Непродовольчий ринок

Звісно обсяг і  видовий склад послуг, які надають  суб’єкти ринкової інфраструктури, залежать від багатьох чинників, передусім  від рівня науково-технічного розвитку самих суб’єктів, адекватності їхньої матеріально-технічної бази вимогам  сучасного ринку.

Формування товарного  ринку, адекватного до вимог соціально-зорієнтованої  ринкової економіки, вимагає подальшого вдосконалення його інфраструктури.Для  сучасного етапу розвитку інфраструктури характерні недостатній рівень культури ринкових відносин, великі транспортні  витрати, відсутність надійної й  повної інформації про функціонування товарного ринку, недостатній розвиток тарно-пакувальної бази, різке скорочення обсягу й асортименту виробничо-техно­логічних і транспортно-експедиторських послуг.Недостатній  розвиток інфраструктури перешкоджає  зниженню рівня трансакційних витрат та підвищенню ефективності товарних ринків. Треба раціонально розташувати  на території держави торговельних посередників і складське господарство, визначити оптимальні форми посередницького, складського, транспортного й інформаційного обслуговування товарного обігу, підвищити  якість рекламного забезпечення.Створення  прогресивної інфраструктури товарного  ринку вимагає розв’язання комплексу  завдань, які стосуються всіх її елементів.Перш за все слід сформувати оптимальну мережу торговельно-посередницьких організацій, складського господарства для здійснення ефективної оптової торгівлі, подрібнення  партій поставок, надання послуг зі збереження, фасування, комплектування замовлень та доставки їх із найменшими втратами.Актуальним є створення  транснаціональних корпорацій з  оптово-посередницької діяльності, а  також мережі складів-готелів, консигнаційних і митних складів.Наявне складське  господарство підлягає реконструкції  й оновленню, із одночасним удосконаленням технологій складського оброблення товарів, запровадженням нових видів  обладнання, механізацією й автоматизацією складських робіт.

Важливим є розвиток інфраструктури виставково-ярмаркової діяльності.Удосконалення складського  господарства безпосередньо пов’язане  із розвитком тарно-пакувального обслуговування. Для цього треба: створити науково-технічну базу виробництва нових видів тарно-пакувальних матеріалів та обладнання, а також перероблення використаної тари й упаковки;розвивати виробничу базу виготовлення конкурентоспроможних тарно-пакувальних матеріалів та обладнання; розширити виробництво конкурентоспроможної тари й упаковки;розвивати виробництво обладнання для збирання та перероблення використаної тари й упаковки та створення системи її збирання і перероблення.Розвиток транспортно-експедиторського обслуговування товарного ринку передбачає:

створення й розвиток транспортних потужностей і засобів, за допомогою яких забезпечується виконання  вантажно-розвантажувальних операцій та безперервність торговельно-складських і збутових процесів;

створення торговельно-транспортних фірм;

створення та розвиток транспортних терміналів, здатних забезпечити  комплексне обслуговування транспортом, складськими приміщеннями, вантажно-розвантажувальними засобами, розвантажувальними, фасувальними цехами, тарно-пакувальними засобами, торговельними площами тощо;

скорочення строків  доставки вантажів і забезпечення збереження товарів у процесі транспортування.

Інформаційне забезпечення товарних ринків передбачає:

створення загальнодоступної  системи забезпечення виробників, торговельних посередників і покупців оперативною  інформацією;

створення загальноукраїнського та мережі регіональних інформаційно-маркетингових  центрів;

розроблення й упровадження інформаційно-аналітичних мереж  зі стратегічного маркетингу, використання геоінформаційних систем для передання  й оброблення інформації;

формування системи  спостереження за станом товарних ринків і механізмів поширення інформації й реклами;

розроблення методичного  та програмного забезпечення, формування інформаційних банків даних.

Удосконалення кредитно-розрахункового страхового забезпечення товарних ринків передбачає:

організацію раціонального  товарного обігу на підставі безготівкових  грошових розрахунків за товарні  поставки, скорочення до мінімуму бартерних  операцій між суб’єктами ринку;

розроблення оптимальних  схем лізингу, експортних поставок;

розвиток різноманітних  видів кредитування;

створення методичної бази ціноутворення у суб’єктів  інфраструктури товарного ринку;

розвиток страхування  фінансових ризиків під час торговельних операцій, діяльності інвесторів і  кредиторів суб’єктів інфраструктури.

