Організація та шляхи вдосконалення обліку основних засобів

- раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи з умов господарської діяльності та величини підприємства.

Таким чином, облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил.

Облікова політика передбачає відкритість для зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації, що відображається у фінансовій звітності. За даними фінансової звітності встановлюється майновий та фінансовий стан підприємства, його платоспроможність, основні засади господарювання, тенденції в покращенні (погіршенні) діяльності підприємства та інші показники.         

Поняття облікової політики увійшло до сучасної науки і практики вітчизняного бухгалтерського обліку з набранням чинності Закону України від 16.07.99 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пакетом національних положень бухгалтерського обліку.  Слід зазначити, що в Україні, як і в інших пострадянських країнах, у сільському господарстві відсутня спеціально організована інформаційна система управління, яка давала б змогу передбачувати відтворювальний процес, оптимізувати діяльність та розробляти ефективну облікову політику сільськогосподарських підприємств. У зв’язку з цим, при організації в сільськогосподарському підприємстві інформаційної системи управління, слід визначити спектр інформації, необхідної для ефективної роботи підприємства.           Від правильного розуміння, розкриття і реалізації облікової політики залежить економічна ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств. Розглянемо основні елементи облікової політики, що в обов’язковому порядку застосовуються сільськогосподарськими підприємствами.

Елементи облікової політики сільськогосподарських підприємств

Об’єкти	Рекомендації щодо методів обліку, що відображуються в наказі про облікову політику
Необоротні активи	Регулюються П(С)БО 7. Нарахування амортизаційних відрахувань по основних засобах рекомендується здійснювати за податковим методом, здійснюється відповідно до норм і методів, передбачених ст..8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», за прямолінійним методом відповідно до п.29 П(С)БО 7. Переоцінку об’єктів основних засобів здійснювати відповідно до п. 16 П(С)БО 7.Витрати, пов’язані із поліпшенням стану об’єкта, обліковувати відповідно до п.14 П(С)БО 7.
Витрати	Витрати відображати у бухгалтерському обліку з урахуванням П(С)БО 16, П(С)БО 30 та Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства Аграрної політики України від 18.052001 № 132.До виробничої собівартості продукції включати прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати. Загальновиробничі витрати рослинництва і тваринництва розподіляти на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу.
Біологічні активи	Об’єкти обліку біологічних активів відображають у сформованому робочому Плані рахунків підприємства. Порядок оцінки біологічних активів визначено п.10 П(С)Бо 30 та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку біологічних активів, затвердженими наказом МФУ від 29.12.2006 №1315. Відповідно до пункту 13 П(С)БО 30 сільськогосподарська продукція після її первісного визнання оцінюється та відображується відповідно до П(С)БО 9.
План рахунків бухгалтерського обліку	Основою є План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом МФУ від 30.11.99 №291, або спрощений План рахунків, затверджений наказом МФУ від 19.04.2001 №186.Субрахунки в сільському господарстві використовуються для потреб управління, контролю, аналізу і звітності.

 

 

Розглянувши основні елементи облікової політики сільськогосподарських підприємств, слід зазначити, що зважений підхід до формування облікової політики розкриває конкурентний рівень підприємства за допомогою ведення бухгалтерського обліку і є орієнтиром для різноманітних користувачів, можливість вибору різноманітних підходів до облікової політики дає змогу впливати на формування фінансового результату підприємства, розмір податку, величину дивідендів, а також резервних і спеціальних фондів тощо. Окрім цього, слід враховувати окремі недоліки формування облікової політики на підприємствах: нормативна база, орієнтована на визначення сутності облікової політики підприємства, не деталізує її зміст та потребує вдосконалення з урахуванням зарубіжного досвіду; значною є необхідність визначати в обліковій політиці особливості та характеристики, що виникають при застосування автоматизації облікових і контрольних процедур; необхідно передбачити в обліковій політиці підприємств, установ та організацій розробку і запровадження методики аналізу фінансового стану з урахуванням специфіки їх фінансово-господарської діяльності та особливостей форм звітності.Облікова політика може змінюватися у випадках, якщо: змінюються на підприємстві статутні вимоги;змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності;зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.     Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства затверджені Мінфіном України від 27.06.2013 р. №635.

 

2.3 Облік і оцінка основних засобів

 

2.3.1 Оцінка та переоцінка основних  засобів

 

Однією з важливих умов правильної організації обліку основних засобів є їх оцінка.

В бухгалтерському обліку вартість, за якою відображають необоротні активи, розподіляється на:

- балансову вартість;

- первісну вартість;

- справедливу вартість;

- відновлювальну вартість;

- ліквідаційна вартість;

-переоцінена вартість .

Балансова вартість - це вартість, за якою необоротні активи включають в Баланс після вирахування суми нарахованого зносу.

Первісна вартість - це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, установлення і введення в експлуатацію або ж на їх виготовлення.

Первісна вартість основних засобів є сумою фактичних витрат на їх придбання, спорудження або виготовлення.

Зміна первісної вартості необоротних активів проводиться у випадках індексації їх первісної вартості у відповідності до законодавства, а також при добудові, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквідації відповідних об'єктів і модернізації, яка привела до додаткового укомплектування необоротних активів.

За об'єктами будівельного призначення (будівлі, споруди), збудованих підрядним способом, первісна вартість відповідає договірній вартості об'єкта з включенням в неї інших капітальних витрат. При будівництві об'єктів господарським способом основні засоби приймаються на облік за фактичною собівартістю їх будівництва.

