Правове регулювання договору страхування в цивільному праві зарубіжних країн

2.6 Джерела правового регулювання  страхової діяльності в США

В США правове регулювання страхування так само, як і в Англії, було засновано на судових прецедентах. Законодавче регулювання страхової діяльності на федеральному рівні допускається лише в тих випадках, коли регулювання на рівні штатів не може своєчасно вирішити актуальні питання розвитку страхової галузі. В більшості штатів діють страхові кодекси. Страхові кодекси побудовані по принципу збірника законодавчих актів і судових рішень.

Розділ 3. Державний нагляд за діяльністю страховиків

Розвиток страхування у вирішальній мірі визначається формою організації та принциповими основами здійснення страхової справи. Строго централізована система державної страхової монополії як виключного права держави на проведення всіх видів страхування містить в собі окремі переваги: висока концентрація страхового справи, гарантована фінансова стійкість страховика, єдина тарифна політика та ін Разом з тим така публічна організація страхування позбавляє його тих незаперечних переваг, які виявляються лише при здійсненні страхування як приватної комерційної діяльності самостійних і незалежних страховиків, що дозволяє в результаті вільної добросовісної конкуренції на ринку страхових послуг задовольнити практично будь-яку пов'язану зі страхуванням потреба зацікавлених осіб [6 c, 145].

Страховий контроль ( нагляд) – це система заходів державного регулювання страхової діяльності, що здійснюється вповноваженим державним органом в цілях впорядкування, забезпечення безпеки та фінансової стійкості страхової організації.

Виділяють три системи нагляду:

1) публічна система, при  якій нагляд обмежується вимогами  публікацій і подання у відповідний  державний орган звітів і балансів  страхової організації.

2) нормативна система, яка  встановлює певні вимоги виникнення та діяльності страхових організацій.

3) система матеріального  нагляду, при якій органи державного  нагляду мають право перевіряти  не тільки формальне виконання  умов виникнення та діяльності  страхових організацій, як це  передбачено нормативною системою, але і саму діяльність страховика  як з фінансової, так і з  оперативно-технічної сторони.

До кінця XX століття система матеріального нагляду домінувала в більшості країн світу. В Англії та Франції контроль розповсюджовався на всі види страхування, в Німеччині та Нідерландах під контроль були виведені тільки страховики, які займаються транспортним страхуванням і перестрахуванням.

Система нагляду, існуюча в Англії (так звана «британська система»), заснована на фінансовому контролі за платоспроможністю страхових організацій, але не на контролі за умовами страхування та страховими тарифами. Функції органу державного страхового нагляду в Англії покладено на Департамент торгівлі та промисловості, який очолюється Державним секретарем.

Якщо розглядати організацію страхового нагляду у федеративній державі, то принципово можна розрізнити дві діючі системи: в Німеччині та Сполучених Штатах Америки.

У Німеччині існує дворівнева система нагляду: федеральний нагляд - Федеральне відомство нагляду за діяльністю страхових компаній - і земельні органи нагляду.

У США орган федерального нагляду за страховою діяльністю, відсутній, а діяльність компаній контролюється тільки наглядовими органами штатів. Законодавство штатів покладає повноваження з регулювання страхової діяльності на спеціальны органи. У більшості штатів вони підпорядковуються безпосередньо губернатору і фактично являють собою міністерства, очолювані призначається комісаром. У ряді штатів ці підрозділи очолюють виборні особи, і вони виведені з підпорядкування губернатора. У зв'язку з тим що багато страхових компаній в США здійснювали свою діяльність відразу в декількох штатах, з'явилася необхідність у координації регулюючої та контролюючої діяльності. Для цього в 1871 році була заснована Національна асоціація страхових комісарів, до якої увійшли голови органів нагляду штатів.

Державний нагляд за страховою діяльністю з утримання слід розмежувати на попередній і поточний. Попередній нагляд включає в себе перевірку наглядовим органом відповідності страхової організації вимогам, встановленим законодавством. та видачу ліцензій на право здійснення певних видів страхової діяльності, а також реєстрацію об'єднань стаховиків та внесення до реєстру страхових брокерів.

Поточний нагляд полягає у перевірці дотримання вимог законодавства професійними учасниками страхового ринку при здійсненні ними діяльності: збір та аналіз звітності, призупинення та відкликання ліцензій, виключення з реєстру страхування брокерів і т. д.

Контроль є територіальним і поширюється на всю страхову діяльність в країні. Таким чином, іноземний страховик, який починає свою діяльність за кордоном, повинен почати з дотримання всіх вимог, що пред'являються органами нагляду цієї країни.

У разі якщо страховик відмовиться на вимогу нагляду представити запитувані документи або відомості про діяльність, державний контролюючий орган вправі накласти арешт на належне підприємству рухоме і нерухоме майно, а також на грошові кошти. Такий контроль з боку держави дозволяє стежити за фінансовим станом справ у компанії і при появі негативних факторів призупиняти дію ліцензії, що веде до неможливості укладати нові договори страхування, поки страховик не виконає вже прийняті на себе зобов'язання. При вирівнюванні платоспроможності компанії дію ліцензії поновлюється. За порушення або невиконання страховиком встановлених нормативно-правових вимог у нього може бути відкликана ліцензія на страхову діяльність. Проведення страхових операцій без ліцензії кваліфікується як незаконне підприємництво [7 c, 251].

