Планування аудиту виробничих запасів на підприємстві

Аудиторська палата України рішенням від 30.11.2006 року затвердила Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики [18], що врегульовують вимоги до аудиту, його мету, принципи договірних відносин із замовниками, планування, інформаційне та методичне забезпечення перевірок, методику збирання та формулювання доказів, порядок складання аудиторських висновків та звітів, дотримання спеціальних умов проведення аудиту. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики (МСА НВЕ ) слід застосовувати при аудиторській перевірці фінансової звітності. МСА НВЕ треба також застосовувати (за потреби, в адаптованому вигляді) при аудиторській перевірці іншої інформації та при наданні супутніх послуг. МСА НВЕ містять основні принципи та процедури, а також відповідні рекомендації, подані у вигляді пояснювального та іншого матеріалу. Основні принципи та процедури слід тлумачити в контексті пояснювального та іншого матеріалу, який подає рекомендації щодо їх застосування. За виняткових обставин аудитор може вважати за необхідне відступити від МСА НВЕ задля ефективнішого досягнення мети аудиторської перевірки. У разі виникненні такої ситуації аудитор має бути готовим обґрунтувати цей відступ. МСА НВЕ треба застосовувати лише до суттєвих аспектів. При проведенні перевірки аудитори користуються наступними стандартами:

МСА НВЕ 200 «Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів» встановлює мету й головні принципи, які є основою аудиторської перевірки фінансових звітів. Цей МСА НВЕ слід читати разом з МСА НВЕ 120 «Концептуальна основи Міжнародних стандартів аудиту». Мета аудиторської перевірки фінансових звітів полягає в надані аудиторові можливості висловити свою думку стосовно того, чи відповідають підготовлені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах концептуальній основі фінансової звітності.

Згідно з МСА НВЕ 230 «Документація з аудиту» аудитор повинен документально оформити інформацію, яка с важливого з погляду формування доказів на підтримку аудиторської думки, а також доказів того, що аудиторську перевірку виконано згідно з МСА НВЕ .

МСА НВЕ 300 «Планування аудиту фінансових звітів», цей стандарт регламентує загальний план і програму аудиторської перевірки. Аудиторові слід планувати свою роботу з метою ефективного проведення аудиторської перевірки. У відповідності з МСА НВЕ 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання та його середовище», аудитору слід отримати таке розуміння суб’єкта господарювання та його середовища, в тому числі його внутрішнього контролю, яке буде достатнім для визначення і оцінки ризиків суттєвого викривлення фінансових звітів в результаті шахрайства або помилки, а також достатнім для розробки та виконання подальших аудиторських процедур.

МСА НВЕ 400 «Оцінка ризиків та внутрішній контроль» - цей стандарт пояснює поняття ризику того, що аудитор може висловити неадекватну думку, якщо в документах бухгалтерської звітності є викривлення. Аудитор повинен достатньо розуміти системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, щоб спланувати аудиторську перевірку й розробити ефективний аудиторський підхід. Аудитор повинен використовувати своє професійне судження для оцінки аудиторського ризику і для розробки аудиторських процедур, щоб забезпечити зменшення цього ризику до допустимо низького рівня.

МСА НВЕ 500 «Аудиторські докази» аудитор повинен одержати достатні та відповідні аудиторські докази для того, щоб мати змогу сформулювати обґрунтовані висновки, на яких ґрунтуватиметься думка аудитора. МСА НВЕ 501 «Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей» присутність аудитора при інвентаризації запасів та додаткові міркування щодо окремих статей.

В МСА НВЕ 700 «Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення», зазначається, що аудитор повинен оцінити висновки, зроблені на основі отриманих аудиторських доказів, як підставу для висловлення думки про фінансові звіти. Згідно МСА НВЕ 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора», аудитор повинен керуватись МСА НВЕ 701 у тих випадках, коли він висловлює модифіковану думку з пояснювальним параграфом, умовно-позитивну думку, негативну думку або відмовляється від висловлення думки.