Первісна вартість придбаного устаткування, що вимагає монтажу, складається з фактичних витрат на його придбання, витрат з доставки, витрат на монтаж і проектно-вишукувальні роботи, а також інших витрат, що підлягають включенню в інвентарну вартість устаткування.

Для устаткування, що не вимагає монтажу, первісна вартість складається з фактичних витрат на його придбання, включаючи витрати з доставки та інші витрати, пов'язані з його придбанням.

Придбані об'єкти, які були в експлуатації, оцінюються за вартістю, що складається з витрат на придбання, витрат з їх доставки, установки та монтажу.

Первісну вартість об'єкта основних засобів відповідно до п. 8 П(С)БО 7 складають наступні витрати:

- суми, які сплачують постачальникам і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Витрати, здійснювані для підтримки об'єктів в робочому стані згідно п.15 П(С)БО 7 на збільшення первісної вартості основних засобів не впливають, такі витрати (різні види ремонтів) включаються до складу поточних виробничих витрат відповідного періоду.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за якими визначена загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно справедливої вартості окремого об'єкту основних засобів.

Справедлива вартість - це сума за якою може бути здійснений обмін активу, або сплата зобов'язання в результаті операції між зацікавленими та незалежними сторонами.

Визначається справедлива вартість у випадках:

- оприбутковування основних засобів, отриманих в результаті бартерних операцій;

- оприбутковування отриманих безкоштовно (безоплатно) основних засобів;

зарахування на баланс основних засобів, внесених як внесок в статутний капітал.

Відновлювальна вартість - це первісна вартість, змінена після переоцінки, а також при добудові і реконструкції.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство чекає отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

На підприємствах справедлива та ліквідаційна вартості об'єктів основних засобів визначаються постійно діючою комісією, порядок створення якої визначений обліковою політикою підприємства.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їхньої переоцінки.

Застосування того чи іншого способу оцінки основних засобів залежить від виду та змісту господарської операції.

Облік переоцінки й індексації основних засобів

Відповідно до п.16 П(С)БО 7 у разі істотного відхилення (збільшення або зменшення) балансової вартості об'єкта основних засобів від його справедливої вартості (більш ніж на 10%) підприємство СТОВ «Авіс» здійснює переоцінку об'єкта основних засобів на дату балансу. У разі переоцінки одного об'єкта основних засобів на ту ж дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої відноситься даний об'єкт.

У випадках переоцінки основних засобів облік ведеться на рахунках: за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» і кредиту рахунку 42 «Додатковий капітал», субрахунок 423 «Дооцінка активів».

Переоцінена первісна вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісній вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається розподілом справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість за наступною формулою:

(2.2)

(2.3)

(2.4)

 

 

Згідно п. 19 П(С)БО 7 дооцінка залишкової вартості об'єкту основних засобів відображається у складі додаткового капіталу за рахунком 423 «Дооцінка активів», а сума уцінки - у складі витрат звітного періоду в тому випадку, якщо до цього не проводилися дооцінки. При цьому робляться наступні записи:

Відображені результати дооцінки тракторів та комбайнів -дебет рахунку 104 - кредит рахунку 423.

Відображені результати дооцінки зносу основних засобів -дебет рахунку 423 -кредит рахунки 131.

При уцінці об'єкта, який раніше був дооцінений, сума зниження ціни згідно п. 20 П(С)БО 7 списується на зменшення суми додаткового капіталу на рахунок 423 «Дооцінка активів» в межах попередньої дооцінки і сума уцінки, що залишилася, списується на витрати звітного періоду за дебетом рахунку 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій».

Наступна дооцінка об'єкта основних засобів визнається як дохід звітного періоду і обліковується за кредитом рахунку 746 «Інші доходи від звичайної діяльності» в межах суми, що відноситься на витрати під час попередньої уцінки, а різниця відноситься до складу додаткового капіталу за кредитом рахунку 423 «Дооцінка активів».

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, кредитове сальдо рахунку 423 «Дооцінка активів» включається до складу нерозподіленого прибутку. При цьому робляться наступні проводки: дебет рахунку 423 «Дооцінка активів» і кредит рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

В цілях створення сприятливих економічних умов для активного оновлення основних засобів на підставі рішення Уряду України періодично проводять переоцінку основних засобів шляхом індексації для приведення їх балансової вартості у відповідність з діючими цінами і умовами відтворювання.

Отримана у результаті нова вартість основних засобів називається відновлювальною вартістю, а в бухгалтерському обліку згідно п.19 П(С)БО 7 індексація залишкової вартості об'єкта основних засобів відображається у складі додаткового капіталу за рахунком 42 «Додатковий капітал», субрахунок 423 «Дооцінка активів». Одночасно в обов'язковому порядку індексується і знос проіндексованих основних засобів із застосуванням тих же індексів.

При цьому в обліку робляться наступні записи: Дебет рахунку 10 - Кредит рахунку 423 - на індексацію первісної вартості.

Дебет рахунку 423 - Кредит рахунку 131 - на суму індексації зносу.

 

2.3.2 Первинний облік надходження та вибуття основних засобів

 

Облік надходження основних засобів

Надходження основних засобів супроводжується відкриттям інвентарних карток для їх аналітичного обліку, присвоєння ним інвентарних номерів і проведенням необхідних записів в регістрах аналітичного обліку.