Бухгалтерський облік в Міжнародному Бізнесі

Підприємствам, які мають  у своєму грошовому обігу іноземну валюту, відкривається в банку  поточний рахунок в іноземній  валюті. Може бути відкритий для зберігання коштів в одній валюті (наприклад, доларовий рахунок, для зберігання франків, марок і т. д.) або ж у різних валютах.

Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається  в тому ж банку, де відкритий і  основний поточний рахунок у національній валюті, для його відкриття потрібні тільки заява банківської форми і картка зі зразками підписів керівника і головного бухгалтера. Якщо ж поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в іншому банку, для його відкриття потрібні всі ті документи, що й для відкриття поточного рахунка в національній валюті. Застосовуються й типові банківські документи для оформлення руху грошових коштів на поточному рахунку в іноземній валюті. Лише у виписці банку з поточного рахунка надходження і списання коштів відображається в національній та іноземній валютах за курсом Національного банку на день виписки. Оскільки курс валют змінюється, виникає необхідність відображення в обліку курсових різниць, що виникають з моменту здійснення господарської операції та її оплати, а також на звітні дати.

Для бухгалтерського  обліку наявності та руху грошових коштів в іноземній валюті передбачений рахунок 132 «Поточний рахунок в іноземній валюті». Кореспонденція рахунків з руху грошових коштів в іноземній валюті аналогічна тій, що й за поточним рахунком у національній валюті. Курсові різниці, які виникають, обліковуються на рахунках:

— в разі зростання курсу гривні: кредит рахунка 714 «Дохід від операційної курсової різниці» (з операцій зв’язаних із операційною діяльністю) або кредит рахунка 744 «Дохід від поопераційної курсової різниці» (операцій, пов’язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю);

— в разі спаду курсу гривні: дебет рахунка 945 «Втрати від операційної курсової різниці» (з операцій пов’язаних із операційною діяльністю) або дебет рахунка 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць (з операцій, пов’язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю).

91. Рух грошових коштів та їх відображення в регістрах

92. Облік власного капіталу статутного, додаткового, резервного, вилучення

Власний к-л (уставний капітал, пайовий кап-л, додатковий кап-л, резервний  кап-л; нерозподілений прибуток). Уставний капітал являє собою сукупність вкладів учасників в майно  при створенні п-ва задля забезпечення його уставної д-ті. В держ п-вах уставний к-л формується за рах-к частки нац майна, що виділена п-ву. Майно п-в з іноз інвестиціями при створенні формується за рах-к внесків засновників. Уставний к-л може бути збільшено за рах-к додаткових внесків засновників або відрахування в нього частини прибутку. Для формування уставного к-лу АТ викоритовують: власні накопичення; власне майно, що перелано АТ; приватизаційні папери. Формування уставного к-лу АТ відображається на рах-ку 40. Після реєстрації  АТ на суму підписки на акції роблять запис: Дт 46 “неоплачений к-л” – Кт 40 “Уставний к-л”. Резервний к-л створюється з метою вирішення можливих в майб фін ускладнень і забезпечення норм роботи п-ва.. розмір визначається як максимальний процент від уставного к-лу (так, в АТ не менш 25%). Резервний к-л створюється за рах-к щорісних відрахувань від прибутку (Дт 44 – Кт 43 “Резервний к-л”). Кошти резервного к-лу використовуються на додатк витрати впо вир і соц розвитку, на поповнення обігових коштів, покриття збитків, виплату гарантованих дивідендів тощо (Дт 43 – Кт 40, 67 “Розрахунки з учасниками”, 44). 

93. Облік податку на прибуток.

Важливим  питанням  є  визначення  об’єкта  оподаткування , іншими  словами  з якої  суми  прибутку  стягується  податок. Міжнародна  практика  свідчить , що завжди  є  різниця  між сумою  прибутку   підприємства , що  витікає  з  даних  бухгалтерського  обліку  і  відображається у  фінансовій  звітності , та  сумою  прибутку  для  цілей  оподаткування. Бухгалтерський   облік  не  залежить  і  не  повинен  залежати  від  податкової  системи.  Він  організовується  на  основі  загальноприйнятих  принципів обліку , які є  постійними , і  саме за  цими принципами відображається  формування  фінансових  результатів.

