Отруєння тварин сполуками свинцю

 

План

 

Вступ

1. Перелік значення і застосування препаратів цієї групи (рослин у сільськогосподарському виробництві, різних галузях промисловості та побуті).

2.Матеріали і методика  досліджень (обстежень).

3. Умови, що сприяють  отруєнню.

4. Токсикодинаміка отруєння.

5. Токсикокінетика отруєння.

6. Клінічні прояви отруєння  тварин різних видів.

7. Патолого-анатомічні зміни.

8. Діагностика.

9. Лікування.

10. Профілактика отруєння.

11. Ветеринарно-санітарне  оцінювання продукції тваринництва.

Висновки.

Список використаних джерел літератури.

Додатки.

 

Вступ

          Свинець  дуже цікавий та потрібний  метал у нашому житті, відомий  людству з давніх-давен. Завдяки  його властивостям, він та його сполуки застосовуються у різних галузях промисловості, науки, використовуються в побуті. Широка сфера його застосування обумовлена поширеністю в природі, доступністю добування та специфікою фізико-хімічних властивостей.

              У практиці дуже часто зустрічаються випадки отруєнь сільськогосподарських тварин  сполуками свинцю.

Багато сполук свинцю  відносяться до сильнодіючих отруйних речовин, що, знаходячись у м'ясі  в мінімальних кількостях, здатні зробити токсичний вплив на організм людини. При отруєннях сполуками  свинцю знижується резистентність організму  тварин. Внаслідок цього токсичні речовини, створюючи умови розповсюдження кишкової мікрофлори по організму тварин і виникнення вторинних інфекцій. У м'ясі тварин, що отруїлися, часто  не відбувається тих глибоких біохімічних  процесів і змін фізико-колоїдної  структури білка, що властиві нормальному  процесові дозрівання або його ферментації. Ця обставина знижує не тільки смакові, але і  якість самого м'яса.

 

 

 

 

 

 

 

1. Перелік значення і застосування препаратів цієї групи (рослин у сільськогосподарському виробництві, різних галузях промисловості та побуті).

Свинець - багато в  чому ідеальний метал, адже він володіє  масою важливих для промисловості  достоїнств. Найбільш очевидне з них - порівняльна легкість його отримання  з руд, яка пояснюється низькою  температурою плавлення (всього 327°С). При обробці галеніту, найважливішої  свинцевої руди, метал легко відділяється від сірки. Для цього достатньо  галеніт в суміші з вугіллям обпалити на повітрі.

Із-за високої пластичності свинець легко кується, прокатується в листи і дріт, що дозволяє застосовувати його в машинобудівній промисловості для виготовлення різних сплавів з іншими металами. Широкою популярністю користуються так звані баббіти (підшипникові сплави свинцю з оловом, цинком і деякими іншими металами), друкарські сплави свинцю з сурмою і оловом, сплави свинцю з оловом для паяння різних металів. 
Металевий свинець - дуже хороший захист від всіх видів радіоактивного випромінювання і рентгенівських променів. Він введений в гуму фартуха і захисних рукавиць лікаря-рентгенолога, затримуючи рентгенівські промені і оберігаючи організм від їх згубної дії. Захищає від радіоактивного випромінювання і скло, що містить оксиди свинцю. Подібне свинцеве скло дозволяє управляти обробкою радіоактивних матеріалів за допомогою “механічної руки” - маніпулятора.

При дії повітря, води і різних кислот свинець проявляє велику стійкість. Ця властивість дозволяє широко використовувати його в електротехнічній промисловості, особливо для виготовлення акумуляторів і кабельних рубок. Останні знаходять широке застосування в авіа- і радіопромисловості. Стійкість свинцю дозволяє використовувати його і для оберігання від псування мідних проводів телеграфних і телефонних ліній. Тонкими свинцевими листами покривають залізні і мідні деталі, що піддаються хімічній дії (ванни для електролізу міді, цинку і інших металів).

