Облік урожаю зернових колосових культур звичайного рядкового способу сівби

Реактиви для аналізу на вміст фосфору готують так. Вихідний зразковий розчин виготовляють, розчиняючи у літровій колбі з дистильованою водою 4,393 г монофосфату калію. 1 мл такого розчину містить 1 мг фосфору.

Для приготування реактиву Б 0,887 г аскорбінової кислоти розчиняють у 168 мл реактиву А і вміст у колбі (1 л) доводять водою до мітки. Реактив А виготовляють так. 6 г молібденовокисло-го амонію і 0,1454 г сурм'яновиннокислого калію (окремо при нагріванні) розчиняють у 200 мл дистильованої води. Після охолодження розчини зливають у літрову колбу, куди додають 500 мл 5 М сірчаної кислоти і вміст колби доводять водою до мітки.

Вміст калію визначають на полум'яному фотометрі, одночасно фотометруючи зразкові розчини шкали. Вміст калію в процентах визначають за допомогою калібрувального графіка, де на осі абсцис відкладають вміст калію у відповідних одиницях (дані наведені у табл. 21), а на осі ординат — оптичну щільність.

Таблиця 21

Шкала зразкових розчинів для визначення вмісту калію

Показник	Номер колби
	1	2	3	4	5	6	7	8
Об'єм вихідного зразкового розчину, мл	0	1	3	5	10	15	20	30
Вміст калію, мг/мл	0	0,002	0,006	0,010	0,020	0,03	0,04	0,06
Вміст калію, % на абсолютно суху речовину при наважці 2 г і об'ємі колби 50 мл	0	0,05	0,15	0,25	0,5	0,75	1,0	1,5

Вміст азоту визначають за допомогою відгонки на приладі Сереньєва у такій послідовності: включають вакуум, заливають у барбатер 1—2 мл 0,02 М розчину титранту. Аліквоту мінералізатора (10—25 мл) переносять у реакторну камеру, вводять туди розчин куприту натрію до зміни кольору рідини і відганяють аміак під вакуумом протягом 5 хв при слабкому кипінні електроліту в сорочці реактора. Розчин титрують до стійкої зміни його кольору від зеленого до лілового. Після закінчення відгонки вакуум відключають, зливають розчини із реактора і барбатера і починають аналіз наступної проби. Вміст азоту розраховують за формулою

де N — вміст азоту, %; о — об'єм титранту, який витратили на титрування, мл; Н — алеквотна наважка, г.

Для визначення вмісту азоту застосовують різні реактиви. Електроліт для реактора виготовляють, розбавляючи 10 г лимонної кислоти в 1 л води.

Для приготування куприту натрію беруть 350 г їдкого натру, який розчиняють в 1 л дистильованої води. Потім 1,2 г мідного купоросу розчиняють у 30—50 мл води, а після охолодження до лугу краплями під час енергійного струшування колби додають розчин мідного купоросу.

Щоб приготувати 0,02 М за сірчаною кислотою титрант для фіксалану, сірчану кислоту переливають з дистильованою водою в мірну колбу на 1—2 л, туди додають 200 мл 0,1 % спиртового розчину метилроту в кислотній формі, доводять вміст колби до мітки дистильованою водою і все переносять у 10-літровий балон. Потім окремо розчиняють 40 г борної кислоти, доливають вміст у колбу на 1 л до мітки дистильованою водою і все переливають в основний 10-літровий балон, куди доливають до мітки дистильовану воду і добре перемішують.

2.5.2. Вміст нітратного азоту в рослинницькій продукції

Визначають вміст нітратного азоту в рослинницькій продукції іонометричним методом, який грунтується на виникненні електрорушійної сили при вмісті у воді слабких розчинів нейтральних солей іонів NO,. Вимірюють цю силу нітратним електродом на іономірах різної конструкції.

Для аналізу відбирають 12,5 г подрібненої рослинної маси, переносять у стакан гомогенізатора, наливають туди 50 мл 1 % розчину алюмокалієвого галуну і гомогенізують протягом 2 хв. Якщо гомогенізатора немає, рослинний зразок розтирають у ступці з кварцовим піском до однорідної маси з одночасним доливанням туди 50 мл 1 % розчину алюмокалієвого галуну.