Ставка  податку  на  прибуток  корпорацій  та ін. підприємств  в  різних  країнах. В  США , наприклад, податок  на  прибуток  стягується  за  трирозрядною  шкалою ставок : 15 % на  перші  50 тис.$ прибутку , 25%  на  наступні  25 тис. , 34% - понад  цю суму. У  Франції  податок на прибуток  АТ коливається  від  34% - 42%. В  усіх  країнах застосовується  авансова  система  виплат  податку  на  прибуток  у  державні  та  місцеві  бюджети , яка  встановлюється  державою. Наприклад,  французькі  АТ  здійснюють  протягом  року 4-и  авансові   виплати  податку  на  прибуток: 1)9,25 %  - 15  березня ; 2) 9,75 % - 15 червня ; 3) 9,75% - 15 вересня ; 4)9,25% - 15  грудня ; 5) решта – 34% від податкового  прибутку року –  4-и  попередні аванси – 15 квітня наступного року.

Авансові виплати податку  на прибуток відображаються в обліку наступним чином: Дт “Розрахунки з бюджетом (субрахунок “Розрахунок з бюджетом по податку на прибуток”)”, Кт “Рахунок в банку”.

Наприкінці  звітного  періоду , виходячи  з  фактичної  суми  одержаного  прибутку , скоригованого  для  цілей оподаткування ,  визначають реальну  суму  податку  на  прибуток. Наприкінці  року  на річну  суму  податку  на прибуток  підприємство  зробить  такий  запис : Дт “Витрати  по  податку на  прибуток” ; Кт “Розрахунки  з  бюджетом ( по  податку  на  прибуток)” .  Таким  чином , сальдо  рахунку “Розрахунки  з  бюджетом ( по  податку  на  прибуток)”   на 1.01 наступного  року  показує  решту  заборгованості  перед  бюджетом , яка  має  бути  перерахована у  встановлений  строк. Сума  прибутку  після  сплати  податку  становить чистий  прибуток  корпорації ,  що  залишається в її розпорядженні.

Ставки податку на прибуток, об'єкти оподаткування і  порядок визначення оподатковуваного прибутку, порядок обчислення І сплати податку, обов'язки і відповідальність платників регламентуються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати».

Відповідно до Плану  рахунків облік податку на прибуток ведеться на рахунку 98 «Податки на прибуток»  за субрахунками: 981 «Податки на прибуток від звичайної діяльності»,

982 «Податки на прибуток  від надзвичайних подій».

На субрахунку 381 «Податки на прибуток від звичайної діяльності»  ведуть облік нарахованої суми податку  на прибуток від звичайної діяльності, визначеної за встановленою ставкою від прибутку, відображеного в бухгалтерському обліку (незалежно від суми прибутку для цілей оподаткування).

На субрахунку 982 «Податки на прибуток від надзвичайних подій» відображають суму податку, яка підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій. При цьому треба мати на увазі, що у Звіті про фінансові результати чистий прибуток (збиток) обчислюється як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності і надзвичайного доходу, надзвичайних затрат і податку з надзвичайного прибутку. У статтях звіту «Надзвичайні доходи» та «Надзвичайні затрати» відповідно відображають:

— прибуток або збиток від інших подій і операцій, що відповідають визначенню надзвичайних подій;

— невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи затрати на запобігання виникнення втрат від стихійного лиха, техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування і покриття втрат від надзвичайних подій за рахунок Інших джерел.

94. Характеристика та визначенні доходів. 

