Організація внутрішньогосподарського землеустрою

3. Грунти

 

На території  господарства поширені 2 типи грунтів : Чорноземи південні середньосуглинкові грунти  та лучно-чорноземні середньо суглинкові грунти подів.

Ґрунтоутворююча порода темно каштанових грунтів  - леси. Це грунти нормального атмосферного зволоження з благо приємним водним режимом. Грунти характеризуються розвинутим гумусовим профілем потужністю 70 см, вміст гумуса – 3,36 %, вскипанням від  соляної кислоти помічається з глибини 70 см, легко суглинистим механічним  складом, слабо лужною реакцією, високою забезпеченістю рухомим фосфором та обмінним калієм, засоленням з глибини 170 см.  землі агрогрупи придатні під усі районовані  сільськогосподарські культури та багаторічні насадження, як в богарних, так і при зрошенні.

Грунти в  значній мірі піддаються дефляції та потребують проведення протидефляційних  міроприємств. Всі види обробітку  цього ґрунту повинні проводитись  поперек напрямку  переважаючих вітрів. Оранка  повинна бути безвідвальна  на глибину 27-28 см. Ефективним прийомом на дефльованих грунтах  є щілювання . Внесення добрив проводиться частіше ніж на не еродованих грунтах.

Ґрунтоутворююча порода лучно-чорноземних глеюватих  суглинкових грунтів подів – оглеєні ліси. Ці  грунти утворились  в умовах  періодичного  перезволоження водами  поверхневого стоку. Вони характеризуються  розвинутим гумусовим профілем  потужністю 60-75 см, вмістом  гумусу – 2,99% скипання від соляної кислоти спостерігається з глибини 80-100 см, вилугованістю профілю від карбонатів кальція та легкорозчинних солей, важко суглинистим механічним складом , нейтральною реакцією, високою забезпеченістю рухомими поживними речовинами. Грунти  високо потенційної родючості, що знижується негативними водно-фізичними  властивостями. Використовувати ці грунти раціонально у польових  сівозмінах. Під сади та виноградники вони не придатні, тому що глеєвий горизонт неблагоприємно  впливає на ріст і розвиток  насаджень. Для підвищення родючості грунтів та захисту їх від вітрової ероції  необхідно застосовувати комплекс міроприємств. Найбільш ефективним є різноглибинна оранка, внесення добрив.

 

4. Характеристика землеволодіння

 

Загальна площа  фермерського господарства «Катя» Гаврилівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області становить 186,2 га. 

Коефіцієнт  компактності фермерського господарства, який розраховуємо за формулою:

К=П/4√Р             (1)

де К –  коефіцієнт компактності;

П – площа  землеволодіння у м²;

Р – периметр землеволодіння у м

становить 0.04. Тому можна сказати, що фермерське господарство являється не компактним, тому що являє  собою фігуру неправильної форми.

Площа, яку займає рілля в господарстві становить – 88.83% від загальної площі господарства, лісосмуги – 0,53%, господарський шлях – 0.52%.

Детальна характеристика фермерського господарства по угіддям, які визначені на плані графічним  способом, по значенням виміряних  ліній з застосуванням геометричних формул та за допомогою палетки приведена  у таблиці 5.

Таблиця 5 – Характеристика господарства по угіддям

 

Назва угіддя	Площа, га
Рілля	164,45
Виноградник	17,18
Господарський шлях	0.97
Лісосмуга	0.99
Всього	186,2

 

 

5. Порядок створення фермерського господарства

 

Фермерське  господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданим їм для ведення фермерського господарства, відповідно закону.

Фермерське  господарство може бути створене одним  громадянином України, або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону.

Фермерське  господарство має своє найменування, печатку та штамп. Діє на основі статуту. У статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет та мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Мета створення  фермерського господарства полягає  у забезпечені добробуту його членів на основі виробництва, реалізації та переробки сільськогосподарської  продукції.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14 – ти річного віку, інші члени сім’ї, які об’єдналися для ведення фермерського господарства.

Для отримання  у власність або оренду земельної  ділянки державної власності  з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Заява Довгань  К.А голові Каланчацької районної державної адміністрації наведена у додатку А. У поданій заяві зазначено бажаний розмір земельної ділянки, місце розташування, кількість членів фермерського господарства та мета використання земельної ділянки.

Заява подається  від громадянина України з  зазначенням його прізвища, імені  та по-батькові, року народження, адреси та соціального стану.

До заяви  додається рішення професійної  комісії з питань створення фермерських  господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації. Комісія встановлює основний напрям використання земель і характер господарювання (рослинництво, тваринництво тощо).

Подана заява  повинна бути зареєстрована за місцем її прийняття з зазначенням дати прийняття.

Заява розглядається  в місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядного організаційного  проекту відведення земельної ділянки. Розпорядження голови Скадовської районної державної адміністрації про надання згоди на виготовлення проекту відведення земельних ділянок по передачі земельних часток (паїв) у приватну власність членам фермерського господарства «Катя» подано у додатку Б.

Розробником проекту  відведення земельної ділянки є фізична або юридична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно закону.