ВИСНОВОК

Сучасне економічно розвинуте суспілство неможливо уявити без системи страхування. Страхування является важливим елементом функціонування інфраструктури ринкових відносин будь-якої індустріально розвинутої країни, невід’ємною частиною суспільних відносин, гарантом добробуту і стабільного розвитку.

Історія страхування простежується з глибокої давнини. Початок страхування в його сучасному розумінні тісно пов'язаний з морським страхуванням. З'явившись значно пізніше майнового, особисте страхування отримало можливість широкого розповсюдження завдяки розвитку страхової математики та страхової статистики, що заклали наукові основи проведення даних страхових операцій. Сучасний етап розвитку особистого страхування дозволяє зробити висновок, що воно являє собою струнку і надійну систему гарантованого забезпечення різноманітних інтересів особистості, і насамперед життя і здоров'я, тим самим набуваючи значення одного з пріоритетних чинників національного добробуту.

Класифікація існуючих видів страхування проводиться на основі різноманітних критеріїв. В залежності від юридичної природи волевиявлення,  спрямованого на виникнення страхових зобов’язань, розрізнають добровільне і обов’язкове страхування.

Розвинений ринок страхових послуг має істотне значення для життя суспільства. Невипадково законодавство про захист конкуренції характеризує страхові послуги як один з видів фінансових послуг. Останнім властива спрямованість на переміщення грошового капіталу. Переміщення фінансових коштів з однієї сфери економіки в іншу забезпечує баланс у розвитку галузей господарства.

За своєю економічною сутністю страхування являє собою систему економічних відносин, спрямованих на усунення або зменшення майнових втрат, викликаних екстраординарними обставинами, за допомогою їх розподілу між особами, за рахунок коштів яких створюється спеціальний (страховий) фонд для відшкодування таких втрат.

Страхування в країнах з розвиненою ринковою економікою стало невід'ємною частиною більшості економічних процесів. Витрати на страхування потенційних ризиків настання несприятливих наслідків закладаються в більшість економічних проектів. Практична повсюдність і повсякденність використання інституту страхування зробила його нормою. А залучення більшості членів суспільства в страхування істотно знизило витрати на цю діяльність. Все це в сукупності дозволило більшій частині держав з розвиненою ринковою економікою суттєво знизити частку своєї (прямого або непрямого) участі на ринку страхових послуг як страховика.

Поряд із цивільно-правовими нормами інституту страхування існує інститут державного соціального страхування. Загальною тенденцією в системі встановлення державного контролю в галузі страхування є спроба знайти збалансовану правову регламентацію, що враховує можливості впливу як приватного, так і публічного права. Державний нагляд за страховою діяльністю з утримання слід розмежувати на попередній і поточний.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Закон України від 7 березня 1996 р. "Про страхування" (в редакції  Закону від 4 жовтня 2001 р.);

2.Страхування в Україні: 36. нормативних актів, методичних  та інформаційних матеріалів. —  К., 1996. — С. 8.

3.Цивільне право України : Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. - К.: Істина, 2003. - 776 с.

4. Цивільний кодекс України: науково - практичний коментар. /  За заг. Ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н. Ю. Гоубєвої. – 3-те вид., перероб. Та доп. – К. : Алерта; КНТ; ЦУЛ. 2010. – 752 с.

5.Андреев И.А., Аюшеева И.З., Васильев А.С. [и др.]. Гражданское право: учебник: в 3 т. Т. 2 /под общ. ред. С.А. Степанова. – М.:"Проспект"; "Институт частного права", 2011 г.  – 439 с.

6. Гражданское право: В 4 т. Том 4: Обязательственное право: Учебник. 3-е издание, переработанное и дополненное. Под ред. Е.А.Суханова. М. Волтерс Клувер, 2008

7. Гражданское и торговое право зарубежных государств: учебник/ Отв. Ред. Е.А. Васильев, А.С. Комаров. – 4-е изд., перераб. и доп. В 2-х т. – Т 2. – М.: Междунар. отношения, 2008. – 640 с.

8.Гражданское и торговое право капиталистических государств/ Под ред. К. К. Яичкова.— М., 1966.— С. 336—349;

9.Гражданское и торговое право капиталистических стран/Под ред. В. П. Мозолина и М. И. Кулагина.— М., 1980.— С. 278—289;

10.Гражданское право. Особенная часть: конспект лекций/ В Н Ивакин. - 3-е изд., испр. и доп. - М. : Юрайт-Издат, 2009. - 223 с.

11.Гражданское право : учеб. : в 3 т. Т. 2. — 4-е изд., перераб.и доп. / Е. Ю. Валявина, И. В. Елисеев [и др.] ; отв. ред. А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. - 848 с.

12.Зенин И.А. ГРАЖДАНСКОЕ И ТОРГОВОЕ ПРАВО ЗАРУБЕЖНЫХ СТРАН: Учебное пособие, руководство по изучению дисциплины, практикум по изучению дисциплины, учебная программа / Московский государственный университет экономики, статистики и информатики. 5-е изд. Вып. 5 – М.: МЭСИ, 2005. – 194 с.

13.Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание, функции // Антология уральской цивилистики. 1925-1989: Сборник статей. — М., 2001. — С.166-182.

14.Курс гражданского права. Часть третья: Договоры и обязательства. – М.: «Статут», 2003. – 622 с. (Классика российской цивилистики).

15. Притыка Д.Н., Карабань В.Я., Ротань В.Г. Договорное право: общая часть. Комментарий к гражданскому законодательству Украины. — К. — Севастополь, 2002.

16. Шиминова М.Я. Страхование: история, действующее законодательство, перспективы. — М., 2002. — С. 57.