Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Марта 2014 в 16:08, курсовая работа
Життя, особливо в наш непростий час, сповнено несподіванок. Людина може виявитися жертвою катастрофи або пограбування, раптово захворіти, внаслідок зміни ринкової кон'юнктури можуть не виправдатися розрахунки підприємця на одержання прибутку. У цих та безлічі інших випадків виникає необхідність заздалегідь захистити себе від їх шкідливих наслідків або звести їх до мінімуму. Чимало людей постійно знаходяться в зоні підвищеного ризику.
Багато громадян напередодні старості і пов'язаного з нею зниження працездатності хочуть забезпечити собі хоча б прожитковий мінімум, для чого вдаються до послуг спеціалізованих організацій, які, приймаючи від громадян одноразово або періодично визначені внески, гарантують їм при настанні обумовленої події (наприклад, при доживання до обумовленого віку) виплату відповідних сум, що перевершують, як правило, ці внески.
Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Поняття страхування і його види
Історія виникнення страхування…………………………………………..…5
1.2 Поняття страхування…………………………………………………………7
1.3 Учасники страхового зобов'язання………………………………………….9
1.4 Принципи і функції страхування……………………………………….…10
1.5 Види і форми страхування………………………………………………….12
Розділ 2. Джерела правового регулювання страхової діяльності
2.1 Джерела правового регулювання страхової діяльності в Україні………..17
2.2 Джерела правового регулювання страхової діяльності в Росії…………...17
2.3 Джерела правового регулювання страхової діяльності в Франції………..18
2.4 Джерела правового регулювання страхової діяльності в ФРН…………...18
2.5 Джерела правового регулювання страхової діяльності в Англії…………19
2.6 Джерела правового регулювання страхової діяльності в США………….19
Розділ 3. Державний нагляд за діяльністью страховиків……………………..20
ВИСНОВКИ……………...………………………………………………………23
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..25
Національний Авіаційний Університет
Інститут міжнародних відносин
Кафедра міжнародного права
Курсова робота
на тему правове регулювання договору страхування в цивільному праві зарубіжних країн
виконав студент групи МП-305
Бондарчук Владислав
Київ 2012
План
Стор
Вступ…………………………………………………………………
Розділ 1. Поняття страхування і його види
1.2 Поняття страхування…………………………………………………
1.3 Учасники страхового зобов'язання………………………………………….9
1.4 Принципи і функції страхування……………………………………….…10
1.5 Види і форми страхування…………………………………………………
Розділ 2. Джерела правового регулювання страхової діяльності
2.1 Джерела правового регулювання страхової діяльності в Україні………..17
2.2 Джерела правового регулювання
страхової діяльності в Росії……
2.3 Джерела правового регулювання страхової діяльності в Франції………..18
2.4 Джерела правового регулювання страхової діяльності в ФРН…………...18
2.5 Джерела правового регулювання страхової діяльності в Англії…………19
2.6 Джерела правового регулювання страхової діяльності в США………….19
Розділ 3. Державний нагляд за діяльністью страховиків……………………..20
ВИСНОВКИ……………...……………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..25
Вступ
Життя, особливо в наш непростий час, сповнено несподіванок. Людина може виявитися жертвою катастрофи або пограбування, раптово захворіти, внаслідок зміни ринкової кон'юнктури можуть не виправдатися розрахунки підприємця на одержання прибутку. У цих та безлічі інших випадків виникає необхідність заздалегідь захистити себе від їх шкідливих наслідків або звести їх до мінімуму. Чимало людей постійно знаходяться в зоні підвищеного ризику.
Багато громадян напередодні старості і пов'язаного з нею зниження працездатності хочуть забезпечити собі хоча б прожитковий мінімум, для чого вдаються до послуг спеціалізованих організацій, які, приймаючи від громадян одноразово або періодично визначені внески, гарантують їм при настанні обумовленої події (наприклад, при доживання до обумовленого віку) виплату відповідних сум, що перевершують, як правило, ці внески. У всіх зазначених випадках мова йде про страхування, при якому спеціалізовані організації - страховики збирають внески з громадян і організацій (страхувальників), які уклали з ними договори страхування.
За своєю економічною сутністю страхування являє собою систему економічних відносин, спрямованих на усунення або зменшення майнових втрат, викликаних екстраординарними обставинами, за допомогою їх розподілу між особами, за рахунок коштів яких створюється спеціальний (страховий) фонд для відшкодування таких втрат.
Страхові економічні відносини виступають у формі створення і розподілу грошового фонду, що назване страховим, що знаходиться в управлінні спеціальної організації (страховика), шляхом попередньої акумуляції грошових коштів (внесків) зацікавлених учасників економічного обороту (страхувальників).
