Платіжний баланс ты валютний курс

Фінансовим документом, що узагальнює та характеризує зовнішньоекономічну політику і який відображає реальний стан економіки та зовнішньоекономічні зв’язки країни, є платіжний баланс. Останнім часом у фінансово-економічній науці широко обговорюється питання щодо девальвації гривні, зменшення золотовалютних резервів держави, дефіциту рахунку поточних операцій та дефіциту платіжного балансу взагалі. [6, 8, 11]

Аналіз платіжного балансу показує, що рахунок поточних операцій на протязі 1999-2005 рр. мав позитивні значення, а починаючи з 2006 року по 2013 рік – від’ємні значення, тобто відбувається зростання його дефіциту.

Як показує аналіз, дефіцит поточного рахунку протягом 2006-2011 рр. в середньому складав (-3,6% ВВП), а компенсація іноземними інвестиціями становила тільки 5,0% до ВВП. Більш глибокий аналіз показує, що на жаль, динаміка зовнішньої торгівлі за 2005-2011 рр. залишається негативною. Якщо в 2005 році дефіцит торгівлі товарами склав 1,1 млрд.дол., у 2007 -  10,6 млрд.дол., в 2008 – 16,1 млрд.дол., то в 2011 скоротився до 13,8 млрд.дол., а коефіцієнт покриття імпорту товарів експортом становив відповідно – 96,9%, 82,5%, 80,8% та 83,4%. За січень-вересень 2012 р. зовнішньоторговельний оборот збільшився на 3,4% порівняно з відповідним періодом попереднього року, при цьому експорт збільшився на 1,8%, а імпорт – на 4,7%.[2, c.81] Коефіцієнт покриття імпорту експортом склав 0,82%.

Стан платіжного балансу України у 2013 році покращився. За попередніми оцінками його зведене сальдо за цей період було додатним і становило 2,0 млрд. дол. США порівняно з від’ємним (“мінус” 4,2 млрд. дол. США) у 2012 році.

 Дефіцит поточного  рахунку за 2013 рік становив 16,1 млрд. дол. США, у 2012 році – 14,3 млрд. дол. США. Збільшення дефіциту відбулося через зниження експорту товарів (на 7,6%) у зв’язку з несприятливою для українських виробників кон’юнктурою на світових товарних ринках. Обсяг імпорту товарів за цей період зменшився на 5,8%.

Рисунок 3.1. Стан платіжного балансу України у 2013 році (31)

Профіцит рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій за 2013 рік збільшився до 18,2 млрд. дол. США порівняно з 10,1 млрд. дол. США у 2012 році. Основними чинниками збільшення надходжень за цим рахунком було залучення коштів державним та приватним секторами. Крім того, на стані фінансового рахунку позитивно відобразилося скорочення попиту на готівкову ноземну валюту. Приріст її обсягу в позабанківському обігу в 2013 році зменшився у 2,1 раза (до 3,8 млрд. дол. США з 8,0 млрд. грн. у 2012 році).

За 2013 рік від’ємна різниця між експортом та імпортом зменшилася на $2,2 млрд порівняно з попереднім роком, такі дані Держслужби статистики. Однак країна як і раніше продовжує жити не за коштами: продано товарів на $63,3 млрд, куплено на $77 млрд, тобто борги держави та бізнесу стали більше на $13,7 млрд. При цьому обсяги як продажів, так і купівлі, впали приблизно на 10%.

За товарними групами найбільший внесок у зростання експорту забезпечується продукцією чорної металургії, хімічної промисловості та продукції АПК. Якраз залежність від однієї або декількох статей експорту робить вітчизняну економіку дуже вразливою, оскільки продукція цих галузей залежить від кон’юнктури цін на світових ринках. Так, наприклад, у 2008 році зростання експорту було забезпечено збільшенням обсягів експорту металургійної продукції на 32,9% (38,3% від приросту загального обсягу експорту), але падіння цін на чорні метали майже на 40% привело до зменшення фізичних обсягів поставок чорних металів на 27,8% внаслідок обвального падіння зовнішнього попиту. У 2009 році експорт продукції чорної металургії знизився на 55,4%, хімічної продукції на 48,6%, продукції АПК на 12,2%. У  2010 році зростання експорту було забезпечено за рахунок продукції чорної металургії, її обсяги зросли на 42,8% переважно за рахунок зростання світових цін.