Кажучи про ціну свинцю, необхідно зазначити його відносну дешевизну. За цінами Лондонської біржі металів, він дешевше за цинк в середньому на $100-150, алюмінію на $800, а мідь - на $2000 за тонну

Підсумувавши, можна перерахувати дуже багато областей застосування свинцю: обробка внутрішньої поверхні хімічної апаратури, труби для перекачування кислот і стічні труби хімічних лабораторій, виробництво електричних кабелів, свинцевого скла і кришталю, глазурі (і це ще далеко не все). Книги, журнали, газети друкуються не без допомоги друкарського металу, що містить свинець. З деяких з'єднань цього металу виготовляють фарби, наприклад, білила. Природні з'єднання свинцю (сурик, глет) володіють красивим, стійким жовтим, оранжевим і червоним кольором і застосовуються як фарбники. Оксид  свинцю використовується в металургії, скляній справі і медицині. У ПВХ індустрії застосування свинцевих стабілізаторів дозволяє створювати віконні профілі стійкі до деформацій, нагрівання і сонячного світла.

 

2.Матеріали і  методика досліджень (обстежень).

2.1. Дослідження  проб води

          Свинець - 82 -й елемент таблиці Менделєєва - представляє собою дуже щільний , але при цьому м'який , ковкий і легкоплавкий метал тьмяно- сірого кольору. І сам свинець , і сплави на його основі , а також багато його сполук знаходять дуже широке застосування в с найрізноманітніших галузях промисловості . Ця речовина раніше широко використовувалася в якості добавки до моторного палива , але було знято з виробництва через надзвичайно високу токсичність . Оскільки всі без винятку похідні свинцю отруйні, питання його визначення дуже актуальне.

Для дослідження  вмісту свинцю у пробі води знадобляться:

• - чиста пробірка ;

• - розчин йодистого  калію ;

• - оцтова кислота ;

• - спиртівка  або газовий пальник ;

• - лід або  ємкість з холодною водою ;

• - сірчана кислота.

Інструкція

1.Проба води. Необхідно встановити , чи містяться у ній розчинні сполуки свинцю. Як це можна зробити? Існує дуже характерна і високочутлива реакція , яку по праву можна назвати однією з найкрасивіших в хімії . Вона заснована на здатності свинцю вступати у взаємодію з йодом , утворюючи малорозчинний зв'язок PbI2 .

2. Необхідно перелити  трохи води з цієї проби в чисту пробірку з тугоплавкого скла , додати до неї трохи розчину йодистого калію - К.І. , підкислити кількома краплями оцтової кислоти (для кращого протікання реакції).

3. Струсити вміст пробірки . Якщо у воді містилися розчинні сполуки свинцю , випаде жовтий осад йодиду свинцю. Він нічим не примітний на вигляд . Але якщо добре нагріти пробірку на полум'ї спиртівки або газового пальника ( осад при цьому повинен розчинитися ) , а потім швидко охолодити , наприклад , помістивши в лід або ємність з холодною водою , то осад РbI2 випаде знову , тільки тепер у вигляді красивих золотистих кристалів. Це дуже ефектне , вражаюче видовище , тому таку реакцію часто використовують в якості демонстраційного досвіду.

4. Як ще можна визначити іони свинцю в розчині ? Наприклад, за допомогою сірчаної кислоти або будь-якої її розчинної солі . При взаємодії з іоном свинцю Pb ^ 2 + відбувається реакція типу : К2SO4 + Pb (NO 3 ) 2 = PbSO4 + 2КNO3 . Утворений сульфат свинцю випадає у вигляді щільного білого осаду.

5. Але , наприклад , випадання такого ж з вигляду осаду - характерна реакція і на барій - іон. Як можна бути впевненим , що це не сульфат барію ? Для цього треба провести контрольну реакцію: додати до осаду розчин сильного лугу , після чого нагріти пробірку. Якщо це саме сульфат свинцю , то осад поступово зникне , через утворення розчинної комплексної солі. Реакція йде за такою схемою: PbSO4 + 4NaOH = Na2 [ Pb (OH) 4 ] + Na2SO4. Сульфат барію при такому ж контрольному випробуванні залишиться у вигляді осаду.

