Непродовольчий ринок

    Проблему  стихійної   торгівлі  доцільно  розв'язувати  шляхом надання   відповідного   статусу   "торговим   рядам",   "торговим майданчикам" та ліквідації стихійних ринків.Ресурсне забезпечення     охоплює    джерела    інвестування, впровадження  інновацій,  технічне  оснащення,  землекористування, інформаційне та кадрове  забезпечення діяльності ринків.

    Поновлення  матеріально-технічної  бази  ринків,  створення їх інфраструктури   здійснюватиметься    на    основі    недержавного фінансування,  зокрема  із  залученням  коштів  власників  ринків, суб'єктів підприємницької  діяльності,  товаровиробників, споживчих  товариств, їх спілок, іноземних інвестицій та кредитів банків.

    Будівництво нових   ринків,   розширення   та   реконструкція існуючих здійснюватиметься  відповідно  до  сучасних  проектів,  що вимагатиме  організації  і  відновлення діяльності спеціалізованих проектно-конструкторських, будівельних  і  постачальницьких  фірм.

    Вони  сприятимуть  впровадженню  інноваційної та науково-технічної політики на ринках.  Широкий розвиток отримає практика  постачання обладнання на умовах лізингу, франчайзингу.

    Укомплектування ринків   торгово-технологічним   обладнанням, ваговимірювальними     приладами,      інвентарем,      спецодягом здійснюватиметься   відповідно   до  норм  оснащення,  які  будуть розроблені для кожного типу і категорії ринків.  Найближчим  часом доцільно   обладнати  торгові  місця на  ринках  електронними вагами.

    Актуальною  стає проблема виділення і закріплення  за  ринками земельних ділянок. Під час будівництва нових ринків або розширення існуючих,  а   також   розташування   об'єктів   інфраструктурного обслуговування на прилеглих до ринків територіях надання земельних ділянок  здійснюватиметься  відповідно   до   генеральних   планів населених пунктів та за наявності проекту об'єкта розбудови. Земельні ділянки  для  будівництва  та  функціонування ринків надаватимуться   в   установленому   законодавством   порядку    в довгострокову оренду суб'єктам підприємницької діяльності.

    Ефективність  функціонування ринків безпосередньо  залежить від кваліфікації    кадрів,    тому    у    найближчій     перспективі посилюватимуться   вимоги  до  професійної  підготовки  осіб,  які здійснюють управління ринками,  підприємців. У навчальних закладах проводитиметься підготовка спеціалістів з менеджменту,  економіки, права за програмами,  адаптованими до специфіки діяльності ринків. Буде  налагоджено також систему перепідготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації.

    Необхідною  умовою  функціонування  сучасного  ринку  є   його інформаційне    забезпечення.   Спеціальні   інформаційні   служби надаватимуть суб'єктам підприємницької діяльності і адміністраціям ринків  оперативну  комерційну  інформацію,  нормативні матеріали.

    Істотно  поліпшиться   інформація   споживачів   про   їх   права, характеристику товарів, послуг, цін та тарифів на ринках.

    Реалізація  Концепції передбачає:

• розроблення регіональних програм удосконалення функціонування ринків;
• підготовку проектів    нормативно-правових     актів,     які регулюватимуть розвиток і функціонування ринків;
• науково-методичне супроводження реалізації Концепції;
• проведення моніторингу     реалізації    основних    положень Концепції.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки  та пропозиції

     У курсовій роботі наведено теоретичне узагальнення наукової задачі, що полягає  у визначенні напрямків розвитку організації непродовольчого ринку. Обґрунтовано положення і пропозиції щодо особливостей організації торгівлі непродовольчими товарами з метою підвищення ефективності роботи ринку за сучасних умов. На підставі проведеного дослідження отримані наступні основні висновки:

     1. Узагальнено  засади торгівлі непродовольчими  товарами, що охоплюють спеціальні  норми, які конкретизують загальні  положення господарського законодавства.