У структурі товарного імпорту високотехнологічна продукція займає лише 17%, в той час як сировинні продукти, від яких залежить робота вітчизняної економіки і,в першу чергу, експортерів, -  біля 50%, 33% - споживчі товари. В цілому сукупна вага видів діяльності, що належать до високотехнологічних і середньотехнологічних виробництв, менша за 13% і в них вкладається менше 5% від інвестиційних ресурсів економіки.[6, c.15]  Так, у 2008 році вартісні обсяги імпортних товарів зросли до 83,8 млрд.дол., що було зумовлено підвищенням внутрішнього попиту на споживчі товари та зростанням цін на енергоносії, сировину та матеріали. У 2009 році імпорт товарів зменшився на 47,2% і склав 44,7млрд.дол. За товарними групами найбільше знизилися вартісні обсяги машинобудування (на 66,0%) та металургійної продукції (на 58,1%). У 2010 році імпорт товарів зріс на 36,2% і склав 60,6 млрд.дол., а енергетичний імпорт склав 19,6 млрд.дол. (за рахунок зростання ціни на газ – на 23%, нафти на 29%). В цілому питома вага енергоносіїв у структурі товарного імпорту у 2010 році досягла 32,4%.

У річному вимірі 2013 року, експорт товарів скоротився на 7.4% (до 4.9 млрд. дол. США). Зниження відбулося за всіма основними групами товарів, зокрема:

- хімічної продукції (на 34.0%), що зумовлено скороченням поставок продукції

- неорганічної хімії (на 59.2%) у зв’язку із зменшенням обсягів випуску продукції Одеським припортовим заводом починаючи з вересня 2013 року, а також зниженням поставок продукції добрив (на 32.5%);

- продукції машинобудування (на 20.2%) через скорочення втричі експорту залізничних локомотивів після призупинення поставок до Росії;

- продовольчих товарів (на 5.8%) у результаті зниження експорту олії, жирів та насіння олійних культур (на 33.3%). У той самий час експорт зернових зріс на 32.3% за рахунок збільшення обсягів;

- продукції металургії (на 6.8%) через скорочення поставок труб (на 55.6%) в основному до країн СНД (Росії та Казахстану).

Зростання поставок мінеральних продуктів (на 38.4%) було зумовлене відновленням експорту нафтопродуктів після того, як Одеський НПЗ розпочав роботу восени 2013 року.

Імпорт товарів знизився на 21.7% у річному вимірі (до 5.4 млрд. дол. США), зокрема:

-енергетичний (на 38.8%) – через зниження імпорту природного газу (на 55.0% як за рахунок цін, так і фізичних обсягів) та вугілля (на 46.2%);

- неенергетичний (на 16.5%) – передусім за рахунок скорочення імпорту:

- продукції машинобудування (на 28.4%) унаслідок зниження обсягів промислового виробництва (на 3.7%) та низького інвестиційного попиту;

- виробів хімічної промисловості (на 15.0%) Падіння імпорту фармацевтичної

- продукції (на 32.4%) переважно зумовлено високою базою порівняння (високими обсягами імпорту у лютому 2013 року напередодні набрання чинності законом щодо ліцензування імпортних ліків).

Аналіз торгівлі товарами показує, що Україна поступово втрачає внутрішній ринок, а експорт не забезпечує в повній мірі його компенсацію, тобто наша країна витрачає на покупку імпортних товарів більше валюти, ніж отримує її від експорту, і ця різниця компенсується за рахунок іноземних кредитів. Але останнім часом отримувати кредити стає все важче і якщо кредитування припиниться, то це приведе до девальвації гривні. У 2008 році дефіцит поточного рахунку сягнув 7% ВВП, що призвело до падіння курсу гривні і відпливу короткострокових фінансових ресурсів та уповільнення припливу довгострокових інвестицій.

