Принципи організації військових прокуратур, їх завдання та основні напрямки діяльності

Вступ

Перед тим, як розкрити дану тему, слід зазначити, що за часів СРСР система військових прокуратур була жорстко централізована, організована відповідно до структури збройних сил, що існувала на той час, і підпорядкована структурному підрозділу Генеральної прокуратури СРСР — Головній військовій прокуратурі. Вона практично не була пов'язана з територіальними органами прокуратур, тобто з прокуратурами колишніх республік та областей. А тому Генеральна прокуратура України у лютому 1992 року отримала в своє підпорядкування нову структуру, особливостей якої ніхто з керівників не знав. Не утруднюючи себе вивченням цих особливостей, вирішили ліквідувати військові прокуратури і створити на їхніх уламках щось нове, українське — прокуратури по нагляду за додержанням законів у збройних силах та інших військових формуваннях. Проте створене у складі Генеральної прокуратури України Управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України та в оборонній промисловості не стало створювати нової структури замість військових прокуратур. У травні 1993 року спочатку наказом Генерального прокурора України, а згодом і відповідними змінами Закону України «Про прокуратуру» система військових прокуратур, що існувала на той час, була узаконена. Військові прокуратури залишились, а їх штатна чисельність була суттєво збільшена, структура максимально оптимізована.

На сьогодні, Україна переживає  масштабні зміни, спрямовані на зміцнення  демократії, правопорядку і державності. На перше місце виходять проблеми зміцнення законності і правопорядку, захисту прав і законних інтересів  громадян і верховенства права.

Прокуратура — державний контрольно-наглядовий орган, що покликаний здійснювати нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів на території України.

Діяльність системи органів  прокуратури спрямована на утвердження  верховенства права, зміцнення законності і правопорядку у суспільстві  та державі. Необхідність забезпечення додержання законів, а також виконання  інших функцій, передбачених Конституцією властивими тільки прокуратурі способами  і методами в різних сферах державного і громадського життя, особливо загострює  питання про правове забезпечення прокурорського нагляду. Хоча, відповідно до Концепції реформування прокуратури, в майбутньому прокуратура, скоріше за все, позбавиться повноважень загального нагляду як права перевіряти законність діяльності невизначеного кола суб'єктів без чіткої регламентації предмету цієї діяльності. Натомість пропонується наділити цей орган правозахисною функцією, природа якої визначається пріоритетністю прав і свобод людини і неприпустимістю їх протиправного обмеження.

На відміну від загального нагляду, інші функції прокуратури мають чітко визначений предмет і логічно узгоджуються з іншими повноваженнями, визначеними Конституцією. Крім того, з огляду на сьогоднішні можливості судової влади, такі повноваження надають прокуратурі реальну змогу оперативно вживати заходів реагування щодо поновлення порушеного права на досудовій стадії.

Також, слід зазначити, що систему  органів прокуратури складають  територіальні та спеціалізовані прокуратури.

Спеціалізовані прокуратури  будуються за загальними для всіх органів прокуратури принципами; вони керуються тими ж законами, що й територіальні прокуратури; перед ними стоять загальні для всіх органів прокуратури завдання; вони використовують ті ж засоби прокурорського реагування на виявлені порушення закону. Однак у їх системно-структурній  побудові, а також в об'єктах  по здійсненню нагляду є певні  особливості.

Саме до спеціалізованих  відносяться військові прокуратури, яким посвячена дана курсова робота.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Загальні положення

 

1. Прокуратура України, її місце в системі органів державної влади

Наразі в Україні продовжується пошук місця прокуратури в системі механізмів державної влади. Після внесення змін до Конституції України й у зв'язку з розробкою проекту нового Закону України «Про прокуратуру» пошук активізувався.

Первісно дискусія ставила  за мету розв'язати в основному  одне питання: чи необхідно зберегти серед функцій прокуратури вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їхніми виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, підпорядкованості і належності, посадовими особами і громадянами (так званий загальний нагляд)?

Тепер же йдеться безпосередньо  про правове становище прокуратури в системі поділу влад (законодавчої, виконавчої та судової).

Історичний досвід свідчить: за увесь час існування прокуратури були прибічники обмеження повноважень прокурорського нагляду, перетворення прокуратури на структуру, що входить до системи судової влади. Так, у царській Росії прокуратура зазнала змін, пройшовши шлях від органу нагляду за виконанням законів — «ока государевого» до. складової у системі судів, на яку (з 1864 р. покладалося тільки кримінальне переслідування і підтримання обвинувачення.)

