається з трьох основних етапів: планування, збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності балансу та фінансової звітності, написання звіту (висновку).

     На  початку аудиту фінансової звітності  підприємств встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам.

     Переконавшись у правильності й достовірності  фінансової звітності, аудитор підтверджує  правильність її складання. Швидко це зробити дозволяє експрес-аудит балансу. Далі проводиться загальний огляд звітних форм клієнта.

     На  наступному етапі перевіряють правильність заповнення звітності за формою, а потім необхідно провести рахункову перевірку, тобто провести зіставлення і перевірити взаємозв'язок показників, відображених в різноманітних формах бухгалтерської звітності.

     Складовою аудиту фінансової звітності є фінансовий аналіз звітності, у процесі якого слід дати оцінку фінансової сталості й платоспроможності, зокрема розрахувати коефіцієнти і показники ліквідності й фінансової активності.

     Для вдосконалення процесу проведення аудиту слід поєднувати вибіркові перевірки правильності господарських операцій разом із суцільними перевірками каси, банку, розрахунків з підзвітними особами, списання матеріалів на витрати, забезпечення фінансових результатів, реагування на виявлені порушення.

     Аудиторський  висновок має вміщувати відомості  про достовірність або недостовірність  даних фінансової звітності підприємства, дотримання ним правил ведення бухгалтерського фінансового обліку, економічну оцінку його ліквідності, платоспроможності, дохідності. Крім чого, у висновку аудитора підкреслюється, що достовірність фінансової звітності підтверджується документами, які стосуються первинного фінансового обліку, грошовими документами, наявністю готівки, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей, необоротних активів (основних фондів) тощо.

     Наприкінці  висновку аудитор наголошує на позитивних і негативних сторонах діяльності підприємства, вказує на виявлені недоліки ти порушення, викладає рекомендації щодо їх усунення, поліпшення фінансового стану.

     Оскільки більшість підприємств облік ведуть за допомогою спеціальних програм, а інформацію зберігають у файлах даних аудитор для перевірки використовує комп'ютерну техніку. Для того, щоб зробити якісну перевірку та компетентні висновки, аудитор повинен або оволодіти технічними знаннями і навичками роботи на комп'ютері, або одержати практичну допомогу від експертів.

     Велике  значення для вдосконалення аудиту має внутрішній контроль на підприємстві. Якісний внутрішній аудит на СТОВ «Авіс» дає позитивний результат у вигляді зменшення виявлених помилок під час зовнішнього аудиту, складання достовірної та повної фінансової звітності. На наш погляд, доцільно в усіх галузях економіки, на кожному підприємстві запровадити систему внутрішнього аудиту з тим, щоб за цю роботу відповідала конкретна особа чи спеціальний відділ. Асигнування на утримання такої аудиторської служби слід здійснювати за рахунок виявлених внутрішнім аудитом резервів підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості й збільшення прибутків.