Лекции по "Бухгалтерский облык"

Активи –  це ресурси, контрольовані підприємством, що виникли як наслідок минулих подій, використання яких, очікується, приведе  до отримання економічних вигод у майбутньому

Зобов’язання  – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, викличе зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди

Власний капітал  – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань

Визнання:

Актив визнається, якщо:

• його вартість може бути достовірно визначена;
• очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

Зобов’язання  визнається, якщо:

• його оцінка може бути достовірно визначена;
• існує ймовірна залежність економічних вигод у майбутньому від його погашення.

Базові принципи організації бухгалтерського  обліку:

Під принципами організації бухгалтерського обліку розумітимемо основні вихідні положення  відповідної системи.

Принцип безперервності — послідовної побудови облікового процесу під час розв’язування конкретних завдань;

Принцип пропорційності — раціонального співвідношення засобів і предметів праці та безпосередніх її виконавців — працівників бухгалтерських підрозділів;

Принцип прямоточності — раціональної організації інформаційних потоків між учасниками облікового процесу;

Принцип ритмічності — рівномірного надходження вхідних даних і видачі вихідної інформації.

Решта принципів, хоча вони й не є спільними для  зазначених систем, не менш важливі  в організації бухгалтерського обліку. Тому схарактеризуємо кожний із них докладніше.

Принцип цілісності передбачає розгляд системи бухгалтерського  обліку як цілісної системи, істотні  ознаки якої не зводяться до властивостей жодної її складової;

Принцип всебічності потребує врахування всіх внутрішніх зв’язків і відношень у системі, усіх факторів, які впливають на її функціонування;

Принцип субординації означає ієрархічну побудову елементів і відносин за наперед чітко визначеними критеріями;

Принцип динамічності встановлює, що всі характеристики системи мають розглядатися не як постійні, а як безперервно змінювані до своєї протилежності;

Принцип випереджувального відображення випливає з наявності проблем, розв’язання яких продиктоване часом, що передбачає прогнозування найбільш вірогідного стану досліджуваної системи в майбутньому;

Принцип системо-твірних відносин полягає у визначенні саме тих зв’язків між частинами системи, що забезпечують її цілісність, існування та розвиток;

Принцип адаптивності означає пристосування побудови та функцій бухгалтерського обліку до конкретних умов управління;

Принцип паралелізму передбачає обов’язкову наявність системи бухгалтерського обліку в кожному самостійному господарському підрозділі;

Принцип паралельності вимагає одночасного паралельного виконання облікових процедур стосовно різних за змістом господарських операцій, здійснюваних суб’єктами господарювання;

Принципи спеціалізації та кооперування, яким традиційно підпорядковується праця виконавців бухгалтерських функцій.

Методичні прийоми бухгалтерського обліку:

Бухгалтерський  облік, як і кожна наука, має свій метод. Слово метод означає спосіб дослідження явищ, підхід до вивчення явищ, планомірний шлях встановлення істини, взагалі — прийом, спосіб дії. У своїй основі метод є інструментом вирішення головного завдання науки — пізнання об'єктивних законів дійсності з метою використання їх у практичній діяльності людей. Отже, методологія — це вчення про методи, за допомогою яких пізнають об'єкт дослідження або предмет науки, яким є для нас бухгалтерський облік.

Для розкриття сутності бухгалтерського  обліку широко використовують загальнонаукові  методи: діалектичний, історичний та системний  підходи, метод індукції і дедукції.

Діалектичний метод дає  змогу вивчати облік у сукупності процесів, що видозмінюються та взаємозалежні; історичний підхід розглядає облік як продукт історичного становлення і розвитку потреб людини і суспільства; системний підхід визначає облік як внутрішньо структурований і організований об'єкт. У процесі відображення господарської діяльності економічного суб'єкта використовують методи індукції (від часткового до загального, від окремих фактів до узагальнення) та  дедукції (від загального до часткового, від загальних суджень до окремих або інших висновків). У практиці бухгалтерського обліку більше прикладів індукції, оскільки господарські операції спочатку розкривають зміст мікропроцесів і лише потім відбувається їх групування й узагальнення у звітності. Взагалі методи індукції і дедукції тісно пов'язані з методичними прийомами: синтезом та аналізом, які безпосередньо виявляються в синтетичному та аналітичному обліках.

Теоретичною основою бухгалтерського  обліку є економічна теорія з її політичною економією, мікро- та макроекономікою, історією економічної думки. Господарські факти (явища і процеси) вивчають У бухгалтерському обліку за економічними законами і категоріями.

Поряд із загальнонауковими  методами та теоретичною основою  бухгалтерський облік є самостійною  економічною прикладною наукою і  має свої специфічні методи (прийоми), обумовлені сутністю самого предмета, технологією обліку, завданнями та вимогами.

Метод бухгалтерського обліку — це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.