Метою МСА НВЕ 800 «Висновок незалежного аудитора при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення». Метою цього стандарту є встановлення положень і надання рекомендацій у зв'язку з аудиторськими завданнями спеціального призначення, зокрема: фінансові звіти, складені відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку; конкретні рахунки, елементи рахунків або статті у фінансовому звіті (в подальшому висновки щодо компонентів фінансових звітів); виконання контрактних угод; узагальнені фінансові звіти.

Цей МСА НВЕ не застосовується при проведенні завдань з огляду, погоджених процедур та підготовки інформації.

Аудитор повинен переглянути й оцінити висновки, зроблені на основі аудиторських доказів, отриманих під час аудиторського завдання спеціального призначення, як підставу для висловлення думки. У звіті слід чітко в письмовій формі висловити думку.

Отже, аудит виробничих запасів ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який на підприємствах ведеться у відповідності до вимог законодавства України.

 

 

1.2. Теоретичні аспекти аудиту обліку виробничих запасів

 

Аудиторські процедури з проведення аудиту наявності запасів поділяються на процедури, що проводяться до, під час та після проведення інвентаризації.

Кулаковська Л.П. [20] вважає, що аудит наявності та стану збереження матеріальних запасів доцільно розпочати з ознайомлення з місцями зберігання матеріальних запасів, організацією складського господарства та станом складського обліку. Після цього визначається коло вибірки для проведення інвентаризації матеріальних запасів, а у випадках виявлення суттєвих відхилень проводиться суцільна перевірка по об'єктах і ділянках обліку, а також визначається коло вибірки аудиту з матеріальними запасами.

Під час перевірки складського господарства необхідно звернути увагу на те:

1. Чи правильно розміщені матеріальні  цінності на складах.

2. Чи перевіряється забезпеченість  складів контрольними замками, пломбами, протипожежними засобами, ваговимірювальними  приладами.

3. Чи перевіряється точність  ваговимірювальних приладів.

4. Виявити своєчасність проведення санітарно-профілактичних заходів складських приміщень.

5. Чи оформлена матеріальна відповідальність  осіб.

6. Чи мають завідуючі складами  посадові інструкції про порядок  ведення складського господарства  та обліку.

7. Чи перевіряється відповідність складських приміщень вимогам збереження матеріальних цінностей від псування та розкрадання.

8. Вивчити порядок передачі складів  після закінчення роботи охороні  та приймання від неї.

9. Прослідкувати за порядком  вивезення матеріальних цінностей з господарства. При цьому вивчити такі питання:

- наявність та налагодження перепускної системи;

- відповідність матеріалів, що вивозиться, даним, які вказані в документах;

- наявність та правильність ведення журналу вагаря.

10. Чи перевіряється правильність організації складського обліку, його достовірність, повнота та якість.

Після огляду складського господарства та вивчення стану складського обліку аудитор встановлює вибірку для проведення інвентаризації. Дані інвентаризації необхідні для уточнення показників обліку, приведення їх у відповідність з фактичною наявністю засобів, відображення тих об'єктів і явищ, які з певних причин своєчасно не були охоплені обліком.

Запаси на підприємствах можуть зберігатись на кількох складах, і в цьому випадку інвентаризацію необхідно проводити одночасно на всіх складах, щоб виключити можливості переміщення запасів з одного складу на інший.

Незалежно від виду цінностей інвентаризація може проводитись у такій послідовності:

1) перед початком інвентаризації  беруть розписку у матеріально відповідальної особи про те, що всі документи про надходження і вибуття матеріальних засобів здані до бухгалтерії і що на складі не зберігаються цінності, які належать приватним особам;

2) проводиться підрахунок залишків  матеріальних цінностей за їх видами і групами;

3) складається інвентаризаційний  опис (акт). У разі встановлення  порушень складається порівняльна  відомість. Після закінчення інвентаризації  матеріально відповідальна особа  дає розписку про те, що наявність  усіх цінностей, зазначених в акті (описі), перевірено в її присутності і в зв'язку з цим претензій до інвентаризаційної комісії немає.

