Сутність і предмет аудиту

Тема 1. Сутність і предмет аудиту

1. Необхідність, місце та роль аудиту в системі  управління.

2. Сутність, об’єкт, предмет і методи аудиту.

3. Класифікація  аудиту.

4. Стадії, етапи  і процедури аудиту.

5. Стандарти  аудиту.

6. Планування  аудиторської перевірки та зміст планових документів

 

1. Необхідність, місце та роль аудиту в системі  управління.

Історія сучасного  аудиту як специфічного виду послуг розпочалася  із середини ХІХ ст. В ті роки в  економічно розвинутих країнах відбува-лися кардинальні зміни організації бізнесу. Виникнення акціонерного ка-піталу й залучення до управління найманого персоналу призвело до відмежування власників від функції безпосереднього управління вкладе-ними коштами. Одночасно спостерігалось збільшення кількості банк-рутств, а також випадків шахрайства з боку професійних менеджерів, які завдавали втрат власникам та кредиторам. У зв’язку з цим виникла по-треба забезпечення надійного механізму контролю за правдивістю ін-формації, що надавалася адміністрацією у фінансових звітах. До її роз-в’язання долучилися спершу спеціалісти в галузі права, а згодом і з бухгалтерського обліку, які були незалежними від адміністрації підпри-ємств, добре знали бізнес та фінанси й користувалися довірою в сус-пільстві. Зростання пропиту на такого роду послуги призвело до ство-рення спеціалізованих фірм, основним напрямом діяльності яких стала перевірка фінансових звітів. Основні причини запровадження аудиту наведено на рис. 1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1. Причини, що обумовили запровадження аудиту

Перші професійні аудитори були офіційно зареєстровані у Великій Британії. По-перше, цьому сприяло прийняття у 1844 р. низки законів про компанії, одною із вимог яких стала обов’язковість незалежного підтвердження річних фінансових звітів, що надавалися акціонерам. По-друге, в цій країні вже був накопичений певний досвід та традиції стосовно здійснення незалежного аудиту. Ефективність аудиту сприяла його поширенню в країнах Європи та США. Так, зокрема, аналогічні закони були прийняті у 1867 р. у Франції, у 1887р. у США., у 1895 р. у Швеції, у 1931 р. у Німеччині тощо.

Слід зазначити, що новий вид послуг не випадково  отримав назву «аудит». Сам термін «аудит» походить від латинського  «audio», що озна-чає «він чує», «слухач». Звідси «аудитор» – це «той, хто  вислуховує». Як показують дослідження науковців, саме усне звітування перед призна-ченим аудитором було однією із ранніх форм аудиту, згадки якого ся-гають глибини віків. Загалом же в історії розвитку аудиту, як правило виділяють такі етапи:

передісторія  – з часів античності до 1600 р. (мета аудиту – викриття приховування істини); з 1600 р. по 1850 р. (мета аудиту – викриття приховування істини, виявлення помилок в облікових записах);

поява аудиту як такого – 1850 – 1905 рр. (мета аудиту –  викриття приховування істини, визначення достовірності фінансової звітності);

формування  і становлення професії – 1905 – 1940 рр. (мета аудиту – визначення достовірності  фінансової звітності, виправлення  відхилень і помилок в обліку);

становлення професії – 1940 – 1960 рр. ( мета аудиту – визначення достовірності фінансової звітності, оцінка ефективності системи внутрішнього контролю);

сучасний період – з 1960 р. до теперішнього часу (мета аудиту – визначення достовірності  фінансової звітності, оцінка ефективності, еко-номічності, соціального значення діяльності, гармонізація та інтерна-ціоналізація аудиту) [42; 82].

В сучасних умовах користувачами аудиту є не тільки власники і ак-ціонери, але й широке коло інших осіб, які зацікавлені  у достовірній ін-формації для  прийняття різних управлінських рішень, що стосуються певного підприємства (табл. 1.1).

