Облік розрахунків за податками і платежами

Вступ

 

У більшості країн світу податки є “ефективним знаряддям державної політики” відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, анти циклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон’юнктури.

Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.

Формування доходної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Україна не є винятком. Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, все більшого значення набувають податкові методи акумуляції їх. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери. Суть податків, мета і функції їх визначаються економічним і політичним ладом суспільства, природою і завданнями держави.

 

У відповідності з бюджетною класифікацією доходи бюджету утворюються з п'яти груп. Першу групу становлять податкові доходи, другу групу - неподаткові доходи, третю - безоплатні перерахування від бюджетів інших рівнів, четверту - доходи цільових бюджетних фондів і п'яту - доходи від підприємницької та іншої приносить доходи діяльності. Бухгалтерія будь-якого підприємства, особливо чутлива до змін у податках. Від чіткості або не чіткості податкової системи безпосередньо залежить планування і прогнозування в організації, взаєморозрахунки з бюджетом. 
2.1 Характеристика податків і зборів

 

  Податки – обов`язкові платежі, що справляються з юридичних і фізичних осіб до бюджету відповідного рівня в порядку і на умовах, визначених законодавством України. За економічним змістом – це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Державні цільові фонди створюються згідно із законами України і формуються за рахунок визначених цими законами податків і зборів (обов'язкових платежів) з юридичних (незалежно від форм власності) та фізичних осіб. Державні цільові фонди включають до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України, та Фонду соціального страхування України.

Основну частку надходжень до фондів забезпечують податки та збори (обов'язкові платежі).

Збори (обов’язкові платежі) – обов’язкові платежі фізичних і юридичних осіб за послуги, надані їм державними органами.

Сукупність податків і зборів, що справляються в порядку, встановленому законами України, формують систему оподаткування. Принципи побудови системи оподаткування, податки, збори (обов'язкові платежі), а також права, обов'язки та відповідальність їх платників визначає Закон України «Про систему оподаткування» від 18. 02. 1997 р. № 47/97—ВР з наступними змінами та доповненнями.

 

2.2. Основні функції  податків

 

 Функції податків як фінансової категорії випливають з функцій фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції – розподільну і контрольну. Податки безпосередньо пов`язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію. Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але, головне, – надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіональному розрізі.

Економічна функція податків полягає в тому, що за їх допомогою держава впливає на процес відтворення, стимулює або стримує темпи розвитку окремих підприємств, галузей і економіки в цілому.

Регулююча функція податків полягає у їх впливі на різні сторони діяльності їх платників. Постійність означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки. Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені Законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані у повному обсязі. Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатні ними доходами всіх ланок бюджетної системи. Без цього виникає потреба в значному перерозподілі коштів між бюджетами, що зменшує рівень автономності кожного бюджету, ступінь регіонального самоврядування і самофінансування.

 

2.3 Елементи системи оподаткування

Зміст кожного виду податку розкривають його основні елементи:

Суб'єкт (платник) податку — фізична або юридична особа, яка, згідно із законодавством України, повинна сплачувати податки та збори.

Облік платників податків і зборів здійснюють податкові органи згідно із законодавством.

Об'єкт податку — дохід або майно платників податків, з якого розраховується податок і який є базою оподаткування.

Об'єктами оподаткування є доходи, додана вартість на продукцію (роботи, послуги), майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Джерело податку — дохід (рідше майно), з якого суб'єкт сплачує податок.

Ставки податків і зборів визначаються Верховною Радою України, місцевими органами управління згідно із законами України про оподаткування.

Ставка податку — величина податку на одиницю оподаткування, затверджена законодавством як норма. Розрізняють такі ставки податків:

• тверді — встановлюються в абсолютній сумі на одиницю (об'єкт) оподаткування, незалежно від розмірів доходів (використовуються переважно при оподаткуванні земельних ділянок, будинків);
• пропорційні — встановлюються в однаковому від^ сотку до об'єкта податку без урахування його величини;
• прогресивні — збільшуються із зростанням об'єкта оподаткування;
• регресивні — зменшуються із збільшенням доходу.

Податкові пільги — повне або часткове звільнення від сплати податків фізичних чи юридичних осіб згідно з чинним законодавством. Наприклад, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зменшення нарахованої суми податку, відрахування з об'єкта оподаткування.

