Лекции по "Бухгалтерский облык"

 

 

ТЕМА 6. ПЛАН РАХУНКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

Принципи класифікації бухгалтерських рахунків:

Групування  та поточне відображення інформації про стан та рух активів, власного капіталу та зобов'язань у бухгалтерському обліку відбуваються за допомогою рахунків. На рахунках здійснюється систематичний запис, тобто групування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, за якого дані у хронологічному запису приводять у певний порядок, у систему економічної однорідності об'єктів обліку. Внутрішній і зовнішній менеджмент підприємства потребує своєчасної та всебічної інформації про склад та рух засобів і джерел їх формування, господарські процеси та фінансові результати діяльності. Це зумовлює необхідність використання в бухгалтерському обліку значної кількості рахунків, які відрізняються за своїм економічним змістом, призначенням та структурою, за обсягами узагальнення інформації. Так, рахунок "Основні засоби", призначений для обліку стану та руху основних засобів, рахунок "Каса" — для обліку коштів, які є в касі. Всі рахунки, які використовуються в обліку, за тією чи іншою ознакою можна поєднати в однорідну групу. Тому з метою правильного розуміння й обґрунтованого використання всі рахунки класифікують за певними ознаками.

Класифікація  рахунків сприяє вивченню змісту і  будови рахунків. Знаючи загальні, істотні  та відмітні ознаки окремих груп рахунків, легше визначити для чого призначений  та як використовується той або інший  рахунок у бухгалтерському обліку. Класифікація рахунків є неодмінною умовою при складанні Плану рахунків, тобто визначенні переліку (номенклатури) рахунків, які застосовуються на підприємстві.

Класифікація  рахунків бухгалтерського обліку має  відповідати таким принципам:

• повноти (господарські засоби та джерела їх утворення, господарські процеси та результати діяльності мають повною мірою відображатися на рахунках);
• ідентифікації діяльності (рахунки бухгалтерського обліку відображають стан та рух активів, власного капіталу і зобов'язань підприємства й особливості його діяльності);
• істотності (рахунки бухгалтерського обліку розміщують за ступенем впливу на обсяг і структуру активів і джерел, стадій кругообороту капіталу та результатів діяльності);
• мобільності (рахунки бухгалтерського обліку за умови набуття певних ознак легко можуть бути віднесені до тих чи інших груп, моделей об'єднання чи поділу).

Класифікація  рахунків бухгалтерського обліку базується  на економічній класифікації засобів, джерел і процесів, є єдиною та будується за ознаками змісту, призначення та структури рахунків.

Крім того, рахунки  класифікують за ознаками: відношення до балансу (активні, пасивні, забалансові); за ступенем деталізації інформації (синтетичні, субрахунки, аналітичні); відношення до інших рахунків (постійні або реальні та тимчасові або номінальні).

За основними  ознаками рахунки бухгалтерського  обліку класифікують:

• за економічним змістом;
• за призначенням і структурою.

Класифікація  рахунків за економічним змістом  встановлює, що саме обліковується  на даному рахунку, які конкретні об'єкти відображаються на ньому залежно від їхнього економічного змісту. Ця класифікація спрямована на встановлення номенклатури бухгалтерських рахунків, необхідної та достатньої для відображення господарської діяльності економічного суб'єкта.

Класифікація  рахунків за призначенням і структурою показує, для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня структура, тобто зміст  дебету і кредиту та характер залишку (сальдо). Однакові за структурою рахунки  можуть відображати різні за економічним змістом господарські засоби і процеси.

Обидві класифікації рахунків — це науково обґрунтовані групування, вони взаємопов'язані й  доповнюють одна одну, полегшують теоретичне вивчення змісту рахунків і їх використання у практичній роботі.

Класифікація рахунків за економічним  рахунком:

Класифікація  рахунків бухгалтерського обліку – це групування їх за певними ознаками.

Класифікація  бухгалтерських рахунків за їх призначенням відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунку і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи інші рахунки і як вони побудовані. За цією класифікацією виділяють 5 груп рахунків:

1. Основні.

2. Операційні.

3. Регулюючі.

4. Результативні.

5. Позабалансові.

І група. Основні  рахунки, до складу яких належать інвентарні, фондові рахунки та рахунки розрахунків.