     2. Обґрунтовано  необхідність удосконалення господарсько-правових  засад організації продажу непродовольчими товарами шляхом: визначення основних понять щодо таких видів господарської діяльності; доопрацювання регулювання ліцензування, контролю, ціноутворення, сертифікації, акредитації; систематизації засобів державної торгівлі непродовольчими товарами; конкретизації відповідальності за порушення законодавства в цих відносинах.

     Найважливішою сферою економіки, що сприяє становленню  й розвитку ринкових відносин, виступає торгівля, як осередок та переплетіння економічних, соціальних і культурних чинників.

     Торгівля  є однією з перших галузей народного  господарства, з якої почався процес демонополізації економіки з  поступовою заміною адміністративної управлінської вертикалі на горизонтальні  зв'язки між ринковими структурами. Основний результат економічної  реформи торгівлі в Україні –  це багатоукладність форм власності  і можливість розвитку торгівлі на основі конкуренції. Головне завдання сучасного етапу розвитку нашого суспільства, спрямоване на подолання  спаду суспільного виробництва, побудову соціально орієнтованої економіки, основаної на ринкових відносинах, зумовило теоретичне дослідження торгівлі.

     Правильна організація торгівлі забезпечує безперебійний рух товарів від постачальника до споживача.

     В будь-якій діяльності існують певні промахи, що призводять до відхилень від запланованих дій і одержаних результатів. Серед ключових моментів, які визначають прибутковість торгівельного підприємства є встановлення оптимальних цін на товари, правильна організація роботи ринку і інші фактори.

     Врахування  потреб покупців є одним із найважливіших  шляхів удосконалення торгівельного  бізнесу. На зміну просування товарів  приходить маркетинг орієнтований на споживача.  Популярними напрямками стали, наприклад, програми стимулювання покупців, метою яких є збереження наявних споживачів і залучення нових. Його принцип заснований на аналізі поводження покупців.

     Отже, торгівля, якою б вона не була, в першу  чергу повинна бути зорієнтована на інтереси споживача, вирішувати багато соціальних задач, які містять формування та стабілізацію споживчого ринку для  задоволення потреб і зниження соціальної напруги у суспільстві, залишатися життєздатною та розвиватися в сучасних економічних умовах. 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури.

1. Леви М., Вейте  Б. А. Основы розничной торговли / Пер. с англ.; Под ред. Ю.  Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999. — 448 с. 

2. Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н.М.  Економіка торговельного підприємства: Підруч. для вузів / За ред. проф. Н. М. Ушакової. — К.: Хрещатик, 1999. — 800 с 

3. Неруш Ю.М. Логистика:  Учеб. для вузов. — 2-е изд., перераб.  и доп. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. —  389 с. 

4. Осипова Л. В., Синяева И.М. Основы коммерческой  деятельности: Учеб. для вузов. —  М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 623 с. 

5. Памбухчиянц В.  К. Организация, технология и  проектирование торговых предприятий:  Учебник. — 2-е изд. — М.: ИВЦ  "Маркетинг", 1998. — 320 с. 

6. Панкратов Ф.  Г., Серегина Т. К. Коммерческая  деятельность: Учебник. — М.: ИВЦ  "Маркетинг", 2000. — 580 с. 

7. Сергеев В. И.  Менеджмент в бизнес-логистике.  — М.: Информ.-издат. дом "ФИЛИНЪ", 1997. — 772 с. 

8. Синецкий Б. И.  Основы коммерческой деятельности: Учебник. — М.: Юристъ, 1998. — 659 с. 

9. Статистика: Шдруч. / За ред. С. С. Герасименко,  А. В. Головача, А. М. Єріна.  — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.

10. Федько В. П., Федько Н.Г. Инфраструктура товарного  рынка. — Ростов н/Д.: Феникс, 2000. — 512 с. 

11. Шканова О.М.  Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 160 с. 

12. Шканова О.М.  Маркетинг послуг: Навч. посіб. —  К.: Кондор, 2003. — 204 с.