Непродовольчий ринок

Ступінь концентрації торгівлі і сервісу дозволяє виділяти в складі підприємств ринків великі торговельно-сервісні ринкові комплекси; спеціалізовані або змішані ринки; міні-ринки (зони або майданчики для  ведення ринкового торгу). Торговельно-сервісний  ринковий комплекс — це велике за потужністю й обсягами реалізації товарів і  послуг підприємство ринків з розвиненою внутрішньою інфраструктурою власних  і залучених структурних підрозділів, здатних створювати і надавати низку  організаційно-технологічних, торговельних і побутових послуг усім учасникам  торгівлі на ринках. Підприємство ринків є дещо меншим за параметрами й  обсягами обігу ринком, забезпеченим достатньою матеріально-технічною  базою для організації пролажу  продовольчих і непродовольчих товарів. Міні-ринки (зони, майданчики) — це влаштовані належним чином для ведення ринкового  торгу невеликі за кількістю торгових місць і пунктів дрібнороздрібної торгівлі ринки з мінімальним набором послуг для ринкових торговців.

Доволі часто від  розмірів концентрації торгівлі і сервісу  залежить ступінь господарської  самостійності підприємства ринків. За цією ознакою розрізняють ринки-підприємства і ринки-філії головних підприємств. Ринки-підприємства є самостійними суб'єктами господарської діяльності з правами юридичної особи, а  ринки-філії — це територіально  відокремлені зони і майданчики для  ведення ринкового торгу за допомогою  і під керівництвом основного  підприємства, не обов'язково ринку.

Відповідно до типу влаштування і виду ринкових споруд зустрічаються накриті, павільйонні, відкриті і комбіновані ринки. На сьогодні найбільшого розповсюджень  набули комбіновані ринки - поєднання  накритої частини з відкритим  майданчиком павільйонів — відкритого майданчика тощо. Від типу влаштування  ринку в першу чергу залежить його привабливість для ринкових торговців і покупців та здатність  організовувати цілорічну торгівлю незалежно від природно-кліматичних  умов в районі розміщення

Тісно пов'язані між  собою такі ознаки класифікації підприємств  ринків, як потенційна потужність і  масштаби діяльності (обороту товарів  і послуг) ринку. У цьому зв'язку виділяються надвеликі (понад 1000 торгових місць), великі (500— 1000 т. м.), середні (100—500 т. м.) і дрібні (до 100 т. м.) ринки. Незважаючи на те що основними показниками потужності ринку є його площа і кількість  торгових місць, для характеристики його потенційної потужності доцільно брати саме кількість улаштованих  на ринку торгових місць для одночасного  ведення ринкового торгу, адже саме ця величина може бути підставою для  оцінки загальних обсягів реалізації товарів з урахуванням реального  навантаження на одне ринкове торгове  місце.

У ринковому господарстві найчастіше зустрічається змішаний тип спеціалізації (товарного профілю) ринків: продовольчо-непродовольчі, продовольчо-квіткові, продовольчо-тваринні, худобо-фуражні  тощо. Значно рідше практикується  організація спеціалізованих ринків у "чистому" вигляді, а саме: продовольчих, непродовольчих, автомобільних, фуражних, тваринних, паливних, квіткових та ін.

За сезонністю ведення  ринкового торгу розрізняють: цілорічні  — ті, що функціонують безперервно  протягом року; сезонні — такі, що діють відповідно до сезону виробництва продукції, яка реалізується, або відповідно до певних кліматичних умов; одноразові ярмарки-базари — одномоментні комерційно-торговельні заходи в межах торгівлі на ринках, що носять тематичний характер і поєднуються з виїзною торгівлею товаровиробників і представників різних торговельних систем.

За ступенем благоустрою  виділяють такі підприємства ринків: із замощеними і заасфальтованими площами; оснащені електроосвітленням, водогоном, каналізацією і радіовузлами; із земляними  або частково замощеними площами; ті, на яких освітлення, водогін, каналізація  і радіофікація відсутні.

За режимом роботи, який узгоджується з місцевими органами влади відповідно до їх основної спеціалізації, місцезнаходження, рівня розвитку матеріально-технічної  бази і ступеня благоустрою, підприємства ринків поділяються на три види: щоденні; ті, що працюють з одним-двома  вихідними; такі, що працюють кілька (один-чотири) днів на тижні.

Організаційно-економічний  статус підприємств ринків

Первинною ланкою матеріально-технічної  бази торгівлі на ринках (ринкового  господарства) є підприємство ринків — специфічне торговельно-сервісне підприємство інфраструктури споживчого ринку, спеціалізоване на створенні  і наданні послуг для ведення  ринкового торгу.

Підприємство ринків за своїм функціональним призначенням має на меті виконання складної системи  торговельних, побутових, комунальних, інших послуг, а також здійснення контрольно-забезпечувальних функцій  за правильністю провадження процесу  купівлі-продажу в його межах.

