Сутність і предмет аудиту

У найбільш економічно розвинутих країнах (США, Канада, Вели-кобританія тощо) застосовують самостійно розроблені та затверджені національні стандарти. По цьому ж шляху пішла й  Росія, де на основі МСА розроблені й затверджені 23 федеральні правила (стандарти) аудиторської діяльності.

Історія впровадження стандартів у практику аудиту України пов’язана  з тим, що в перші роки становлення  та розвитку вітчизняного аудиту АПУ  було розроблено та запроваджено тимчасові нормативи аудиту, які діяли до 31.12.1998 р. З 01.01.1999 р. в Україні були введені 32 національні нормативи аудиту, в основу яких було покладено МСА МФБ. У 2003 р. АПУ ухвалила Стандарти аудиту та етики МФБ як Національні стандарти аудиту. Їх використання є обов’язковим для вітчизняних аудиторів під час проведення аудиту та в міру необхідності – при наданні ними аудиторських послуг.

В практичній діяльності аудиторські фірми (аудитори) крім МСА

застосовують також  внутрішні стандарти. Внутрішньофірмові стандарти – це сукупність принципів, методів, прийомів і способів, що використовуються аудиторською фірмою при наданні аудиторських послуг, підготовці документації, виходячи із встановлених правил та особи-востей діяльності аудиторської фірми. Розробка внутрішніх стандартів здійснюється на основі МСА. Відмінність же полягає в тому, що МСА встановлюють лише загальні підходи до здійснення аудиторської діяль-ності, а внутрішні містять детальні інструкції по їх застосуванню. Роз-робка внутрішніх стандартів є основою впровадження внутрішнього контролю якості аудиторських послуг, що надаються аудиторською фірмою.

 

 

 

6. Планування аудиторської  перевірки та зміст планових  документів

Ефективність  аудиту значною мірою забезпечується адекватним його плануванням. Обов’язкові процедури та рекомендації з питань пла-нування аудиторської перевірки викладено в МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів».

Особливість планування полягає в тому, що воно є не відокрем-леною фазою аудиту, а безперервним процесом, який часто розпочи-нається одразу після (або в зв’язку) виконання попереднього аудиту та продовжується до завершення поточного завдання з аудиту. При цьому під час планування аудитор має розглянути час конкретних дій з плану-вання та аудиторські процедури, які необхідно завершити до початку ви-конання подальших аудиторських процедур. Так, наприклад, планування передбачає необхідність розгляду ще до ідентифікації та оцінки ризиків суттєвого викривлення таких питань, як:

вибір аналітичних  процедур для застосування їх як процедур оцінки ризиків;

отримання загального розуміння законодавчої та регулятивної ба-зи, застосовної для суб’єкта господарювання, та дотримання суб’єктом  господарювання цієї бази;

визначення  суттєвості;

необхідність  залучення експертів;

виконання інших процедур оцінки ризиків.

В процесі планування аудитор має розробти загальну стратегію аудиту, яка встановлює обсяг, час та напрямок аудиту та допомагає в розробці більш детального плану аудиту. Розробка загальної стратегії аудиту включає:

визначення характеристик завдання, що встановлюють його обсяг (наприклад, концептуальна основа фінансової звітності, на основі якої готувалась фінансова інформація; специфічні вимоги галузі до звітності; обсяг аудиту дочірніх підрозділів іншими аудиторами тощо);

уточнення цілей надання висновку з завдання для планування часу аудиту та характеристик необхідного інформування (наприклад, графік надання звітності суб’єкта господарювання; організація зустрічей з уп-равлінським персоналом для обговорення характеру, обсягу та строків аудиторської роботи; обговорення з управлінським персоналом очіку-ваного типу та строків надання звітів та висновків; очікувані характер та строки взаємного обміну інформацією членів групи з завдання тощо);

розгляд важливих факторів, що з точки зору професійного су-дження аудитора визначать головні напрямки зусиль групи з завдання (наприклад, визначення відповідних рівнів суттєвості, попередня іденти-фікація областей аудиту, де ризик суттєвих викривлень є вищим; вплив оціненого ризику суттєвого викривлення на рівні фінансових звітів в ці-лому на управління, нагляд та перевірку; обсяг операцій, що можуть ви-значити, чи буде ефективним для аудитора покладання на внутрішній контроль; важливі бізнесові події, що впливають на суб’єкта господа-рювання; значні зміни концептуальної основи фінансової звітності тощо);

розгляд результатів  дій на початку виконання завдання, та, якщо це прийнятно, можливість використання знань, отриманих партнером з  за-вдання при виконанні інших  завдань для даного суб’єкта господарю-вання (наприклад, результати попередніх аудиторських перевірок, що включали оцінку операційної ефективності внутрішнього контролю, а та-кож природу ідентифікованих слабких місць та дії у відповідь тощо);

уточнення характеру, часу та обсягу ресурсів, необхідних для вико-нання завдання (наприклад. відбір групи з завдання та розподіл ауди-торської роботи між членами групи; складання бюджету завдання).

Аудитор має обов’язково задокументувати загальну стратегію ауди-ту. Документування стосується ключових рішень, необхідних для відпо-відного планування аудиту та повідомлення важливих питань членам групи з виконання завдання. Так, МСА 300 рекомендує задокументо-вувати загальну стратегію аудиту у вигляді меморандуму, де описано ключові рішення щодо загального обсягу, часу та проведення аудиту.