Інвентарні  рахунки використовуються для обліку майново-матеріальних цінностей і  готівкових коштів. До інвентарних  рахунків належать рахунки "Основні  засоби ", "Виробничі запаси ", "Готова продукція ", "Каса тощо. Усі інвентарні рахунки активні, сальдо активного рахунка може бути тільки дебетовим. Дебетові обороти на інвентарному рахунку означають надходження даного виду засобів, а кредитові – вибуття.

Рахунки власного капіталу використовуються для обліку джерел власних засобів підприємства (фондові рахунки). До групи цих рахунків входять "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал" та ін. Характерні риси побудови рахунків власного капіталу: всі рахунки власного капіталу пасивні. Записи на кредиті означають створення і наступне збільшення капіталу, а на дебеті – його зменшення.

II група. Операційні  рахунки використовуються для  обліку витрат, визначення собівартості.

III група. Регулюючі  рахунки призначені для уточнення, коригування оцінки засобів, коштів, облікованих на інвентарних, рахунках капіталу і рахунках розрахунків. Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, вони завжди пов'язані з іншими рахунками і слугують засобом більш детального розгорнутого Відображення операцій і коригування їх оцінки. Залежно від того, збільшує чи зменшує регулюючий рахунок оцінку, вказану в основному рахунку, розрізняють додаткові (доповнюючі) та контрарні регулюючі рахунки.

IV група. Фінансово-результативні  рахунки призначені для обліку прибутків і збитків. На них відображаються кінцеві, підсумкові фінансові результати господарської діяльності підприємства. На дебеті фінансово-результативних рахунків показуються збитки, а на кредиті - прибутки. Якщо фінансово-результативний рахунок має дебетове сальдо, то він показує збиток. Якщо ж фінансово-результативний рахунок має кредитове сальдо, то це свідчить про наявність прибутку.

V група (клас  О). Позабалансові рахунки. До  позабалансових рахунків належать  рахунки, на яких обліковуються цінності, що тимчасово знаходяться у підприємстві й не належать йому. Характерною особливістю позабалансових рахунків є одинарність виконаних на них бухгалтерських записів. На відміну від балансових рахунків, на яких операція відображається методом подвійного запису на дебеті і кредиті кореспондуючих рахунків, на позабалансових рахунках операція відображається тільки на дебеті або тільки на кредиті одного позабалансового рахунка.

 

 

Класифікація рахунків за призначенням і структурою:

Класифікація  рахунків за призначенням і структурі свідчить про те, яка інформація по враховуються об'єктів формується на тих чи інших рахунках і по якого типу побудовані ці рахунки, тобто є вони активними або пасивними. Згідно з цією класифікацією всі рахунки бухгалтерського обліку поділяються на такі групи:

• основні рахунки;
• регулюючі рахунки;
• операційні рахунки;
• позабалансові рахунки.

Основні рахунки характеризують майновий стан суб'єкта господарювання та його зміна, тобто його основу, що і визначає їх назву. Основними активами кожного суб'єкта господарювання є матеріальні цінності, грошові кошти, кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість), а джерелами формування – власний капітал і позикові (залучені) джерела (кредиторська заборгованість). У цьому зв'язку для формування показників по названих об'єктах обліку основні рахунки поділяються на підгрупи: інвентарні рахунки; неінвентарні рахунку; грошові рахунки; рахунки власного капіталу; рахунки розрахунків.

Інвентарні  рахунки призначені для обліку матеріальних цінностей (матеріальні рахунки). До них відносяться основні рахунки "Основні засоби", "Обладнання до установки", "Матеріали", "Тварини на вирощуванні та відгодівлі", "Готова продукція", "Товари".

Всі перераховані основні рахунки з обліку матеріальних ресурсів по відношенню до балансу є активними. Залишки (сальдо) за цими рахунками можуть бути тільки дебетовими і відображаються у статтях активу балансу.  Господарські операції на цих рахунках відображаються в грошовому і натуральному вимірі, достовірність залишків (сальдо) підтверджується в результаті проведення інвентаризації (тому рахунки називаються інвентарними).

До неінвентарні  рахунками відноситься рахунок "Нематеріальні  активи", де враховуються придбані права (ліцензії на певні види діяльності, патенти, авторські права), організаційні витрати при створенні підприємства, торгові марки, торгові знаки, брокерські місця, інші нематеріальні активи.