У загальному вигляді  підприємство ринків незалежно від  типорозміру, улаштування, спеціалізації, форми власності й інших функціональних ознак, є торговельним підприємством  — невід'ємним складовим елементом  галузі внутрішньої торгівлі, оскільки в Гюго межах активно ведеться роздрібна, дрібно-гуртова і гуртова  торгівля товарами широкого вжитку. Разом  з тим інфраструктурний характер основної діяльності підприємств ринків та високий ступінь диверсифікації торгівлі на ринках із залученими системами  обслуговування населення дозволяє кваліфікувати більшість сучасних підприємств ринків як вагоме за масштабами комерційної діяльності та обсягами обігу товарів і капіталів  торговельно-сервісне підприємство, в  якому специфічний метод торгівлі поєднується із багатьма формами і методами сервісу.

Специфіка ринку  як торговельно-сервісного підприємства виявляється в таких притаманних  тільки йому рисах:

- на відміну від класичних підприємств торгівлі, ринок, за деякими винятками, не виконує основних торговельно-технологічних функцій, пов'язаних із просуванням товарів, — закупівлі, транспортування, зберігання, підсортування і реалізації товарів;

- не торговельне  підприємство не переймає на  себе прав власності на товари, що реалізуються в його межах,  незважаючи на те що воно  с власником основних засобів,  з допомогою яких забезпечується  діяльність ринкових торговців;

- основним напрямом  діяльності ринку є не ведення  торгівлі, а організація умов  для її здійснення незалежними  фізичними і юридичними особами,  для чого підприємство ринку  авансує капітал у створення  і реновацію матеріально-технічної  бази, яку згодом на еквівалентних  засадах здає в різну за  термінами оренду ринковим торговцям  і за допомогою якої надає  платні послуги всім суб'єктам  торгівлі на ринках;

- до функцій підприємства  ринків крім організації ринкового  торгу і надання низки послуг  входить також здійснення контролю  за дотриманням належного рівня  культури обслуговування, правильністю  і повномірністю відпуску товарів,  відповідністю їх якості вимогам  стандартів безпеки споживання.

В організаційному  плані підприємства ринків формуються з тісно пов'язаних між собою  власне ринкових і залучених структурнім  елементів. їх співвідношення не є сталим, воно змінюється і модифікується  залежно від типорозміру і  спеціалізації самого ринку.

     2.3 Структурні елементи підприємства ринків

До власне ринкових елементів структури цього типу підприємств належать підрозділи обслуговування, торговельні і господарсько-допоміжні. Підрозділи обслуговування ринку — бюро торговельних послуг, вагові, склади і камери зберігання товарів і продукції, готелі і кімнати відпочинку для прибулих ринкових торговців тощо створюють умови для організованого і правильного ведення ринкового торгу, а також реалізують широку номенклатуру платних послуг не тільки для продавців на ринку, але й для населення. На багатьох ринках створені і функціонують торговельні підрозділи — комерційні центри, торговельно-закупівельні пункти, комісійні і консигнаційні магазини тощо, які ведуть торговельно-комерційну діяльність, закуповуючи надлишки у ринкових продавців або організовуючи реалізацію товарів і продукції, довезеної на ринок, і паралельно проводячи самостійну торгівлю. Кожен ринок залежно від власних потреб організовує господарсько-допоміжні підрозділи ринку — будівельно-ремонтні бригади, господарські частини, санітарі-гігієнічні пристрої і споруди, майстерні з ремонту вагового інвентарю, пральні тощо, які утримують у належному стані матеріально-технічну базу ринку і здійснюють загальне забезпечення торгівлі на ринках. У формуванні структури підприємства ринків беруть участь також залучені структурні елементи — улаштовані ринком самостійно і передані в довгострокову оренду або збудовані на території ринку атоми залучених обслуговуючих систем підприємства, одиниці і пункти торгівлі, громадського харчування й обслуговування.

Поєднання власне ринкових і залучених елементів відбувається всередині окремих функціональних зон ринку. У великих і середніх підприємствах ринків представлені всі три основні функціональні  зони — цілорічного ведення ринкового  торгу, сезонної торгівлі і ярмарково-базарної торгівлі. Зона цілорічного ведення  ринкового торгу влаштовується  в накритих приміщеннях ринків і  павільйонах, що дозволяє підтримувати в них стабільний температурний  режим і захищати продавців і  покупців від атмосферних опадів протягом цілого року. Зона сезонної торгівлі розміщується на прилеглих до накритих приміщень ринку відкритих майданчиках  за накритими і відкритими столами-прилавками. Зона ярмарково-базарної торгівлі організується  з використанням зони сезонної торгівлі, а також інших заасфальтованих  і замощених майданчиків поблизу  ринку для організації періодичних  сезонних і тематичних ярмарків-базарів  з розпродажу сільськогосподарської  та іншої продукції, товарів за методом  виїзної торгівлі. 
 