Строки сплати податку — дати сплати податку по кожному виду, обов'язкові до виконання.

Способи справляння податків:

• з джерела — до одержання доходу власником (наприклад, із заробітної плати);
• за декларацією — після одержання доходу власником або якщо платник працює на кількох підприємствах;
• за кадастром — за реєстром, який містить перелік типових об'єктів оподаткування, що класифікуються за зовнішніми ознаками, із зазначенням середньої дохідності об'єкта.

Законом України «Про оподаткування», затвердженим постановою Верховної Ради України від 18. 02. 1997 р. №77/97, передбачено справляння таких податків:

• загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);
• місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у визначені законами строки, подавати до державних податкових органів звіти, декларації та інші документи й відомості, що пов'язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів.

 

 
2.4 Класифікація  податків

 

Традиційно класифікацію податків проводиться за наступними ознаками:

Залежно від рівня державних структур. Податкова система формується як на державному так і на регіональному рівнях. Залежно від рівня встановлення податки поділяються на загальнодержавні(ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток підприємств податок на доходи фізичних осіб, державне мито, податок на нерухоме майно, плата за землю та інші) та місцеві.

Місцеві податки й збори – це податок з реклами, готельний збір, курортний збір та інші. Механізм їх справляння і порядок сплати встановлюється сільськими і міськими радами відповідно до переліку, і в межах граничних ставок, визначених законодавством України. Суми цих податків і зборів зараховуються на місцевому бюджеті.

Залежно від форми оподаткування податки бувають прямі (ПДВ, податок на прибуток підприємств та інші) непрямі ( ПДВ, акцизний збір, державне мито, плата за землю).

Прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно платника. Непрямі податки включаються у вигляді надбавкою цін товарів і оплачуються споживачем. При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою і самим платником, який безпосередньо вносить платежі до бюджету. При непрямому оподаткуванні суб`єктом податку стає продавець товару, який виступає посередником між державою і платником (споживачем товару чи послуги). Прямі податки поділяються на реальні і особові. Реальні податки сплачують з окремих видів майна, а особові встановлюються у вигляді податків на доходи. Непрямі податки поділяються на акцизи і мито.

Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування податки поділяються на: податок на доходи, податки на споживання, податки на майно(сплачується не один раз, а постійно поки майно перебуває у власності платника податків).

Залежно від способу оподаткування податки бувають:

- розкладні, тобто встановлюється  загальна сума потреби держави  в доходах, яка розподіляється між територіальними одиницями і на нижчому рівні між платниками податків;

- окладні, такі податки, що  спочатку встановлюється ставки  податку, а потім розмір податку  для кожного платника і загальна  сума податку формується як  сума окремих платежів.

Залежно від способу зміни податкових ставок податки бувають: фіксовані або пропорційні, прогресивні, регресивні.

Залежно від платника:

- податки з юридичних  осіб (податок з прибутку підприємств, ПДВ, акцизний збір);

- податки з фізичних  осіб (прибутковий податок, податок з промислу, курортний збір);

- змішані податки (податки  з власників транспортних засобів, плата за землю).

Платники податків і зборів (обов’язкових платежів) мають право:

1.Оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їхніх посадових осіб;

2.Одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, здійснених державними податковими органами;

3.Подавати державним податковим органам документи,що підтверджують право на пільги з оподаткування у порядку,встановленому законами України

Залежно від джерела сплати: податки, що фінансуються за рахунок виручки від реалізації продукції(акцизний збір, ПДВ); податки, що включають відрахування на соціальне та пенсійне страхування); податки, що сплачуються за рахунок прибутку (податок на майно, плата за землю).

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податків і зборів та дотримання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів згідно із законами України.

Контроль за правильністю нарахування і своєчасністю справляння податків і зборів здійснюють податкові органи в межах повноважень, визначених відповідними законами.

Отже, можна сказати, що податки відіграють важливу роль у функціонуванні держави, тому що вони є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень.

 

2.5 Облік розрахунків за податками і платежами на рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами»

 

Рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами" призначено для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету.Порядок справляння таких платежів регулюється чинним законодавством. За кредитом рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами" відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

Рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами" має такі субрахунки:

641 "Розрахунки за податками"