Детальний план аудиту аудитор розробляє після обрання загальної стратегії аудиту. В ньому розглядаються питання, ідентифіковані в за-гальній стратегії аудиту. При цьому аудитор враховує необхідність досяг-нення цілей аудиту при ефективному використанні своїх ресурсів. Важ-ливо зазначити, що розробка детального плану аудиторської перевірки та обрання загальної стратегії аудиту та не є дискретним або послідов-ним процесом. Вони тісно пов'язані між собою, оскільки зміни в одному з них викликають відповідні зміни в іншому.

План аудиту за своїм змістом є більш деталізованим, ніж загальна стратегія аудиту. Він розглядає характер, час та обсяг аудиторських процедур, що повинні виконуватись членами групи з завдання. Плану-вання цих аудиторських процедур відбувається безпосередньо під час проведеня аудиту відповідно до розвитку самого плану. Так, наприклад, планування аудиторських процедур оцінки ризиків відбувається на по-чатку процесу аудиту. Однак від результатів цих процедур залежить пла-нування характеру, часу та обсягу конкретних подальших аудиторських процедур. Крім того аудитор може розпочати виконання подальших аудиторських процедур для деяких класів операцій, залишків на рахун-ках або розкриттів ще до планування всіх інших подальших аудиторських процедур.

План  аудиту має містити опис:

характеру, часу та обсягу запланованих процедур оцінки ризиків, до-статніх для оцінки ризиків суттєвих викривлень, як це вказано в МСА 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єк-та господарювання та його середовища»;

характеру, часу та обсягу запланованих подальших  аудиторських про-цедур на рівні  тверджень, як це показано в МСА 330 «Відповідь аудитора на оцінені ризики»;

інших запланованих аудиторських процедур, які необхідно виконати для досягнення відповідності завдання іншим МСА.

Мета планування є однаковою незалежно від  того, чи є завдання з аудиту першим чи повторюваним. Разом з тим під  час виконання першо-го завдання може виявитись необхідним збільшити  обсяг планування, оскільки в такому випадку аудитор не має попереднього досвіду співпра-ці з суб’єктом господарювання, як це є у випадку планування повторюва-ного завдання.

Під час розробки загальної стратегії та плану  аудиту для перших завдань з аудиту аудитор може розглядати такі додаткові питання:

домовленість  з попереднім аудитором (якщо це не заборонено за-коном або нормативними документами), наприклад, щодо ознайомлення з робочими документами попереднього аудитора;

будь-які значні питання (включно із застосуванням облікових прин-ципів чи стандартів аудиту або звітності), що обговорювалися з управ-лінським персоналом у зв'язку з вибором його аудитором, повідомлення цих питань найвищому правлінському персоналу, та їх вплив на загальну стратегію і план аудиту.

заплановані аудиторські  процедури для отримання достатніх  та відповідних аудиторських доказів  щодо залишків на початок періоду  від-повіднодо з вимогами МСА 510 «Перші завдання – залишки на початок періоду»;

визначення  працівників аудиторської фірми, які б мали відповідний рівень знань та компетентності для виконання процедур отримання до-казів з урахуванням специфіки діяльності підприємства;

інші процедури  у відповідності до вимог системи контролю якості фірми щодо перших завдань з аудиту (система контролю якості фірми може, наприклад, вимагати залучення іншого партнера або когось із ке=рівників для перевірки загальної стратегії аудиту до початку вико-нання важливих аудиторських процедур або перевірки висновків до їх подання клієнту).

Для полегшення проведення завдання з аудиту та керування ним аудитор може обговорити елементи планування з уравлінським персона-лом суб’єкту господарювання. Проте незалежно від таких обговорень за-гальна стратегія та виконання плану аудиту є відповідальністю аудитора. Відповідно аудитор при обговоренні питань, що стосуються планування аудиту, не повинен ставити під загрозу ефективність аудиту.

В результаті неочікуваних обставин, зміні умов або отрманні ауди-торських доказів в результаті аудиторських процедур у аудитора може виникнути необхідність внесення змін як в загальну стратегію аудиту, так і в план аудиту, та, внаслідок цього, в попередньо заплановані характер, час та обсяг подальших аудиторських процедур на основі переглянутих міркувань щодо оцінених ризиків. Це може статися у випадку, коли ауди-тор отримує інформацію, що значно відрізняється від інформації, наявної на час планування аудиторських процедур.

План аудиту, як і загальна стратегія аудиту, обов’язково має бути задокументований. Документування аудитором плану стосується запла-нованого характеру, часу та обсягу процедур оцінки ризиків і подальших аудиторських процедур на рівні тверджень у відповідь на оцінені ризики. Документуванню також підлягають значні зміни до початково заплано-ваної загальної стратегії і детального плану аудиту та відповідні зміни запланованої природи, часу та обсягу аудиторських процедур з пояснен-ням причин таких змін.

Підсумковим документом планування аудиту є меморандум пла-нування, який в узагальненому вигляді містить висновки й прийняті рішення щодо усіх етапів планування. У Меморандумі наводяться:

завдання на планування аудиту;

підсумки планування з розкриттям загальних відомостей, складу аудиторської групи, загального плану аудиту, програми аудиту та графіка  аудиту.

Метою підготовки меморандуму є:

узагальнення  проблем та ризиків для інформування керівництва аудиторської фірми  стосовно робіт, виконаних при плануванні аудиту;

інформування  персоналу, включеного до аудиторської групи, стосовно процедур, що підлягають виконанню;

інформування аудиторів даної фірми, які будуть здійснювати перевірку фінансової звітності суб’єкта господарювання в майбутньому;

підтвердження якості планування.

Меморандум  планування має бути готовий до початку  проведеня аудиторської перевірки. Всі члени групи з завдання мають бути ознайом-лені з матеріалами меморандуму до початку виконання запланованих для них конкретних процедур.