Отчет по практике в бухгалтерии

Фінанси підприємств обслуговують безперервний кругообіг засобів підприємства і джерел їх формування, що полягає  в постачанні, виробництві, збуті, отриманні  і розподілі фінансових результатів (виручки, прибутку), залученні і  поверненні позикових коштів. В процесі  кругообігу відбувається безперервна  зміна структури засобів підприємства і їх джерел, яка визначається як співвідношення між елементами майна  і елементами капіталу, що формує його.

Структура засобів підприємства складається  як пропорція між вартісними величинами основних засобів і інших необоротних  активів, запасів і витрат, грошових коштів, розрахунків і інших оборотних  активів. Структура джерел майна  підприємства - це пропорція між  вартісними величинами джерел власних  засобів, довгострокових кредитів і  позик, короткострокових кредитів і  позик, розрахунків з кредиторами і інших короткострокових пасивів. Кожен з перерахованих агрегатів відповідно має свою структуру.

Співвідношення  структури засобів підприємства і структури джерел їх формування в кожен фіксований момент часу задає  фінансовий стан підприємства, визначення міри стійкості якого є одним  з найбільш важливих завдань фінансового  аналізу. Операції, що здійснювані в  ході фінансово-господарського кругообігу і становлять зміст процесів постачання, виробництва, збуту і так далі, безперервно змінюють фінансовий стан підприємства. Сукупності однорідних господарських операцій що впливають  на фінанси підприємства, утворюють  господарські процеси. Їх вплив на динаміку фінансового стану і фінансових результатів підприємства  має  бути предметом дослідження фінансової теорії.

Оцінка  фінансово-господарської діяльності підприємства є способом накопичення, трансформації і використання інформації фінансово-господарського характеру, що має на меті :

• оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;
• оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства;
• виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації;
• спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталів.

Мета  оцінки фінансового стану визначає завдання його аналізу. Основними завданнями аналізу фінансово-господарської  діяльності є:

• оцінка динаміки, складу і структури активів, їх стану і руху;
• оцінка динаміки, складу і структури джерел власного і позикового капіталу, їх стану і руху;
• аналіз абсолютних і відносних показників фінансової стійкості підприємства і оцінка зміни її рівня;
• аналіз платоспроможності господарюючого суб'єкта і ліквідності активів його балансу.

Аналіз  фінансового стану ділиться на внутрішній і зовнішній. Вони істотно відрізняються  за своїми цілями та змістом. Внутрішній фінансовий аналіз - це процес дослідження  механізму формування, розміщення та використання капіталу з метою пошуку резервів зміцнення фінансового  стану, підвищення прибутковості і  нарощування власного капіталу суб'єкта господарювання. Зовнішній фінансовий аналіз являє собою процес дослідження фінансового стану суб'єкта господарювання з метою прогнозування ступеня ризику інвестування капіталу та рівня його прибутковості. Метод економічного аналізу являє собою спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх головному розвитку. Характерними рисами методу економічного аналізу є:

- визначення системи показників, що всебічно характеризують господарську діяльність організацій;

- встановлення співпідпорядкованості показників з виділенням сукупних результативних факторів і факторів (основних і другорядних), на них впливають;

- виявлення форми взаємозв'язку між факторами;

- вибір прийомів і способів для вивчення взаємозв'язку;

- кількісний вимір впливу чинників на сукупний показник.

Сукупність  прийомів і способів, які застосовуються при вивченні господарських процесів, складає методику економічного аналізу.

Статистичні методи включають в себе використання середніх і відносних величин, індексний  метод, кореляційний і регресивний  аналіз та ін. Математичні методи можна розділити на три групи: економічні (матричні методи, теорія виробничих функцій, теорія міжгалузевого балансу); методи економічної кібернетики і оптимального програмування ( лінійне, нелінійне, динамічне програмування); методи дослідження операцій та прийняття рішень (теорія графів, теорія ігор, теорія масового обслуговування)

Порівняння - зіставлення досліджуваних даних  і фактів господарського життя. Розрізняють  горизонтальний порівняльний аналіз, який застосовується для визначення абсолютних і відносних відхилень  фактичного рівня досліджуваних  показників від базового; вертикальний порівняльний аналіз, який використовується для вивчення структури економічних  явищ; трендовий аналіз, застосовуваний при вивченні відносних темпів росту і приросту показників за ряд років до рівня базисного року , тобто при дослідженні рядів динаміки. Обов'язковою умовою порівняльного аналізу є порівнянність порівнюваних показників передбачає:

1. єдність  об'ємних, вартісних, якісних, структурних показників;

2. єдність  періодів часу, за які проводиться  порівняння;

3. порівнянність  умов виробництва;

4. порівнянність  методики обчислення показників.

Угруповання - використовуються для дослідження  залежності в складних явищах, характеристика яких відбивається однорідними показниками  і різними значеннями (характеристика парку устаткування за термінами  введення в експлуатацію, за місцем експлуатації, за коефіцієнтом змінності тощо)

Балансовий  метод полягає в порівнянні двох комплексів показників, які прагнуть до певного рівноваги. Він дозволяє виявити в результаті новий аналітичний (балансуючий) показник. Як допоміжний, балансовий метод використовується для перевірки результатів розрахунків впливу факторів на результативний сукупний показник. Балансовий метод застосовують також для визначення розміру впливу окремих факторів на зміну результативного показника, якщо відомо вплив інших факторів

Графічний спосіб. Графіки є масштабним зображенням  показників та їх залежності за допомогою  геометричних фігур. Графічний спосіб не має в аналізі самостійного значення, а використовується для ілюстрації вимірювань.