В Україні становлення  аудиторської діяльності в її сучасному  розу-мінні припадає на період започаткування розбудови економіки ринкового  типу й трансформації форм власності. Особливістю цього процесу є те, що він протікав не лише під впливом загальних для всіх країн з ринковою

 

Таблиця 1.1

 

Користувачі аудиту та їх цілі

 

Користувачі інформації	Необхідна інформація та мета її використання
1	2
1. Внутрішні користувачі
1.1.  Власники	Загальний фінансовий стан та фінансові результати ді-яльності – для визначення прибутковості вкладених кош-тів й оцінки ризику можливих втрат
1.2. Вищий управлінсь-кий  персонал	Весь обсяг інформації – для прийняття управлінських  рішень стратегічного й тактичного характеру
1.3. Інший управлінсь-кий  персонал	Інформація  про функціонування підрозділів, їх доходи та витрати – для прийняття  оперативних рішень з управ-ління  підрозділами
1.4. Робітники та службовці	Загальні фінансові  результати – для оцінки перспектив збереження робочих місць, можливості підвищення оплати праці, здійснення пенсійного страхування
2. Зовнішні користувачі
2.1. Інвестори	Фінансовий стан підприємства, рентабельність – для оцінки доцільності  та ефективності вкладень, прийняття  управлінських рішень щодо операцій з акціями
2.2. Банківські та інші  кредитні установи	Фінансовий та майновий стан підприємства, платоспро-можність – для оцінки  своєчасності повернення кредитів,  отримання відсотків
Постачальники та інші кредитори	Платоспроможність підприємства – для оцінки своєчас-ності оплати рахунків, погашення заборгованості
Замовники, покупці, клієнти	Інформація про фінансовий стан підприємства – гарантія отримання  оплачених товарів, робіт та послуг
Органи державного регулювання і контролю	Фінансові результати та їх складові – відповідно до повноважень (оцінка можливості своєчасної сплати по-датків; прийняття рішень про корпоратизацію, акціону-вання, приватизацію підприємства; прогнозування загальних економічних показників розвитку тощо)
2.6. Профспілки	Фінансовий стан підприємств, галузей – підготовка до ведення  переговорів з питань праці та її оплати
2.7. Широка громадськість	Загальний вплив діяльності підприємства на добробут суспільства  та  на навколишнє середовище

 

економікою  чинників, але й під тиском іноземного підприємницького се- редовища. Для іноземних підприємців застосування аудиту фінансових звітів було звичним явищем, а відтак вони вимагали аудиторського підтвердження достовірності фінансових звітів спільних підприємств,

 

комерційних банків та інших суб’єктів господарювання недержавної фор-ми власності, які з другої половини 80-років минулого сторіччя стали виходити на зовнішній ринок. В  розвитку вітчизняного аудиту виділяють такі етапи:

1987 – 1992 рр. –  характеризується створенням перших ауди-торських структур, які здійснювали діяльність за відсутності належного її нормативного регламентування.

1993 – 1998 рр. –  характеризується створенням Спілки  аудиторів України та Аудиторської  палати України, формуванням нормативно-правової  бази аудиту (прийняття Закону України «Про аудиторську діяль-ність» та тимчасових вітчизняних нормативів аудиту), визначенням кола підприємств, для яких проведення аудиту є обов’язковим.

1999 – 2006 рр. –  характеризується діяльністю аудиту  на новій нор-мативно-правовій базі (впровадження й наступна відміна Національних нормативів аудиту, запровадження Міжнародних стандартів аудиту), за-початкуванням атестації аудиторів за програмою Асоціації дипломо-ваних бухгалтерів Великобританії (ACCA), посиленням рівня монополіза-ції ринку аудиторських послуг провідними зарубіжними аудиторськими фірмами.

2006 р. і дотепер  – характеризується прийняттям  нової редакції Закону України  «Про аудиторську діяльність»,  затвердженням Ауди-торською палатою  України  переліку послуг, які можуть надаватися ауди-торами, а також Положення з національної програми контролю якості аудиторських послуг, спрямованих на підвищення якості вітчизняного аудиту й відповідно його конкурентоспроможності.

Місце й роль аудиту в системі управління визначається потребою акціонерів, кредиторів, інших зацікавлених осіб у об’єктивній, достовірній інформації про діяльність певного підприємства, яку вони отримують із його фінансових звітів. Результатом підвищення довіри до показників фі-нансових звітів є прийняття більш обґрунтованих рішень, що сприяє ефективнішому функціонуванню ринку капіталу, дає змогу прогнозувати наслідки різних економічних рішень. Незалежне підтвердження інфор-мації про результати діяльності підприємств потрібне також і державі для прийняття управлінських рішень у галузі економіки та оподаткування.

Аудит є невідємним елементом системи фінансово-господарського контролю. Його роль як однієї з форм контролю полягає у наданні обєктивної оцінки фінансової звітності економічних  субєктів, якої потребують різні категорії користувачів.

 

2. Сутність, об’єкт, предмет і методи аудиту.