Дохід визнач-ся як елемент  діял-ті – операт., фін., інвестиц-ї  – якщо відбулася подія його визначення на основі ек. змісту господ. операції та юр. оформлення. Згідно полож. БО 3 існує 3 види доходів: продаж гот. продукції/куплених товарів; надання послуг (виконання робіт); проценти, роялті, дивіденти та інші види доходу. Діяюча в У. клас-ція доходів пов’язана з клас-цією затрат. Доходи харак-ся за типами дія-сті, внаслідок якої вони виникають від зичайної та надзвич. дія-сті (події). Прикладом звичайної діял-ті може бути вир-во та реалізація продукц., розрах-ки з постачальн., замовниками, банк. установами. Звичайна дія-сть поділ-ся на оперативну та неоперативну (фінансову та інвестиційну, іншу). Операц. діял-ть – осн. статутна дія-сть підпр-ва, інші види діял-ті, які не є інвестиц. чи фін. діяльн-тю. Осн. дія-сть – діял-ть, пов’язаної з вир-м або реалізацією прод., що є осн. метою створення підпр-ва та забезп-ть основну частку його дох-ду. Доходи, пов’язані з осн. діяльністю, розрізнять за функціями – вир-во, управління, збут. Інвестиц.діял-ть – придбання та реалізація тих необоротн. активів, а також тих фін. інвестицій, які не є складовою еквівалентів грош. коштів. Фін. діяльність визначає діял-сть, що призводить до змін розміру та складу власного та позичк. капіталу підпр-ва. До надзвич. подій відносять операції такого типу: стихійне лихо, пожежа, аварії. Але одні й ті ж самі події можуть бути надзвичайними для одного підпр-ва і звич. для іншого. Напр, дохід від покриття стихійного лиха буде розглядатись як надзвич. підпр-ом, яке їх одержало, та звич. витратами для страхоої компанії. Різні види доходу мають різні критерії визнання. Дохід від продажу (реалізації) гот. прод. або товарів торговим підпр-ом визнач-ся якщо: підпр-во передало ризик і вигоди, пов’язані з правом власності на гот. прод; підпр-во не бере участі у керів-ві, пов’язаному з майбут. володінням, не здійснює контроль за проданою продук.; сума доходу може бути достовірно оцінена; ймовірне отримання підпр-ом економ. вигод, пов’язаних з операцією; затрати можуть бути достовірно визначені. Дохід з наданням послуг може бути визначеним виходячи з наявності таких умов: можл-ть достовірної оцінки доходу; ймовірність отримання ек. вигод; можл-ть достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можл-ть оцінки затрат.

95. Облік доходів залежно від реалізації продукції (робіт, послуг).

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" визначено критерії визнання доходу для трьох типів операцій: реалізації продукції (товарів), надання послуг і використання активів підприємства, які приносять відсотки, роялті та дивіденди іншими сторонами

Критерії визнання доходу застосовуються до кожного типу операцій, проте стандартом визначено обставини, за яких вони застосовуватимуться до кожної з трьох категорій доходу. Ці критерії, звичайно, застосовуються окремо до кожної операції. Водночас, за певних обставин, додержуючи принципу превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), критерії визнання застосовуються до:

• окремих тотожних елементів  операції, коли компенсація охоплює  одночасно і реалізацію продукції (товарів), і окремо супутню послугу

(наприклад, коли ціна  реалізації продукції (товару) включає  певну суму за подальше обслуговування, ця сума відстрочується і визначається як дохід за період, впродовж якого здійснюється обслуговування);

• двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті господарської  операції (наприклад, підприємство може продати товари (продукцію) і одночасно укласти окрему угоду на придбання товарів (продукції) у майбутньому. У такому разі дві операції розглядаються разом).

Рахунки класу 7 "Доходи і результати діяльності" призначені для узагальнення інформації про  доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. Склад доходів та порядок їх визнання визначаються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

На рахунках цього  класу, крім рахунку 76 "Страхові платежі", протягом звітного року за кредитом відображається сума загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), що включені до ціни продажу, за дебетом –що місячне відображення належної суми непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), щорічне або щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 "Фінансові результати".