Бутинець Ф.Ф. [17] наголошує на тому, що аудитору необхідно при цьому також перевірити такі питання:

- на підставі яких документів  та даних проводиться інвентаризація;

- склад комісії з проведення  інвентаризації та правильність  складання інвентаризаційних описів  та актів;

- правильність складання реєстру  матеріальних цінностей, що знаходяться  в дорозі;

- чи були випадки, коли реалізовані  за даними обліку матеріали насправді знаходилися на складі і не були відвантажені;

- перевіряється повнота та правильність  визначення відхилень результатів  інвентаризації і даних обліку  в порівняльній відомості в  кількісному обчисленні;

- перевіряється законність, правильність та повнота виявлення кількісних відхилень з урахуванням норм природних втрат;

- перевіряється правильність відображення  результатів інвентаризації по  рахунках бухгалтерського обліку.

Особливостями проведення аудиту матеріальних засобів є перевірка повноти відображення в обліку надходження ресурсів за різними каналами окремо. Каналами надходження матеріальних засобів на підприємство є:

- придбання матеріальних засобів  у постачальників на підставі  угод;

- придбання сільськогосподарської  сировини у населення;

- надходження матеріалів від  ліквідації виробничих запасів та малоцінних необоротних активів;

- придбання предметів праці  в торговельній мережі;

- оприбуткування лишків, виявлених  під час інвентаризації

- надходження матеріальних засобів  внаслідок товарообмінних операцій.

Під час проведення аудиту повноти, своєчасності та правильності оприбуткування матеріальних засобів необхідно вивчити такі питання:

- чи дотримуються на підприємстві  порядку прийому й оформлення документів, які підтверджують факт надходження матеріалів;

- правильність обліку та оцінки  матеріалів, що надійшли від постачальників;

- повноту оприбуткування матеріалів, товарів згідно з документами  постачальника з метою установити, чи не мали місця випадки неповного оприбуткування або повного неоприбуткування матеріальних засобів;

- чи відповідає якість одержаних  матеріальних засобів характеристикам, що вказані в прибуткових документах, сертифікат; якості, лабораторних аналізах;

- перевіряється правильність оформлення актів на приймання матеріальних засобів у випадку, коли якісні або кількісні характеристики матеріалів, що надійшли, не відповідають тим, що вказані в супроводжувальних документах;

- чи правильно вказана ціна  матеріальних засобів, фактична та залікова маса сільськогосподарської сировини, яка була придбана у населення. При цьому необхідно звернути увагу на визначення вологості, сортності та якості сировини, що оприбутковується;

- перевіряється правильність, повнота  та своєчасність оприбуткування на складі матеріальних засобів, які придбані підзвітними особами у роздрібній торгівлі;

- чи повністю, своєчасно і правильно  оприбутковані матеріали від  ліквідації виробничих запасів та малоцінних необоротних активів;

- перевіряється правильність проведення розрахунків ТЗВ;

- чи проводиться призначення  особи, відповідальної за розвантаження  вагонів та інших видів транспорту  та отримання вантажу;

- чи проводиться контрольне  зважування автомашин, вагонів, що  перевозять матеріальні засоби.

У випадках, коли перевірка документів з надходження матеріальних засобів викликає підозру в аудитора, а саме: у випадку виявлення виправлень, підчисток, перекручень, невідповідностей або безтоварності окремих документів, аудитор повинен провести їх зустрічну перевірку. Для виявлення повноти і своєчасності оприбуткування урожаю застосовується зустрічне звіряння документів з оприбуткування з документами щодо нарахування оплати праці за збирання урожаю.

Ефективним прийомом контролю повноти оприбуткування є опитування працівників підприємства, котрі пов'язані зі збиранням та оприбуткуванням продукції.