Однак ці кардинальні перетворення призначення і змісту діяльності прокуратури отримали вже тоді неоднозначну оцінку серед правознавців. Так, видатний правник А. Коні писав з цього приводу: «Скасування прав і обов'язків щодо нагляду за перебігом позасудових справ слід визнати великою помилкою укладачів Судових статутів. Здійснена зміна в характері діяльності, можливо, й мала привабливий вигляд з теоретичної точки зору, але суперечила умовам нашого адміністративного життя і йшла врозріз з внутрішніми потребами нашого губернського устрою».

Цей вислів А. Коні є актуальним й у наші дні. Як вірно зазначив О. Сокольський: «прокурорський нагляд засновувався в Росії в переломні моменти, коли влада круто змінювала курс і політика йшла врозріз із суспільним укладом, який вже існував. Так було за часів Петра Першого, а також у післяреволюційні роки при переході до НЕПу».

У Конституції України норми про прокуратуру розташовані в окремому VII Розділі. Це свідчить про те, що законодавець не відніс прокуратуру до жодної з основних гілок влади. (Однак така обставина не надала можливості поставити крапку в дискусії про правове становище органів прокуратури, оскільки залишилась невирішеною низка питань, які можливо розв'язати тільки після прийняття нової редакції Закону України «Про прокуратуру».

В нинішній час Україна  зазнає переломного моменту, що супроводжується  кризовими явищами в усіх сферах державного і суспільного життя, що саме по собі покладає на державу обов'язок по захисту конституційних прав та інтересів громадян. Інструментом у вирішенні цього завдання має бути незалежна від будь-яких органів державної влади прокуратура України.

При цьому слід виходити з того, що: а) підпорядкування прокуратури законодавчій, виконавчій або судовій владі може зруйнувати систему «стримувань і противаг», що склалася в державі; б) жоден із існуючих державних органів не в змозі взяти на себе наглядову функцію прокуратури за додержанням законів; в) реалії вимагають більш повного розкриття правозахисного потенціалу прокуратури як органу забезпечення верховенства Конституції та законів України.

Разом з тим підсилення правозахисного потенціалу прокуратури може бути забезпечене шляхом зміщення пріоритетів діяльності на користь захисту конституційних прав і свобод громадян, перш за все недостатньо соціально захищених.

 

2. Правові засади діяльності органів прокуратури

Діяльність органів прокуратури регулюється Конституцією, Законом "Про прокуратуру", КПК, ЦПК, ГПК, КпАП, Кримінально-виконавчим кодексом України, КАС, постановами Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. "Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України" та "Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України", наказами Генерального прокурора України від 15 березня 2003 р. № 31/01-ок "Про затвердження Положення про організацію взаємодії Генеральної прокуратури України з Верховною Радою України"; від 25 лютого 2004 р. № 2гн "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України"; від 19 вересня 2005 р. № 5гн "Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення"; від 19 вересня 2005 р. № 4/1гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність"; від 15 квітня 2004 р. № 6/1гн "Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод неповнолітніх"; від 19 вересня 2005 р. № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів"; від 7 травня 2004 р. № 9гн "Про організацію роботи органів прокуратури України в галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги"; від 7 травня 2004 р. № 6/3гн "Про організацію роботи по представництву прокурором інтересів громадянина або держави у суді"; від 24 січня 2005 р. № 499ц "Щодо призначення працівників на керівні посади органів прокуратури України"; Рішенням КСУ від 22 червня 2004 р. № 13-рп/2004 щодо відповідності Конституції України (конституцїйності) положення частини другої статті 16 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України, а також міжнародними договорами та угодами України, щодо організації та діяльності органів прокуратури, захисту прав та інтересів особи, суспільства та держави.

Також прокуратура у межах  своїх повноважень здійснює міжнародне співробітництво відповідно до двосторонніх та багатосторонніх міжнародних та міждержавних угод, які є джерелами міжнародного права. До цих угод можна віднести: Меморандум взаємопорозуміння між Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції Канади, Меморандум про порозуміння між Департаментом Генерального Аторнея Австралії і Генеральною прокуратурою України з приводу співробітництва в переслідуванні воєнних злочинців, угоди між Генеральною прокуратурою України і прокуратурами Російської Федерації, Білорусі, Молдови, Литви про правову допомогу і співробітництво, Меморандум взаємопорозуміння між Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції Сполучених Штатів Америки про співробітництво в переслідуванні нацистських воєнних злочинців, Угода про співробітництво між Генеральною прокуратурою України та Верховною народною прокуратурою Китайської Народної Республіки, Меморандум про співробітництво та взаємодію в розслідуванні воєнних злочинів між Генеральною прокуратурою України і Державною службою прокуратури Англії та Уельсу тощо.