Грошові рахунки  призначені для обліку грошових коштів підприємства. До рахунками для обліку грошових коштів відносяться рахунок "Каса", "Розрахунковий рахунок", "Валютний рахунок", "Спеціальні рахунки в банках", "Переклади в шляху", "Фінансові вкладення". Ці рахунки є активними, облік на них ведеться тільки в грошовому вираженні.

Підгрупа рахунків для обліку власного капіталу включає рахунки "Статутний капітал", "Резервний фонд", "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)". За кредитом перелічених рахунків відображається збільшення джерел, а за дебетом - використання (зменшення). Сальдо за цими рахунками може бути тільки кредитовим (за винятком рахунку "Нерозподілений прибуток", "Непокритий збиток" в частині непокритого збитку), яке відображається в пасиві балансу. Отже, ці рахунки по відношенню до балансу є пасивними, залишки по них відображаються в пасиві балансу.

Рахунки для обліку розрахункових операцій  відображають стан дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств. Тому рахунку цієї підгрупи можуть бути за структурою активними, пасивними та активно-пасивними.

Дебіторська заборгованість враховується на таких активних рахунках, як "Розрахунки за авансами виданими", "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки за претензіями", "Розрахунки з підзвітними особами", "Розрахунки з персоналом за іншими операціями". Основне призначення перерахованих рахунків - це відображення дебіторської заборгованості і, отже, вони повинні бути активними рахунками. Разом з тим, в окремих випадках ці рахунки розрахунків можуть виступити в якості пасивних чи активно-пасивних. Це залежить від того, які види заборгованості (дебіторська або кредиторська) повинні бути відображені в результаті господарських операцій з зазначеними юридичними і фізичними особами. Наприклад, кредиторська заборгованість підзвітній особі за виробленим їм витрат на службове відрядження без видачі авансу.

Операційні  рахунки поділяються на наступні підгрупи: збірно-розподільчі; звітно-розподільчі; калькуляційні; зіставляють (результатні).

Збірно-розподільні рахунки, використовувані для узагальнення інформації про непрямі витрати підприємства з метою подальшого їх розподілу між об'єктами обліку. До них належать такі рахунки, як "Загальновиробничі витрати", "Загальногосподарські витрати.

У зв'язку з тим  що частина витрат підприємства в  момент їх оплати або нарахування  не можна відразу віднести на рахунки  витрат по конкретному об'єкту (оскільки за своєю економічною сутністю вони ставляться до кількох), їх попередньо збирають по дебету збирально-розподільного рахунку. В кінці місяця підраховують дебетовий оборот, визначають загальну суму і шляхом математичних розрахунків розподіляють її між об'єктами обліку (наприклад, між видами готової продукції). Всі непрямі витрати підприємства за місяць повністю розподіляються між відповідними об'єктами і списуються в кредит. Тому сальдо на збірно-розподільчих рахунках не буває. Назва збирально-розподільного рахунку.

У бухгалтерському  обліку застосовуються також позабалансові  рахунки, залишки за якими не включаються  до балансу, так як на них відображаються кошти (активи), що тимчасово перебувають  у суб'єкта господарювання і не належать йому.

До таких  засобів відносяться взяті в  короткострокову оренду (або лізинг) основні засоби, матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання; товари, прийняті на комісію; обладнання, прийняте для монтажу; дебіторська  заборгованість, списана на збиток внаслідок неплатоспроможності боржників, та ін

Необхідність  відокремленого обліку цінностей, котрі  належать до цього суб'єкту господарювання, на позабалансових рахунках обгрунтовується  тим, що в балансі повинні відображатися  тільки належні йому кошти і джерела, які їх формують. Відображення на позабалансових рахунках не власних коштів проводиться для того, щоб не перебільшити розмір коштів, що знаходяться у власності суб'єкта господарювання. В іншому випадку такі кошти були б відображені в балансі двічі: один раз у власника і другий - у суб'єкта господарювання, де вони знаходяться в тимчасовому користуванні і якому вони не належать. Відмінною особливістю забалансових рахунків є одинарний порядок записів на них господарських операцій. Якщо на балансових рахунках господарські операції відображаються за допомогою подвійного запису, тобто в однаковій сумі за дебетом одного і кредитом іншого рахунку, то на позабалансових рахунках операція відображається тільки за дебетом або кредитом одного рахунку. Більшість позабалансових рахунків активні. При використанні в обліковій практиці підприємств позабалансових рахунків на кожен з них відкривається (заводиться) картка для ведення записів операцій по руху, що враховуються.