Принципи організації військових прокуратур, їх завдання та основні напрямки діяльності

Запорукою успіху в слідчій роботі служить своєчасне і законне реагування на кожний вчинений чи той, що готується, злочин. Для цього необхідно, щоб військова прокуратура негайно отримувала відповідну інформацію.

Практика свідчить, що така інформація в основному надходить по трьох основних каналах: від військового командування, від територіальних правоохоронних органів і безпосередньо при зверненні потерпілих або заінтересованих осіб у військову прокуратуру (особисто або письмово).

Для забезпечення постійної готовності слідчих для виїзду на місце події у військових прокуратурах гарнізонів, регіонів і ВМС України організовується чергування із оперативного складу прокуратур. Чергові по прокуратурах знаходяться в службовому приміщенні прокуратури цілодобово, їх обов'язки визначаються інструкцією, яка затверджується відповідно військовим прокурором гарнізону, регіону і ВМС України.

Черговий по військовій прокуратурі регіонального рівня контролює здійснення чергування у підпорядкованих військових прокуратурах гарнізонів.

3.4. Наглядові  функції

3.4.1. Нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство

На органи військової прокуратури  покладено здійснення нагляду за виконанням законів при провадженні  дізнання та попереднього слідства, яке  здійснюється в таких установах  і формуваннях, як: органи військового  управління, військові об'єднаннями, з'єднання, частини, підрозділи, установи і військові навчальні заклади та посадові особи Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони, СБУ та інших військових формувань, дислокованих на території України.

Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, прокурор відповідно до ст. 227 КПК України у межах своєї  компетенції:

1. витребовує від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менше одного разу на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;
2. скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;

3)дає письмові вказівки про розслідування злочинів, обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;

4. доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;
5. бере участь у провадженні дізнання і досудового слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування у повному обсязі по будь-якій справі;
6. санкціонує проведення обшуку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених КПК України;
7. продовжує строк розслідування у випадках і в порядку, встановлених КПК;
8. дає згоду або подає до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, встановленому КПК;
9. повертає кримінальні справи органам досудового слідства із вказівками щодо провадження додаткового розслідування;
10. вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування;
11. усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони припустилися порушень закону при розслідуванні справи;
12. порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні; закриває або зупиняє провадження у кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим у тих випадках, коли це передбачено КПК; затверджує обвинувальні висновки (постанови); направляє кримінальні справи до суду;
13. вирішує питання про допущення захисника до участі у справі;
14. здійснює також інші повноваження, надані йому кримінально-процесуальним законодавством.

Вказівки прокурора органам  дізнання і досудового слідства у  зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, надані в порядку, передбаченому КПК, є для цих  органів обов'язковими. Оскарження одержаних вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК.

3.4.2. Функція нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи військовослужбовців

Предметом прокурорського нагляду в цій сфері є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, виправно-трудових, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків. А саме: військові прокурори регіонів здійснюють нагляд за додержанням кримінально-виконавчого законодавства у дисциплінарному батальйоні Збройних Сил України, а відповідні військові прокурори гарнізонів — на гауптвахтах, де відбувають арешт військовослужбовці, та у військових частинах щодо службового обмеження для військовослужбовців.

 Під час здійснення  цієї функції прокурор має  право, зокрема:

1. у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання; опитувати осіб, що там перебувають; знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;
2. перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ; зупиняти виконання таких актів; опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству; вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;
3. прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

3.4.3. Функція нагляду за додержанням і застосуванням законів

Військові прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів органами військового управління, військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони, СБУ та інших військових формувань, дислокованих на території України.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом цього напрямку діяльності прокуратури є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі й гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Наказом Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 3-гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів» визначені пріоритети в наглядовій діяльності військових прокуратур. До них зокрема відносяться:

• нагляд за додержанням законів щодо збереження військового майна (зокрема при реалізації військових містечок), зброї, боєприпасів, вибухових речовин та їх утилізації, цільового використання бюджетних коштів;
• нагляд за додержанням законів про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, військовий обов'язок і порядок проходження військової служби;
• нагляд за додержанням у військових формуваннях вимог законів, спрямованих на збереження життя і здоров'я військовослужбовців.

Перевірка виконання законів  проводиться прокурорами за заявами  та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також за власною ініціативою прокурора.

3.4.4. Функція координації діяльності по боротьбі зі злочинністю

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про прокуратуру» та Указу  Президента України від 12 лютого 2000 р. № 229/2000 «Про вдосконалення координації  діяльності правоохоронних органів  по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю» Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори здійснюють функцію координації діяльності по боротьбі зі злочинністю органів внутрішніх справ, органів Служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інших правоохоронних органів.

Сутність цієї функції  полягає в тому, що прокуратура  бере участь у розробці органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі по вдосконаленню та роз'ясненню законодавства.

З метою забезпечення координації діяльності вищеназваних органів прокурор скликає координаційні наради, організує робочі групи, витребовує статистичну та іншу необхідну інформацію, а також бере участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України. Таким чином, координація дій правоохоронних органів — це діяльність, погоджена метою, часом, місцем, виконавцями і програмами дій. Правоохоронні органи, координуючи дії на головних напрямках боротьби зі злочинністю, концентрують свої кадри і засоби для вирішення поставлених завдань. Це означає, що кожен орган, який бере участь у скоординованих заходах, у межах своєї компетенції діє притаманними йому методами в одному узгодженому напрямку разом з іншими органами для досягнення визначеної мети.

Координація слугує поліпшенню взаємодії правоохоронних органів, узгодженню та підвищенню ефективності заходів, що спрямовані на запобігання злочинним проявам та усунення причин і умов, що сприяють злочинам.

Висновок

Зважаючи на все вищесказане, можна зробити висновок, що щоб виконати свої конституційні обов'язки, Збройні Сили України повинні підтримувати на високому рівні свою боєздатність, яка вимірюється не стільки технічним оснащенням військ (сил), скільки станом дисципліни серед особового складу, дотриманням законодавства органами військового управління, військового командування і військовими службовими особами.

Не применшуючи значення суспільної небезпеки злочинних проявів, які, на жаль, наявні в армійському середовищі, і необхідності більш ефективної боротьби з ними, варто зазначити, що більшість учених, що займались дослідженням цього питання вважають, що криміногенна ситуація у військах (силах) загалом стабілізувалась і має тенденцію до зниження.

Слід зазначити, що це стало  можливим внаслідок спланованої  взаємодії військових прокурорів та органів військового управління, військового командування, контролюючих і правоохоронних органів.

Органи військової прокуратури  історично визначились як самостійний  особливий вид спеціалізованої прокуратури, призваної забезпечити дотримання законності у військах (силах), розслідування злочинів, вчинених військовослужбовцями, представництва інтересів громадян та держави в судах.

Необхідність функціонування військових прокуратур підтверджується також і міжнародною практикою. Такі органи існують навіть у тих державах, де збройні сили за чисельністю значно менші ніж Збройні Сили України (Болгарія, Угорщина, Словацька Республіка, Хорватія, Республіка Білорусь, Польща та ін.).