Баланс, як елемент фінансової звітності, його структура та методика складання

Значення балансу:

1) це основа бухгалтерської  звітності про результати господарської  та фінансової діяльності підприємства  за певний період;

2) основне джерело інформації  про майновий і фінансовий  стани суб'єктів господарювання;

3) інформаційна база для  податкових органів, кредитних  установ і органів державного  управління майном;

4) інформаційне забезпечення  для фінансового планування підприємства, контролю грошових потоків відповідно  до отриманого прибутку.

Зміст бухгалтерського балансу  складають такі його характеристики, як повнота охоплення сукупності всіх господарських процесів підприємства, здійснення економічно обґрунтованого групування господарських процесів, а також відображення зв'язків між господарськими явищами з додержанням типової кореспонденції рахунків. Значущість балансу важко переоцінити. Передовсім баланс є зовнішнім відображенням тієї господарської єдності, яка властива кожному підприємству. Діяльність підприємства є багатогранною, складною й динамічною; підприємство не має постійних зовнішніх меж, які б встановлювали реальні рубежі його діяльності та визначали її дійсний зміст. Такі реалії змальовує тільки баланс, даючи порівняльну грошову оцінку всім економічним, юридичним та адміністративно-господарським відносинам підприємства на кожний даний момент. Тільки баланс дає можливість наочно усвідомити обсяг і зміст виконаної за звітний період роботи. 
Баланс з особливою чіткістю відображає фінансовий стан підприємства, показуючи, чиї кошти вкладено в підприємство, як їх розміщено, чи є довгострокові позики, чи забезпечено покриття зобов'язань перед кредиторами і т. п.[5 ст. 217]

Користуючись низкою щорічних балансів, можна чітко уявити собі динаміку економічного розвитку підприємства та його господарської діяльності. Порівнянням точних цифр балансових даних у належній обробці з'ясовують, наскільки раціонально й економно велася на підприємстві робота, якою ціною  досягнуто кінцевих результатів, чи достатньо матеріальних запасів, чи надійні дебітори і т. п. Наявність своєчасних та правильно складених балансів дає можливість кожному керівникові, обмірковуючи всі позитивні та негативні сторони діяльності підприємства, свідомо вести господарство, пошук внутрішніх резервів та запровадження їх у дію. Баланс, як звітний документ, має неоціненний практичний зміст. Цим документом підприємство звітує перед своїм керівним органом, податковою адміністрацією, статистичними органами, кредитними установами. На підставі балансу та відповідних звітних форм визначають правильність указаного чистого прибутку, установлюють величину податків, обов'язкових внесків та платежів. Значення балансів для наукових досліджень полягає в тому, що вони дають у стислому викладі точні, систематизовані дані про майновий стан і господарську діяльність, статику й динаміку окремих господарств, їхніх об'єднань, цілих галузей промисловості. Без ретельного вивчення й усебічного дослідження таких балансів неможливе практичне опрацювання дійових засобів для розвитку та піднесення економіки України.[8, ст. 103]

Баланс підприємства повинен містити загальні дані про назву підприємства, місце знаходження (країну, де зареєстроване підприємство), організаційно-правову форму власності та назв органу управління, або назву материнської (холдингової) компанії, галузь і вид економічної діяльності за відповідними державними реєстрами, валюту балансу та одиницю її виміру (тис. грн.), повну адресу підприємства та дату, на яку складається баланс.

Звітним періодом для складання балансу є календарний рік. Баланс складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжні (місячній, квартальний) баланси, які охоплюють певний період, складаються наростаючим підсумком з початку звітного періоду. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Якщо підприємство ліквідується, то звітним є період з початку року до моменту ліквідації.

Ніякі виправлення в балансі підприємства не допускаються. Баланс підписує керівник і головний бухгалтер, їх підписи мають буті ідентифіковані.

Основою для заповнення балансу, тобто формування певної його статті, є бухгалтерські записи про залишки (сальдо) на кінець звітного періоду на синтетичних рахунках і субрахунках 1-6 класу плану рахунків. Усі ці записи повинні бути підтверджені відповідними первинними документами і відображати узагальнену інформацію про активи, капітал та зобов'язання підприємства на кінець звітного періоду.

Бухгалтерський баланс є  одночасно одним із методів бухгалтерського обліку і формою звітності. Як метод бухгалтерського обліку, баланс означає подвійне групування засобів підприємства та їх узагальнене відображення в грошовому вимірнику на певну дату. Причому подвійне групування означає, що одні і ті ж засоби відображаються подвійно: в активі за їх складом та функціональною роллю в господарській діяльності і в пасиві за джерелами їх утворення. Таку групування та відображення в балансі засобів підприємства дозволяє бачити наявність та зміни у їх складі у звітному періоді за їх видами (основні засоби, виробничі запаси, грошові кошти, дебіторська заборгованість та ін.), за їх функціональною роллю у виробничому процесі (оборотні і необоротні), а також бачити та контролювати джерела їх утворення: власні (власний капітал),позичені та залучені (поточні та довгострокові зобов’язання).

Бухгалтерський баланс будують  у формі двосторонньої таблиці. У лівій частині якої відображають засоби або активи і ця частина називається активом, і ця частина називається активом, а в правій частині – джерела утворення , або пасиви і ця частина називається пасивом. Ця будова дає можливість роздільного відображення господарських засобів та їх джерел. Така таблиця є свого роду звітністю про наявність та зміни засобів і джерел підприємства за звітний період.

