Платіжний баланс ты валютний курс

• Проблема обмеженості ресурсів пояснює першочергову увагу до ринкової пропозиції. Вона, в свою чергу, створює ринковий • Рушійною силою економіки є “невидима рука” – конкуренція, яка вважається досконалою. Вона керує діями Homo oeconomicus.

• Виходячи з умов досконалої конкуренції, ціни на всі товари та ресурси гнучкі, вони змінюються разом із змінами у попиті та пропозиції (як у бік зростання, так і у бік зменшення).

• Без будь-якого зовнішнього втручання в економіці автоматично встановлюється рівновага (“laissez faire”). Відповідно, вивести ринкову систему зі стану рівноваги можуть лише зовнішні чинники (війна, політичний переворот, повінь, посуха тощо), але згодом рівновага відновиться.

• Стан рівноваги властивий всім ринкам – товарів, праці та капіталу (взаємодія заощаджень та інвестицій встановлює рівноважний позичковий відсоток).

• Основною економічною проблемою є проблема вибору між безмежністю потреб та обмеженістю ресурсів. Обмеженість ресурсів диктує необхідність їхнього повного ефективного використання, а досконала конкуренція робить це можливим. Обсяг випуску прямує до свого потенційно можливого рівня. Цьому обсягу відповідає стан повної зайнятості (існує лише добровільне безробіття).

Таким чином, класична теорія ґрунтується на переконанні у виняткових можливостях ринкового механізму та непотрібності, навіть шкідливості, державного втручання в економіку. Ця точка зору домінувала до першої половини ХХ ст. (а саме до Великої депресії).

Відомо, що К.Маркс вважав кризи надвиробництва внутрішньо притаманними капіталістичній економіці. Основною причиною криз виступає суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення. Тож поки існує приватна власність і прагнення до максимального прибутку, існуватиме циклічний розвиток економіки. Позбавленим криз може бути тільки суспільство з централізованим плануванням.

Положення класичної теорії йшли всупереч фактам. Більшість економічних спадів можна було пояснити зовнішніми чинниками, але Велика депресія не мала ніякого логічного пояснення з точки зору неокласичної теорії. Тривалий час в економіці зростав рівень безробіття, банкрутств, панувала глибока дефляція. Минали роки, а “невидима рука” ринку не могла відновити бажану рівновагу.

1936 р. вийшла книга  Дж. Кейнса “Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей”. Кейнс проявив неабияку мужність, визнавши застарілою неокласичну теорію, на якій сам виховувався. Згідно з Кейнсом, ринковій економіці іманентно притаманна нестабільність, періодичні спади пояснюються не зовнішніми, а внутрішніми причинами. Але на відміну від К.Маркса, який доводив необхідність покласти кінець капіталізму, Дж.Кейнс демонструє, як цього можна уникнути.

Система економічних поглядів Дж.Кейнса стала новою історичною межею в розвитку економічної думки. На Заході її оцінюють як “кейнсіанську революцію” (keynesian revolution) в розвитку економічної теорії. За значенням для історії економічної науки її інколи ставлять поруч з відкриттями Евкліда, Коперника і Дарвіна. За словами Б.Селігмена, Дж.Кейнс – найбільш відомий в економічній науці після А.Сміта і К.Маркса.

Теорія Кейнса значно відрізняється від попередніх теорій і, перш за все, неокласичної. Це слід пояснювати іншими історичними передумовами. В ХХ ст. відбулися суттєві зміни в економічному житті. Все більшого значення набувають монополістичні й олігополістичні структури. Значне місце на ринках праці посідають профспілки. Ринки неконкурентні, тож ціни негнучкі, діє “ефект храповика”. Ринок вже не здатний сам регулювати ціни й обсяги. Остаточно це доводить Велика депресія.

 Основні риси кейнсіанської теорії можна схематично уявити таким чином:

• Кейнс відмовляється від пануючого мікроекономічного підходу й зосереджує увагу на макрорівні. На зміну класичній уяві про існування трьох окремих ринків – праці, капіталу і товарів – Кейнс розглядає макроекономічний рівень, де все взаємопов’язано.

• Рівновага може встановитися за умов неповної зайнятості, тож потрібно розглядати статичну рівновагу в короткостроковому періоді (за умов незмінних цін) на противагу довгостроковим тенденціям. В цьому періоді рівень цін незмінний, тому номінальні показники співпадають з реальними.