Поряд із цивільно-правовими нормами інституту страхування існує інститут державного соціального страхування. Головна відмінність між ними полягає в тому, що при державному соціальному страхуванні за робітників, службовців, членів кооперативних та інших організацій внески до фонду соціального страхування, якими відають профспілки, вносять підприємства або кооперативи без будь-яких відрахувань з їхньої заробітної плати, тоді як страхування за нормами цивільного законодавства засноване, як правило, на майновій участі у створенні страхових фондів самих громадян.
Об'єктом роботи виступає цивільне право.
Предметом роботи виступає договір страхування.
Метою курсової роботи є дослідження загальних особливостей та соціально-економічна роль страхування, правові особливості його регулювання.
При написанні роботи були використані нормативно-правові акти та спеціалізовані видання, посібники.
Розділ 1. Поняття страхування і його види
Історія страхування простежується з глибокої давнини. Свідоцтва про зачатки страхових відносин відшукуються в законах вавілонського царя Хаммурапі (XVIII до н.е.), в законах афінського архонта Солона (VI до н.е.), в Родосському законі щодо викинутого в море. Саме тоді виникли найпростіші форми взаємного страхування.
Види особистого страхування були відомі у часи Стародавнього Риму, коли для вступу у військову колегію сплачувалися вступні внески, а потім проводилися щомісячні відрахування в фонд, з якого робилися виплати у випадку смерті члена колегії. У германських народів в період Середньовіччя створювались купецькі гільдії для захисту майнових інтересів своїх членів в мореплавстві, перевезення товарів [7 c, 239].
Початок страхування в його сучасному розумінні тісно пов'язаний з морським страхуванням. Хоча перший морський страховий поліс був оформлений в італійському місті Генуя ще в 1347 р., народження сучасного страхування пов'язують з подією, що відбулась кількома століттями пізніше.
Унікальним зразком організації страхової компанії є всесвітньо відомий англійський Ллойд (Lloyd's), що отримав найменування на честь Едварда Ллойда - власника кав'ярні в Східному Лондоні, який поклав початок створенню єдиної в своєму роді системи функціонування страхового бізнесу. У XVII в. купці, сходилися в своєму традиційному місці зустрічей - лондонській кав'ярні Е. Ллойда, - вирішили створити спеціальний грошовий фонд для погашення збитку, заподіяного кому-небудь з них у разі загибелі або пропажі корабля. Від імені власника цієї кав'ярні отримало свою назву засноване в кінці XVII ст. страхове об'єднання, яке стало в Англії найбільшим.
В цей же час інша лондонська подія призвела до виникнення страхування від вогню. Лондонська пожежа 1666 р., знищила понад 13 тисяч будівель, змусила задуматися про відшкодування шкоди в таких випадках. В результаті виникли численні акціонерні товариства страхування від вогню.
В Англії ж в 1765 р. виникло і перше страхове товариство зі страхування життя. В інших країнах такі суспільства з'явилися тільки в наступному столітті. Державне соціальне страхування вперше виникло в кінці XIX ст. в Німеччині.
У Росії майже до кінця XVIII ст. потреби в страховому захисті забезпечувалися іноземними страховими компаніями. Оскільки витік страхових платежів за кордон негативно позначалася на економіці держави, Маніфестом Катерини II від 28 червня 1786 року про заснування Державного позикового банку була введена заборона на страхування майна в іноземних компаніях і встановлена державна страхова монополія. Більше тридцяти років практично єдиним страховиком в Росії була Страхова експедиція цього банку (1786-1822 рр..).
У 1885 р. після скасування Олександром III заборони в Росії відновилася перервана рівно на сторіччя діяльність іноземних страхових компаній. До 1917 р. російські страхові товариства накопичили великі капітали і перетворилися на найбільші фінансові установи, які грали значну роль в економічному житті країни.
Після Жовтневої революції всі приватні страхові товариства були ліквідовані, їх майно та грошові кошти перейшли у власність Радянської держави. Декретом Ради народних комісарів від 6 жовтня 1921 р. "Про організацію страхової справи в Російській Республіці" була введена монополія на страхування у всіх його видах. Таке положення зберігалося понад шістдесят років. Тільки в 1988 р. з прийняттям Закону СРСР "Про кооперацію" розпочалася демонополізація страхування [5 , 362].
Майнове страхування досить швидко перетворилося на процвітаючий вид страхового бізнесу, враховуючи всі нові різноманітні потреби кожного активно діючого учасника ринкового обороту в страхових продуктах.