Отже, як бачимо, в балансі  існує рівність двох частин: лівої  і правої, яка зумовлена тим, що в обох його частинах відображені одні і ті ж господарські засоби, але за різними ознаками: в активі – за складом та функціональною роллю в господарській діяльності, в пасиві – за джерелами їх утворення. Таке подвійне групування зумовлює дотримання збалансованості, тобто рівності активу і пасиву на будь яку дату. Тобто завжди дотримується рівність: А = П. Ця рівність є основним балансовим рівнянням і широко використовується в обліку для контролю правильності бухгалтерських записів. Підсумок балансу ще називають «валюта балансу».[8, ст. 52-64]

РОЗДІЛ 2.  Методика складання  балансу в ТзОВ «Ніала»

2.1.Структура балансу

 Порядок складання балансу в товаристві з обмеженою відповідальністю «Ніала» включає такі етапи: спочатку приймаються та обробляються первинні документи, що фіксують господарські операції, наступним етапом є складання журналів та відомостей на основі відповідних первинних документів. Журнали заповнюються на основі нагромаджувальних та групувальних відомостей, які узагальнюють інформацію за кредитовим принципом. Усі журнали відображають кредитові обороти у кореспонденції з дебетом рахунків.                              

Потім іде взаємоперевірка  записів кореспондуючих рахунків у  відомостях і журналах, а після  цього переносяться записи з журналів у Головну книгу. У Головній книзі  відкривається одна сторінка на кожний синтетичний рахунок. Вона може відкриватися на місяць, квартал, півріччя, дев’ять  місяців та рік.

Наступним етапом є складання  оборотної відомості на основі головної книги. Оборотна відомість служить  для контролю за правильністю розноски операцій на рахунках обліку, виведення  оборотів і сальдо на кінець періоду.

Якщо збігаються суми дебетового і кредитового сальдо та оборотів, це свідчить про правильність ведення  обліку з формального боку. Лише після складання оборотних відомостей можна заповнювати бухгалтерський баланс методом переносу залишків за рахунками на відповідні статті балансу.

Форму балансу підприємства та зміст його статей визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності». Згідно з цим нормативно-правовим документом баланс (звіт про фінансовий стан) складається за формою № 1 (код за ДКУД 1801001).

Метою складання балансу  є надання користувачам повної, правдивої  та неупередженої інформації про  фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Як і будь-яка форма  фінансової звітності, баланс включає  заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:

- назва підприємства, його організаційно-правова форма та місцезнаходження;

- назва звіту;

- дата, на яку складено  звіт;

- валюта, в якій складено  звіт та рівень її точності. [3]

За формою баланс – таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських  засобів і яка називається  активом, а на правій стороні, що називається  пасив, відображають джерела формування господарських засобів (у перекладі  з лат. слово «актив» означає дійовій, діяти, діяльній; слово «пасив» - утримуваний, бездіяльний). Слова «актив» і «пасив» означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так званні горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії,Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудова бухгалтерського балансу: Спочатку показують склад активу, а потім - пасив. Беручи в загальному, можна сказати, що актив - це система показників, які відображають склад і розміщення засобів господарства, згрупованих у якісно однорідні групи; пасив балансу - це система показників, які відображають джерела утворення й цільове призначення засобів господарства, також згрупованих в якісно однорідні групи.

У порівнянні зі звітними формами  баланс містить найбільшу кількість  показників. Господарські засоби та джерела  їх утворення групують в балансі  за економічно однорідними групами  – стаття балансу. До кожної статті балансу включаються однакові за економічним змістом засоби господарства чи джерела їх утворення. Статті балансу  мають загальну назву, окремий код, і їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу  поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) i пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу). Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебіторі та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власний і залучення коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку,розрахунки з постачальниками тощо.[4]

Статті балансу розподіляються на однойменні та комплексні. Однойменні статті відображають стан якогось одного виду господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція. статутний капітал, пайовий капітал. Комплексні статті відображають стан кількох видів господарських  засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, стаття «Виробничі запаси» об'єднує матеріали, паливо, Запасні частині, напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо.

Кількість статей балансу  не регламентується нормативними актами, але їх має бути стільки, щоб відобразити стан майна і не тільки в цілому, а й згідно з його галузевих особливостей, щоб створити передумови для забезпечення контролю за збереженням майна, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, бути важливим джерелом інформації для аналізу та управління діяльністю підприємства. У зв'язку з цим Міністерство Фінансів України розробляє та затверджує номенклатуру статей балансу. Для здобуття узагальнення даних про стан та використання господарських засобів статті об'єднують в групи та розділи. При цьому назва і кількість статей балансу тісно пов'язані з класифікацією майна та джерел його утворення. А тому слід відрізняти три способи групування господарських засобів та джерел їх утворення, які відображаються у різних статтях балансу:

-  перший - за функціональною  роллю господарських засобів  (актив) та порядком утворення  й цільовім призначенням (пасив);

-  другий - за способом  перенесення вартості засобів  виробництва на продукт, а джерел - за формами утворення та цільовім  призначенням;

-  третій - за цільовім  призначенням засобів господарства  и джерел їх утворення.

Актив відображається в балансі  за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання  в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

 Витрати на придбання  та створення активу, не можуть  бути відображені в балансі,  включаються до складу витрат  звітного періоду у звіті про  фінансові результати.

Зобов'язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність  зменшення економічних вигод  у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням  активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

Згідно з нещодавно прийнятим Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» усі статті активу і пасиву балансу(звіту про фінансовий стан) виходячи з їхньої економічної однорідності зведені у визначені розділи балансу і структура бухгалтерського балансу складається з розділів, яких у активі три, а у пасиві – чотири (рисунок 2).