На рахунку 76 "Страхові платежі" узагальнюється інформація про надходження страхових платежів та їх повернення страхувальникам, із щомісячним віднесенням всієї різниці на субрахунок 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг".

Рахунок 70 „Доходи від  реалізації”

Рахунок 70 "Доходи від  реалізації" призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт  і послуг, доходів від страхової діяльності, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу.

За кредитом субрахунків 701 - 703 відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); суми, які отримуються підприємством на користь комітента, принципала; повернуті перестраховками частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій); результат зміни резервів незароблених премій (у страхових організаціях); та списання у порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати".

На субрахунку 701 "Дохід  від реалізації готової продукції" узагальнюється інформація про доходи від реалізації готової продукції.

На субрахунку 702 "Дохід від реалізації товарів" підприємства торгівлі та інші організації узагальнюють інформацію про доходи від реалізації товарів.

96. Облік фінансових операцій

97. Інформація про доходи підприємства

98. Завдання і об'єкти обліку готової продукції

К готовой продукции относится продукция, обработка которой закончена и которая прошла испытание, приемку, укомплектование, согласно условиям договора с заказчиком и отвечает техническим условиям и стандартам. Готовая продукция, подлежащая сдаче заказчикам на месте и не оформленная актом приемки, числится в составе незавершенного производства. В бухгалтерском балансе остатки готовой продукции отражаются по фактической производственной себестоимости. В текущем учете наличие и движение готовой продукции оценивается по принятым учетным ценам: по плановой себестоимости (с обособленным учетом отклонений между фактической и плановой себестоимостью) или по отпускным (оптовым) иенам предприятия (с Обособленным учетом отклонений между фактической производственной себестоимостью и отпускной стоимостью продукции). Второй вариант обеспечивает сопоставимость оценки готовой продукции с отчетностью, а также соблюдение единства оценки в документах на продукцию отгруженную и реализованную. Отклонения фактической себестоимости готовой продукции от плановой (или от отпускной стоимости) учитываются на отдельных аналитических счетах по однородным группам изделий, которые открываются в составе счета готовой продукции. В регистрах аналитического учета эти отклонения отражаются отдельной позицией. Основными задачами бухгалтерского учета готовой продукции ее реализации являются: своевременное оформление соответствующими документами готовой продукции, выпущенной из производства; обеспечение контроля за ее сохранностью складах предприятия; своевременное отражение операций отгрузке и реализации продукции и расчетов с покупателями; обеспечение контроля за выполнением плана выпуска и ре-продукции. Выпущенная из производства готовая продукция сдается на склад по накладным. Они выписываются в двух экземплярах 1'цехом-сдатчиком и после подписи уполномоченного должностного лица цеха и отдела технического контроля вместе с продукцией сдаются на склад. Один экземпляр накладной с распиской заведующего складом о принятии готовой продукции | возвращается цеху-сдатчику. На основании второго экземпляра накладной, материально ответственное лицо делает записи в ^карточках складского учета об оприходовании готовой продукции, после чего вместе с материальным отчетом передает накладные в бухгалтерию. На складе учет готовой, продукции в карточках складского учета ведут по наименованиям и сортам (номенклатурным номерам). Записи в карточках делаются по каждому приходному и расходному документу с выведением остатка после каждой записи. В бухгалтерии ведут ведомость (книгу) остатков готовой продукции, как и в учете материалов. В бухгалтерии на основании сдаточных накладных ведут Beдомость выпуска готовой продукции за отчетный месяц, в которой выпущенная из производства продукция группируется по видам и сортам (номенклатурным номерам) и отражается в двух оценках: по учетным ценам (как правило, по плановой себестоимости) и по фактической себестоимости (которая определяется в конце месяца после составления отчетной калькуляции).   Для учета готовой продукции используется активный счет 26 (готовая продукция). При оприходовании выпущенной из производства готовой продукции в бухгалтерском учете делают запись по дебету счета 26 "Готовая продукция" и кредиту счета 23 "Производство".