Організація і облік короткострокового кредитування та шляхи його удосконалення (на матеріалах сільськогосподарського товариства з обме

 

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів, активу, розрахованих за ступенем убиваючої ліквідності з короткостроковими зобов’язаннями за пасивом, які групуються за ступенем терміновості їх погашення. Так проаналізувавши дані таблиці щодо показників ліквідності балансу в 2013 р., то   можна зробити такий висновок Коефіцієнт абсолютної ліквідності (терміновості) на початок року і кінець року становив 0,01 , при тому що нормативне значення його 0,2-0,35. Це є негативним  явищем. Теоретично вважається, що достатнім значенням для коефіцієнта терміновості є 0,2 , оскільки не всі кредитори одночасно пред’являють свої вимоги. Величина даного показника по   господарству  дуже низька,   і свідчить про те, що відповідними активами підприємство  не  зможе покрити   платіжні вимоги, тобто практично відсутні швидко ліквідні активи.  Для усунення негативної фінансової ситуації розраховують проміжний коефіцієнт ліквідності (критичної оцінки), значення якого для нормальної роботи підприємства повинно наближатися до 0,6-0,8.

У СТОВ «Мрія» величина цього показника на початок року становила 0,25 і на кінець року – 0,13. Тобто відбулося  зниження і так не ідеального становища . Можна сказати, що  підприємство за рахунок грошових коштів і дебіторської заборгованості   також  не зможе  повністю задовольнити вимоги кредиторів. 

Загальний коефіцієнт ліквідності нашого підприємства на початок року становив 2,92 і за р. його величина зменшилася на 0,8 , що є негативним явищем але може  повністю покрити першочергові зобов’язання, оскільки на кінець року більше нормативного значення цього показника, яке  становить 2- 2,5.

Отже, проаналізувавши показники фінансового стану СТОВ «Мрія» можна сказати, що вони знаходяться на достатньому рівні. І цим мають відповідний рівень довіри з боку кредиторів та інвесторів. На теперішній час, СТОВ «Мрія» має позитивний стан, хоча наявні ознаки фінансового напруження. 

 В роботі будь-якого суб’єкта  господарської діяльності важливе  місце відводиться організації  бухгалтерського обліку, основними  завданнями якого є:

- забезпечення контролю за виконанням  зобов’язань; наявністю і рухом  майна; використанням матеріальних  і фінансових ресурсів відповідно  до затверджених нормативів і  кошторисів;

- своєчасне запобігання негативним  явищам у фінансово-господарській  діяльності, виявлення і мобілізація  внутрішніх резервів;

- формування повної, достовірної  інформації про господарські  процеси і результати діяльності  підприємства, необхідної для оперативного  керівництва і управління, а також  для використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами та ін. 

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», керівник СТОВ «Мрія» зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер, в свою чергу, згідно Закону України:

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені строки фінансової звітності;

• організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
• бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням витрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;
• забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку .

При організації бухгалтерського обліку СТОВ «Мрія» керується Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999р. зі змінами і доповненнями та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні, затвердженим Міністерством фінансів України. Відповідно до ст. 8 цього Закону СТОВ «Мрія» самостійно визначає свою облікову політику, зміст якої повинен бути викладений в Наказі Про облікову політику. 

В господарстві ведеться автоматизований облік. До бухгалтерії у встановлені строки здаються підрозділами первинні документи, де вони обробляються і групуються в реєстри аналітичного і синтетичного обліку, а також складають звітність. Це дає змогу раціонально розподілити роботу між обліковими працівниками, відповідно до їх кваліфікації. Правильна організація бухгалтерського обліку вимагає складання плану документообороту, який повинен визначати порядок оформлення документів, надходження їх до бухгалтерії, опрацювання, використання для записів в облікових регістрах та передачі в архів.

Витяг зі статуту СТОВ «Мрія»  «Облік на підприємстві:

- Підприємство здійснює оперативний  і бухгалтерський облік результатів  своєї роботи, веде статистичну  звітність у відповідності зі  встановленим законодавством України.

