Кредитування населення

    Умовою отримання  картки є платоспроможність клієнта. Для отримання кредитної карти клієнт повинен надати банку встановлену банком суму грошових коштів. Оплата товарів і послуг може бути проведена і при відсутності грошових коштів на рахунку клієнта, тобто за рахунок банківського кредиту. Банк за свої послуги від операцій з кредитними картками отримує прибуток, який складається з:

• комісійні, що справляються з торгівельних організацій при сплаті рахунків за відпущений власнику кредитної картки товар ( в основному від 1 до 4% об’єму продаж по кредитній картці );
• щорічної плати клієнтів за кредитні картки ( якщо вона справляється );
• відсотка за кредит, що надається власникам карток в рамках ліміту кредитування.

      Основними функціями кредитних карт є:

     а) безготівкова оплата товарів і послуг;

    б) зняття наявних засобів, як у відділеннях банку, так і через банкомати;

     в) оплата рахунків в рамках ліміту кредитування, з використанням кредиту, овердрафту, що надається в порядку.

      Автокредитування - різновид споживчого кредитування, який виділився в самостійну кредитну лінію з певною політикою на ринку автомобільного кредитування.

      Автокредит надається в цілях придбання позичальником транспортного засобу з можливістю відстрочення платежу, з подальшим відшкодуванням кредитних сум і відсотків по ним. Оплата може проводитися одноразовим платежем або рівновеликими платежами через рівні проміжки часу.

      Іпотечний кредит - іпотека від грецького hypotheke - застава, застава. Іпотечний житловий кредит - це цільовий довгостроковий кредит (видають на 10-40 і більше років), наданий під порівняно низький річний відсоток, для будівництва або покупки нерухомості, під заставу даної нерухомості як забезпечення зобов'язання, до повернення банку кредитних сум і відсотків по ним.

       Розстрочка платежу може бути різній періодичності: щомісячною, квартальною, щорічною, при фіксованому відсотку за непогашену частину заборгованості.

     Банківський кредит - позика (позика), що надається банківською установою юридичній особі в грошовій формі на меті задоволення насущних потреб компанії.

       Кредити,  що надаються банками, поділяються:

   1) за строками  користування:

      а) короткострокові – до 1 року;

      б) середньострокові  – до 3-х років;

      в) довгострокові  – понад 3-х років.

       Строк  кредиту, а також відсотки за  його користування ( якщо інше  не передбачено умовами кредитного  договору ) розраховуються з моменту  отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника ) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

      Короткострокові  кредити можуть надаватись банками  у разі тимчасових фінансових  труднощів, що виникають у зв’язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

      Середньострокові  кредити можуть надаватись на  оплату обладнання, поточні витрати,  на фінансування капітальних  вкладень.

      Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше. При довгостроковому кредитуванні населення ббанк приймає як форму забезпечення договір застави майна позичальника. Майно, прийняте під заставу, повинно бути застраховане за рахунок позичальника, договір завірений нотаріально. Заставити позичальник може будинок, що будується чи купується, але із нотаріальної контори повинна надійти заборона про відчуження будинку іншій особі до тих пір поки не погаситься кредит і відсотки за користування ним.

      Термін  кредитування «до запитання»  має на увазі, що позичальник  повинен повернути кредит наданий банком на протязі 7-ми днів з дня письмового повідомлення його кредитором.

2. за забезпеченням:

       а)  забезпеченні заставою ( майном, майновими  правами, цінними паперами );

       б)  гарантовані ( банками, фінансами  чи майном третьої особи );

       в)  з іншим забезпеченням ( поручительство, свідоцтво страхової організації  );

       г)  незабезпечені ( бланкові).

    3) за ступенем  ризику:

       а)  стандартні кредити;

       б)  кредити з підвищеним ризиком.

    4) за методами надання:

       а)  у разовому порядку;

       б)  відповідно до відкритої кредитної  лінії.

      Клієнт  може неодноразово брати і  погашати будь-які суми за умови,  що сальдо по судному рахунку  не перевищить ліміту, який обумовлено  в кредитному договорі.

       в) гарантійні ( із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язання ).