 

3. Особливості організації торгівлі на непродовольчому ринку

 Загальні вимоги до організації торгівлі підприємств ринків визначаються Правилами торгівлі на ринках та іншими нормативними документами місцевих органів влади та контролюючих органів. Цими нормативними актами встановлюється сукупність вимог до функціонування підприємств ринків, організації на них ринкового торгу, створення належних умов для всіх суб'єктів торгівлі на ринках і надання комплексу організаційних, торговельно-технологічних і побутових послуг.

Найпершою основною вимогою до підприємства ринків є  належна його державна реєстрація як суб'єкта підприємницької діяльності в місцевих органах державної  виконавчої влади. Тільки після державної  реєстрації як суб'єкта підприємницької  діяльності ринок може розпочинати  власну діяльність зі створення умов для ведення ринкового торгу. .

Торгівлю на ринках можуть здійснювати громадяни, громадяни-підприємці, сільськогосподарські та інші підприємства, їх об'єднання незалежно від форм власності, торгово-закупівельні підприємства (далі — продавці).

Ринкове торгове  місце для продажу непродовольчих товарів виконується не в площинних, а в об'ємних вирішеннях. Через  це вони набувають форми капітальних  і легко конструкційних, виконаних  з цегли, металу, пластику, тентів споруд, — яток, павільйонів, бутиків тощо. Зразки товарів у цих місцях експонуються не просто на прилавках, але й викладаються (вивішуються) на гірках, вішаках по всьому периметру ринкового торгового  місця.Відповідно до спеціалізації підприємства ринків або частин змішаного ринку, всередині його функціональних зон виділяються спеціалізовані зони. У спеціалізованих зонах обладнуються столи-прилавки, за якими влаштовуються ринкові торгові місця. Столи-прилавки повинні бути зручними для ведення ринкового торгу, розмішуватися з дотриманням санітарних і протипожежних правил, забезпечувати вільний прохід покупців по ринку і доступ до товарів. Для реалізації товарів у порядку виїзної торгівлі й організації тематичних ярмарків-базарів використовуються спеціально розмічені майданчики на ринку чи поблизу з ним, ізольовані від пішоходів. На цих майданчиках в окремих зонах проводиться реалізація продовольчих і непродовольчих товарів з автомобілів та інших транспортних засобів. Забороняється проведення виїзної торгівлі (ярмарків-базарів) на транспортних автостоянках і рух транспортних засобів за наявності пішоходів.

Спеціалізовані зони, столи-прилавки і майданчики для  ведення виїзної торгівлі забезпечуються внутрішньою інформацією, наочними позначеннями, а окремі торгові місця  нумеруються. Реалізація товарів асортименту, що не відповідає спеціалізації зони, не дозволяється, а особи, що самовільно порушують цей порядок, позбавляються  торгового місця без повернення плати за його використання.Комплексний  характер торгівлі на ринках досягається  за рахунок відкриття на території  ринку або поруч з ним магазинів, підприємств громадського харчування і побутового обслуговування, пунктів  телефонного зв'язку, кас з продажу  квитків на транспорт, готелю тощо.

Адміністрація ринку  повинна вживати постійних заходів  для підвищення рівня обслуговування і дотримання вимог законодавства  щодо захисту прав споживачів, недопущення  до реалізації заборонених, неякісних  і фальсифікованих товарів, контролю правильності використання засобів  вимірювання, додержання громадського порядку. 

На відміну від  відвідувачів ринку (потенційних покупців), для яких вхід на ринок є безплатним, ринкові торговці  за право зайняти  ринкове торгове місце щодня  сплачують вартість ринкового збору. Ринковий збір належить до місцевих зборів, а тому його розмір установлюється місцевими Радами народних депутатів. До платників ринкового збору не належать довгострокові орендарі окремих приміщень ринку, які провадять стаціонарну торгівлю, громадське харчування або надання інших послуг.

При отриманні у  прокат обладнання й інвентарю ринковий торговець вносить заставну плату, розмір якої встановлюється підприємством  ринків, але не може перевищувати їх поточної вартості у діючих цінах. Після  повернення справних взятих напрокат обладнання й інвентарю, ринковому  торговцю повертається вартість застави, але в разі їх втрати або псування винуватець відшкодовує ринку завданий збиток.

Доволі високими є загальні вимоги до підприємств  ринків з погляду захисту прав споживача.Зокрема, в доступному і  видному місці біля входу на ринок  повинні розміщуватися стенди з  інформацією про:

- спеціалізацію ринку,  його назву, підпорядкованість,  режим роботи;

- план території  — розміщення окремих об'єктів,  напрями пішохідних і транспортних  маршрутів;

- чинні Правила  торгівлі на ринках, Ветеринарно-санітарні  правила, вимоги територіальних  управлінь захисту прав споживачів  і Держстандарту;