• Якщо всі попередні теорії розглядали економіку переважно з точки зору пропозиції, Кейнс робить об’єктом дослідження сукупний попит, вводить поняття ефективного попиту. Його модель – це модель, що розглядає економіку з боку попиту (demand-side). Саме нестача ефективного попиту є причиною всіх негараздів ринкової економіки, адже сукупний попит має вирішальний вплив на обсяг національного виробництва і рівень зайнятості. Таким чином, Кейнс змінює причинно-наслідковий зв’язок у законі Сея, оскільки, на його думку, саме сукупний попит створює сукупну пропозицію.

• Якщо в неокласичній теорії вважалося добровільним будь-яке безробіття, згідно з Кейнсом воно може бути не лише добровільним, а й вимушеним (безробіття, що обумовлене не відмовою працювати за невисоку зарплатню, а нестачею ефективного попиту). Таким чином, найважливіший ресурс – праця – не є обмеженим.

• Ринки неконкурентні, тож не здатні до автоматичного саморегулювання, тому існує об’єктивна необхідність втручання і більш активної ролі держави. Держава повинна компенсувати нестачу ефективного попиту або сприяти його зростанню, впливаючи на інші складові.

• В неокласичній теорії зв’язки і залежності розглядалися як зв’язки функціонального характеру (тобто має місце як прямий, так і обернений вплив економічних явищ і процесів), за Кейнсом, в причинно-наслідкових зв’язках існують залежні і незалежні змінні (вплив однієї величини на іншу не завжди супровджується зворотним впливом).

• На противагу позитивному методу неокласичної школи використовується нормативний метод дослідження (тяжіння до 17Ще до виходу в світ цієї роботи американський президент Ф.Д.Рузвельт зрозумів, що ринкова економіка потребує контролю (“ніякий бізнес не може бути вищим за уряд”), й запровадив реформи, що отримали назву “New Deal”. пріоритетів, норм – того, що має бути).

Таким чином, за Кейнсом, рівновага може встановитися в стані економічного спаду, і це положення може тривати достатньо довго.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ВПЛИВ РЕАЛЬНОГО ЕФЕКТИВНОГО  КУРСУ НА ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС.

 

Валютний курс має великий вплив на соціально-економічний розвиток країни і, відповідно, є важливим показником стабільності фінансового ринку. Проблема забезпечення стабільності валютного курсу є одною з основних проблем створення сприятливих умов для розвитку вітчизняної економіки.  
Цій темі присвячені праці таких вітчизняних науковців, як: Н.І. Гребеник, В.С.Стельмах, О.Т. Береславська, С.Я.Боринець, О.В.Дзюблюк, А.М. Мороз, О.А. Щербакова, Г.О. Пухтаєвич, М.І. Савлук та ін.

Валютним курсом є ціна одиниці іноземної валюти, виражена у національній грошовій одиниці [2]. Оскільки валютний курс формується під впливом попиту і пропозиції на відповідному ринку, то, відповідно, ціна валюти прямо залежить від попиту на неї, а обернено - від пропозиції на валютному ринку.

Зміни валютного курсу суттєво впливають на розвиток макроекономічних процесів у національній економіці та на зовнішньоекономічні позиції країни. Від валютного курсу залежить стан платіжного балансу, зовнішньої торгівлі, рух довгострокових та короткострокових капіталів тощо[3].

При зниженні курсу національної валюти експортери можуть реалізовувати продукцію за нижчими від світових цінами. Відповідно це призведе до збільшення експорту. Але зниження курсу національної валюти паралельно призведе і до зменшення імпорту, оскільки ціни на імпортні товари підвищаться , а це, в свою чергу, призведе до зростання цін в країні, і як наслідок зменшить імпорт. При таких умовах обсяг вітчизняного виробництва збільшиться і це призведе до економічного зростання та підвищення добробуту населення. Прибутки, які отримують іноземні інвестори в валюті країни, де знизився курс стає невигідно вивозити, і тому ці прибутки реінвестують або використовують для закупівлі вітчизняних товарів для подальшого експорту. Зниження курсу національної валюти має також і негативний наслідок, яким є збільшення обсягу державного боргу, який був виражений в іноземній валюті[5]. 

Підвищення курсу національної валюти сприятиме зменшенню експорту товарів, оскільки ціни на національні товари підвищуються. Кількість імпортованих товарів збільшується з метою перепродажу їх за високими цінами, що призводить до занепаду вітчизняного виробника. Відбувається вивезення прибутків іноземних інвесторів. Сума боргу, вираженого в іноземній валюті зменшується, оскільки вона знецінюється[5].