- Ведення бухгалтерського обліку  очолює головний бухгалтер по  наказу директора.

-  Підсумки господарської діяльності  відображаються в річному звіті  та балансі, які виконують в  строки, встановлені діючим законодавством.

- Підприємство та його посадові  особи несуть встановлену законодавством  відповідальність за всі відомості,  які містяться в річному звіті.

Що стосується форми ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, то вона основана на машинно-орієнтованій формі бухгалтерського обліку, і тому тут використовується спеціальна бухгалтерська програма «Фінанси без проблем». Це система програм для автоматизації різних ланок економічної діяльності. В цей програмний продукт включені ті функції, які відповідають призначенню цього продукту. Всі складові системи програми  можна поділити на Технологічну платформу  та Конфігурації.

Технологічна платформа – це купа різних механізмів, які використовуються для автоматизації економічної діяльності і не залежить від конкретного законодавства та методології обліку.

Конфігурації – це саме прикладні рішення. Кожна конфігурація орієнтована на автоматизацію конкретної ланки економічної діяльності і відповідає прийнятому законодавству.

Технологічна платформа має компоненту «Бухгалтерський облік», яка призначена для ведення обліку на основі бухгалтерських операцій. Вона забезпечує ведення плану рахунків, введення проводок, отримання бухгалтерських підсумків. Ця компонента використовується для автоматизації бухгалтерського обліку, враховуючи всі особливості законодавства та методології обліку.

Для наочності схеми автоматизованої форми бухгалтерського обліку

розглянемо її на рис. 2.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рис. 2. 1. Схема автоматизованої форми бухгалтерського обліку

2.2. Характеристика  короткострокового кредитування  сільськогосподарських підприємств

 

Головною метою економіки АПК є формування конкурентоспроможного агропромислового виробництва, спрямованого на вирішення політичних, соціальних, економічних завдань та забезпечення продовольчої безпеки країни.

   У 1992 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон « Про пріоритетність розвитку села та АПК у народному господарстві України». Головною метою, яку переслідував Закон є підтримка сільгосптоваровиробника. Цим Законом визначилися умови, зміст і межі пріоритетності розвитку соціальної сфери села та АПК у структурі народного господарства України.

Однією з актуальних проблем вітчизняної економіки є кредитування сільськогосподарських підприємств. Сезонний розрив між вкладенням і надходженням коштів у сфері сільського господарства, безперервність процесів відтворення, нестабільність цін на ринку товарної сільськогосподарської продукції, значна потреба в обігових засобах перетворюють кредит в основне джерело поповнення фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств. Дослідження фінансового забезпечення останніх свідчить про те, що вони в основному працюють за рахунок власних ресурсів, які є недостатніми для самофінансування. Обмеженість власних коштів змушує аграрні підприємства сподіватися на підтримку з боку банків.

Значним кроком для подальшого удосконалення кредитних відносин є прийняття Верховною Радою України в жовтні 2001р. Земельного Кодексу. Ухвалення Земельного Кодексу зобов’язує до подальшого вдосконалення законодавчого забезпечення аграрної реформи. Зокрема без такого законодавчого акта як Закон « Про іпотеку «, та інших і поточне кредитування в Україні буде ще дуже відділеною перспективою.

Оскільки, сільське господарство є досить важливою галуззю країни, тому, враховуючи його особливості, для стабілізації сільського виробництва необхідна підтримка з боку держави і залучення великих грошових потоків. На даний час фінансовий стан багатьох підприємств є незадовільним, у більшості - недостатнє забезпечення кредиту, які необхідні банку для надання кредиту, тому додаткова фінансова допомога для таких підприємств прирівнюється нулю. Незначна кількість банківських установ, що займаються кредитуванням сільськогосподарських підприємств пояснюється тим, що, на жаль, не всі банки здатні ризикувати своїми активами заради розвитку сільського господарства, адже сезонність, висока залежність від погодних умов та політики держави не завжди дозволяють сільськогосподарським підприємствам отримувати прибутки.