Індексний метод ґрунтується на відносних показниках, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня, взятому в якості бази порівняння. Статистика називає кілька видів індексів, які застосовуються при аналізі: агрегатні, арифметичні, гармонійні і т.д.

Метод кореляційного  і регресійного (стохастичного) аналізу  широко використовується для визначення тісноти зв'язку між показниками  не знаходяться у функціональній залежності, тобто зв'язок проявляється не в кожному окремому випадку, а в певній залежності.

За допомогою  кореляції вирішуються два головні завдання:

1. складається  модель діючих факторів (рівняння регресії);

2. дається  кількісна оцінка тісноти зв'язків (коефіцієнт кореляції).

Матричні  моделі являють собою схематичне відображення економічного явища чи процесу з допомогою наукової абстракції. Найбільшого поширення  тут отримав метод аналізу  «витрати-випуск», що будується з  шахової схемою і дозволяє в найбільш компактній формі представити взаємозв'язок витрат і результатів виробництва.

Математичне програмування - це основний засіб вирішення  завдань щодо оптимізації виробничо-господарської діяльності.

Метод дослідження  операцій спрямований на вивчення економічних  систем, в тому числі виробничо-господарської  діяльності підприємств, з метою  визначення такого поєднання структурних  взаємопов'язаних елементів систем, що найбільшою мірою дозволить визначити  найкращий економічний показник з ряду можливих.

Аналіз  фінансово-господарської діяльності виступає не лише як основна складова будь-якої з функцій управління (прогнозування  і бізнес-планування; координування, регулювання, обліку і контролю; стимулювання; оцінки умов господарювання та ін.) але  і сам є видом управлінської  діяльності, передуючої ухваленню управлінських  рішень для підтримки бізнесу  на необхідному рівні.

Таким чином, в умовах ринкової економіки велике значення має бути приділене вивченню фінансово-господарської діяльності підприємства. Аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємства в цілому характеризує ефективність системи управління фінансами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Розрахунок і аналіз фінансових коефіцієнтів платоспроможності та ліквідності

У ринкових умовах суттєвого розширення прав підприємств  значно зростає роль своєчасного  і якісного управління ліквідністю  і платоспроможністю, та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стійкості.

Ліквідність це можливість підприємства фінансувати  свою діяльність. Вона характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального  функціонування підприємства, цілеспрямованістю  їх розміщення і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами  з іншими юридичними та фізичними  особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Стан  ліквідності - важлива характеристика економічної діяльності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансових і інших відносинах.

Одним з  індикаторів фінансового стану  підприємства є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими  ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання.

Таким чином, поняття платоспроможності й ліквідності дуже близькі, але друге більш містке. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. Разом з тим, ліквідність характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.

Показники (коефіцієнти) ліквідності:

- коефіцієнт  абсолютної ліквідності: дозволяє  визначити частку короткострокових  зобов’язань, що підприємство  може погасити найближчим часом,  не чекаючи оплати дебіторської  заборгованості й реалізації  інших активів. Оптимальне значення 0,2 – 0,35. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою:

                                                (2.1)

 

          

        Рисунок 2.1 – Динаміка коефіцієнту  абсолютної ліквідності

- коефіцієнт  загальної ліквідності: характеризує  здатність підприємства забезпечити  свої короткострокові зобов’язання  з найбільш легко реалізованої  частини активів – оборотних  коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш  загальну оцінку ліквідності  активів. Оскільки поточні зобов’язання  підприємства погашаються в основному  за рахунок поточних активів,  для забезпечення нормального  рівня ліквідності необхідно,  щоб вартість поточних активів  перевищувала суму поточних зобов’язань.  Нормальним значенням даного  коефіцієнта вважається 1,5÷2,5, але  не менше 1. Розрахунок коефіцієнта загальної ліквідності проводиться за формулою:

                                               (2.2)

         

         Рисунок 2.2 – Динаміка коефіцієнту загальної ліквідності

- коефіцієнт поточної ліквідності:  характеризує достатність оборотних активів для задоволення поточних зобов’язань. Критичне значення цього коефіцієнта дорівнює 1. Розраховується за формулою :

Кпл =        (2.3)   

 

           

         Рисунок 2.3 – Динаміка коефіцієнту поточної ліквідності

- коефіцієнт  швидкої ліквідності: відображає  платіжні можливості підприємства  щодо сплати поточних зобов’язань  за умови своєчасного проведення  розрахунків з дебіторами. Теоретично  значення коефіцієнта вважається  достатнім, якщо воно перевищує  0,6. Розраховується за формулою:

Кшл.=           (2.4)

          

               Рисунок 2.4 – Динаміка коефіцієнту швидкої ліквідності

Результати  розрахунків зводяться в таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 – Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Норматив
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,00008	0,0001	0,00002	0,2 – 0,35
Коефіцієнт загальної ліквідності	0,0081	0,0088	0,004	> 1
Коефіцієнт поточної ліквідності	0,0082	0,0089	0,004	~ 1
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,00077	0,00074	0,00062	> 0,6