Кадрове забезпечення суб’єктів інфраструктури передбачає:

організацію підготовки висококваліфікованих кадрів;

об’єднання на добровільних засадах суб’єктів інфраструктури товарного ринку в асоціації  для підготовки й перепідготовки персоналу, проведення наукових досліджень економічного та соціального спрямування, обміну інформацією, підготовку та видання  професійної літератури, вироблення загальної стратегії розвитку на перспективу;

розроблення нормативно-методичних документів з торгівельної та постачальницько-збутової діяльності.

Реалізація цих  напрямів удосконалення інфраструктури товарного ринку сприятиме створенню  організаційно-технічних, економічних, соціальних і нормативно-правових умов функціонування сучасного товарного  ринку. Це, своєю чергою, становитиме  підґрунтя для розбудови у  вітчизняній економіці ефективної ринкової системи господарювання. 
 
 
 

2. Організація торгівлі на ринках

Торгівля на ринках як форма організації торговельно-сервісного обслуговування являє собою сукупність одиничних актів купівлі-продажу, що здійснюється в мережі ринків (ринковому  господарстві) всіма категоріями  ринкових торговців і включає  специфічну систему торговельних, побутових  та інших послуг продавцям і покупцям на ринках.

Складність і специфічність  торгівлі на ринках випливає з її сутності і виявляється в такому:

- характер більшості  одиничних актів купівлі-продажу,  що відбуваються в мережі ринків, є тотожним аналогічним оборудкам  у мережі роздрібних торговельних  підприємств, тобто є в основній  частині роздрібною торгівлею;

- поступово диверсифікується  від суто роздрібного до роздрібно-гуртового  характер одиничних актів купівлі-продажу  в торгівлі на ринках;

- переважно інфраструктурний  характер ринкового господарства  закладений у специфіці його  основної діяльності, адже підприємство  ринків скеровує свої матеріальні,  фінансові і людські резерви  передусім на створення умов  для ведення ринкового торгу  будь-ким із суб'єктів господарської  діяльності — товаровиробників  чи торговельних посередників;

- інфраструктурний  характер діяльності підприємств  ринків є основою для широкої  диверсифікації торгівлі на ринках  з іншими видами господарської  діяльності;

- особливість торгівлі  на ринках виявляється в структурі  об'єктів і складі суб'єктів  даної форми торгівлі: через ринки  реалізується широкий асортимент  продовольчих і непродовольчих  товарів, який мало чим відрізняється  від асортиментного набору роздрібної  торговельної мережі;

- торгівлю на ринках  можна характеризувати як частково  організовану форму торгівлі, адже  в ній можуть брати участь  будь-хто із членів суспільства  (фізична особа) або група людей  (юридична особа), у господарському  плані відособлені від підприємства  ринків і які будують свої  відносини з ним на договірних  засадах;

- специфіка торгівлі  на ринках закладена в її  природі, найтісніше пов'язаній  з класичними категоріями ринку  — оцінкою вартості товару  на основі співвідношення попиту  і пропозиції.

Активний розвиток торгівлі на ринках у сучасних умовах спричинила низка факторів, внутрішньо притаманних вітчизняній економіці, зокрема:*

орієнтація на суто ринкові закони, методи і принципи в економічному механізмі суспільства;*

реформування форм власності в усіх сферах господарської  діяльності;*

проведення кардинальних змін у структурі аграрного і  промислового секторів виробництва;*

розширення за рахунок  зростання реального і прихованого  безробіття кількості учасників  комерційної діяльності.

Роль і значення торгівлі на ринках

Торгівля на ринках сьогодні відіграє надзвичайно важливу  роль у забезпеченні населення як продовольчими, так і непродовольчими  товарами.

В економічному плані  роль торгівлі на ринках зводиться  до того, що вона є ефективним механізмом товарно-грошового обміну товарів  і реалізації комплексу послуг, сферою створення великих обсягів товарообігу  і перерозподілу грошових коштів. Реальний обіг товарів і грошей на ринках оцінити складно, адже єдиний бухгалтерський і статистичний облік  обсягів ринкової реалізації не ведеться, однак за окремими товарними позиціями  товарообіг на ринках становить більше половини сукупного товарообігу  галузі торгівлі.