При наданні кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки

кредитоспроможності позичальника. Ця процедура є обов’язковою, адже від її результатів залежить ефективність як окремої кредитної угоди, так і кредитної діяльності банку в цілому. Значний ризик неповернення кредитів змушує банки встановлювати високу процентну ставку за сільськогосподарськими кредитами.  З іншого боку, точність оцінки кредитоспроможності важлива і для позичальника,оскільки вона є основою для прийняття рішення про можливість надання кредиту та його обсяг.

    Серед факторів економічного  зростання галуззі АПК як стратегічно  важливого сектору економіки  необхідним і проблемним є  банківське кредитне забезпечення. Специфіка відтворювання сільського  господарства і умови для кредитного  обслуговування таких підприємств  потребує дотримання обумовлених  вимог, таких як строки, обсяг  і вартість кредиту, обґрунтованості  його використання і погашення. Хоча і кредитування аграрних  підприємств набуває достатнього  розвитку, але механізм надання  кредитів таким підприємствам  ще потребує досить значного  доопрацювання.

Досвід розвинених країн показує, що доцільним є розробка мережі установ стосовно кредитування аграріїв, тобто удосконалення законодавства, інституцій, розвиток іпотечного кредитування, лізингу. Найоптимальнішим є створення державного Аграрного банку, основним завданням якого має бути сприяння розвитку кредитування агарних товаровиробників шляхом надання позичок, гарантуванням повернення отриманих кредитів, рефінансування кредитів .

 Сільське господарство потребує  фінансової підтримки тому що  сезонність виробництва, великий  кругообіг капіталу, незадовільний  стан матеріально-технічної бази , різниця між цінами продукції  сільського господарства і промисловості, особливість виробничого процесу  і значимості в економіці не  позитивно відбиваються на діяльності  підприємств.

Так і наше господарство при одержані в останні роки доволі хороших виробничих результатів не мало великого прибутку в зв’язку з низькими закупочними цінами на сільгосппродукцію.  Хоча аграрні підприємства мають значні фінансові ресурси, але не достатні для самофінансування і розвитку. Одним із найсвідомішим чинником держави в кредитному забезпеченні сільськогосподарських підприємств є застосування системи пільгового кредитування, тобто держава частково компенсує банку відсоткову ставку за одержаним кредитом. Характерною рисою пільгового кредитування є самостійний вибір підприємством банку-кредитора, який дає свого згоду на надання позички. Оскільки особливістю галуззі є мала оборотність оборотних коштів, то таке кредитування є найоптимальнішим виходом і стабілізації фінансового стану підприємства.

Механізм часткової компенсації відсоткової ставки за користування кредитами в Україні було запроваджено в 2000 р., коли вперше з державного бюджету було виділено кошти в сумі 175 млн. грн на компенсацію ставок (до 50% облікової ставки Національного банку України) .

Відомим є факт, що державна підтримка сільськогосподарських підприємств через механізм здешевлення позик сприяє підвищенню рівня їх забезпечення кредитними ресурсами. Отже, кредитне забезпечення АПК суттєво залежить, крім інших факторів, від суми коштів Державного бюджету, спрямованих на програму здешевлення позик АПК.  При цьому аграрії не завжди можуть скористатися існуючим механізмом часткової компенсації ставки за кредитами. Причинами цього є не проходження підприємствами встановлених державою умов конкурсу. Але, для здешевлення кредитування сільськогосподарських підприємств подібні конкурси взагалі недоцільні. Основною умовою одержання кредиту суб’єктом господарювання має бути один критерій – можливість його своєчасного погашення. Наше господарство в останій рік також одержало цільове фінансування з держави.

   Банківська система не  відіграє суттєвої ролі у розвитку  аграрних підприємств, хоча і  є позитивні тенденції. Більшість  банків України є комерційними, в приватній власності, тому не  важко зрозуміти, що основною  їх метою діяльності є отримання  прибутку, а не підтримання ризикових  галузей, в нашому випадку АПК.