Одержану суспензію переносять у хімічний стакан ємкістю 100 мл і починають визначати концентрацію нітрат-іонів за допомогою іоноселективного електрода.

Вміст азоту нітратів розраховують за формулою

N-NO3 - Antilq ( 4,75 NO3),

де N—NO3 — вміст азоту нітратів, мг/кг сирої маси, Antilq — антилогарифм, який знаходять за допомогою допоміжних таблиць.

Так, якщо іономір показав на лічильнику pCNO досліджуваного розчину 2,4, то вміст N—NO3 становитиме Antilq (4,75—2,40) = = Antilq 2,35.

Згідно з таблицею логарифмів і значенням Antilq 2,35 вміст N—N03 у наведеному прикладі становить 224 мг на 1 кг сирої маси аналізованої продукції.

Якщо планується мати лише орієнтовні дані про вміст нітратів у рослині або в її окремих органах, можна застосувати простішу методику. Суть її полягає в тому, що вміст іона NO3 в реакції з дифеніламіном дає синє анілінове забарвлення. За інтенсивністю цього забарвлення можна орієнтовно робити висновок про вміст нітратів у рослинному об'єкті.

Для аналізу беруть свіжий рослинний зразок (листок, стебло, кореневі органи), дрібно січуть його у фарфорову чашку і розтирають скляною паличкою. Потім на розтерту масу піпеткою наносять розчин дифеніламіну в концентрованій сірчаній кислоті.

Ступінь забарвлення оцінюють за п'ятибальною шкалою, якій відповідає орієнтовний вміст нітратів, зазначений у табл. 22.

Повторність такого аналізу — чотири-п'ятикратна.

Таблиця 22

Шкала для визначення вмісту нітратів у рослинних зразках

Характер забарвлення	Бал	Вміст нітратів в сирому рослинному зразку, %
Сліди голубого забаршієння, які швидко зникають	1	0,0028 ± 0,0006
Забарвлення світло-голубе, але воно швидко зникає	2	0,0067 ± 0,0004
Забарвленя світло-синє, яке зникає через 2—3 хвилини	3	0,01 57 ±0,0006
Забарвлення синє, але проявляється воно не зразу	4	0,017410,0007
Забарвлення темно-синє, яке зникає тільки з часом	5	0,022 1 ± 0,0005

2.5.3. Вміст білкового азоту і білка

Вміст білкового азоту в рослинах визначають методом К'єльда-ля, суть якого така. J—2 г тонко розмеленої наважки переносять у хімічний стакан на 150—200 мл, доливають туди 50 мл дистильованої води і вміст стакана нагрівають до кипіння. Щоб утворилася основна сіль сульфату міді, яка осаджує білки, після охолодження до ще теплого розчину додають 25 мл 6 % розчину мідного купоросу, перемішують і додають ще 25 мл 1,25 % розчину їдкого натру. У стакані випадає осад у вигляді білка і міді. Після відстоювання протягом 30—40 хв осад фільтрують через беззольний фільтр. Для цього розчин обережно зливають на фільтр, а осад відмивають декантацією гарячою водою, поки промивні води перестануть утворювати з хлористим барієм осад.

Відмитий осад разом з фільтром висушують при температурі 50—60 °С, переносять у колбу К'єльдаля, доливають 20 мл концентрованої сірчаної кислоти і 0,5 мл мідного купоросу як каталізатора і додають грудочку парафіну (щоб зменшити утворення піни).

У колбу-приймач наливають 40—60 мл 0,1 М розчину сірчаної кислоти, додають 3—4 краплі метилоранжу і кінець трубки-холо-дильника занурюють у кислоту колби-приймача. Фільтр з осадом спалюють до повного знебарвлення вмісту колби К'єльдаля.

Вміст колби переносять у дистиляційну колбу, туди ж додають 2 г цинку, 1—2 краплі фенолфталеїну, обережно по стінці доливають 70—80 мл 30—40 % розчину лугу і швидко сполучають з холодильником.