    5) за строками  погашення:

       а)  водночас;

       б)  у розстрочку;

       в)  достроково ( за вимогою кредитора,  або за заявою позичальника );

       г)  з регресією платежів;

       д)  після закінчення обумовленого  періоду ( місяця, кварталу ).

    Грошові споживчі  кредити за термінами погашення  класифікуються на:

• кредити в розстрочку платежу;
• револьверні ( відновлювальні ) кредити;
• кредити без розстрочки платежу.

    Кредити у  розстрочку платежу передбачає  погашення його відсотків за  ним щомісячно рівними частинами.  Терміни погашення таких кредитів  – від двох до п’яти років,  суми кредиту залежать від  об’єкта кредитування, кредити надаються під забезпечення гарантів. Кредити з розстрочкою платежу основна частина споживчого кредиту.

    Револьверні  кредити включають кредити, надані  позичальником за єдиним активно-пасивним  поточним рахунком у вигляді  овердрафту чи кредитною карткою.  Надання овердрафту здійснюється під забезпечення ощадним вкладом чи цінними паперами або без забезпечення шляхом видачі чекової книжки.

    Лізинг (фінансова оренда) - лізинг від англійського charter - оренда, майнове наймання, форма кредитування без передачі права власності на товар орендареві.

      Лізинг як вид інвестиційної діяльності банку (лізингодатель) з придбання майна (предмету лізингу) і передачі його в тимчасове володіння і користування, на підставі договору лізингу фізичним або юридичним особам (лізингополучатель) за певну плату, на певний термін і на певних умовах, обумовлених договором, з правом викупу майна лізингополучателем. (Федеральний закон РФ "Про фінансову оренду (лізингу)" від 29 січня 2002 р. 10-ФЗ)

     Розуміючи описи кредитів по цільовій спрямованості, варто відзначити і інші критерії класифікацій кредитів.

     Кредити класифікуються:

      1) по критерію забезпечення кредитів (забезпечені і не забезпечені, такі як, кредит під заставу цінних паперів, кредит під заставу злитків дорогоцінних металів, кредит під заставу рухомого і нерухомого майна, кредит на основі поручительства);

     2) по характеру погашення кредитів (одноразово або в розстрочку, такі як, кредит з едіноразовим погашенням, кредит з щомісячним погашенням, кредит з погашенням у міру вимоги);

     3) по видах процентних ставок (кредит з фіксованою процентною ставкою, кредит з плаваючою процентною ставкою);

     4) по термінах погашення кредитів (короткостроковий кредит, середньостроковий кредит, довгостроковий кредит, онкольний);

     5) по методу стягування відсотка (відсотки утримуються у момент надання кредиту, у момент погашення кредиту або впродовж всього терміну кредиту).

    Крім вказаних  кредитів позичальникам надають  також обліковий короткостроковий  кредит ( дисконт векселя ), кредит з індивідуальними умовами для придбання дорогих товарів, навчання дітей, персональні позички студентам тощо.

    Раніше споживчий  кредит фізичним особам надавався  на строк не більше 10-ти років.  Відтепер строк повернення кредиту  визначається кредитором і позичальником у кредитному договорі та залежить від мети кредитування, розміру кредиту та платоспроможності позичальника.

 

 

РОЗДІЛ 2. СПОЖИВЧЕ КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

2.1.Сутність  споживчого кредиту

 

    Якщо спочатку звернутися до історії споживчого кредитування ще в Росії до 1917 року, то перші кооперативні заклади дрібного кредиту в Росії були створені в 60 – х роках ХІХ ст. – позико–збережні товариства. Вступний внесок в подібне об’єднання був встановлений на рівні 1 крб., а пайовий - 50 крб. Максимальний розмір позики був можливий  до 80 крб. терміном на 6 місяців. Однак при нестандартних обставинах позика могла бути продовжена ще на три місяці. Позико – збережні товариства виручали селян, що не могли розплатитися з розтовщиками, допомагали знижувати та ліквідовувати недостачі, перешкоджали тенденції до розорення села. При видачі кредиту в позико – збережних товариствах враховувалась працездатність позичальника, його належність, правові переваги і т. ін. В якості забезпечення кредиту в заставу допускався придбанний інвертар, надлишки сільськогосподарської продукції та домашня худоба.