Проекти відведення земельної ділянки розробляється  на основі завдання, затвердженого  замовником, що є невід’ємною частиною договору на проведення відповідних робіт.

Типовий договір  про розроблення проекту землеустрою  затверджується Кабінетом Міністрів  України.

До договору замовник додає відповідну документацію, необхідну для розроблення проекту  землеустрою.

Виконавець  у встановлений договором строк розробляє проект землеустрою, який включає текстові і графічні матеріали, обов’язкові положення, встановленні завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки.

Після проведення зйомки складається каталог координат окружної межі фермерського господарства. Для даного господарства «Катя» цей каталог приведено у додатку В. Далі визначається площа землеволодіння аналітичним способом. Ця відомість приведена у додатку Г. Вирахування площ контурів заносять до відомості, яка дана у додатку Д. Усі дані зводяться у по контурну експлікацію земель – додаток Е, і будується проект відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, який погоджується із землевласником чи землекористувачем. Даний проект для фермерського господарства «Катя» представлений у графічному кресленні 1.

Проект відведення земельної ділянки погоджується відповідно до 123 статті Земельного кодексу  України із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно – епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Погоджений  проект відведення земельної ділянки  підлягає державній експертизі, яка  проводиться органом земельних  ресурсів відповідно до законодавства.

Після одержання  позитивного висновку державної  експертизи проект відведення земельної  ділянки розглядається відповідною районною держадміністрацією і у місячний строк видає рішення про затвердження технічної документації про передачу в власність земельних ділянок членам фермерського господарства – додаток Є – і видається державний акт про право власності на земельну ділянку – додаток Ж.

Для державної  реєстрації фермерського господарства голова фермерського господарства або  уповноважена ним особа особисто або поштою подає до органу державної  адміністрації: засновницькі документи; реєстраційну карту встановленого зразка, яка є заявою про державну реєстрацію фермерського господарства; копію документа, що засвідчує наявність у громадянина на праві власності чи оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення; документ, що посвідчує внесення плати за державну реєстрацію фермерського господарства.

Свідотство  про державну реєстрацію фермерського господарства та копія документа, що підтверджує взяття його на облік  у державному податковому органі є підставою для відкриття  рахунків у будь-яких банках України  та інших держав, за вибором суб’єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Фермерське  господарство та його члени, відповідно до закону «Про фермерське господарство»  мають право:

• продавати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;
• самостійно господарювати на землі;
• власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур;
• власності на вироблену сільськогосподарську продукцію;
• споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди;
• реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт;
• інші права.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ОРГАНІЗАЦІЯ  ВИРОБНИЦТВА ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

2.1 Вибір напрямку  господарської діяльності фермерського господарства на перспективу.

 

Спеціалізація сільського господарства є важливим фактором інтенсифікації виробництва, формою суспільного поділу праці в аграрному секторі  економіки.

Спеціалізацією  сільського господарства називають  переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в окремих регіонах, підприємствах чи їх підрозділах. Спеціалізація характеризується й переважується розвитком тих галузей сільського господарства які забезпечують виробництво даних видів продукції. У свою чергу вона вимагає зосередження засобів виробництва та робочої сили для організації розвитку цих галузей і виробництва певних видів продукції.

Для успішної роботи фермера надзвичайно важливо  вибрати напрямок його господарської  діяльності, так як прийняті по ним рішення будуть впливати на господарську діяльність на протязі довгого періоду, а в постійній діяльності не можуть підлягати різним і частим змінам. Це пов’язано з тим, що після прийняття рішень фермер видає кошти і будує виробничі приміщення, купує худобу, сільськогосподарську техніку, знаряддя та інше.

При виборі напрямку фермерського господарства необхідно  використовувати дуже багато факторів.

Понад усе необхідно  зробити вибір: якої і скільки  продукції необхідно виробляти. Тільки після рішення цього питання можна визначити потребу в капітальних вкладеннях для купівлі тварин, машин, обладнання, будівництва будівель і споруд, якими культурами зайняти ріллю та інше.

Фермерське  господарство може бути двох типів: по виробництву одного виду продукції або декількох товарних продуктів. В першому типі фермерських господарств фермер має хороші можливості сконцентрувати свій час і здібності на рішення відносно невеликого кола питань, які стосуються ведення тієї чи іншої галузі і, тим самим досягти майстерності у виробництві продукції вибраної галузі. Але в них неможливо забезпечити щорічну зайнятість членів сім’ї, значно збільшується ризик від стихійних лих. В багатогалузевому господарстві для цих факторів значно послаблена. Проте при цьому необхідна різноманітна техніка, обладнання споруди, капітальні вклади і зворотні кошти, робоча сила різної кваліфікації. Фермеру доводиться бути компетентним в рішенні великого кола питань, пов’язаних з веденням такого виробництва, що потребує прикладання великих затрат часу, сил і засобів.

2.2 Розрахунок  поголів’я худоби на перспективу

 

В залежності від  спеціалізації фермерського господарства уточнюють показники голів худоби. При визначенні кількості голів  худоби користуються нормативними даними щільності голів худоби на 100 га відповідних угідь.