 

3. Система, структура та порядок утворення органів прокуратури

Відповідно до ст. ст. 121 і 12 2 Конституції України і ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить собою єдину централізовану систему органів, об'єднаних спільними завданнями, функціями, основними принципами організації й діяльності. Прокурорська система України очолюється Генеральним прокурором України з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим і складається з ланок, що створені та функціонують за адміністративно-територіальним і предметно-функціональним принципами. Утворення, реорганізація та ліквідація органів і установ прокуратури, визначення їх статусу й компетенції здійснюються Генеральним прокурором України.

Систему органів прокуратури складають: Генеральна прокуратура України, прокуратури АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові, транспортні, природоохоронні прокуратури та прокуратури по нагляду за виконанням кримінально-виконавчого законодавства.

Таким чином, систему органів прокуратури складають територіальні та спеціалізовані прокуратури.

Територіальні прокуратури створені відповідно до адміністративно-територіального устрою України, а спеціалізовані — за предметно-галузевим принципом. Останні функціонують в окремих сферах життєдіяльності.

Територіальні, а також  спеціалізовані прокуратури у своїй сукупності становлять злагоджену трьохланкову систему органів прокуратури. На верхівці прокурорської системи знаходиться Генеральна прокуратура України. Другу ланку системи органів прокуратури утворюють прокуратури АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), а також прирівняні до них спеціалізовані прокуратури (військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України). Третю ланку прокурорської системи складають міські, районні, районні у містах, міжрайонні та інші прирівняні до них прокуратури (військові прокуратури гарнізонів, транспортні, природоохоронні прокуратури та прокуратури по нагляду за виконанням кримінально-виконавчого законодавства).

 

Розділ 2. Принципи організації військових прокуратур

 

2.1. Принципи організації  прокуратур

Будь-яка правоохоронна діяльність ґрунтується на певних засадах, основні з яких є принципами.

У період між  прийняттям Закону України «Про прокуратуру» і прийняттям Конституції України 28 червня 1996 р. закон зазнав значних змін, що були внесені законами № 3130-12 від 22 квітня 1993 р. (ВВС. - 1993. -№ 22) ст. 229; № 3662-12 від 26 листопада 1993 р. (ВВС. - 1993. - № 50) ст. 474; № 103/95-ВР від21березня 1995 р. (ВВС. - 1995.-№ 11)ст. 71; № 358/95-ВР від 5 жовтня 1995 р. (ВВС. - 1995. - № 34) ст. 268.

Однак багато принципових  основ організації та діяльності прокуратури залишилися непорушними і нині складають фундамент прокуратури незалежної України.

Принципами організації  прокуратури залишаються:

1. принцип єдності. Прокуратура - це єдина система, яку складають Генеральна прокуратура, прокуратури АРК, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонній інші прирівняні до них прокуратури, а також військова прокуратура. До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських). Він, також, означає єдність мети та завдань, що стоять перед прокуратурами всіх ланок, і визначається спільністю форм і методів, засобів здійснення нагляду за виконанням законів, єдністю засобів прокурорського реагування на виявлені порушення закону, а також вжиттям заходів щодо запобігання порушенням закону. Принцип єдності визначає те становище, відповідно до якого вищестоящий прокурор має право передати свої повноваження нижчестоящому прокурору, а також прийняти на себе його повноваження;
2. принцип централізації. Органи прокуратури входять до централізованої системи, яку очолює Генеральний прокурор України, , з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим;
3. принцип незалежності. Прокуратура здійснює свої повноваження на засадах гласності та незалежності від органів державної влади і місцевого самоврядування, інформуючи їх про стан законності і правопорядку. Вплив у будь-якій формі на працівників органів прокуратури з боку органів державної влади та управління, юридичних та фізичних осіб з метою схиляння до прийняття неправомірного рішення чи ухилення від прийняття законного рішення тягне встановлену законом юридичну відповідальність. В інтересах реального забезпечення незалежності прокуратури як обов'язкової умови їх об'єктивності та принциповості в діяльності щодо зміцнення законності мають бути правові гарантії, які повинні стосуватись не тільки самих працівників прокуратури, а й членів їх сімей. Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлюються особливі заходи державного захисту працівників прокуратури від перешкоджання виконанню професійних обов'язків і здійсненню законних прав, а також від посягань на життя, здоров'я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв'язку зі здійсненням нагляду за додержанням і застосуванням законів.