У 2011 році дефіцит поточного рахунку склав 5,5% ВВП. Варто підкреслити, що якщо дефіцит валюти у 2008 році забезпечувався банківськими кредитами, то  в 2011 та в 2012 роках шляхом надання торгових кредитів, які надаються зарубіжними партнерами вітчизняним компаніям та прямих інвестицій, які в 2011 році склали 7,0 млрд.дол. За дев’ять місяців 2012 року в економіку України у вигляді прямих інвестицій надійшло 4,3 млрд.дол., а чистий приріст іноземного капіталу за цей період склав 2,6 млрд.дол., що на 29,4%  менше ніж за дев’ять місяців 2011 року.[7, c.8]

В 2013 році нестабільна економічна та політична ситуація в країні, девальвація гривні зумовили збільшення дефіциту за фінансовим і капітальним рахунком до 2 млрд. дол. США. Посилення девальваційних очікувань і відплив депозитів з банківської системи призвели до зростання відпливу готівкової валюти поза банки до 1.9 млрд. дол. США, тоді як за весь 2013 рік він становив 3.3 млрд. дол. США. Водночас спостерігався відплив коштів за прямими іноземними інвестиціями (209 млн. дол. США), а також за кредитами та облігаціями приватного сектору.

Однак притоку цього капіталу недостатньо для покриття дефіциту поточного рахунку, що призводить до ускладнення ситуації з валютними надходженнями. Варто зазначити, що негативне сальдо рахунку поточних операцій за незмінного курсу гривні буде збільшуватися і в подальшому, а це приведе до втрати конкурентоздатності українських підприємств не тільки на зовнішньому, але і на внутрішньому ринках. Тому для поповнення валютних надходжень потрібні не одноразові адміністративні заходи, які час від часу застосовуються для зменшення боргової піраміди, а використовувати економічні і фінансові інструменти і методи, які можуть забезпечити не тільки вихід із важкого поточного стану, але й створити умови для подальшого економічного зростання.

Серед фінансових методів та інструментів, які впливають та можуть забезпечити внутрішню та зовнішню рівновагу економічної діяльності, вирішити проблему зменшення дефіциту платіжного балансу, пожвавлення економічного зростання використовують обмеження сукупного попиту та девальвацію національної грошової одиниці. У зв’язку з цим необхідно проаналізувати ці інструменти більш детально. Обмеження сукупного попиту послаблює зовнішній дефіцит та стримує інфляцію. Девальвація національної грошової одиниці створює певні стимули для зростання виробництва товарів на експорт і знижує, відповідно, стимули для виробництва товарів, які не можуть бути реалізовані на зовнішніх ринках, а також сприяє пожвавленню та підйому економічної та ділової активності. Девальвація дозволяє вирішити цілий ряд проблем. Наприклад, наповнити бюджет значно більшими доходами (але дещо знеціненими гривнями), виробники металургійної, хімічної продукції та продукції АПК отримати значно більші прибутки в національній валюті, скоротити імпорт, зменшити падіння конкурентоспроможності вітчизняних товарів, уповільнити темпи зростання безробіття, тощо. Тобто з точки зору сукупної пропозиції девальвація сприяє підйому економічної і ділової активності, але з точки зору внутрішнього сукупного попиту – знижує його.

Оскільки вартість робочої сили та основного капіталу в середині країни пропорційно зростають значно нижчими темпами, ніж зростає ціна на кінцеву продукцію у національній валюті, то на певному етапі девальвація стимулює сукупну пропозицію, і реальне виробництво починає поступово зростати. Зовнішній попит на вітчизняну продукцію за рахунок більш низьких цін призводить до того, що відбувається перехід від дефіциту поточного рахунку до його активного балансу. В подальшому поступове зростання цін на фактори виробництва починає впливати на нього в напрямку його рівноваги. Одночасно відбувається зростання доходів та фінансових активів, а активне сальдо платіжного балансу поступово змінюючи сукупний внутрішній попит, призводить до скорочення надмірної пропозиції вітчизняних товарів та зменшення активного сальдо поточних операцій. Під дією цих змін у попиті і пропозиції, вплив девальвації на рахунок поточних операцій буде зменшуватися до того рівня, поки не буде встановлена їх рівновага. Отже, під впливом девальвації сукупний попит і сукупна пропозиція будуть скорочуватись, а рівновага і збалансованість рахунку поточних операцій відбудеться за більш високого рівня цін.