2.2. Дослідження проб ґрунту

Обладнання: 

• колби конічні 250 мл - 3 шт. ;

• стакани хімічні 100 мл - 3 шт. ;

• пробірки ПХ -16 - 3 - 6 шт. ;

• піпетки ( колби ) мірні 5 мл - 3 шт. ;

• мірний циліндр 50 мл - 1 шт. ;

• нагрівач НЛШ ;

• штатив для  пробірок ;

• палички скляні - 3 шт. ;

• ваги навчальні  ВДУ ;

• фільтри паперові - 6 шт. ;

• лійки - 3 шт. ;

• водяна баня .

Реактиви: 

• Азотна кислота 1 : 3 ;

• Соляна кислота ( 1 : 2 ) або р -р NaCl 5 %;

• р -р KI ( 5 %);

• р -р хромату  калію ;

• Оцтова кислота 1 : 3 ;

• Вода дистильована .

Хід роботи:

1 . Відібрали  зразки ґрунтів ( 1 - 2 столових ложки залежно від вологості ґрунту ) у трьох пунктах на різній відстані від автомагістралі .

2 . Зважили на  фільтрах , попередньо врівноваживши  їх на вагах по 10 г кожного  зразка ґрунту.

3 . Перенесли  наважки в пронумеровані конічні колби (№ 1,2,3) . Налили в кожну по 15 мл HNO3 , збовтали протягом 2 - 3 хвилин. Отримані витяжки відфільтрували в пронумеровані стакани , використовуючи для кожної витяжки свій фільтр .

4 . Для аналізу  з кожного склянки взяли по 5 мл фільтрату і помістили  в три пронумеровані пробірки , використовуючи для цього мірні  піпетки.

5 . Провели осадження  іонів свинцю в пробірках, наливши рівні об’єми реактивів.

Pb2 + + 2HCl = PbCl2 реакцію  проводити на холоді.

6 . Поставили  пробірки в штатив , дали опадам  відстоятися. Порівняли вміст іонів свинцю в грунті на різній відстані від автомагістралі .

 

 

3. Умови, що  сприяють отруєнню.

      Забруднення виробничого середовища свинцем в сучасних умовах відбувається в результаті виготовлення і переробки природньої сировини, при виплавці металевого свинцю і виробництві його сплавів, неорганічних і органічних сполук, пігментів, фарб і ін. Серед виробничих і технологічних процесів, які призводять до викидів свинцю в зовнішнє середовище, особливе місце займають процеси дроблення і подрібнення сировини; плавлення і литво; обрубування, шліфовка і поліровка металовиробів; протруювання;  сушка, фарбування виробів і багато іншого. Відомо, що в результаті виробничих процесів, де використовується свинець, характерною його дією на людину є використання аерозолів, що утворюються унаслідок конденсації і окислення пари на повітрі.

У об'єктах зовнішнього  середовища свинець зазвичай міститься  в питній воді в концентраціях  від 0,01 до 0,03 мг/л, в атмосферному повітрі - 0,03-0,1 мкг/м3; у грунті - 10 мкг/г. При  цьому середній вміст свинцю в  грунті зазвичай корелює з його вмістом  в органах і тканинах диких  і домашніх тварин (печінка, нирки, легені, скелет, волосся, від 2,3 до 35 мкг/г), що може розглядатися як можливе надходження  цього металу в організм переважно  з їжею. Вміст свинцю в харчових продуктах в нормі коливається від 0,02 до 3,0 мг/кг сирої маси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Токсикодинаміка  отруєння.

          Найбільш часто отруєння тварин сполуками свинцю виникають при надходженні їх всередину разом з кормами, рідше через легені. Із шлунково- кишкового тракту в кров всмоктується лише незначна частина (не більше 5- 15%) від кількості що, потрапила в організм; при аерогенному надходженні свинцю відсоток всмоктування досягає 40. В організмі основна частина сполук свинцю відкладається в кістковій тканині, в значно менших кількостях затримується в печінці і нирках і дуже мало - в м'язовій тканині. При щоденному введенні свинцю протягом 90 днів з кормом молодняку великої рогатої худоби в дозі 100 мг / кг корму методом атомно-абсорбційної спектрометрії (ААС) наприкінці досліду вміст елементу було виявлено: в кістках 12,79-26,03 мг / кг, в шерсті 4,76, в печінці - 1,94, в нирках - 1,10 і в м'язевій тканині - 0,03 мг / кг .