Сутність аудиту розкривається у його визначеннях. На сьогоднішній день різні визначення поняття «аудит» знаходимо у  спеціальній літера-турі (табл. 1.2) та в офіційних документах.

Таблиця 1.2

Визначення  сутності аудиту в спеціальній економічній  літературі

Джерело	Визначення
Аренс А., Лоббек Дж. Аудит: Пер. с англ.; Гл. редактор серии проф. Я.В.Соколов. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 560 с.	«Аудит – це процес через який компетентний неза-лежний працівник накопичує та оцінює свідчення про інформацію, яка підлягає якісній оцінці й належить до специфічної господарської системи, щоб визначити та висловити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям» [29, с. 7]
Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підруч-ник  для студентів спеціаль-ності  «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. – 3-тє вид., доп. І перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2006. – 512 с.	«Аудит – це підприємницька діяльність, що полягає у виконанні  комплексу заходів, необхідних для формування та висловлення думки аудитора про достовірність фінансової звітності суб’єкта господарювання» [42, с. 16]
Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч. Посіб.-3-тє вид., перер. та доп. – К.: Знання, 2007. – 443 с.	«Аудит – це процес, за допомогою якого компетентний працівник збирає і накопичує  дані про господарські явища і  факти з метою їх об’єктивної  кількісної та якісної оцінки, визначення відповідності встановленим критеріям  і надання зацікавленим ко-ристувачам достовірної інформації про об’єкти дослідження» [51, с. 23]
Ільіна С.Б. Основи аудиту: Навчально-практичний посібник. – К.: Кондор, 2009. – 378 с.	«Аудит – необхідна, своєрідна експертиза бізнесу, фінансово-господарської  діяльності суб’єктів господарювання, за допомогою якої визначаються критерії достовірності показників фінансової звітності і ведення обліку та аналізу» [62, с. 14]

 

Згідно статті 3 Закону України «Про аудиторську  діяльність»: «аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відпо-відність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.» [21]. При цьому суттєвою вважається інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів».

Міжнародні стандарти аудиту (МСА) сутність аудиту розкривають через визначення мети аудиту фінансових звітів. Так, «метою аудиту фінансових звітів є надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти (у всіх суттєвих аспектах) відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності» [80].

В Україні концептуальною основою фінансової звітності є  Поло-ження (Стандарти) бухгалтерського  обліку. Фінансові звіти можуть бути складені також за іншою концептуальною основою, наприклад, Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Аудит фінансових звітів є завданням з надання  впевненості. Завдання з надання впевненості – це завдання в якому аудитор ви-словлює висновок, призначений підвищити ступінь довіри майбутніх користувачів, які не є відповідальною стороною, щодо результату оцінки або визначення предмету завдання за відповідними критеріями. Предметом оцінки або визначення предмету завдання є інформація, отримана внаслідок застосування критеріїв до предмету завдання.

Аудитору дозволяється виконувати завдання з надання обґрунто-ваної впевненості та завдання з надання обмеженої впевненості. Метою завдання з надання обґрунтованої впевненості є зменшення ризику зав-дання з надання впевненості до прийнятно низького рівня за обставин завдання як основи для позитивної форми висловлення висновку ауди-тора. При цьому під обґрунтованою впевненістю розуміється високий, але не абсолютний рівень впевненості, позитивно висловлений у вис-новку аудитора, що інформація, яка пройшла аудиторську перевірку, не містить суттєвих викривлень. Метою завдання з надання обмеженої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до рівня, який є прийнятним за обставин завдання (але цей ризик є біль-шим, ніж як у завданні з надання обґрунтованої впевненості) як основа для негативної форми висловлення висновку аудитора [80].

Не всі завдання, які виконує аудитор, є завданнями з надання впевненості

Таким чином, основними сутнісними ознаками аудиту є:

здійснення  щодо фінансових звітів економічного суб’єкта;

інформація, що міститься у фінансових звітах, вивчається й оцінюється з метою формування судження щодо її достовірності;

судження висловлює  компетентна, незалежна від адміністрації  та власників підприємства, звітність  якого перевіряється, особа –  аудитор;

судження аудитора ґрунтується  на концепції суттєвості інформації, тобто аудитор надає не абсолютну, а обґрунтовану впевненість;

висловлення судження аудитором  здійснюється для підвищення довіри майбутніх користувачів, які не є  відповідальною особою, до фінансових звітів економічного суб’єкта;