Торгівля на ринках в умовах трансформації економіки  має неабияке соціально-економічне значення.

Економічне значення торгівлі на ринках полягає в тому, що вона є невід'ємною складовою  системи товаропросування матеріальних благ із різних секторів виробництва  до споживачів, яка рівноправно конкурує з іншими товаропровідними системами. Вільний доступ до даної форми  торгівлі безпосередніх товаровиробників і відсутність у більшості  випадків посередника дає продавцям  на ринках основну конкурентну перевагу — у ціні реалізації. Ціни на основні види товарів і продуктів у торгівлі на ринках є відносно нижчими як порівняти з цінами на аналогічні товари в роздрібній і дрібно-гуртовій мережі.

У сучасних умовах торгівля на ринках має також надзвичайно  важливе соціальне значення. Воно полягає в реальній участі даної  форми торгівлі в опосередкованому соціальному захисті багатьох категорій  населення і формується в кількох  аспектах. В умовах реального і  прихованого безробіття, скорочення соціальних виплат, неритмічності у  виплаті допомоги і пенсій торгівля на ринках стала фактичним місцем праці великої кількості як пенсіонерів, так і працездатного населення, суттєвим джерелом додаткових стабільних доходів мешканців міст і сіл, місцем перетину інтересів селян  й городян.

    2.1 Характеристика ринкового господарства і його структурних елементів

Поняття ринкового  господарства

Ринкове господарство — це сукупність підприємств і  філіалів ринків: ринкових комплексів, ринків, міні-ринків, зон і майданчиків  для ведення торгівлі всіх форм власності. За своєю суттю ринкове господарство являє собою своєрідну матеріально-технічну базу торгівлі на ринках.

У складі ринкового  господарства виокремлюють різні типи підприємств ринків: ринкові комплекси  — великі універсальні ринки з  широкою номенклатурою послуг і  високим рівнем сервісу; ринки —  підприємства середнього розміру, універсальні або спеціалізовані, на яких представлені суб'єкти інших обслуговуючих систем; міні-ринки — невеликі ринки місцевого  значення, спеціалізовані, як правило, на реалізації продовольчих і супутніх товарів; філіали ринків (зони і майданчики для ведення ринкового торгу) — несамостійні в економічному, організаційному або юридичному змістах структурні підрозділи ринків, які створюються в місцях стихійного скупчення ринкових продавців і  підпорядковуються головним підприємствам.

Ринкове господарство формують підприємства різних форм власності: державної (комунальної), приватної  і колективної (кооперативної) форм власності. Станом на кінець 2002 року в  структурі ринків переважали підприємства колективної (кооперативної) — 1805 од., або 63,0 % їх загальної кількості — і приватної — 579 од. (20,2 %) форм власності, тоді як кількість державних (комунальних) скоротилося до 479 од., або 16,8 % загалу.

     2.2 Класифікація підприємств ринків

Загальну сукупність підприємств ринків класифікують за низкою функціональних ознак, до яких належать): тип населеного пункту, в  якому розташований ринок; район  обслуговування (тяжіння) ринку; ступінь  концентрації торгівлі і послуг у  цьому підприємстві торгівлі на ринках; ступінь господарської самостійності; тип улаштування і вид основних споруд на ринку; масштаб діяльності і потужність ринкового підприємства; провідний асортимент ринкової реалізації; сезонність ведення торговельної діяльності; ступінь благоустрою; режим роботи.

Загальна сукупність підприємств ринків поділяється  на міські і сільські. Якщо міські ринки  розташовуються в республіканських, обласних, внутрішньо-обласних, районних центрах і селищах міського типу, то сільські діють у великих (кущових) і середніх (рядових) селах.

Кожне підприємство ринків характеризується районом обслуговування (зоною охоплення), яка змінюється залежно від типу населеного пункту, в якому розташований ринок. Так, міські рийки можуть бути загальноміськими, району міста або окремого мікрорайону. Сільські ринки мають дещо більшу за територією площу (зону) охоплення: міжрайонного, районного (сільського), кущового і локального сільського значення.