Дистиляцію закінчують при відсутності реакції на іони амонію, яку перевіряють за допомогою реактиву Неслера і лакмусового паперу. Розчин у колбі-приймачі відтитровують 0,1 М розчином лугу, після чого вміст білкового азоту розраховують за формулою

де N — вміст білкового азоту, %; а — кількість 0,1 М розчину сірчаної кислоти, взятого для зв'язування аміаку, мл; Т, — поправка до титру кислоти; Т — поправка до титру лугу; б — кількість 0,1 М розчину лугу, витраченого на титрування залишку кислоти, мл; 0,0014 — кількість азоту, що зв'язується 1 мл 0,1 М розчину сірчаної кислоти, г; Я— наважка рослинного зразка, г; 100 — коефіцієнт для переведення у проценти.

Щоб перерахувати вміст білкового азоту в процентах у білок, вміст білкового азоту множать на перевідний коефіцієнт, який для кукурудзи і гречки становить 6,00; гороху, вики, бобів, пшениці, жита, ячменю і вівса — 5,70; для соняшнику, конопель, льону, рицини, люпину — 5,50 та інших культур — 6,25.

2.5.4. Вміст хлорофілу в зеленій частині рослини

Суть методу фотоелектроколориметрування полягає в здатності хлорофілу інтенсивно вбирати червоні промені спектра світла, а порівнявши інтенсивність двох світлових пучків, які пройшли через стандартний розчин відомої концентрації хлорофілу і дослідний, можна визначити вміст цього пігменту в останньому розчині.

Для аналізу у фарфорову ступку беруть 250 мг нарізаної зеленої маси, добавляють 3—4 мл етилового спирту і розтирають до однорідного стану. Розтерту масу переносять на сухий фільтр, після чого зелень із ступки змивають на фільтр невеликими порціями етилового спирту. Фільтрують спиртову витяжку в мірну колбу ємкістю 25 мл, після чого об'єм колби доводять до мітки. Добре збовтавши вміст колби, починають колориметрування фільтрату. Концентрацію хлорофілу розраховують за формулою

де Х — вміст хлорофілу в сухій речовині, %; А} — оптична щільність дослідного розчину; О — об'єм витяжки в колбі, мл (у наведеному вище варіанті — 25 мл); А2 — оптична щільність стандартного розчину; Н — наважка рослинного зразка, г (у методиці — 0,25), В — вміст води в рослинному зразку, % (цей аналіз виконують паралельно з основним).

2.5.5. Вміст в зерні сирої клейковини

Цей показник визначають відмиванням крохмалю, клітковини та розчинних домішок із згустка в'язкої маси, утвореної при взаємодії деяких білків з водою.

Для аналізу із середнього зразка зерна беруть наважку масою 30—50 г, розмелюють і просівають на ситі з отворами 0,25 мм протягом 1 хв. Із просіяної маси відбирають наважку масою 25 г і у фарфоровій чашці заливають її водою (14 мл), замішуючи шпателем до однорідної маси. Після цього кульку тіста вміщують у фарфорову чашку, накривають склом і залишають на 20 хв при температурі 16—20 °С. Промивають клейковину струменем води над капроновим ситом. Якщо кусочки клейкої маси відірвуться водою і потраплять на сито, їх приєднують до загальної маси. Під час відмивання клейковину переминають пальцями: на початку — повільніше, а наприкінці — енергійніше. Закінчують промивати зразок тоді, коли вода, яка стікає, стане зовсім прозорою і не забарвлюватиметься в синій колір під дією розчину йоду. Останнє свідчить про те, що у пробі немає крохмалю. Відмиту клейковину добре віджимають від води руками, поки вона не почне прилипати до пальців.

Сиру клейковину зважують з точністю до сотих грама і, повторивши ще протягом 2—3 хв відмивання і віджимання води, знову зважують. Якщо різниця між масами після першого і другого зважувань не перевищує 0,1 г, відмивання припиняють. Вміст сирої клейковини визначають за формулою

де К — вміст сирої клейковини, %; а, — маса сирої клейковини, г; а — маса наважки, взята для відмивання, г; 100 — коефіцієнт для перерахунку в проценти.