З'явившись значно пізніше майнового, особисте страхування (його виникнення відносять до Середніх віків) отримало можливість широкого розповсюдження (випереджаючи навіть показники майнового страхування) завдяки розвитку страхової математики та страхової статистики, що заклали наукові основи проведення даних страхових операцій. Сучасний етап розвитку особистого страхування дозволяє зробити висновок, що воно являє собою струнку і надійну систему гарантованого забезпечення різноманітних інтересів особистості, і насамперед життя і здоров'я, тим самим набуваючи значення одного з пріоритетних чинників національного добробуту.
Сучасне економічно розвинуте суспілство неможливо уявити без системи страхування. Страхування является важливим елементом функціонування інфраструктури ринкових відносин будь-якої індустріально розвинутої країни, невід’ємною частиною суспільних відносин, гарантом добробуту і стабільного розвитку.
Розвинений ринок страхових послуг має істотне значення для життя суспільства. Невипадково законодавство про захист конкуренції характеризує страхові послуги як один з видів фінансових послуг. Останнім властива спрямованість на переміщення грошового капіталу. Переміщення фінансових коштів з однієї сфери економіки в іншу забезпечує баланс у розвитку галузей господарства.
За своєю економічною сутністю страхування являє собою систему економічних відносин, спрямованих на усунення або зменшення майнових втрат, викликаних екстраординарними обставинами, за допомогою їх розподілу між особами, за рахунок коштів яких створюється спеціальний (страховий) фонд для відшкодування таких втрат [10 c. 89].
Страхування є фінансовою послугою: грошові кошти передаються страхувальниками страховикам. Акумульовані кошти потім переміщаються на ринок цінних паперів. Таким шляхом грошові кошти страхувальників через фінансових посередників досягають інших галузей економіки, які потребують фінансування. Разом з тим страховики є "консервативними інвесторами". Це означає, що регулятор пред'являє жорсткі вимоги до складу та структури активів, у які можуть бути вкладені залучені страховими організаціями грошові кошти. Це забезпечує захист інтересів страхувальників: страховик перш за все повинен виконати свої зобов'язання перед страхувальником при настанні страхового випадку.
Страхувальники прагнуть до одержання грошової компенсації збитку, заподіяного особі або майну в результаті випадкових обставин, причому розмір цієї компенсації повинен бути якомога вище і вже у всякому разі більше суми сплаченої страхової премії. Страхова виплата часом виступає для cтрахувальника єдиним способом покриття збитків. У деяких видах страхування (наприклад, накопичувальному) метою страховика може бути також отримання частини доходу від вкладення сум сплачених ним премій у ті або інші ринкові активи (інвестиційний дохід). Нарешті, не можна забувати про те почуття «захищеності», яке має страхувальник, який уклав договір з надійною страховою компанією [11 c. 571].
Страхуванням займаються спеціалізовані компанії, що функціонують, як правило, у формі акціонерних товариств (Англія), корпорацій (США), а також так званих товариств взаємного страхування (Франція). Деякі страховики являють собою об'єднання індивідуальних підприємців, кожен з яких здійснює страхові операції від свого імені і на свій ризик. Названі суб'єкти страхового права акумулюють страхові внески (або премії) великого числа страхувальників, за рахунок яких і створюється централізованийний фонд для виплати страхових відшкодувань [12 c, 80].
Отже, страхування - це такий вид необхідної суспільно корисної діяльності, при якій громадяни та організації заздалегідь страхують себе від несприятливих наслідків у сфері їх матеріальних і особистих нематеріальних благ шляхом внесення грошових внесків в особливий фонд спеціалізованої організації (страховика), яка надає страхові послуги, а ця організація при настанні зазначених наслідків виплачує за рахунок коштів цього фонду страхувальникові чи іншій особі обумовлену суму.
1.3 Учасники страхового зобов'язання
Сторонами зобов'язання зі страхування виступають страховик і страхувальник. Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та управління ними.
Страховий агент - фізична або юридична особа, що діє від імені страховика і за його дорученням відповідно до наданих повноважень. Таким чином, страховий агент є представником страховика. Його основна діяльність полягає в укладанні договорів страхування («продажу страхових полісів»). Страховий брокер - фізична або юридична особа, що діє в інтересах страхувальника або страховика і здійснює діяльність з надання послуг, пов'язаних з укладанням договорів страхування, а також з виконанням зазначених договорів [10 c, 92].
Страхувальником (застрахований) може бути правосуб'єктна фізична або юридична особа. Особливістю страхувальника є наявність у нього страхового інтересу, що полягає у відшкодуванні (компенсуванні) шкоди, заподіяної життю, здоров'ю або майну непередбаченими і екстраординарними обставинами. Страхувальником визнається особа, яка безпосередньо набрала зобов'язання зі страхування зі страховиком на підставі закону або договору.
Учасниками зобов'язання по страхуванню можуть бути треті особи - вигодонабувач і застрахована особа.
Информация о работе Правове регулювання договору страхування в цивільному праві зарубіжних країн