Дещо інші результати були отримані в дослідах на вівцях В. А. Колесніковим (1987). При дачі з кормом свинцю ацетату протягом трьох місяців у дозі 1,5 мг / кг маси тварини вміст металу в печінці становив 5,0 мг / кг, в нирках - 6,3, в кістках - до 2,0 і в м'язовоій тканині - 0,06 мг / кг сирого продукту. При оральному поступленні свинневмісні сполуки спричиняють подразливу дію в шлунково-кишковому тракті.

Циркулюючи в крові, вони викликають базофільну зернистість еритроцитів. Характер клінічних ознак інтоксикації при попаданні в організм великих  доз свинцю свідчить про те, що метал безпосередньо впливає на ЦНС і кровотворні органи.

При хронічній інтоксикації найбільш ранньою ознакою негативного впливу свинцю на організм є пригнічення активності в сироватці крові дегідратази дельтаамінолевулінової кислоти. При щоденному введенні з кормом протягом 90 днів молодняку великої рогатої худоби ацетату свинцю в дозах від 10 до 250 мг/кг корму не спостерігалось видимих змін у стані здоров'я піддослідних тварин і зниження приросту живої маси. Однак при цьому віддзначалось дозозалежне зниження в крові гемоглобіну, зниження активності дегідратази дельтааміноолеїнової кислоти, збільшення концентрації елементу в крові і підвищене виділення копропорфірину з сечею.

Свинцевмісні сполуки є високотоксичними речовинами. Вони в основному викликають хронічну інтоксикацію, пов'язану з  високим рівнем кумуляції елемента в кістковій тканині, де він затримується тривалий час, що спричиняє негативну дію на кістковий мозок. Не виключена ймовірність його адитивної дії з іншими токсичними елементами, які також накопичуються в кістках (фтор, стронцій).

 

 

5. Токсикокінетика  отруєння.

       Вважається, що свинець, який надійшов до організму, через кров розподіляється між внутрішніми органами і тканинами у залежності від інтенсивності кровообігу в них та тропності до металу. Природний вміст свинцю у крові людини варіює від 0,8 до 40,0 мкг/100 мл , а за даними ВООЗ та деяких інших дослідників знаходиться на рівні 10,0—25,0 мкг/100 мл. Фізіологічні норми вмісту свинцю (мкМ/кг) в легенях — 0,19, м'язах — 0,29, мозкові — 0,49, нирках — 0,52, печінці — 0,84, крові — 1,3, шкірі — 1,5, кістках — 53,0, еритроцитах — 2,6, плазмі крові — 0,23.

     У організмі свинець перебуває у двох токсикологічно нерівноцінних фракціях — обмінній та стабільній . Обмінна фракція свинцю знаходиться у крові — близько 95,0% свинцю зв'язано з еритроцитами, клітинами печінки, нирок і інших внутрішніх органів, а інша частина — у зв'язку з перенощиками органічної природи (альбумін, продукти білкового катаболізму, хелатори типу глютатіону). Стабільна фракція локалізована переважно у скелеті. Остеокласти швидше та у значно більших кількостях адсорбують свинець, ніж остеобласти. Тому вони і визначають взаємодію свинцю з кістковою тканиною та внаслідок цього можуть у значній мірі впливати на метаболізм кальцію в організмі. В культурі клітин кісткової тканини мишей показано, що свинець у концентрації 10 мкМ і кадмій у концентрації 0.5 мкМ стимулювали процес її резорбції . Мідь та цинк слабо впливали на цей процес. Кальцитонін, індометацин пригнічували стимулюючий вплив кадмію на процес резорбції, але не впливали на дію свинцю. Автори вважають, що механізм індукції кадмієм остеокластоподібних клітин подібний до механізму індукції процесу резорбції кісткової тканини, але відмінний від аналогічного механізму впливу свинцю, а також, що остеопорозоподібний пошкоджуючий вплив кадмію на кісткову тканину може бути зумовлений його прямою дією на процес резорбції. Кількісний вміст свинцю у крові, з точки зору багатьох авторів, свідчить про наявність поточного впливу, в той час, як його вміст у кістках — про попереднє, як правило, тривале надходження до організму.