Девальвація як фінансовий інструмент пожвавлення економіки та підвищення конкурентоздатності вітчизняних товарів використовувалася в Україні в 1999-2000 рр. і на етапі з 2000 року по 2004 рік принесла свої позитивні результати. Девальвація національної грошової одиниці в цей період була керованою і прогнозованою та економічно обґрунтованою. Рахунок поточних операцій за 2000-2005 рр. мав позитивне сальдо і його середнє значення за цей період склало (+3,0 млрд.дол.), а найвищий його рівень був досягнутий у 2004 році – 6,9 млрд.дол. За цей же період, крім 2005 року, обсяги та темпи зростання експорту випереджали обсяги та темпи зростання імпорту, а коефіцієнт покриття імпорту товарів експортом за ці роки складав в середньому – 106,3%. [10, c.9]

Так, якщо експорт товарів складав у 1999 році 13,2 млрд.дол., то у 2004 році збільшився до 33,4 млрд.дол., тобто зріс більше ніж у 2,5 рази, імпорт товарів зріс відповідно з 12,9 млрд.дол. до 29,7 млрд.дол, або у 2,3 рази, прямі інвестиції в Україну за цей же період зросли з 496 млн.дол. 1,7 млрд.дол., або у 3,5 рази. Починаючи з 2005 року імпорт товарів перевищив їх експорт (від’ємне сальдо склало -1,1 млрд.дол.) і практично була досягнута рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції, але вже за більш високого рівня цін. Високі темпи зростання вартісних обсягів експорту та імпорту внаслідок швидкого підвищення цін на світових товарних ринках, розширення дефіциту товарного балансу через розігрітий внутрішній попит, значні обсяги надходження прямих іноземних інвестицій та довгострокових кредитів дозволяли утримувати стабільний обмінний курс гривні, а також нарощувати валютні резерви держави.

Але, починаючи з вересня 2008 року під впливом світової фінансово-економічної кризи уповільнилися темпи припливу довгострокового капіталу, розпочалася втеча короткострокових фінансових ресурсів та падіння експортних надходжень. Результатом такої ситуації стало стрімке падіння гривні і держава вдруге використала девальвацію як фінансовий інструмент для стабілізації економіки. Якраз за рахунок падіння гривні у ІV кварталі 2008 року та скорочення сукупного внутрішнього попиту вдалося компенсувати суттєве зниження цін та зовнішнього сукупного попиту на вітчизняний експорт і тим самим знизити дефіцит торгівлі товарами. Одночасно під впливом девальвації посилився зовнішній інфляційний тиск шляхом зростання цін на імпортні товари, що споживаються в Україні. Під впливом глобальної фінансово-економічної кризи у 2009 році відбулося подальше падіння експорту вітчизняних товарів на 36,6% та імпорту на 43,7%. У 2010 році товарооборот збільшився на 32,9% завдяки пожвавлення і  зовнішнього, і внутрішнього попиту та зростання цін на світових товарних ринках. У 2011 році експорт товарів зріс на 33,0% порівняно з 2010 роком і склав 69,4 млрд.дол. Зростання експорту було забезпечено за рахунок зростання цін на 25,4% та фізичних обсягів поставок – на 6,1%.[10, c.11] Сальдо торгівлі товарами було від’ємним і досягло – (-13,8 млрд.дол.), при цьому експорт зріс на 33,0%, а імпорт – на 37,4%. Важливою складовою високого імпорту у 2011 році були енергоносії, їх імпорт зріс на 44,9%, а питома вага у структурі товарного імпорту склала 34,1%. Однак девальвація не сприяла економічному зростанню, а негативні тенденції (зростання дефіциту поточного рахунку, збільшення дефіциту торговельного балансу, від’ємне сальдо платіжного балансу) продовжують нагромаджуватися і спонукають до подальшого стискання внутрішнього ринку. Порушення балансу між сукупним попитом та сукупною пропозицією призводить до посилення інфляційного тиску, або потребує залучення великих і дорогих зовнішніх кредитів.