Кредитування населення

    Споживчий кредит має багато специфічних  рис, пов`язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян.

    По-перше, цей вид позики відображає відносини між  кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання  для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад. Акцій, облігацій тощо).

    По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

    По-третє, споживчий кредит є засобом  задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ ( товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

    По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами ), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах.

    Отже взагалі, для населення споживчий кредит носить тільки позитивний характер, так він прискорює одержання визначених благ (товарів, послуг ), які вони могли б мати ( одержати ) тільки в майбутньому - при умові накопичення суми грошових коштів, матеріальних цінностей або послуг, будівництва або інших.

    Надання споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує його життєвий рівень, а з другого боку прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів. В процесі погашення споживчих позик у населення зменшується на відповідну  суму платоспроможний попит, що необхідно враховувати при визначенні обсягу та структури товарообігу, платних послуг, динаміки доходів та витрат населення, грошової маси в обігу. Таким чином розмір кредитів тісно пов’заний з формуванням купівельного фонду населення та його відповідності обсягу до структури товарного фонду та послуг.

    Споживчий кредит - кредит ,який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку , якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

    Суб’єктами кредитних відносин являються фізичні особи (позичальники ), а в особі кредитора виступають  банки, інші кредитні установи ( ломбарди, пункти прокату та інші підприємства та організації ).

    Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад торгівельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не змінюється.

    Об’єктом кредитування є витрати, пов’язані з задоволенням попиту населення поточного характеру, в тому числі придбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного)  характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна.

    Що стосується більш детального регулювання споживчого кредиту зі сторони держави в порівнянні з іншими формами кредиту, то це в основному проявляється в регулюванні процентних ставок, строків, додержання принципів соціальної справедливості, доступності кредитів. Більш детальне регулювання обумовлене тим, що споживчий кредит появ’я заний з потребами населення, рівнем його життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Організаційно-економічні  умови споживчого кредитування  в сучасних умовах

    Процес кредитування як і будь-який процес містить у собі де – кілька етапів. Вданому випадку процес кредитування можна розділити на декілька етапів, кожен з яких вносить свій внесок в якісні характеристики кредиту та визначає ступінь його надійності та прибутковості для банку:

    1) попередній  аналіз ринку  та розробка  стратегій кредитних  операцій;

    2) розгляд заявки  на отримання кредиту та інтерв`ю  з майбутнім позичальником;

    3) оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику пов`язаного з видачею кредиту;

    4)  підготовка кредитного договору ( структурування кредиту ) та його підписання;

    5) контроль  за виконанням умов договору  та погашенням кредиту.

    Кожен банк  повинен мати чітку та детально  пророблену програму розвитку  кредитних операцій. Бажано сформувати цілі, принципи та умови видачі кредитів різним категоріям позичальників у спеціальному документі – меморандумі про кредитну політику, де вказані пріоритетні сфери кредитної діяльності банку на майбутній період і визначені такі важливі моменти кредитної роботи банку, як розподілення повноважень при прийнятті рішень про видачу кредиту, граничні розміри суди одному позичальнику, вимоги до забезпечення та погашення кредиту, порядок видачі кредитів працівникам та засновникам банку, комплекс мір з контролю за якістю кредитного портфелю і т. ін.

    Підготовка  такого документу дозволяє керівництву  банка виявити сильні та слабкі  сторони його діяльності, його  позиції по відношенню до конкурентів,  визначити загальну лінію поведінки  та забезпечити однозначний підхід до клієнтів працівників різних ієрархічних рівнів банку.

    За даними  американських аналітиків, 35 – 40% виникає в результаті недостатньо  глибокого аналізу фінансового  стану позичальника на попередній  стадії переговорів. 

    Клієнт, що  звертається в банк за отриманням споживчого кредиту, повинен надати заяву, де містяться початкові дані про необхідний кредит: ціль, розмір кредиту, вид та строк кредиту, можливе забезпечення.

    До заяви  повинні додаватися документи,  які є обгрунтуванням прохання  про надання кредиту та поясненням причини звернення в банк. Ці документи  -  необхідна складова частина заяви. Їх детальний аналіз здійснюється на наступних етапах, після того, як представник банку проведе попереднє інтерв`ю з заявником та зробить висновок про перспективність угоди.

    До складу  пакета супроводжуючих документів, що надаються в банк разом  з заявою, входять наступні:

    1) податкові декларації – це важливе джерело додаткової інформації. Там можуть міститися відомості яких не має в інших документах. Крім того вони можуть характеризувати позичальника, якщо буде виявлено, що він ухиляється від сплати податків з частини прибутку.

    2) довідки з  місця роботи позичальника  про  стаж роботи на підприємстві, розміри заробітної плати і  утримань з неї ( виплати податків, погашення позичок (у тому числі  за товари, придбані в розстрочку, утримання аліментів та інших  стягнень);

    3) книжки по розрахунках за комунальні послуги, квартирну плату;

    4) документів, що підтверджують прибутки по вкладах, цінних паперах;

    5) інших документах, що підтверджують інші доходи та витрати  позичальника та його сім’ї (розрахункові документи, що підтверджують витрати по утриманню дітей в дошкільних установах, плату за навчання ).