    До початку ХХ ст. в народному господарстві Росії (територія України входила до складу Росії) були створені умови для успішного розвитку кооперативної організації невеликих сум кредиту, але вже не у формі позико - збережних товариств, що потребували від своїх членів пайові внески, а кредитних, що не потребують паїв. Підйом в розвитку кредитної кооперації, що почався  після 1905 року досяг кульмінації  до 1912 року.

    Кредитні товариства видавали позики, як короткострокові - на один рік, так і довгострокові - терміном на п’ять років з 12% річних. Призначення позик, що видавалися кредитними товариствами, було сільськогосподарським: купівля землі, її оренда, обробіток та удобрення, купівля сільськогосподарських знарядь, худоби, насіння, кормів для худоби та т. ін. Крім того, кредитні товариства могли видавати, так звані, кустарно - ремісницькі позики на купівлю знарядь кустарно - ремісницького виробництва; могли бути й "виробничі позики загального призначення": найм робочої сили, здійснення господарських будівель, спорядження для промислів, які передбачали тимчасове залишення місця постійного проживання. Наглядно, що кредитні товариства ризикували видавати й невиробничі позики: на купівлю товарів для продажу, сплати боргів, особисті витрати та жилі будівлі. Тільки при повній наявності інформації про клієнта можна було дозволити собі кредитування такого великого кола інтересів позичальника.

    Розмір відкритого кредиту визначався заможністю двору, що вимірювалася цінністю основного капіталу (земля, будівлі, худоба, інвентар). В деяких господарствах кредит по відношенню до капіталу складав всього 4-5%.

    Іпотечний кредит виник ще в рабовласницькому суспільстві, де він отримав розвиток при феодалізмі, але особливо розповсюдився при капіталізмі. Цей кредит дозволяє підприємцям збільшувати розмір виробничого використання вільного капіталу, дає можливість придбати машини, обладнання та інші засоби виробництва, тобто сприяє розвитку та зміцненню ринкових відносин. Кредит видається, як правило, на термін більше п’яти років.

    При заставі нерухомого майна боржник лише номінально зберігає право власника. Фактично в цьому випадку земельна рента, що виступає економічною формою реалізації земельної власності, присвоюється кредитором.

    Надають іпотечний кредит, як правило, банки, що спеціалізуються на видачі довгострокових кредитів під заставу нерухомості. До них відносяться також і земельні банки, що видають довгострокові кредити в основному під заставу землі.

    Історія створення земельних банків в Росії, де вони відігравали велику роль в розвитку кредитної системи, тісно пов’язана зі своїм соціально-економічним та політичним життям країни другої половини ХІХ - початку ХХ століть. На початку 70 - х років минулого століття були створені одинадцять акціонерних іпотечних (земельних) банків. Значну роль в проведенні аграрної політики в дореволюційній Росії грали державні банки: Державний селянський поземельний банк (заснований в 1882) та Державний дворянський земельний банк (1885 р.).

    На державний селянський поземельний банк була покладена задача видавати кошти селянам на купівлю землі поміщиків. Банк видав селянам довгострокові позики теміном на 34,5 року. За 1883 - 1895 рр. банк видав 15 тис.грн. позик на загальну суму 82 млн.крб. За його участю було придбано та куплено 2,4 млн. десятин землі, головним чином поміщицької.

    Деякий застій поземельного кредиту був пов’язаний зі спадом економіки в 1905 - 1907 рр. Відродив та прискорив розвиток цього кредиту економічний підйом 1909 - 1913 рр. Однак перша світова війна привела до скорочення діяльності іпотечних банків, а потім і її припинення.

    Так як іпотечний кредит передбачає наявність приватної власності, перед усім на землю, то саме з причини її відміни на території Росії та України після 1917 року іпотечні банки були закриті, оскільки не стало основи для здійснення операцій по заставі

    Діяльність українських комерційних банків нині зосереджена переважно на роботі з юридичними особами . Це явище тимчасове. У процесі подальшого розвитку ринкових відносин  питома вага операцій із фізичними особами неодмінно зростатиме, тож фінансово-кредитні установи нашої держави мають це враховувати. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх операцій, які проводять фінансово–кредитні установи країн із ринковою економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з фізичними особами.