Також не менш важливим показником, ніж зміна фізичних обсягів експорту і імпорту, є показник «умови торгівлі» - відношення експортних і імпортних цін для даної країни. Так, зміна курсу валюти на 1% призводить до зміни імпортних цін на 0,8% і експортних – на 0,1-0,6% в залежності від країни. Отже, за рівних умов зниження курсу національної валюти погіршує «умови торгівлі», а його підвищення – поліпшує. Ці фактори в сукупності визначають вплив валютного курсу на торговий баланс країни [4].

Коливання курсу валют також можуть впливати на національну економіку таким чином[4]:

• падіння курсу національної валюти може служити одним із факторів розвитку інфляції в країні;

• рiзко зростають ризики в міжнародній торгiвлі й інвестицiях, що значно ускладнює поточне і перспективне планування зовнiшньоекономiчних операцiй;

• пiдвищується iмовiрнiсть дестабiлiзуючих дій спекулянтiв, що може привести до великих економiчних витрат внаслiдок значного перевищення прибутковостi спекулятивних операцiй над середньою нормою прибутку в економiцi.

З огляду на вищезазначене, можна стверджувати, що коливання валютного курсу впливають на співвідношення експортних та імпортних цін, конкурентоспроможність фірм, прибуток підприємств. Різкі коливання посилюють нестабільність міжнародних економічних, зокрема валютно-кредитних та фінансових відносин, спричиняють негативні соціально-економічні наслідки. Збільшення курсу гривні до курсу американської та європейської валют сприяє втраті українцями значної частини їх валютних заощаджень. Відповідно до цього необхідно приймати відповідні заходи для захисту заощаджень громадян, а також інтересів суб’єктів господарювання від підвищення курсів валют по відношенню до гривні. Для цього громадянам потрібно зберiгати свої валютнi цiнностi в банках та страхувати їх вiд зниження курсiв валют, а державi необхiдно застосовувати валютнi резерви для стабiлiзації валютних курсiв. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЇ РІВНОВАГИ В УКРАЇНІ.

 

 

 В умовах глобалізації світової економіки зростають міжнародні обороти товарів і послуг, прискорюється рух капіталів і фінансових ресурсів. Водночас для кожного окремого суб’єкта світогосподарських зв’язків загострюється проблема пристосування національної економіки до зовнішніх змін і збереження її рівноважного стану.

Фінансова криза 2008-2009 рр. та затяжна рецесія гостро поставили перед науковцями проблему щодо дослідження здатності капіталістичного ринку до саморегулювання та пошуку таких форм організації виробництва, які б  забезпечували стабільні темпи економічного розвитку. В Україні в останні роки уповільнилися темпи економічного зростання як через скорочення внутрішнього споживання, так і через несприятливі завнішньо-економічні умови. Крім того, існує ціла низка структурних проблем, які поки що невирішені. Економічна політика направлена на збільшення обсягів виробництва на базі існуючих виробничих потужностей, які мають певні потенційні можливості, але сама економіка в цілому і відповідно продукція є неконкурентоспроможною.

Звичайно, одним із напрямів пожвавлення економіки може стати політика зростання державних видатків. Але така політика, якщо вона не супроводжується і не доповнюється системно іншими економічними і фінансовими заходами, може призвести до нових проблем, вирішення яких буде вимагати ще більших витрат та ресурсів.

Другий напрямок передбачає підтримання на певному рівні обсягів інвестицій і капіталів, а також  використання зовнішніх позик, які можуть дати поштовх до пожвавлення та зростання темпів розвитку економіки. Якщо ж темпи зростання виробництва будуть недостатніми, а продукція не буде орієнтована на експорт, то це автоматично призведе до погіршення фінансово-економічного стану країни і неможливості погашення зовнішніх зобов’язань. Економічне зростання, яке супроводжується погіршенням зовнішньоекономічних розрахунків призводить до ще більшої залежності від зовнішніх джерел фінансування.

Збалансованість і рівновага зовнішньої фінансово-економічної політики забезпечують економічне зростання країни та стабільні темпи розвитку економіки. Економічне зростання передбачає, в пергу чергу, збільшення темпів нарощування основного капіталу шляхом використання внутрішніх заощаджень та залучення інвестицій, а також створення умов для притоку іноземних інвестицій, які мають швидку окупність, тобто сприяють капіталізації економіки взагалі. Забезпечення сталого економічного розвитку передбачає також перегляд структури продукції, яка виробляється. Це пов’язано з тим, що нові виробничі потужності на базі інновацій мають виробляти продукцію на експорт такими темпами, які були б не нижчі темпів зростання самого виробництва. Більше того, в цей період країна має уникати збільшення імпорту, оскільки його зростання буде приводити до подальшого зовнішньоторговельного дефіциту.