    Заява надходить до відповідного кредитному працівнику, який після розгляду проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником – власником чи представником керівництва фірми, фізичної особи. Ця бесіда має дуже важливе значення для вирішення питання про майбутній кредит: вона дозволяє кредитному інспектору вияснити не тільки багато важливих деталей кредитної угоди, а й скласти психологічний портрет позичальника, виявити професійну підготовленість, реалістичність його оцінок положення та перспектив розвитку.

    Під час  бесіди не слід намагатися вияснити аспекти роботи; він повинен сконцентрувати увагу на основних, базових питаннях, що являють найбільший інтерес для банку. Рекомендується розподілити питання на декілька груп (4 – 5 груп ). Приклади питань наведені нижче.

    1. Питання пов`язані з погашенням кредиту :

· як клієнт збирається гасити кредит ;

·  скільки грошової готівки він отримує в ході робочого місяця;

· чи має клієнт спеціальне джерело погашення кредиту;

· чи є особи, що готові дати гарантію та яке їх фінансове становище.

2. Питання стосовно забезпечення кредиту:

· яке забезпечення буде передано в заставу;

· хто власник забезпечення;

· де складовано забезпечення;

· чи знаходиться воно під контролем клієнта та чи може бути що потребується чий–небуть спеціальний дозвіл, щоб продати забезпечення;

· як була проведена оцінка майна, що пропонується в якості забезпечення;

·  чи підлягає забезпечення псуванню;

· які витрати на зберігання забезпечення.

    3. Питання про зв`язки клієнта з іншими банками:

· які банки використовуються в даний час клієнтом;

· чи звертався він до інших банків за споживчою позичкою;

· чуму клієнт прийшов саме в цей банк;

· чи має він непогашені позички та який їх характер.

    При отриманні заявки на кредит, банк повинен вияснити не тільки різні аспекти кредитної угоди, але й дати оцінку персональних якостей позичальника, будь це приватна особа чи керівник фірми. Оцінюючи особу клієнта банк зосереджує увагу на наступних моментах:

· порядність та чесність;

· професійні здібності;

· вік та стан здоров`я;

· наявність наступника ( на випадок захворювання чи смерті );

· матеріальна забезпеченість.

    Порядність та чесність. Це ключові якості клієнта, що мають для банка першочергове значення. Банк не повинен надавати кредит особі, якщо ця особа  не заслуговує довіри, тобто якщо маються признаки, що позичальник не буде дуже точно притримуватися умов кредитної угоди. Чесний клієнт прикладе максимум зусиль щоб погасити взяті забов`зання, в якому тяжкому стані він би не опинився. Ненадійний клієнт буде гасити борги банку, якщо у нього маються вільні грошові кошти. Коли ж виникають складнощі, то він припиняє сплату заборгованості і відсовує банк в кінець черги.

    При оцінці  позичальника банк приділяє більше  уваги його особистому життю,  особливостям його « життєвого  стилю «. Банк надає перевагу  мати справу з клієнтом, який  має будинок та проживає в  ньому на протязі декількох  років; який рідко змінює місце працевлаштування, одружений, має сім`ю, дітей і т. ін. Це слугує, як правило, свідченням благонадійності та дає певну гарантію, що клієнт не припинить сплату боргу в неекстремальній ситуації. Не слід, однак, думати, що позичальник, який не вписується в цю картину, повинен автоматично відхилятися. Зовсім очевидно, що набагато простіше оцінити цей аспект кредитування, що стосується репутації клієнта.

    При вирішенні  питання про позичку для банку  суттєво , чи має він справу  з своїм попереднім клієнтом, для якого він відкрив рахунок і який вже отримував вже позичку в цьому банку, чи незнайома людина, що вперше звернулася до банку. Якщо клієнт вже отримував у банку позичку і в банку не було до нього претензій, то це суттєво підвищує його шанси на отримання нового кредиту. Якщо він не користувався кредитом, але має депозитний рахунок в цьому банку, то наявність солідного залишку на ньому та регулярне перерахування сум на цей рахунок теж може свідчить про його високу платоспроможність. При першому зверненні клієнта банк повинен провести детальне обстеження стану справ майбутнього позичальника  та використовувати максимум інформації про його особисті якості та матеріальний стан.

    Вік  та стан здоров`я клієнта. Якщо позичальник - людина похилого віку, продуктивність якої понижена через вік або тяжке захворювання, то видача споживчого кредиту буде ризикованою. В останньому  випадку важливо знати чи є правонаступник, який зможе на себе прийняти зобов`язання по позичці у випадку смерті клієнта або коли він відходить від своїх справ.

    Матеріальний аспект платоспроможності характеризує спроможність клієнта погасити борг за рахунок власних коштів. Якщо мова йде про особисту позичку, то банк намагається оцінити розмір особистого майна клієнта. Особисте багатство позичальника складається з нерухомого та рухомого майна. Наявність солідної нерухомості ( земля будівлі ) є покращуючим фактором при отриманні позички. Відомості про нерухомість зберігаються в кадастрі, де вказаний вид майна, його статус, стан та місцезнаходження. При цьому банкір, звичайно, цікавить не номінальна вартість нерухомості, а її реальна цінність, бо продаж нерухомості у випадку банкрутства часто являє собою непросту задачу. Для оцінки майна банкір може звернутися до послуг спеціаліста.

    Рухоме майно  може включати вклади (термінові  ) клієнта, цінні папери, благородні  метали, дорогоцінності, картини і  т. ін. Це майно теж потребує  детальної оцінки.