Бухгалтерський облік  вивчає свій предмет за допомогою таких методів:

• хронологічного і систематичного спостереження;
• вимірювання господарських засобів і процесів;
• реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації;
• узагальнення інформації з метою звітності.

Перелічені  методи дають змогу формувати  бухгалтерську інформацію для зовнішніх і внутрішніх користувачів. Облікові дані формуються за допомогою таких інструментів — елементів методу:

• документування;
• інвентаризація;
• оцінка;
• калькулювання;
• рахунки;
• подвійний запис;
• бухгалтерський баланс;
• бухгалтерська звітність.

Методу спостереження  відповідають прийоми документування та інвентаризації; вимірювання здійснюють шляхом оцінки і калькулювання; реєстрація та класифікація (поточне групування) проводяться на рахунках за допомогою  подвійного запису; узагальнення інформації з метою звітності відбувається у бухгалтерському балансі та фінансовій звітності.

Дані інструменти  забезпечують технологію облікового процесу  — трансформацію даних про  окремі господарські операції в різноманітну інформацію для управління.

Документування  — спосіб первинного спостереження  і відображення господарських операцій у первинних бухгалтерських документах. Це початок і основа облікового процесу, без якого бухгалтерський облік  неможливий. Кожна господарська операція фіксується за допомогою документа, заповненого з дотриманням певних вимог, що надають йому юридичної сили.

Інвентаризація  — метод підтвердження достовірності  даних бухгалтерського обліку. Проводиться  шляхом описування, підрахунку, виміру, зважування й оцінки всіх залишків засобів і коштів у натурі, виявлення фактичної наявності й стану залишків майна підприємства і зіставлення їх з даними бухгалтерського обліку. Це метод контролю наявності та руху майна, заборгованості, роботи матеріально відповідальних осіб.

Оцінка —  спосіб грошового вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку. За допомогою оцінки натуральні й трудові вимірники господарських засобів перераховують у вартісні. У бухгалтерському обліку оцінка об'єктів обліку ґрунтується переважно на показнику фактичних витрат на їх створення чи придбання.

Калькулювання — це метод обчислення собівартості виготовлення продукції або виконаних  робіт, наданих послуг. Суть методу полягає в тому, що обґрунтовують, визначають і розподіляють витрати, які належать до того чи іншого об'єкта калькулювання. Облік кругообороту капіталу базується на трьох калькуляціях: собівартості придбання, виробничої собівартості та повної собівартості реалізованої продукції.

Бухгалтерські рахунки — спосіб поточного групування у встановленому порядку. Рахунок  — це локальна інформаційна система  для групування економічно однорідних об'єктів обліку. Рахунок відображає стан та рух засобів, їх джерел і господарських процесів.

Подвійний запис — метод відображення господарської операції на рахунках; техніка бухгалтерського обліку. Подвійний запис є продуктом кругообігу господарських засобів, відображає подвійність господарських процесів. Суть його полягає у подвійному відображенні в бухгалтерському обліку кожної господарської операції: за дебетом одного і кредитом іншого рахунка однієї і тієї ж суми.

Бухгалтерський  баланс — метод узагальнення даних  через рахунки і подвійний  запис. Баланс показує склад майна  суб'єкта діяльності за видами і джерелами утворення на певну дату в узагальненому вартісному вимірнику. Містить дані для аналізу фінансового стану його активів та ліквідності підприємства. Бухгалтерський баланс показує залишки на рахунках, які характеризують, з одного боку, майно суб'єкта господарювання, а з другого — його власний і залучений капітал. Бухгалтерський баланс є однією з основних форм бухгалтерської звітності.

Бухгалтерська звітність — метод підсумкового узагальнення й одержання підсумкових  показників за звітний період. Це впорядкована система взаємопов'язаних економічних показників господарської діяльності підприємства за звітний період. Звітність складається за певними правилами і стандартами на підставі даних рахунків бухгалтерського обліку з певною системою їх групування.

Методичні прийоми  бухгалтерського обліку взаємопов'язані, доповнюють один одного і в сукупності становлять одне ціле — метод бухгалтерського  обліку.

 

 

 

ТЕМА 3. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

 

Суть і побудова бухгалтерського  балансу:

Оперативне  управління господарюючим суб'єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського балансу. Взагалі балансовий метод широко використовується в економічних науках, наприклад, баланс доходів і витрат, касовий план банку, баланси матеріальних і трудових ресурсів тощо. Причому використовують балансові узагальнення як статичні, так і динамічні.

Баланс —  це метод відображення стану господарських  засобів (майна) за їхнім складом  і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату.

За формою баланс — таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається  активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. Слова "актив" і "пасив" означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а потім — пасиву.

 Бухгалтерський  баланс схематично можна зобразити  так:

Баланс
Актив		Пасив
Склад і розміщення господарських засобів	Сума	Джерела утворення  господарських засобів	Сума

 

У бухгалтерському  балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу).

Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених  коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.