Якщо треба визначити вміст у наважці сухої клейковини, сиру клейковину висушують протягом 20 год при температурі 100—105 °С, а після охолодження зважують. Підставивши у формулу замість маси сирої клейковини (а,) масу сухої клейковини, визначають вміст сухої клейковини у процентах.

2.5.6. Цукристість коренеплодів

Для цього аналізу відбирають пробу з 40 коренеплодів. Перед аналізом коренеплоди очищають від землі і за допомогою свердла або сегментної тертки відбирають з кожного з них подрібнену пробу. З неї на пергаментний папір у вигляді квадратиків розміром 5 х 5 см у двократній повторності беруть наважку масою 13 г, яку змивають у стаканчики дистильованою водою з автоматичної піпетки ємкістю 89 мл. За допомогою скляної палочка вміст ста-канчика добре перемішують протягом півгодини.

Опускаючи в стаканчик електрод кондуктометра, за шкалою приладу знімають показники електропровідності розчину, які є вихідними для розрахунку вмісту кондуктометричної золи за формулою

де КЗ — вміст кондуктометричної золи в коренеплодах; %, С — константа вимірювальної комірки приладу; Е — електропровідність розчину в сименсах без електропровідності води; 657— емпіричний коефіцієнт перерахунку.

Електропроводність слід вимірювати при температурі суміші 20 °С, а при відхиленні від неї коригують вміст золи згідно з табл. 23. При цьому поправка додається при температурі розчину нижче 20°С, а віднімається — коли температура вище 20 °С.

Таблиця 23

Поправка на температуру при визначенні вмісту розчинної золи за електропровідністю

Температура, °С	Константа комірки
		0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0	1,1
Вміст золи в пробі, %
20,2 і 19,8	0,002	0,002	0,003	0,003	0,004	0,004	0,005
20,4 і 19,6	0,004	0,005	0,006	0,007	0,008	0,009	0,010
20,6 і 19,4	1,007	0,008	0,009	0,100	0,012	0,013	0,014
20,8 І 19,2	0,009	0,010	0,012	0,014	0,016	0,018	0,020
21,0і 19,0	0,011	0,013	0,015	0,017	0,020	0,022	0,024
21,2 і 18,8	0,013	0,015	0,018	0,021	0,024	0,026	0,029
21,4 і 18,6	0,015	0,018	0,021	0,024	0,028	0,031	0,034
21,6 і 18,4	0,017	0,020	0,024	0,028	0,032	0,035	0,039
21,8 і 18,2	0,019	0,023	0,027	0,031	0,036	0,039	0,044
22,0 і 18,0	0,022	0,026	0,031	0,035	0,039	0,044	0,048
22,2 і 17,8	0,024	0,029	0,035	0,039	0,043	0,048	0,053
22,4 і 17,6	0,027	0,031	0,036	0,042	0,047	0,052	0,057
22,6 і 17,4	0,029	0,034	0,039	0,045	0,051	0,056	0,062
22,8 і 17,2	0,031	0,036	0,042	0,048	0,055	0,061	0,067
23,0 і 17,0	0,033	0,039	0,046	0,052	0,059	0,066	0,072
23, 2 і 16,8	0,035	0,042	0,049	0,056	0,063	0,070	0,077
23,4 і 16,6	0,037	0,045	0,052	0,060	0,067	0,074	0,082
23,6 і 16,4	0,039	0,047	0,055	0,063	0,071	0,079	0,087
23,8 і 16,2	0,041	0,049	0,058	0,067	0,075	0,084	0,092
24,0 і 16,0	0,044	0,052	0,062	0,070	0,078	0,087	0,096
24,2 і 15,8	0,046	0,055	0,065	0,074	0,082	0,092	0,101
24,4 і 15,6	0,048	0,057	0,068	0,077	0,086	0,096	0,106
24,6 і 15,4	0,050	0,060	0,071	0,081	0,090	0,100	0,111
24,8 і 15,2	0,052	0,062	0,074	0,084	0,094	0,105	0,116
25,0 і 15,0	0,055	0,065	0,077	0,087	0,098	0,109	0,120